Требования к оформлению кр_макро_БК_М_2013

11

6. Вказівки до виконання окремих розділів курсової роботи

Обсяг курсової роботи 35-45 сторінок (до додатків) формату А4

виконаних за допомогою комп’ютерної техніки. Узагальнені вимоги до змісту курсової роботи наступні:

Титульний лист – містить повну назву вищого навчального закладу, назву кафедри;

-назву теми курсової роботи;

-прізвище та ініціали студента, шифр групи;

-науковий ступінь, вчене знання, прізвище та ініціали викладача.

Зміст – подають на початку курсової роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, розділів основної частини курсової роботи, висновків, додатків (якщо вони є), списку літератури.

Вступ – містить обґрунтування обраної теми на підставі її актуальності та практичної значущості; визначає мету та завдання роботи, а також предмет та об’єкт дослідження.

Основна частина – складається з розділів.

Розділи курсової роботи студент структурує самостійно на підставі опрацьованої літератури та лекційних і практичних занять. В розділах подаються основні теоретичні положення, при цьому відображаються наступні питання: основні категорії та терміни, система показників, сутність,

значення, класифікації, методи, методики, а також викладається сучасний стан та тенденції вирішення відповідних проблем. Розділи виконуються з використанням різноманітних літературних джерел (вказуються посилання на список літератури).

Висновки – містять найбільш важливі отримані результати. Подаються у стислій формі результати основних розділів курсової роботи.

Список використаної літератури – подається одним із таких способів:

у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування), в

12

алфавітному порядку прізвищ авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

При описанні літературного джерела вказуються прізвище та ініціали авторів (не більше трьох), повна назва праці, місце видання, видавництво, рік видання, обсяг (у сторінках). Поданий список літератури послідовно нумерується, на присвоєний порядковий номер в тексті курсової роботи даються посилання на літературне джерело.

Додатки – подаються в разі необхідності за бажанням студента

(проміжні розрахунки до обґрунтувань, до аналітичних таблиць, схеми тощо).

7. Вимоги до оформлення курсової роботи

Оформлення курсової роботи має відповідати вимогам ДСТУ 3008-95

"Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення".

Текст курсової роботи подається державною мовою, він повинен бути виконаний машинним (за допомогою комп’ютерної техніки) способом та роздрукований на папері формату А4. Відстань між рядками - 1,5 інтервала,

шрифт -Times New Roman, розмір шрифту - 14 з урахуванням таблиць, схем,

графіків, діаграм та ін. (діаграми, схеми та графіки позначаються в роботі як рисунки). Робота повинна бути виконана па ПК із використанням його редакційних і графічних можливостей.

Текст розміщується на одному боці листка білого наперу з дотриманням таких стандартів поля:

ліве - 35 мм;

праве - не менше 10 мм;

верхнє і нижнє - не менше 20 мм.

Нумерація сторінок повинна бути наскрізною і починається з другої сторінки, перша сторінка – титульний лист, друга – зміст роботи, третя – вступ, а далі викладення змісту роботи. Номер сторінки проставляють

13

арабськими цифрами на сторінці справа зверху. Список літератури,

рисунки, таблиці, додатки вводяться в наскрізну нумерацію. Проте нормована кількість сторінок враховується до додатків.

Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть мати заголовки. Структурні елементи "ЗМІСТ", "ВСТУП", "ВИСНОВКИ ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ", "ДОДАТКИ"

не нумерують, а їх назви правлять за заголовки структурних елементів.

Заголовки структурних елементів та розділів слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи та не виділяючи (жирний та курсивний текст). Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів слід починати з абзацного відступу і друкувати маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці та не виділяючи (жирний та курсивний текст).

Абзацний відступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту і дорівнювати п’яти знакам. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається. Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом має бути не менше ніж два рядки. Відстань між рядками заголовку і між двома заголовками приймають такою, як у тексті. Не допускається розміщувати назву, якщо після неї на сторінці поміщено лише один рядок тексту.

Титульний аркуш (див. додаток А) є першою сторінкою курсової роботи, на якій не проставляється номер.

Сторінки нумерують арабськими цифрами в правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Титульний аркуш і всі наступні сторінки, у тому числі ілюстрації та таблиці, розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок.

Розділи, підрозділи, пункти, підпункти нумерують арабськими цифрами.

Після останньої цифри нумерації перед назвою крапку не ставлять. Підрозділ повинен мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу: номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених

14

крапкою. Аналогічно нумеруються пункти (потрійна нумерація).

Кожний розділ починається з нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом вибраного напрямку. В кінці кожного розділу формулюють висновки із стислим викладенням одержаних результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від другорядних подробиць.

Сторінка має бути повноцінною, тобто заповненою текстом, таблицею,

ілюстрацією або формулою.

Текст роботи ілюструється графіками, таблицями, рисунками.

Ілюстрації розміщують безпосередньо після тексту, де вони вперше згадуються, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації має бути посилання.

Ілюструють курсову роботу, виходячи із певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, який допомагає уникнути випадкових. Ілюстрацій, пов'язаних із другорядними деталями тексту і запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем.

Кожна ілюстрація має відповідати тексту, текст – ілюстрації.

Назви ілюстрації розміщують після їх номерів. При необхідності ілюстрації доповняють пояснювальними даними (під рисунковий підпис).

