Організація роботи Кабінету Міністрів України. Прем’єр-міністр України.

Засідання Кабінету Міністрів України. Організаційною формою роботи Кабінету Міністрів України є його засідання. Засідання скликаються Прем´єр-міністром України. Засідання вважається повноважним, якщо на ньому присутні більше ніж половина посадового складу Уряду. У разі якщо міністр не має змоги взяти участь у засіданні Кабінету Міністрів України, з правом дорадчого голосу в засіданні бере участь заступник міністра.

На засіданнях головує Прем´єр-міністр України, а в разі його відсутності — Перший віце-прем´єр-міністр. Засідання проводяться щосереди і розпочинаються о 10 годині. Порядок денний засідання складається з таких розділів:

— концептуальні засади реалізації державної політики;

— акти законодавства;

— кадрові питання;

— звіти та питання контролю;

— різне.

Якщо у засіданні Кабінету Міністрів беруть участь Президент України та/або Голова Верховної Ради, про це головуючий оголошує на початку проведення засідання. У засіданні Кабінету Міністрів відповідно до закону можуть брати участь народні депутати України, Генеральний прокурор або його заступник, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Голова Національного банку або його заступник, Голова Антимонопольного комітету, а також в установленому порядку — Представник Президента України у Кабінеті Міністрів. Кабінет Міністрів за пропозиціями членів Кабінету Міністрів визначає інших осіб, які беруть участь у його засіданнях з правом дорадчого голосу (постійні учасники). На засідання Кабінету Міністрів можуть запрошуватися у разі необхідності посадові особи, яких стосується обговорюване питання.

З питань, передбачених порядком денним, доповідають на засіданні члени Кабінету Міністрів. За пропозицією члена Кабінету Міністрів з окремих питань на засіданні може доповідати керівник центрального органу виконавчої влади, який не входить до складу Кабінету Міністрів, або інша посадова особа.

Обговорення питань на засіданні здійснюється відповідно до порядку його проведення, який готується Секретаріатом Кабінету Міністрів для кожного засідання та узгоджується з Прем´єр-міністром. За пропозицією головуючого рішення про прийняття акта Кабінету Міністрів або схвалення проекту закону чи акта Президента України може бути прийняте без обговорення, якщо у членів Кабінету Міністрів немає зауважень до нього. Якщо у члена Кабінету Міністрів за результатами вивчення поданих для розгляду матеріалів виникли принципові зауваження і пропозиції до проекту акта, вони подаються у письмовій формі для поширення серед членів Кабінету Міністрів та інших учасників засідання під час обговорення.

Рішення Кабінету Міністрів приймаються шляхом голосування більшістю голосів посадового складу Уряду. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос Прем´єр-міністра.

Засідання Кабінету Міністрів України стенографується, його рішення оформлюється протоколом, який є офіційним документом. Протокол складає Секретаріат Кабінету Міністрів протягом доби після завершення засідання. Його підписують головуючий і міністр Кабінету Міністрів. Протокол надсилається членам Кабінету Міністрів, Президентові України та Верховній Раді, а також іншим органам державної влади за переліком, який затверджує міністр Кабінету Міністрів.

Акти Кабінету Міністрів надсилаються Секретаріатом Кабінету Міністрів заінтересованим центральним і місцевим органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, іншим органам державної влади, державним господарським об´єднанням, підприємствам, установам та організаціям не пізніше ніж протягом двох робочих днів із моменту їх підписання.

Секретаріат Кабінету Міністрів забезпечує інформування громадськості про рішення, прийняті на засіданні Кабінету Міністрів.

Урядові комітети. Для забезпечення ефективної реалізації повноважень Кабінету Міністрів України, координації дій органів виконавчої влади, попереднього розгляду проектів нормативно-правових актів, проектів концепцій, інших документів, що подаються на розгляд Кабінету Міністрів України, утворюються урядові комітети. Перелік урядових комітетів та їх посадовий склад затверджує Кабінет Міністрів України за поданням Прем´єр-міністра України.

Урядовий комітет для забезпечення своєї діяльності:

1) утворює у разі потреби підкомітети, експертні комісії та робочі групи для розгляду окремих питань, що належать до його компетенції;

2) отримує в установленому порядку від органів виконавчої влади необхідну для його роботи інформацію;

3) запрошує на засідання представників органів виконавчої влади, а також інших фахівців з питань, що розглядаються.

