3. Плани семінарських і практичних занять

Семінарські й практичні заняття з даної дисципліни застосову­ються лише на денній та вечірній формах навчання. Метою семінарських і практичних занять є поточна перевірка рівня засвоєння студентом навчального матеріалу по окремих темах дисципліни, які виносяться на ці заняття. Але поряд з цим під час деяких семінарських і практичних занять передбачається проведення модульного контролю, тобто перевірка рівня засвоєння навчального матеріалу певного модуля дисципліни. Методика побудови модульних завдань та оцінювання результатів модульного контролю подаються у розділі 5.

На семінарські й практичні заняття виносяться не всі, а найважливіші і найскладніші питання дисципліни. Решту питань студенти опрацьовують самостійно. При підготовці до семінарських і практичних занять потрібно передусім прочитати конспект лекцій з відповідних тем, вивчити понятійний апарат і осягнути логіку навчального матеріалу. Потім доцільно скористатися методичними порадами до відповідної теми (розділ 4). Нарешті, якщо деякі питання залишилися незрозумілими, звернутися до літературних джерел, рекомендованих у цьому розділі.

При використанні літературних джерел слід брати до уваги, що всі вони, як правило, різняться за логічною побудовою навчального матеріалу, визначеннями макроекономічних категорій, абревіатурою, теоретичними уподобаннями тощо. У зв’язку з цим доцільно віддавати перевагу підручнику, який є базовим для нашого університету, авторами якого є А. Г. Савченко, Г. О. Пухтаєвич, О. М. Тітьонко. Слід також мати на увазі, що підручники з часом старіють. Тому лише в лекціях викладач може оперативно висвітлювати можливі зміни в макроекономічній теорії та практиці.

Заняття 1

Тема 2. Макроекономічні показники в системі національних рахунків

Тема 3. Макроекономічна нестабільність

Кількість годин: аудиторні заняття — 2

самостійна робота — 12

Зміст

1. Основні макроекономічні показники.

2. Номінальний та реальний ВВП.

3. Зайнятість і безробіття.

4. Інфляція та її наслідки.

5. Практичне заняття.

ЗАНЯТТЯ 2

Тема 4. Сукупний попит та сукупна пропозиція

Тема 5. Споживання, заощадження та інвестиції

Кількість годин: аудиторні заняття — 2

самостійна робота — 16

Зміст

1. Сукупний попит.

2. Сукупна пропозиція.

3. Функція споживання

4. Інвестиційна функція.

5. Мультиплікатор інвестицій.

6. Практичне заняття.

ЗАНЯТТЯ 3

Тема 6. Сукупні видатки і ВВП

Тема 7. Держава в системі макроекономічного регулювання

Кількість годин: аудиторні заняття — 2

самостійна робота — 14

Зміст

1. Сукупні видатки і рівноважний ВВП.

2. Сукупні видатки і потенційний ВВП.

3. Вплив держави на економічну рівновагу.

4. Поточний контроль за модулем № 1.

ЗАНЯТТЯ 4

Тема 8. Фіскальна політика

Кількість годин: аудиторні заняття — 2

самостійна робота — 8

Зміст

1. Дискреційна фіскальна політика.

2. Автоматична фіскальна політика.

3. Фіскальна політика з урахуванням пропозиції.

4. Фіскальна політика та державний бюджет.

5. Практичне заняття.

ЗАНЯТТЯ 5

Тема 9. Грошовий ринок та монетарна політика

Кількість годин: аудиторні заняття — 2

самостійна робота — 10

Зміст

1. Механізм функціонування грошового ринку.

2. Банківська система та грошова пропозиція.

3. Грошово-кредитне регулювання економіки.

4. Модель IS — LM.

5. Практичне заняття.

ЗАНЯТТЯ 6

Тема 10. Механізм зовнішньоекономічної діяльності

Кількість годин: аудиторні заняття — 2

самостійна робота — 8

Зміст

1. Платіжний баланс.

2. Валютний курс.

3. Вплив зовнішньої торгівлі на ВВП.

4. Практичне заняття.

ЗАНЯТТЯ 7 (лише денна форма навчання)

Тема 11. Ринок праці та соціальна політика

Тема 12. Економічне зростання

Кількість годин: аудиторні заняття — 2

самостійна робота — 12

Зміст

1. Ринок праці та механізм його функціонування.

2. Державна політика зайнятості.

3. Модель економічного зростання Солоу.

4. Поточний контроль за модулем № 2.

ЗАНЯТТЯ 7 (лише вечірня форма навчання)

Тема 11. Ринок праці та соціальна політика

Кількість годин: аудиторних — 2

самостійна робота — 6

Зміст

1. Ринок праці та механізм його функціонування.

2. Державна політика зайнятості.

3. Економічна нерівність та політика соціального захисту населення.

ЗАНЯТТЯ 8 (лише вечірня форма навчання)

Тема 12. Економічне зростання

Кількість годин: аудиторні заняття — 2

самостійна робота — 6

Зміст

1. Фактори економічного зростання.

2. Модель економічного зростання Солоу.

3. Поточний контроль за модулем № 2.

4. НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДО КОЖНОЇ ТЕМИ ДИСЦИПЛІНИ

Тема 1. Макроекономіка як наука

1. Методичні поради до вивчення теми

З даної теми передбачається вивчення таких питань:

• вступ до макроекономіки;

• об’єкт та предмет макроекономіки;

• метод макроекономіки.

