Варіанти статистичного рішення при перевірці експериментальної гіпотези (за в. Дружиніним)

Рішення	Гіпотеза
	Нуль-гіпотеза вірна	Дослідницька гіпотеза вірна
Відкидання нуль-гіпотези	Помилка 1-го роду	Вірне рішення
Прийняття нуль-гіпотези	Вірне рішення	Помилка 2-го роду

 Статистичні оцінки дають інформацію не про наявність, а про вірогідність подібностей і відмінностей результатів контрольних і експериментальних груп і вимагають змістовної інтерпретації, оскільки самі по собі вони не характеризують ту частину емпірії, на оцінку якої спрямовані.

2.4. Асиметрія висновків на основі експериментальних результатів

Взагалі прийняття або відхилення статистичної гіпотези не є єдиною умовою прийняття або неприйняття експериментальної гіпотези. Експериментатор може провести нове дослідження на розширеній вибірці, модифікувавши процедуру дослідження, і одержати результати, які в цілому підтвердять експериментальну гіпотезу. У всякому разі слід пам’ятати, що в психологічних дослідженнях нуль-гіпотезу не слід приймати, якщо ймовірність отримати відмінності, за яких нуль-гіпотеза є вірною, менша 0,05.

Висновки, які можна зробити на основі експериментальних даних, є асиметричними: гіпотеза може відхилятися, але ніколи не може бути остаточно прийнята, будь-яка гіпотеза завжди відкрита для перевірки. При цьому відхилення експериментальної гіпотези не означає відхилення теорії, з якої вона випливає. На жаль, процедура експерименту ніколи не може ствердити абсолютно достовірне психологічне знання. Як зауважує В. Дружинін, експеримент швидше є найліпшим засобом критики та відбору ідей, ніж засобом народження нового знання.

3. Валідність психологічного експерименту

3.1. Поняття валідності і її види

ВАЛІДНІСТЬ – фундаментальне поняття експериментальної психології. Ступінь валідності визначає, наскільки результати експерименту відповідають поставленому завданню.

Види валідності (В. Дружинін):

1. Зовнішня валідність – ступінь відповідності експериментальної процедури і результатів експерименту реальності і прийнятій у цей час науковій парадигмі.

Від ступеня зовнішньої валідності залежать правочинність перенесення результатів дослідження з лабораторних умов на реальні процеси й узагальнення їх на інші сфери реальності. Зв'язок теорії й реальності відбивається в адекватності першої – другій і прогностичності її передбачень. Але реальність представлена нам у вигляді її моделі, яку описує якась теорія. Результати експерименту, проведеного в рамках цієї теорії, можуть відповідати (не відповідати) не реальності (недосяжній істині), а теорії, що розроблена в межах прийнятої на даний момент наукової парадигми.

Таким чином, зовнішню валідність можна визначити як ступінь відповідності результатів експерименту теоретичним передумовам, положенням теорії, у рамках якої ми проводили дослідження, тим більше якщо ця теорія вписується в існуючу наукову парадигму.

2. Внутрішня валідність характеризує міру впливу незалежної змінної на залежну стосовно інших факторів; це відповідність зміни залежної змінної зміні незалежної. Вона визначає вірогідність експериментальних результатів. Повна внутрішня валідність досягається, якщо вдасться встановити строгу функціональну залежність між цими змінними: ДО =/(5), де ДО – залежна змінного (реакції випробуваних), 5 – незалежна змінна (релевантний стимул).

3. Операціональна валідність – окремий випадок зовнішньої. Вона визначає ступінь відповідності використовуваної експериментальної методики теоретичним положенням, які лежать в основі організації й проведення даного експерименту.

4. Екологічна валідність показує, наскільки близько умови експерименту імітують досліджувану реальність. У польових експериментах екологічна валідність досягає максимуму; відповідно в лабораторних експериментах дотримати достатнього ступеня екологічної валідності надзвичайно складно.

Підвищення внутрішньої валідності пов’язують з усуненням результатів дії побічних (зовнішніх) змінних (із усередненням їхніх мінливості і нестабільності), т.б. урахуванням фактора часу, задачі, суб’єктивного фактора.

Підвищення зовнішньої валідності (достовірність результатів експерименту) забезпечується досягненням відповідності рівнів додаткових змінних в експерименті і в реальності, яка вивчається.

Експериментальний контроль – будь-який засіб, що використовується для виключення можливості зменшення валідності дослідження.