3. Травлення в ротовій порожнині.

Найперший етап травлення відбувається в ротовій порожнині. Основна її функція - це апробація їжі, або її первинний аналіз. Тобто вона дегустується з метою вирішення питання: можна її споживати чи слід відкинути. Доброякісна їжа піддається механічній обробці (подрібнення, перемішування, перетирання та формування травної грудки з її проковтуванням) і початковому гідролізу. Початковому тому, що в ротовій порожнині вона затримується лише 5 - 15 с, і дія секретів не встигає проявитися.

Ротова порожнина також забезпечує мовну функцію і акт смоктання в грудних дітей.

У ротовій порожнині розрізняють смакову, температурну, тактильну, больову і пропріорецептивну чутливість. За І. П. Павловим, вони складають оральний аналізатор.

Жувальний період включає:

стан спокою,

введення їжі,

початкову функцію (адаптацію),

основну фаза жування,

формування травної грудки.

Первинний аналіз їжі здійснюється за допомогою смакового аналізатора, хеморецептори якого закладені в слизовій оболонці ротової порожнини. Смакові рецептори (цибулини)розміщені на язику - до солодкого; задній стінці глотки, м'якому піднебінні, мигдалинах, надгортаннику й корені язика - до гіркого; на бокових поверхнях язика - до кислого й солоного. Найбільша їх концентрація -на кінчику і бокових поверхнях язика.

Тактильні, температурні, больові рецептори слизової оболонки значно модулюють смакові відчуття. Наприклад, оптимум температури їжі має бути близько 35° С. Певну роль у виникненні смаку відіграє нюховий (запах їжі), слуховий (брязкіт посуду на кухні) і зоровий (сервіровка столу) аналізатори. Таким чином формується комплексний характер якості й кількості їжі.

Смаковий аналізатор також здійснює запуск секреторної та рухової функцій усієї системи травлення, що дозволяє шлунково-кишковому тракту підготуватись до прийняття й обробки їжі.

Органічні речовини слини представлені муцином, амінокислотами, креатиніном, сечовиною, сечовою кислотою.При цьому муцин ослизняє травну грудку, полегшуючи її ковтання.

Муцин - глікопротещ (гексоза й сіалова кислота). У нейтральному середовищі навколо зубів він утворює особливу оболонку, в кислому - сприяє утворенню нальоту.

Основним ферментом слини є а-амілаза (птіалін), яка гідролізує полісахариди до декстринів (крохмаль і глікоген - до мальтози). Надалі мальтаза (глюкозидаза) слини гідролізує мальтозу до глюкози.

Бактерицидні властивості слини обумовлені наявністю лізоциму (мурамідази), іонів тіоціанату й білкових антитіл.

Нуклеаза (кисла та лужна), рибонуклеази, трансамінази, пероксидази викликають деградацію нуклеїнових кислот вірусів та підвищують проникність капілярів і збільшують міграцію лейкоцитів шляхом утворення кінінів. Слина має антивірусну дію, а імуноглобулін А зв'язує екзотоксин, лейкоцити (4000 в 1 см3) здатні до фагоцитозу.

Крім того, слина забезпечує мовну функцію і герметичність при акті смоктання у дітей віком до одного року; виконує екскреторну функцію, містить фактор росту (нервів і епітелію), речовини, які визначають групу крові, імуноглобуліни.

Слина - електроліт. Тому при протезуванні й пломбуванні зубів різними металами виникає гальванізм (мікроструми між ними). Наслідок: металічний смак у ротовій порожнині, сухість або навпаки салівація, хронічне запалення слизової, спотворення смаку. Результат - порушення механічної та хімічної обробки їжі, мови.