2.1. Система запобігання (попередження) пожежі

Система запобігання (попередження) пожежі досягається:

– попередженням утворення горючого середовища;

– попередженням утворення в горючому середовищі або виключенням з нього джерел запалювання.

Попередження утворення горючого середовища досягається:

– застосуванням негорючих і важкогорючих речовин і матеріалів;

– зменшенням маси, об’єму горючих речовин та матеріалів;

– очисткою від пилу, пуху, відходів (металевий пил більш небезпечний, ніж дерев’яний; дуже небезпечний пил від муки);

– обмеженням маси і (чи) обсягу горючих речовин, матеріалів і найбільш безпечним способом їх розміщення;

– ізолюванням горючого середовища, ізолюванням приміщень;

– зменшенням концентрації горючого середовища;

– підвищенням концентрації флегматизатора, який уповільнює горіння;

– створенням певних температурних режимів, захистом об’єктів від аварій;

– установкою пожежонебезпечного устаткування по можливості в ізольованих приміщеннях чи на відкритих площадках.

Виключення джерел запалювання із горючого середовища

Розглянемо можливі джерела запалювання, способи та засоби їх усунення.

1. Відкрите полум’я та іскри:

– застосування машин, механізмів, устаткування, пристроїв, при експлуатації яких не утворяться джерела запалювання;

– дисципліна виробничого та технологічного процесів, виконання СНіП;

– виключення можливості появи іскрового розряду в горючому середовищі;

– застосування інструмента, що не іскрить; розігріті поверхні;

– вогневі роботи (зварювання, різання з використанням абразивів);

– двигуни внутрішнього згоряння; спільне зберігання речовин і матеріалів;

– застосування у засобах захисного відключення джерел запалювання;

– підтримка температури нагрівання поверхні устаткування, матеріалів, що можуть увійти в контакт із горючим середовищем, нижче гранично допустимої;

– факели (утилізація шляхом спалювання); куріння (тютюнопаління).

2. Хімічні реакції:

– ліквідація умов для теплового, хімічного і (чи) мікробіологічного самозаймання речовин, матеріалів, виробів і конструкцій; усунення самозагоряння;

– заміна легкозаймистих і горючих речовин на безпечні технічні засоби;

– аварійний злив, стравлення небезпечних речовин і матеріалів;

– біохімічне загоряння (торф’яники, скирди соломи, смітники, тирса);

– загоряння при взаємодії з киснем, водою або речовин одна з одною.

3. Механічна енергія:

– удари (молотки, станки, особливо, де однакові метал по металу);

– тертя (підшипники, шківи); обробка матеріалів (шліфування).

4. Електрична енергія:

– виключення електростатики; коротке замикання (у цьому випадку завжди винна людина – неправильно з’єднані проводи, не ті автомати, капає дощ тощо);

– неправильні з’єднання: а) провідників (існує тільки чотири дозволених з’єднання провідників: зварювання, паяння, болтове з’єднання, пресування); б) з’єднання провідників із різних металів; в) різний перетин, діаметр провідників; г) неякісне з’єднання роз’єднувачів (розхитані вилка з розеткою тощо);

– електромагнітне випромінювання.

5. Природні явища:

– блискавкозахист. Він регламентується ДСТУ 13.2.5-28-2008 “Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд”. Є зовнішній (від зовнішніх ударів) та внутрішній блискавкозахист (захист обладнання, електроустановок);

– статична електрика. Ефективного захисту немає. Тут треба зрозуміти, що статична електрика виникає там, де є тертя, рух;

– лінзи, які можуть підсилити звичайне сонячне світло (пляшки, окуляри, акваріуми, краплі роси тощо).