Тема 9 планування експерименту експериментальні, квазіекспериментальні та неекспериментальні плани

Лекція 1. Поняття про планування. Експериментальні плани.

1. Поняття про планування та його етапи. Умови планування.

2. Класифікація експериментальних планів.

Лекція 2. Квазіекспериментальні, неекспериментальні та доекспериментальні плани

3. Квазіекспериментальні та неекспериментальні плани

4. Доекспериментальні плани.

1. Поняття про планування

ПЛАН – це схема експерименту.

ПЛАНУВАННЯ ЕКСПЕРИМЕНТУ в психології – забезпечення умов його проведення у відповідності із бездоганним експериментом.

Є 2 види-етапи (форми) планування — змістовне і формальне.

Змістовне планування забезпечує зовнішню валідність дослідження.

На стадії змістовного планування вирішуються наступні завдання:

- виходячи з проблеми, що розв’язується, визначається низка теоретичних та експериментальних положень, які утворюють теоретичну основу дослідження;

- формулюються теоретичні й експериментальні гіпотези; здійснюється їх обґрунтування та операціоналізація;

- вибирається необхідний метод експерименту — польовий, «тренажер», лабораторний;

- вирішується питання вибірки досліджуваних: хто (склад вибірки — тендерний, віковий, соціальний, професійний і т.д.), скільки (обсяг вибірки), як (спосіб формування вибірки — рандомізований, попарний, необхідність контрольної групи й т.д.).

Формальне планування спрямоване на вибір плану організації впливу незалежної змінної на залежну. План у цьому контексті представляє логічну схему, яка визначає характер і порядок різних фаз експерименту, кількість дослідів, контроль факторів, що загрожують валідності експерименту, тощо.

Цілі формального планування полягають у тому, щоб підвищити:

- надійність і внутрішню валідність експерименту – основна мета;

- добротність, якість результатів, які характеризується двома поняттями — точністю й правильністю результатів;

- правильність виміру.

Формальне планування служить організації й здійсненню емпіричної частини дослідження і вирішує такі завдання:

- ! виключити максимальне число причин викривлення результатів → мінімізувати область помилок, сторонній вплив на дію незалежної змінної – розробка алгоритму реалізації емпіричної частини дослідження;

- забезпечення можливості порівняння і обговорення результатів;

- економічність проведення дослідження.

Т.ч. формальне планування дає можливість: досягти внутрішньої валідності експерименту; гарантувати компенсацію артефактів (систематичне змішування, супутню несистематичну мінливість незалежної змінної з часом, ефекти послідовності, комунікативні артефакти тощо); забезпечити максимально можливе наближення до експерименту повної відповідності.

Необхідна умова успішного ФП – попередній аналіз всіх можливих факторів експериментальної ситуації, що починається ще на етапі ЗП.

Два основних методи розробки експериментальних планів на етапі формального планування (Т. Корнілова):

1) метод згоди: якщо два комплекси змінних викликають той самий ефект, то він обумовлений спільною для цих груп змінною;

2) метод розрізнення: якщо група змінних, що включають якийсь фактор, викликає ефект, а та ж група без даного фактора приводить до негативного результату, ефект обумовлений саме цим фактором.

Планування експерименту можливе за таких умов:

- наявність більш ніж 1 рівня незалежної змінної, зокрема, наявність активних і пасивних станів незалежної змінної (висновок про експериментальний вплив ґрунтується на порівнянні показників залежної змінної в різних умовах незалежної змінної);

- можливість виміру змінних за одним із видів шкал (див. Т. 7);

- можливість функціонального контролю рівнів незалежної змінної, коли дослідник може реально маніпулювати цією змінною або здійснювати контроль шляхом підбору груп досліджуваних (інакше, коли дослідник використовує вже готові значення незалежної змінної як результати психодіагностики, він не може бути впевненим, що саме незалежна змінна визначила залежну).