Для самостійного вивчення цієї теми рекомендується література: 9, с. 46—47; 10, с. 219 — 220; 15, с. 10—22.

Вивчення теми надасть студентам можливість зрозуміти роль макроекономічної науки у суспільстві, об’єкт, предмет та методологію макроекономіки.

Зрозуміти роль макроекономіки у суспільстві означає з’ясувати її практичну функцію. В її основі лежить головна суперечність суспільства: суперечність між безмежними матеріальними потребами людей та обмеженими економічними ресурсами. Не будучи в змозі — з огляду на таку суперечність — повною мірою задовольняти свої потреби, суспільство, проте, може впливати на рівень їх задоволення з метою його зростання. Вирішення цієї проблеми можливе за умов підвищення ефективності використання наявних ресурсів, тобто на основі підвищення ефективності національної економіки.

Є кілька шляхів підвищення ефективності національної економіки. До основних можна віднести такі: забезпечення повної зайнятості ресурсів; досягнення найбільш раціонального розподілу ресурсів між окремими видами виробництва, а також поточними та перспективними потребами; зростання продуктивності ресурсів і мінімізація витрат на виробництво одиниці продукції.

Отже, головною метою суспільства є максимізація рівня задоволення своїх потреб, а головним джерелом її досягнення є зростання ефективності національної економіки. З цього випливає практична функція або головне завдання макроекономіки: воно полягає в необхідності забезпечення суспільства знаннями, спираючись на які можна створювати умови для підвищення ефективності національної економіки і завдяки цьому підвищувати рівень задоволення матеріальних потреб.

Із головного завдання макроекономіки випливає відповідь на питання, щó повинно бути її об’єктом. Зрозуміло, що це не окремі підприємства, а економіка як цілісна система, що функціонує на основі певних історично визначених виробничих відносин. У такому розумінні об’єктом макроекономіки є економічна система.

Є три типи економічних систем: ринкова економіка, командно-адміністративна (планова) економіка, змішана економіка. Вони різняться формою власності на матеріальні ресурси і механізмами регулювання економіки. Сучасна економіка є змішаною, в якій співіснують приватна та державна власність та адекватні їм механізми впливу на економічні процеси.

Економічна система функціонує на основі відносин між окремими її суб’єктами. В умовах змішаної економіки її суб’єктами є домашні господарства, підприємства і держава. В економічному кругообігу вони виконують певні функції і в своїй діяльності спираються, з одного боку, на ринкові інститути, а з іншого — на правове поле, що його створює держава. В основі економічної діяльності домогосподарств і підприємств лежать приватні інтереси, які зводяться до загальнонаціональних через ринковий механізм. Економічна діяльність держави спрямована на досягнення загальнонаціональних цілей і пріоритетів, які реалізуються через її економічну політику.

З головного завдання макроекономіки випливає також її предмет. Щоб уміти впливати на економіку для підвищення її ефективності, потрібно знати механізм її функціонування. Тому предметом макроекономіки є механізм функціонування економіки. З метою його вивчення макроекономіка виконує дві функції: позитивну і нормативну. Перша спрямована на обґрунтування висновків, які пояснюють сучасний стан економічного розвитку країни; друга — на обґрунтування рекомендацій щодо подальшого розвитку національної економіки.

Щоб макроекономіка могла виконувати свої функції, вона має спиратися на певні методи, які надають їй можливість узагальнювати факти та відображати певні закономірності у функціонуванні економіки. Головним методом такого узагальнення та відображення є моделювання макроекономічних процесів.

Модель — це спрощена картина реальності, абстрактне узагальнення фактичної поведінки досліджуваних явищ. Застосовуються різні типи моделей: графічні, табличні, схематичні, математичні. В моделях використовуються два типи змінних: ендогенні та екзогенні. Ендогенні змінні — це внутрішні чинники моделі, які визначаються в процесі її побудови. Екзогенні змінні — це зовнішні для моделі чинники, які визначаються до початку її побудови. Модель показує, як екзогенні змінні впливають на ендогенні.

Розгляньмо, наприклад, як будується графічна модель ринку хліба. Крива попиту показує співвідношення між двома ендогенними змінними: попитом на хліб і його ціною, а крива пропозиції — між пропозицією хліба і його ціною. Точка перетину цих кривих засвідчує рівновагу між попитом та пропозицією і показує ту ціну, яка забезпечує рівновагу. Відносно такої моделі дохід домогосподарств є екзогенною змінною. Його збільшення впливає на ендогенні змінні: попит на хліб зростає, а його крива зміщується вгору вздовж нерухомої кривої пропозиції, що врівноважує ринок на умовах більш високої ціни.

При побудові моделі використовується метод припущення. Так, у нашому прикладі ми припускаємо, що інші змінні, наприклад ціна борошна, є стабільною. Це спрощує аналіз і дає можливість зосередити увагу лише на досліджуваній залежності. Багато економічних змінних характеризують певні явища кількісно. Слід розрізняти два типи кількісних змінних: запас і потік. Запас — це кількість будь-чого в даний момент часу. Потік — це кількісна визначеність зміни будь-чого. Так, наявний в економіці капітал — це запас, а інвестиції — це потік, який впливає на величину запасу капіталу.