Урядовий комітет виконує такі функції:

1) попередньо розглядає:

— проекти законів, актів Президента України, постанов Кабінету Міністрів;

— проекти розпоряджень Кабінету Міністрів про схвалення концепцій, стратегій, основних напрямів реалізації державної політики, інших програмних документів концептуального характеру, концепцій державних цільових програм та законів;

— проекти розпоряджень Кабінету Міністрів, подані з розбіжностями, що не врегульовані після проведення в установленому порядку головним розробником узгоджувальної процедури, та проекти розпоряджень Кабінету Міністрів, щодо яких висловлено застереження Секретаріатом Кабінету Міністрів;

— проекти актів законодавства, що містять інформацію, яка становить державну таємницю, або конфіденційну інформацію, що є власністю держави, — у разі, коли існує необхідність у врегулюванні розбіжностей в позиціях органів виконавчої влади, установ та організацій, які брали участь у їх розробленні. Такі проекти розглядаються з дотриманням вимог Порядку організації та забезпеченням режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, а також інших актів законодавства з питань державної таємниці;

2) врегульовує розбіжності у позиціях органів виконавчої влади, координує їх дії з метою пошуку взаємоузгоджених рішень, забезпечує узгодження із усіма заінтересованими органами і доопрацювання проектів актів;

3) готує висновки та пропозиції Кабінетові Міністрів, які оформляються у вигляді протоколу засідання, щодо прийняття рішень стосовно розглянутих проектів актів;

4) розглядає:

— проекти експертних висновків Кабінету Міністрів до законопроектів, ініційованих народними депутатами України, у разі наявності розбіжностей у позиціях заінтересованих органів;

— скарги центральних органів виконавчої влади щодо відмови Держкомпідприємництва у погодженні проектів регуляторних актів, розроблених такими органами, а також скарги центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим і місцевих держадміністрацій щодо рішень Держкомпідприємництва про необхідність усунення порушення принципів державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності та приймає відповідні рішення за результатами їх розгляду.

До складу урядового комітету входять відповідно до їх компетенції члени Кабінету Міністрів та можуть входити заступники міністрів, а також керівники центральних органів виконавчої влади, що не належать до сфери спрямування і координації міністрів. Урядовий комітет здійснює свої функції шляхом обговорення питань та прийняття рішень на засіданнях. Рішення урядового комітету приймаються більшістю голосів його посадового складу шляхом голосування. Засідання урядових комітетів проводяться щотижня за графіком, затвердженим Прем´єр-міністром.

Рішення урядового комітету, прийняті в межах його повноважень, обов´язкові для виконання. Питання, що належить до спільної компетенції кількох урядових комітетів, розглядається за рішенням голів комітетів на спільному засіданні або кожним комітетом окремо. За згодою голів урядових комітетів питання, що належить до їх спільної компетенції, може бути розглянуте лише на засіданні комітету, компетенція якого є домінуючою. При цьому голови інших комітетів погоджують (візують) проект акта в частині, що стосується їх компетенції.

Секретаріат Кабінету Міністрів України. Організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України здійснює Секретаріат Кабінету Міністрів України. Секретаріат забезпечує підготовку та проведення засідань Кабінету Міністрів України, урядових комітетів та діяльність Прем´єр-міністра України, Першого віце-прем´єр-міністра України, віце-прем´єр-міністрів України та міністрів України, які не очолюють міністерства. Секретаріат здійснює контроль за своєчасним поданням органами виконавчої влади проектів законів, проектів актів Кабінету Міністрів України, інших документів для підготовки їх до розгляду Кабінетом Міністрів України, урядовими комітетами.

Секретаріатом Кабінету Міністрів України керує Міністр Кабінету Міністрів України, який має першого заступника та заступників, що призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за його поданням. Державні службовці, інші працівники Секретаріату Кабінету Міністрів України призначаються на посаду та звільняються з посади Міністром Кабінету Міністрів України, крім тих, які призначаються та звільняються у порядку, визначеному законодавством про державну службу та трудовим законодавством. Припинення повноважень Кабінету Міністрів України не є підставою для звільнення з посад державних службовців, інших працівників Секретаріату Кабінету Міністрів України, крім державних службовців апарату Прем´єр-міністра України, патронатних служб Першого віце-прем´єр-міністра України, віце-прем´єр-міністрів України та міністрів, які не очолюють міністерство.

