3.8. Традиційні та нові технології у навчальному процесі вищих навчальних закладів

Традиційне навчання у вищих навчальних закладах зазнає в наш час суттєвих змін на всіх стадіях навчального процесу: підготовка курсів, проведення занять, виконання домашніх завдань, підготовка проектів та магістерських робіт. Неабияк зміни у підходах до навчання

ініціюються новітніми інформаційними технологіями, новими джерелами інформації. Нові технології не лише забезпечують викладачів та слухачів новими засобами та ресурсами, а й змінюють самі способи комунікації між викладачами та слухачами.

Новий підхід характеризується використанням інтерактивних методів, які забезпечують двоспрямований потік інформації викладач <=> студент і студент <=> студент незалежно від форми заняття (лекція, практичне заняття, ділова гра тощо).

Впровадження нових технологій має бути спрямоване на підвищення якості освіти і, як наслідок, на підвищення конкурентоздатності навчальних закладів. Тільки у цьому випадку нові технології є виправданими. Просте поповнення кількості “новітніх” засобів не дасть очікуваного результату.

Вплив новітніх технологій на всі стадії навчального процесу (підготовка лекцій, проведення занять, взаємодія із слухачами тощо). Перш за все, нові технології вплинули на джерела інформації для підготовки курсів. До традиційних джерел, таких як спеціалізована література, періодичні видання, семінари, додалися нові on-line джерела інформації, які з’явилися завдяки бурхливому розвитку комунікацій. Сучасні технології суттєво вплинули і на підходи до проведення занять. Одним із найбільш ефективних методів навчання є case study та комп’ютерні симуляції (навчальні ділові ігри, побудовані на базі спеціального програмного забезпечення). Якщо case study – це метод навчання на основі аналізу реальної ситуації в бізнесі, то комп’ютерні симуляції є фактично динамічними кейсами, у яких ситуація не фіксується, а щоразу моделюється викладачем.

Використання глобальних джерел інформації (Інтернет, Reuters, Bloomberg тощо). Роль, яку відіграє Інтернет у навчальному процесі:

— джерело інформації;

— засіб спілкування та утворення віртуальних спільнот;

— середовище дистанційного навчання.

Необхідність внесення змін у навчальні плани інститутів.

Навчальним закладам не вистачає автономії у плануванні навчальних планів. Крім того, слухачі навчальних закладів повинні мати години для самостійної роботи. Сучасні інформаційні технології надають багато можливостей для ефективної самостійної роботи слухачів у комп’ютерному класі або бібліотеці, тому необхідно передбачити такі години у розкладі.

Необхідність постійного зв’язку між бізнес-освітою та бізнесом. Для бізнес-шкіл зв’язки з бізнесом є надзвичайно важливими.

Відсутність уявлення про реальні проблеми і потреби бізнесу може стати критичним для навчального закладу. Консалтинговий проект на замовлення компаній є важливою і перспективною формою навчання.

Слухачі і викладачі працюють у рамках таких проектів як менеджментконсультанти. Для університетів це має бути наукова діяльність.

Ефективним методом навчання є проведення занять лекторамитеоретиками і лекторами-практиками водночас, а також запрошення на заняття представників бізнесу у якості guest-speakers.

Швидкі зміни у технологіях: проблема постійного навчання викладачів. Потрібні постійні семінари для викладачів, які б давали огляд технологій. Але, додатково, тренінг потрібен у питанні про те, як інтегрувати “технології” в курс (програму), зробити їх відповідними до стилю та методів викладання. Семінари мають бути для людей одного рівня, або для викладачів, що викладають один і той же предмет. Тренінги мають стосуватися також вміння викладача зламати пасивність слухача і використовувати інтерактивні форми.

Традиційні і нові технології можуть успішно співіснувати.

