1.3. Розділи електробезпеки та їх характеристика

Розподіл електроустановок представлений у таблиці 8.

Класифікація приміщень за небезпекою електротравм: без підвищеної небезпеки; з підвищеною небезпекою; особливо небезпечні.

Таблиця 8

Розподіл електроустановок

Розподіл електроустановок
За напругою	За розміщенням	За ступенем ризику
до 1000 В включно	зовнішні	особливо небезпечні
вище 1000 В	внутрішні	з підвищеною небезпекою
–	–	без підвищеної небезпеки

Електробезпека складається з п’яти розділів:

1. Правила устрою електроустаткування.

2. Правила технічної експлуатації електроустаткування.

3. Правила безпечної експлуатації електроустаткування.

4. Правила експлуатації засобів індивідуального захисту.

5. Дія електричного струму на організм людини, правила надання медичної допомоги при ураженні електричним струмом.

Відповідно до цих розділів розроблені основні нормативні документи з електробезпеки, зокрема:

– НПАОП 40.1-1.32-01 “Правила будови електроустановок”;

– НПАОП 40.1-1.01-97 “Правила безпечної експлуатації електроустановок”;

– НПАОП 0.00-1.29-97 “Правила захисту від статичної електрики”;

– “Правила випробування та використання засобів індивідуального захисту”;

– ГОСТ 12.1.019-79 “Електробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты”.

8.1.3. Несприятливі фактори при експлуатації електроустановок і протидія їм

Несприятливі фактори при експлуатації електроустаткування.

1.Підвищена температура. При температурі більше +35° С відбувається прискорене старіння та висихання ізоляції електроустановок. Протидія: додаткова вентиляція, кондиціонери; заміна обладнання на більш термостійке.

2. Підвищена вологість. При цьому відбувається прискорене окислювання струмоведучих частин, може бути самостійне розкручування різних гайок, болтів, різьбових з’єднань. Це приводить до збільшення перехідного опору, і контакти починають нагріватися. Протидія: додаткова вентиляція, фільтри-вологопоглиначі; частіше виконання робіт по зачищенню контактних з’єднань, підтягнення болтових з’єднань; заміна обладнання на вологозахищене.

3. Струмопровідний пил. Види: металевий; графітний; вугільний; цементний та ін. Протидія: вентиляційні фільтри-пиловловлювачі; часте протирання ізоляційних проміжків; реконструкція пилозахищеного обладнання.

4. Струмопровідна підлога – ризик потрапляння до зони крокової напруги. Види струмопровідної підлоги: земляна; асфальтована; цементна; залізобетонна; із металевим покриттям. Види неструмопровідної підлоги: дерев’яна суха; паркетна суха. Протидія: вирівнювання потенціалів; діелектричні килимки біля кожного струмоприймача; діелектричні калоші на ноги персоналу. Окремо треба сказати про крокову напругу – напругу між обома ногами людини (приблизно 60 см). Якщо ж ви опинилися в зоні крокової напруги, то крокувати треба короткими приставними “гусячими” кроками. Бажано не відривати ноги від підлоги – ковзати як можна коротшими кроками, стрибати на одній нозі або можна котитися по підлозі від електроустановки на відстань не менше 8 м.

5. Біологічні фактори. Це різні грибки, бактерії, пліснява, гризуни тощо.

6. Пари, кислоти (а також луги, розчинники). Пари агресивних середовищ приводять до прискореного роз’їдання ізоляції, короткого замикання. Протидія: усунення парів із приміщення; заміна установок на кислотостійкі.

7. Фактор часу є головним фактором при ураженні людини електричним струмом. Час від моменту ураження електричним струмом до початку ефективного масажу серця та штучного дихання – 4 хв. Якщо пройшло 6 хв, то можемо зробити з людини інваліда: частина клітин не відновлюється й організм може втратити деякі свої функції. У разі сплину більше 8 хв відбувається повне відключення організму, вмирання всіх клітин і смерть. Якщо людину “відкачати” за проміжок часу 6-8 хв, то вона буде повністю безпорадним лежачим інвалідом.

Розглянемо основні засоби захисту:

– захисне заземлення – навмисне електричне з’єднання з землею металевих струмопровідних частин, що можуть опинитися під напругою. Усі металеві предмети, які, за певних ситуацій, можуть буди струмопровідними, повинні бути заземлені на контур заземлення;

– занулення – це навмисне електричне з’єднання з нульовим захисним провідником металевих струмопровідних частин, які можуть опинитися під напругою. Усі електроустановки повинні бути заземлені та занулені;

– вирівнювання потенціалів. Мала напруга;

– захисне відімкнення. Воно забезпечує автоматичне відімкнення електроустановки під час виникнення в ній небезпеки ураження людини струмом;

– ізоляція струмопроводів, неможливість дотику до струмопровідних частин. Струмопровідні частини треба розміщувати так, щоб людина до них не дістала, навіть при бажанні. Для цього відкриті струмопровідні частини розміщують на висоті 2,5 м від підлоги. Усі інші струмопровідні частини, які знаходяться нижче, повинні бути заізольовані та закриті для доступу;

– загороджувальні пристрої. Попереджувальна сигналізація, блокування;

– знаки електричної безпеки: “Стій – напруга”, “Не лізь – уб’є!”, “Не вмикати – робота на лінії!”, “Не вмикати – працюють люди!”, “Працювати тут!”, “Вилазити тут!”;

– засоби захисту та запобіжні пристрої;

– розміщення обладнання. Одночасний дотик до заземлених конструкцій споруд та до корпусу установки, який опинився під дією електричної напруги, може привести до ураження електричним струмом (шлях струму: “рука-рука”, “голова-рука”) через життєво важливі органи людини – серце та легені. Протидія: відстань не менше 1,5 м; екрани з ізоляційних матеріалів; огородження; застережні плакати; додатковий інструктаж;

– інші вимоги. Адреса на вимикачах (слід вказувати, куди іде ця напруга, для того, щоб швидко відключити та визволити уражену людину від дії електричного струму); захист від механічних ушкоджень; захист від струму перенапруги та струмів короткого замикання; селективний (вибірковий) захист.

Окремо треба розглянути струм як несприятливий фактор при експлуатації електроустановок. Електричний опір тіла людини залежить, в основному, від стану шкіри та центральної нервової системи. Загальний опір тіла людини змінюється в широких межах (від 1 до 100 кОм, а іноді й більше). При зволоженні, забрудненні та пошкодженні шкіри (потовиділення, порізи, подряпини тощо), збільшенні прикладеної напруги, площі контакту, частоти струму та часу його дії опір тіла людини зменшується до певного мінімального значення (0,5-0,7 кОм).

Окрему зацікавленість викликає залежність струму та ураження людини від напруги. Це пояснюється наступними формулами:

, де: U – напруга дотику; R – опір організму людини (1000 Ом – при несприятливих умовах; 50000 Ом – при сприятливих умовах).

, 20÷50 mA – напруга невідпускання, травми середньої важкості.

, до 5 mA – безпечно.

, менше 8,4 кОм – небезпечно.

У наведених розрахунках застосовується напруга 42 В, тому що вона вважається умовно безпечною для життя людини. Проте з останньої формули витікає, що напруга 42 В безпечна при опорі організму людини більше 8,4 кОм.

Абсолютно безпечною є напруга 5 А:

Вплив електричного струму на організм людини представлений у табл. 9.

Таблиця 9