Постійні, тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи. Кабінет Міністрів України для забезпечення здійснення своїх повноважень може утворювати постійні, тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи. Завдання, склад та організація роботи цих органів визначаються Кабінетом Міністрів України.

Розглянемо завдання, склад та організацію роботи одного з таких органів. Наприклад, Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2008 року № 400 затверджено Положення про постійно діючий консультативно-дорадчий орган — Національну стратегічну асамблею при Кабінеті Міністрів України (далі — Асамблея). Важливе місце в Положенні про цей орган відведено завданням цього консультативно-дорадчого органу. Його основними завданнями є:

1) сприяння виконанню Програми діяльності Кабінету Міністрів України "Український прорив: для людей, а не політиків" шляхом налагодження діалогу між громадськістю, бізнесовими колами та органами державної влади;

2) консолідація діяльності Уряду, бізнесових кіл і громадськості на засадах партнерства, відкритості та прозорості, спрямованої на забезпечення конкурентоспроможності національної економіки;

3) підготовка пропозицій Кабінетові Міністрів України щодо вдосконалення законодавства з метою сприяння реалізації довгострокової стратегії розвитку України;

4) моніторинг реалізації довгострокової стратегії розвитку України;

5) аналіз сценаріїв розвитку України з метою виявлення його конкурентоспроможних напрямів.

Для виконання передбачених Положенням завдань Асамблея наділяється відповідними правами:

1) одержувати в установленому порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади інформацію, необхідну для її роботи;

2) залучати до роботи спеціалістів — представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій (за згодою їх керівників), незалежних експертів, провідних учених, фахівців-практиків для розгляду питань, пов´язаних з її діяльністю;

3) утворювати постійні та тимчасові робочі групи і комісії;

4) організовувати проведення конференцій, семінарів, форумів, нарад, інших заходів із метою сприяння виконанню Програми діяльності Кабінету Міністрів України "Український прорив: для людей, а не політиків";

5) подавати на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції стосовно вдосконалення законодавства з питань, що належать до її компетенції.

Щодо персонального складу Асамблеї, то він затверджується Кабінетом Міністрів України за пропозицією Мінекономіки. Асамблею очолює голова, який має двох заступників. Для забезпечення діяльності Асамблеї утворюється секретаріат, керівника якого затверджує голова Асамблеї з числа її членів. Члени секретаріату виконують свої обов´язки на громадських засадах. Формою роботи Асамблеї є засідання, які проводяться згідно з планами її роботи та за рішеннями голови Асамблеї. Засідання Асамблеї правомочне, якщо на ньому присутні не менш як половина членів Асамблеї. На засіданнях Асамблея затверджує свій регламент, приймає рішення, на підставі яких формує пропозиції і рекомендації з питань, що належать до її компетенції, та подає їх на розгляд Кабінетові Міністрів України.

Рішення Асамблеї вважається таким, що прийняте, якщо за нього проголосувала більшість присутніх на засіданні її членів. Рішення оформляється протоколом, який підписує особа, що головує на засіданні. Воно має рекомендаційний характер і може бути реалізоване шляхом прийняття відповідних актів Кабінетом Міністрів України або надання доручень Прем´єр-міністром України.

Прем'є́р-міні́стр Украї́ни — посада Голови Кабінету Міністрів в Україні. Очолює виконавчу владу в країні.

За час незалежності, від 1991 року по 2008 рік, в Україні змінилося 16 прем'єр-міністрів.

Центральні органи виконавчої влади в Україні: система, порядок формування та повноваження.

Важливою ланкою у системі органів виконавчої влади є підвідомчі Кабінету Міністрів міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.

Серед них першорядне значення мають міністерства - центральні органи виконавчої влади, покликані формувати та реалізувати державну політику у відповідних сферах суспільного життя. На сьогодні в Україні діє 20 міністерств. Процедура призначення міністрів регулюється Законом України "Про Кабінет Міністрів України".

