Зміни у зовнішній політиці.
М. Хрущов був переконаним ворогом капіталістичного ладу. Однак вважав, що боротьба між соціалізмом і капіталізмом їм повинна бути суто економічною, що обидві країни (СРСР і США) можуть мирно співіснувати на планеті, і намагався робити все, щоб «холодна війна» не переросла у «гарячу». Крім того, Хрущов розумів, що військові витрати є непосильним тягарем для країни. Протягом 1955-1960 рр. Радянський Союз в односторонньому порядку двічі провів скорочення збройних сил.
Радянським Союзом були зроблені певні кроки щодо США: пом'якшився режим контактів, розпочався обмін туристами, творчими колективами, проводився пошук взаємовигідних господарських зв'язків. Америка із захопленням зустрічала провідних майстрів мистецтв з Радянського Союзу.
Контакти між супердержавами налагоджувалися повільно, оскільки кожна з них претендувала на роль світового лідера і прагнула зберегти та розширити власний вплив на інші країни. У 1953 р. СРСР придушив антисоціалістичні виступ п м НДР, а у 1956 р. - в Угорщині. США, зі свого боку, підтримали англо-французьку інтервенцію в Єгипет, встановили морську блокаду Куби, де до влади прийшли комуністи.
Такі дії призводили до погіршення відносин між обома країнами, однак їхні лідери спочатку знаходили шляхи до розв'язування проблем, що виникали. Відбулися взаємні візити на вищому рівні. Влітку 1959 р. СРСР відвідав віце-президент США Річард Ніксон, а восени того ж самого року до Сполучених Штатів з візитом прибув Хрущов. Особа Хрущова мала дуже популярною у США. Американці покладали великі ипдії на зміни у політичному житті СРСР. Планувався візит у Москву президента США Ейзенхауера. Раптом Радянський Союз відмовився від курсу на зближення із США. Підставою для цього був політ у травні 1960 р. американського розвідувального літака И-2, пілотованого Гаррі Пауерсом, над територію СРСР. Літак було збито, а Пауерса засуджено, причому процес широко висвітлювався, щоб переконати світову громадськість у агресивності США.
Інцидент з Пауерсом був лише приводом до зміни курсу Хрущовим. Справжні причини повороту полягали в тому, що сталінська ідеологія мала ще міцні позиції в КПРС, особливо в його керівництві. Воно почало побоюватися, що примирення з капіталізмом, відвернення людей від комуністичної доктрини спричинить розпад соціалістичного табору. Особливо небезпечним стало загострення відносин між СРСР і США щодо кубинського питання в 1962 р., коли справа ледь не дійшла до обміну ядерними ударами. Світ знову повернувся до стану «холодної війни».
Кінець правління м. Хрущова
На початку 60-х років дедалі виразнішою ставала суперечливість діяльності Хрущова. Він розвінчав культ особи Сталіна, але придушував критику на свою адресу.
Особливо показовою була «кукурудзяна епопея». Після візиту до США Хрущов зрозумів, що кукурудза є дуже цінним продуктом, і вимагав, щоб її запроваджували якомога ширин;, навіть там, де вона не могла рости. Негативно сприйняло населення й те, що він посів дві посади - першого секретаря ЦК КПРС і голови Ради Міністрів.
Не зустріла розуміння в народі й проведена 1 січня 1961 11. грошова реформа. Вона полягала в тому, що десять старих карбованців мінялися на один новий. Причому новий карбованець формально став дорожчий за долар. У такий спосіб було продемонстровано «переваги» соціалістичної економіки. Та ніхто, навіть у самому СРСР, у ці переваги не повірив.
Реформа мала негативні наслідки для людей. Скориставшися нею, промисловість почала підвищувати ціни на окремі товари. Унаслідок подорожчали продукти харчування. «Продуктовий кошик» робітничих сімей зменшився. Одночасно запроваджу валися нижчі тарифи на виробництві. Це означало падіння рівня споживання при одночасній інтенсифікації праці.
На підприємствах вирувало невдоволення. У ряді випадків воно перейшло у відкритий протест. У 1962 р. сталися стихійні виступи робітників деяких заводів у місті Новочеркаську (Ростовська область, Російська Федерація), які були придушені ціною жертв, зокрема серед дітей. Найактивніші учасники подій були розстріляні, інших ув'язнили на тривалий строк. Хоча режим приховував правду про ці події, про них дізналися по всій країні.
Коло прихильників Хрущова поступово зменшувалося. Найстрашнішим для нього було те, що це відбувалося і в самій партії. У 1962 р. він вирішив розділити партійні організації в районах на міські та сільські. На його думку, це дало б можливість краще керувати господарством. Такий крок викликав загальне невдоволення партійних функціонерів.
Не знайшов Хрущов цілковитої підтримки і в середовищі інтелігенції. Після викриття культу особи Сталіна вона розраховувала, що почнеться справжня демократизація країни. Натомість швидко прийшло розчарування. Хрущов ставився до культури по-сталінськи, вважав її лише ідеологічним Інструментом, не допускав відходу від канонів соціалістичного реалізму, не сприймав модерних жанрів мистецтва. Тому, хоча а його приходом до влади культурне життя стало вільнішим, саме в ті роки відбулася моральна розправа над поетом і письменником Борисом Пастернаком за його роман «Доктор Живаго», розпочалася критика дуже популярних молодих поетів і літераторів - Євгена Євтушенка, Василя Аксьонова Та інших.
Військові також були невдоволені діяльністю Хрущова. 8 одного боку, через скорочення армії, а з другого - що Хрущов Віддав опалі видатного полководця Другої світової війни Георгія Жукова, заслуги якого перед державою замовчувалися.
Популярність Хрущова серед населення особливо впала восени 1963 р., коли через неврожай виникли труднощі з Хлібом. У самій партії втомилися від його непередбачуваних планів, від постійних організаційних перебудов. Поступово в керівництві партії визріла змова по усуненню Хрущова. У жовтні 1964 р., коли він був на відпочинку, терміново зібрався пленум ЦК КПРС. Хрущова, якого викликали на пленум, змусили піти у відставку. Першим секретарем ЦК КПРС було обрано Леоніда Брежнєва, головою Ради Міністрів - Олексія Косигіна.
Сама процедура відставки Хрущова символізувала ті політичні зміни, яких він домігся за свого правління. З одного боку - вбереглася система, де влада поділялася таємно від народу, а другого - саме завдяки зусиллям Хрущова по десталінізації суспільств з'явилась можливість змінювати лідера, який не задовольняв партію. Нарешті, на відміну від попередніх часів, знятого зі своєї досади політичного діяча не підламали репресіям.
Доживав свій вік Хрущов під Москвою, під наглядом КДБ. Коли у 1971 р. він помер, створити пам'ятник на його могилі зголосився всесвітньо відомий скульптор Ернст Нєізвєстний. Пам'ятник зроблено з двох брил мармуру - білої та чорної, що контрастують між Добою, як контрастувала більшість вчинків Хрущова.