Лекція 20 Тема: травлення в шлунку, кишечнику.

1. Травлення в шлунку.

2. Травлення в кишечнику.

3. Вплив мязової роботи на процеси травлення.

1. Травлення в шлунку.

Травлення в шлунку. Тут відбуваються два процеси:

1. Хімічна обробка їжі виконується шлунковим соком (ШС). ШС - це безбарвна прозора рідина кислої реакції, яка містить всі види ферментів. За добу у людини виділяється 0,5-2 л ШС. Це залежить від характеру їжі (тваринна, або рослинна) та її кількості. У механізмі регуляції виділення ШС виділяють 3 фази: 1) мозкова - під впливом умовних рефлексів (див. вище); ШС, що виділяється при чеканні їжі І.П.Павлов назвав «апетитним», він готує шлунок до обробки їжі; 2) шлункова - під впливом безумовних рефлексів (див. вище); 3) кишкова - ферменти, гормони, продукти гідролізу, що утворюються в кишках, через кров можуть або стимулювати, або пригнічувати виділення ШС.

2. Механічна обробка їжі. Завдяки гладким м’язам харчові маси змішуються із ШС (утворюється хімус) і просуваються у напрямку воротарного каналу шлунка. Рухи шлунку поділяються на дві основні форми: 1) тонічні, які підтримують тонус м’язів; 2) перестальтичні, які сприяють просуванню хімусу. Регулюються рухи шлунку нервовим і гуморальним механізмами. Блукаючий нерв стимулює моторику шлунка, а симпатичний - навпаки. Крім того, гладким м’язам шлунка властива спонтанність (див. стор. 15). На моторику шлунка впливають хімічні речовини, наприклад, гастрин, гістамін - посилюють моторику, а норадреналін і адреналін - сповільнюють.

Чинники, що обумовлюють випорожнення шлунку: 1) рівень кислотності хімусу; 2) концентрація хімусу; 3) ступінь наповнення дванадцятипалої кишки (ДК); 4) характер їжі.

2. Травлення в кишечнику.

Травлення в ДК. Травлення в цьому відділі травного каналу має особливе функціональне значення, оскільки в просвіт ДК відкриваються протоки двох найбільших залоз травної системи - підшлункової (ПЗ) та печінки.

ПЗ - це залоза змішаної секреції, оскільки вона секретує гормони інсулін і глюкагон (дію див. стор. 60) та підшлунковий сік. Сік ПЗ - це безбарвна прозора рідина лужної реакції, яка містить всі види ферментів. Секреція соку починається через 2-3 хв від початку вживання їжі і триває протягом 4-10 год (залежно від характеру їжі). Механізми регуляції підшлункового соку аналогічні регуляції виділенню ШС: 1) умовний; 2) безумовний; 3) гуморальний.

Функції печінки:

1. Травна - жовч емульгує жири. За добу у людини виробляється ≈ 500-700 мл жовчі. Регуляція жовчовиділення: 1) нервовий механізм - блукаючий нерв стимулює, а симпатичний пригнічує; 2) гуморальний - стимулюють виділення жовчі такі хімічні речовини: секретин (гормон ДК), продукти гідролізу білків, жирів, екстрактивні речовини їжі, сама жовч тощо.

2. Захисна: 1) завдяки бактерицидній властивості жовч затримує гнильні процеси в кишках; 2) печінкові клітини здатні до фагоцитозу, тому кров, яка надходить через печінку, очищується від чужорідних тіл.

3. Кроворуйнівна - руйнуються еритроцити.

4. Обмінна. В печінці відбувається синтез деяких білків (фібриногену та ін.), вітамінів (ретинол - віт. А); утворюється, депонується і розщеплюється глікоген - це забезпечує постійну концентрацію цукру в крові. В печінці відкладається про запас віт. Д, К, никотинова кислота, затримуються іони Сl^-, Fe₂⁺.

5. Екскреторна - екскрети печінки (жовчні пігменти, кальцій, залізо та деякі інші речовини, потрапляючи із жовчю в кишечник, виводяться з організму.

Травлення в тонких кишках. У тонких кишках одночасно відбувається перетравлення їжі і всмоктування продуктів гідролізу.

Механізм перетравлення поживних речовин. У порожнині кишок продовжується розщеплення великих харчових молекул. Подрібнені полімерні сполуки спрямовуються до слизової оболонки кишок, де вони підлягають подальшій дії ферментів. Останні утворюють своєрідний «конвеєр». Фіксація ферментів відбувається у певній послідовності. Ферменти, які лежать ближче до порожнин кишки, перетравлюють відносно великі молекули харчових речовин («провалюючись» між волосинками глікокаліксу вони зазнають дії гідролаз). Біля основи глікокаліксу містяться ферменти, фіксовані на клітинній мембрані, які остаточно гідролізують речовини до мономерів. Глікокалікс (нитки з глікопротеїдів) та мікроворсинки виконують захисну функцію. Перший захищає від пошкоджень мікроворсинки, а ті в свою чергу не пропускають до кровоносного русла мікроорганізми.

Способи всмоктування:

1. Дифузія - повільне проникнення розчинених продуктів через пори оболонки внаслідок різниці концентрацій речовин у кишечнику та крові або лімфі.

2. Фільтрація - це перехід розчину через стінку травного каналу, відбувається завдяки діяльності черевного преса і перестальтичних рухів травного каналу.

3. Осмос - це дифузія через біологічну мембрану, яка має вибіркову проникність.

4. Активний транспорт - це перехід речовин проти градієнту концентрації, завдяки дії спеціального переносника.

Рухи кишок: 1) маятникоподібні - кишка то укорочується, то подовжується і її вміст пересувається то в одному, то в іншому напрямку (харчові маси перемішуються з травними соками); 2) перистальтичні - це скорочення колового м’яза, що забезпечує пересування вмісту кишок у напрямку до прямої кишки.

Механізми регуляції рухів кишок: 1) нервовий - блукаючий нерв посилює моторику, а симпатичний - сповільнює; 2) про автоматію і спонтанність див. стор. 15; 2) гуморальний - ацитилхолін посилює, а норадреналін сповільнює моторику.