Між міністерствами розподіляється весь спектр урядової політики, а діяльність центральних органів виконавчої влади, керівники яких не входять до складу Кабінету Міністрів України, спрямовується і координується міністрами. Питання діяльності таких центральних органів виконавчої влади представляють відповідні міністри, до сфери спрямування і координації яких належать ці органи. Міністерства є єдиноначальними органами. Кожне з них є головним (провідним) органом у системі органів виконавчої влади у визначеній йому сфері діяльності. Міністерство очолює міністр, який входить до складу Кабінету Міністрів і несе персональну відповідальність за роботу міністерства. Міністр як член Кабінету Міністрів України особисто відповідає за впровадження Програми діяльності Кабінету Міністрів України з відповідних питань, реалізацію державної політики у визначеній сфері державного управління. Він здійснює управління в цій сфері, спрямовує І координує діяльність інших органів виконавчої влади з цих питань. Частину своїх посадових повноважень міністр доручає своїм заступникам, які можуть виконувати їх від імені міністерства відповідно до затвердженого міністром розподілу службових обов'язків між заступниками.

Питання кількості заступників міністрів до внесення змін у Конституцію України вирішувалося Указом Президента України "Про зміну кількісного складу керівництва у системі центральних органів виконавчої влади" від 10 березня 2005 р. № 455/2005, відповідно до якого міністр, керівник іншого центрального органу виконавчої влади має не більше чотирьох заступників, зокрема одного першого, які належать до числа керівників відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади. У разі необхідності кількість заступників керівників окремих центральних органів виконавчої влади може бути збільшена.

За чинною редакцією Конституції України Президент України вже не має права вирішувати відповідні питання. Тому зазначений Указ Президента України не відповідає Конституції України і не може застосовуватися. ЦІ питання мають вирішуватися спеціальним законом про міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. На практиці ж кількість заступників керівників органів виконавчої влади зумовлюється функціями та повноваженнями відповідного органу, а рішення щодо збільшення чи скорочення заступників керівників органів виконавчої влади приймається ad hoc.

Статус керівників центральних органів виконавчої влади та їх заступників встановлюється положенням про ці органи, яке затверджується постановою Кабінету Міністрів України. Не допускається прирівнювати будь-яку посаду в органах виконавчої влади за правовим статусом до статусу члена Кабінету Міністрів України. У міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади існують колегії.

Центральні органи виконавчої влади у межах повноважень, визначених Конституцією і законами України, а також відповідно до указів Президента України та актів Кабінету Міністрів України видають нормативно-правові акти у формі наказів. Нормативно-правові акти цих органів підписуються їх керівником і відповідним чином реєструються Міністерством юстиції. У змісті діяльності самого органу визначаються і розмежовуються його функції.

Апарат міністерства, інших центральних органів виконавчої влади складається з державних службовців і фінансується із державного бюджету. Всі члени Кабінету Міністрів, керівники центральних та місцевих органів виконавчої влади, державні службовці не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.

Організація, повноваження і порядок діяльності міністерств. Інших центральних органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України, положеннями про ці органи.

В Указі Президента України "Про систему центральних органів виконавчої влади" від 15 грудня 1999 р. дається визначення державного комітету (державної служби) та центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Державний комітет (державна служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує Прем'єр-міністр України або один із віце-прем'єр-міністрів України чи міністрів. Державний комітет (державна служба) вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України та забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання. Державний комітет (державну службу) очолює його голова. Але зазначений Указ Президента України не може бути застосований через свою неконституційність, а відповідні питання повинні також вирішуватися законом.

Окрім державних комітетів, на сьогодні в Україні діє ряд інших центральних органів виконавчої влади, прирівняних у своєму правовому статусі до держкомітетів, - Вища атестаційна комісія України, Національне космічне агентство України, Пенсійний фонд України, Головне контрольно-ревізійне управління та ін.

Виключний перелік державних органів, які мають спеціальний статус, що зумовлений їх специфічними функціями, та які не віднесені до жодної з гілок державної влади, встановлений безпосередньо в Основному Законі України. За його змістом до таких державних органів відносяться прокуратура. Служба безпеки, Центральна виборча комісія. Національна рада з питань телебачення і радіомовлення, Антимонопольний комітет тощо. При цьому Конституція України не передбачає існування інших державних органів зі спеціальним статусом, які б здійснювали функції державного регулювання та державного управління у відповідних сферах суспільного життя (тобто функції реалізації державної політики), що належать до сфери діяльності виконавчої гілки влади.