Підпис під ілюстрацією складається з чотирьох елементів:

–назви графічного сюжету, що позначається скороченим словом

"Рис. ";

–порядкового номера ілюстрації, який вказується без знаку номера арабськими цифрами;

–тематичного заголовку ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного;

–експлікації, яка будується так: деталі сюжету позначаються цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. При цьому, експлікація не замінює загального найменування сюжету,

а лише пояснює його. Приклад:

15

14%

45%

41%

більше 5 років

до 1 року

від 1 до 5 років

Рис 2.1 Розподіл частки кредитів, наданих юридичним особам, в розрізі термінів кредитування за станом на 01.01.2012 р .

Основними видами ілюстративного матеріалу в є: схеми, графіки,

діаграми, технічні рисунки, фотографії.

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в

яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У томі місці, де викладається тема, пов'язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати,

розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках "(див. рис. 2.1)",

або зворот типу: "... як це видно з рис. 2.1" , чи "... як це показано на рис.

2.1".

Ілюстрації виконують чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері. Слід застосовувати лише штрихові ілюстрації.

Рисунками вважаються графіки, схеми, діаграми, рисунки, креслення,

фотознімки. Номер рисунку складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації в межах даного розділу (за винятком ілюстрацій, поданих у додатках), відокремлених крапкою.

Таблиці розташовують після першого згадування в тексті або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті.

Наприклад, “Виявлені логічні закономірності підтверджуються даними таблиці 2.1” або “... (див. табл. 2.1).

Таблиці повинні бути уніфіковані, а цифрова інформація – достовірна.

Таблиця повинна мати назву, а номер її вказується справа.

	16
	Приклад побудови таблиці
	Таблиця (номер)
	Назва таблиці
Головка		Заголовки
		граф

Підзаголовки граф

Рядки

Боковик	Графи (колонки)
(заголовки рядків)

Назва таблиці розміщується над таблицею і друкується симетрично до тексту. Назва і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву наводять жирним шрифтом.

Логічний суб’єкт таблиці, або підмет розміщують у боковику, голівці чи в них обох. Логічний предикат або присудок таблиці – у програмці. Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику – всіх даних цього рядка.

Заголовки граф повинні починатись з великих літер, підзаголовки – з

маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих коли вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, так,

щоб її можна було читати без повороту переплетеного боку диплому.

Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. При перенесенні таблиці на наступну сторінку назву вміщують

17

тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому

– боковик.

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна замінювати лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те саме», а далі лапками.

Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і фізичних символів, які повторюються неможна. Якщо цифрові або інші дані в якому-

небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

Кожну таблицю обов’язково потрібно супроводжувати коротким аналізом, коментарем. Термінологія і визначення показників повинні бути єдиними і відповідати стандартам, а при їх відсутності – загальноприйнятим правилам в науковій літературі. При посиланні на таблицю вказують її номер і слово "табл." (наприклад: див. табл. 1.2.). Нумерація таблиць і рисунків – в

межах розділу (таблиця 1.1; 2.2; рис.1.1; 2.4 і т. ін.)

Всі ілюстровані матеріали по можливості розміщують зразу ж після посилання на них.

18

Формули та рівняння розташовують безпосередньо після згадування в тексті посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули (рівняння)

повинно бути не менше одного вільного рядка. Нумерація формули – подвійна (аналогічно рисункам), але наводиться вона в круглих дужках на рівні формули в крайньому правому положенні на рядку. Пояснення до формули наводяться безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Пояснення кожного символу та коефіцієнту дається з нового рядка. При цьому після формули ставиться кома, а перший рядок починають з абзацу словом "де" без двокрапки. Формули мають бути набраними, а не від сканованими.

Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, дефенціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули,

що не мають самостійного значення, вписують у середині рядків тексту.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони наведені в формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка.

Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х).

Нумерувати потрібно лише ті формули, на які є посилання в наступному тексті. Інші нумерувати не рекомендується.

Порядкові номери формул позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого поля сторінки без крапок від формули до її номера.

Номер, який не вміщується в рядку з формулою, переносять у наступний

19

нижче формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять всередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ставити.

Посилання. При написанні курсової роботи студент має посилатися на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в роботі, або на ідеях і висновках яких розробляються проблеми, задачі питання, вивченню яких присвячена робота.

Якщо використовуються відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел із великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул із джерела, на яке є посилання в роботі.

Посилання на джерела в тексті слід зазначати порядковим номером за списком використаної літератури виділенням двома квадратними дужками,

за необхідності вказується номер сторінки. Наприклад, "...у роботах [2 – 8]

..." або "... частка становить 32,0%" [2, с. 25].

Якщо в тексті курсової роботи необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела можна наводити посилання у виносках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань. Рекомендується в основному тексті або у заключних абзацах розділів давати посилання на особисті наукові праці студента (принаймні в науковій статі студента).

Посилання на ілюстрації курсової роботи вказуються порядковим номером ілюстрації, наприклад, «(рис. 1.2.)».

Посилання на формули у курсовій роботі вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад, «…у формулі (2.1)».

20

На всі таблиці курсової роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад, «див. табл.. 1.2».

У посиланнях слово «дивись» треба вказувати скорочено, наприклад: «див. табл.. 1.3».

Посилання в тексті курсової роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань.

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст,

закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий в джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень,

абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати

(на початку, всередині, в кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладені думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладені думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело.