4. Шляхи і прийоми подолання соціально-психологічних факторів на результати експерименту
Врахування впливу соціально-психологічних факторів на результат експериментального дослідження надзвичайно складне.
Традиційний шлях контролю артефактів – розвиток техніки планування експерименту й математичної обробки результатів – спрямований на те, щоб звільнитися від впливу факторів експериментальної ситуації, особистостей досліджуваного й експериментатора при дослідженні психіки. Однак такий шлях недостатньо психологічний.
Другий напрямок пов’язаний з побудовою змістовних моделей взаємодії психіки досліджуваного із ситуацією й обліком впливу психологічних факторів у психологічному ж експерименті. Зокрема, цю тематику інтенсивно розробляють у Швейцарії, де працюють послідовники Піаже, і в Ізраїлі, де вирішуються проблеми культурної асиміляції дітей із сімей емігрантів.
Методичні прийоми для уникнення і контролю артефактів експерименту:
1. Маскування експериментального впливу, або «сліпий метод» введення незалежної змінної підставною особою чи випадком, коли досліджувані не підозрюють про свою участь в експерименті.
2. Метод “плацебо наосліп”, або “подвійний сліпий метод”: полягає в незнанні експериментатором і досліджуваними, яка група є контрольною, а яка експериментальною.
Існують модифікації цього плану. Напр. експеримент проводить не сам експериментатор, а запрошений асистент, якому не повідомляється справжня мета і гіпотеза дослідження й те, яка із груп піддається реальному впливу; використання кількох експериментаторів, кожний з яких перевіряє лише частину гіпотези.
“Подвійний сліпий досвід” контролює ефекти Розенталя й Хотторна.
Цікаве:Психофармаколог X.К. Бічер досліджував за допомогою цього експериментального плану вплив морфію на болючу чутливість. Працюючи за схемою “плацебо наосліп”, він не зміг відрізнити дані контрольної групи від даних експериментальної. Коли ж він провів експеримент традиційним способом, то одержав класичні криві, що розрізняються.
3. Метод обману. дезінформація досліджуваних повідомлення їм хибної мети і гіпотези дослідження.
Вважається, що краще дезінформувати досліджуваних, ніж зовсім не повідомляти мету експерименту, оскільки в останньому випадку учасники експерименту прагнуть самостійно розібратися в його призначенні, при цьому індивідуальні інтерпретації мети створюють різну мотивованість досліджуваних, яку неможливо врахувати.
При застосуванні цього прийому виникають етичні проблеми, і багато психологів вважають його неприйнятним.
4. Метод «прихованого» експерименту. Часто застосовується при реалізації природного експерименту. Експеримент так включається в природне життя досліджуваного, що він не підозрює про свою участь у дослідженні. По суті це модифікація методу обману.
Головні труднощі проведення такого експерименту^
– етичні проблеми: досліджуваний повністю підконтрольний іншій особі і є об’єктом маніпуляцій;
– складність врахування неконтрольованих змінних.
Ця модель часто застосовується в соціальній психології, дитячій психології, психології розвитку й педагогічної психології. У цих випадках проблема маніпуляцій стоїть менш гостро, тому що діти підконтрольні дорослими. Однак необхідно заручитися згодою батьків або особи, що опікують дитину, на таке дослідження.
5. Метод незалежного виміру залежних параметрів. Застосовується дуже рідко, тому що реалізувати його на практиці дуже важко. Експеримент проводиться з досліджуваним за звичайним планом, але ефект впливу виміряється не в ході експерименту, а поза ним, наприклад, при контролі результатів навчальної або трудової діяльності колишнього досліджуваного.
6. Контроль сприйняття досліджуваним ситуації. Звичайно для цього застосовується постекспериментальне інтерв’ю. Крім того, приймаються міри для того, щоб ураховувати або контролювати ставлення досліджуваного до експериментатора й експерименту, розуміння їм інструкції, прийняття цілей дослідження. На жаль, дані, одержувані при постекспериментальному опитуванні, дають можливість лише відбракувати невдалі проби або врахувати цю інформацію при інтерпретації результатів експерименту, коли вже нічого не можна виправити.
Зазначені заходи здійснюють тільки у разі крайньої необхідності, оскільки вони часто знаходяться в певній суперечності з етичними нормами психолога-експериментатора. При цьому важливо здійснювати контроль сприймання досліджуваними ситуації під час експерименту, надати їм необхідну психоемоційну підтримку.