До того ж можливість створення центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом на сьогодні ні Конституцією України, ні Законом України "Про Кабінет Міністрів України" не передбачена.

Фінансування центральних органів виконавчої влади здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Гранична чисельність їх працівників затверджується Кабінетом Міністрів України.

Структуру міністерства, а також структуру центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує міністр, затверджує відповідний міністр, структуру іншого центрального органу виконавчої влади затверджує його керівник, якщо інше не передбачене законом.

Спрямування і координація діяльності відповідних центральних органів виконавчої влади здійснюється міністром шляхом: формування державної політики у відповідних сферах та здійснення контролю за її реалізацією іншими центральними органами виконавчої влади; внесення на розгляд Кабінету Міністрів України розроблених ними проектів нормативно-правових актів та погодження проектів нормативно-правових актів цих органів; визначення порядку обміну інформацією між міністерством та цими органами; затвердження їх структури.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" для забезпечення державної політики в особливо важливих сферах діяльності та державного управління Кабінет Міністрів України утворює у системі міністерств урядові органи, затверджує положення про них, призначає та звільняє їх керівників. Урядові органи відповідальні перед Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні міністру; в системі міністерства якого вони створені та функціонують.

Функції та порядок організації та діяльності як міністерств, так і інших центральних органів виконавчої влади, їх підпорядкування, координації дій тощо мають визначатися у законах або положеннях про ці органи виконавчої влади.

Більша частина центральних органів бере участь у реалізації державної політики в галузі економічного і соціального розвитку суспільства, зокрема у межах визначеної сфери відання: прогнозує перспективні напрями і реалізує стратегічні цілі та завдання її розвитку; бере участь у розробленні проектів та у виконанні загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку України, охорони довкілля. Державного бюджету України: проводить політику у сфері виконання робіт (послуг) і постачань продукції для державних потреб та утворення державних резервних фондів фінансових і матеріально-технічних ресурсів, виступає державним замовником зазначених робіт (послуг); вживає заходів щодо вдосконалення механізму регулювання економіки, її структурної перебудови, забезпечення ринкової збалансованості, соціального захисту населення, екологічної безпеки; розробляє відповідні фінансово-економічні та інші нормативи, механізм їх впровадження, затверджує галузеві стандарти; формує державну промислову політику та забезпечує її проведення, готує пропозиції щодо визначення пріоритетних галузей промисловості для прискореного їх розвитку; бере участь у формуванні та реалізації державної інвестиційної політики, відповідно до пріоритетних напрямів структурної перебудови економіки; виробляє пропозиції щодо зміни умов оподаткування, ціноутворення, визначення особливостей приватизації, демонополізації підприємств в окремих галузях; сприяє розвиткові підприємництва, ринкової інфраструктури економіки; бере участь у формуванні та реалізації антимонопольної політики; вживає заходів, спрямованих на вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності, захист інтересів українських товаровиробників на зовнішньому ринку; бере участь у підготовці міжнародних договорів України, укладає міжнародні угоди міжвідомчого характеру.

Кожний центральний орган організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його відання, розробляє пропозиції про вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України.

Для успішного здійснення покладених на них завдань і функцій центральним органам надані досить широкі повноваження щодо внутрішнього організаційного забезпечення роботи. Зокрема, вони мають одержувати від інших центральних органів виконавчої влади та місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, статистичні дані для виконання покладених на них завдань; скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до їх відання; залучати спеціалістів центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ, організацій, за погодженням з їх керівниками, для розгляду питань, що належать до їх відання; притягати до дисциплінарної відповідальності керівників утворених ними територіальних органів, а також підприємств, установ і організацій, що належать до їх сфери відання.

У процесі реалізації своєї компетенції центральні органи широко взаємодіють з професійними спілками та громадськими організаціями з питань забезпечення прав і свобод громадян, задоволення їх соціально-економічних, трудових, культурних та інших інтересів, сприяють виконанню статутних завдань цих об'єднань. Об'єднання громадян у необхідних випадках можуть вносити на розгляд відповідного центрального органу пропозиції з питань їхньої діяльності.