Дистанційне навчання. Завдяки сучасним технологіям усі форми занять (лекції, case study, computer simulations, практичні заняття з навчальними комп’ютерними програмами тощо) можуть бути проведені як в аудиторії, так і дистанційно, але за різними методиками. У багатьох країнах світу, особливо у США, існує багато інституцій, які пропонують комбіновану або винятково дистанційну форму навчання, і вважають, що вона дає повноцінну освіту, при цьому є зручнішою для слухачів завдяки своїй гнучкості, оскільки слухачі можуть навчатися у зручний для них час, повноцінно працювати на роботі і вибирати навчальні курси з будь-якого віддаленого університету.

Маючи доступ до web-sites з матеріалами курсу у всіх зручних формах (відео-файли, текстові матеріали, слайди тощо), або отримавши ці матеріали на аудіо- та відео-носіях, вони мають можливість багаторазово “прослуховувати“ курс і самостійно визначати ті “порції”

інформації, які вони здатні сприйняти за один раз.

Відношення викладачів до нових технологій. Необхідність стимулювання. Відношення викладачів навчальних закладів до нових технологій часто визначається їхнім відношенням до використання комп’ютера. Викладач, який не користується комп’ютером, вже автоматично не використовує сучасні програмні засоби підготовки матеріалів, Інтернет та інші on-line джерела інформації. Так само, викладач не використовує сучасне мультимедійне обладнання при проведенні занять.

Ефективність міжінститутських навчальних програм. Спільні проекти часто є ефективнішими і дієвими, оскільки вони сприяють розвитку не одного окремого інституту, а всіх учасників. Наприклад, проведення навчальних комп’ютерних симуляцій через канали Інтернет з учасниками з різних навчальних закладів.

Значення підготовки якісних роздаткових матеріалів для слухачів. Якість навчання суттєво зростає, якщо слухачі мають хороші роздаткові матеріали. Важливим фактором є підготовка матеріалів у тому форматі, який легко читається, тобто: небагато тексту; наявність чітких схем замість деяких текстових блоків; малюнки; можливість писати у цих матеріалах.

Важливість впровадження сучасних інформаційних технологій у бібліотеках навчальних закладів. Бібліотека залишається найважливішим джерелом інформації. Електронна бібліотека і каталоги мають бути у кожному навчальному закладі. Бібліотека має фактично виконувати функції інформаційно-ресурсного центру. Вкажемо труднощі впровадження інноваційних технологій у вищих навчальних закладах (бар’єри):

♦На сьогодні діючий стандарт у вигляді переліку дисциплін нормативної і вибіркової частини навчального плану вищих навчальних закладів не дає можливості ВНЗ активно впроваджувати нові інформаційні технології і дисципліни в навчальний процес. Цей перелік занадто перевантажений дисциплінами, які не влаштовують як навчальні заклади, так і студентів.

♦Існує дублювання вивчення дисциплін у середній школі і вищому навчальному закладі у блоках гуманітарних і соціально-економічних дисциплін, що також зменшує обсяг годин, які може самостійно вибирати ВНЗ.

♦Навчальні заклади мають суттєві фінансові обмеження на впровадження інформаційних технологій.

♦Труднощі доступу до мережі Інтернет. Загальна проблема розвитку телекомунікацій в Україні.

♦Часто викладачі не мають достатньо часу на підготовку з використання нових інформаційних комп’ютерних технологій, які розвиваються та змінюються дуже швидко. Досить розповсюдженою є ситуація, коли слухачі орієнтуються у питаннях використання інформаційних технологій, зокрема, джерел інформації, краще, ніж викладачі.

♦Відірваність навчальних закладів від реальних бізнесових проблем.

♦У державному ВНЗ немає стимулу до впровадження нових технологій. Більшість нововведень – просто ініціатива викладача, що не підтримується фінансово.

♦Навчальним закладам не вистачає ні навчальних ігор, ні навчальних посібників – як друкованих, так і електронних. Потрібні демо-версії навчальних програм.

♦Викладачам часто бракує кваліфікації на межі різних спеціальностей, наприклад, маркетинг + ІТ + право. Потрібні семінари за “змішаною” тематикою. Викладачів треба стимулювати дивитися довкола – на суміжні дисципліни.