Розділ 2. Шляхи використання нетрадиційних форм навчання

2.1 Взаємозв’язок традиційних і нетрадиційних форм організації навчання

Перетворення наукових істин у живий досвід творчої праці - це найскладніша сфера зіткнення науки з практикою. Творчість педагогічної праці і практики здійснюється в ефективному застосуванні уже створеного досвіду в освоєнні нових розробок, в умінні розвивати ідею, реалізовувати в конкретних умовах, бачити варіанти у вирішенні однієї і тієї ж проблеми, застосувати досвід інших, створювати свій і так далі до нескінченного пошуку ідеального варіанту роботи з дітьми, як вихованцями і учнями.[14, c.2-3].

Основні риси відмінності традиційних і нетрадиційних уроків є:

- Структура уроку. У стандартних уроках структура уроку постійна, майже незмінна, а в нестандартних уроках - різноманітна, залежить від типу уроку і способу проведення.

- Мотивація навчання. У стандартних уроках мотивація навчання проводиться по принципу «вчу, бо треба знати», а в нестандартних уроках мотивація навчання проводиться по принципу «вчу, бо треба допомогти казковому герою» або «вчу, бо потрібно перемогти суперників у конкурсі» і таке інше. В даному випадку мотивація навчання іде підсвідомо і без всяких примусів до навчання.

– Спосіб проведення. Навчання, яке ведеться за допомогою нестандартних уроків, проводиться як певний «шаблон» серії уроків, де іноді можуть зустрічатися ігрові моменти в залежності від особливостей вчителя, а нестандартний урок може пройти під величезною ігровою ситуацією на протязі усього уроку. І кожен нетрадиційний урок не буде схожий на попередній, бо він немає встановленої структури.

– Новий спосіб навчання. Стандартні уроки вивчають матеріал одного предмету та інколи можуть з’являтися міжпредметні зв’язки, а нестандартні уроки можуть вивчати матеріал блоками кількох предметів, (наприклад, інтегровані уроки).

– Кількість класів. Нестандартні уроки дають можливість провести урок з двома класами одночасно (Наприклад: змагання між двома паралельними класами «Юний математик»), або з учнями різного віку.

– Розвиток нових умінь. За допомогою нестандартних уроків можна розвивати психічні процеси, (наприклад, психічні тренінги на розвиток уваги, пам’яті та інше), акторські здібності та інше.

– Продуктивність праці. Цей вид діяльності краще активізує увагу дітей і вони не так втомлюються при проведенні таких уроків. Відмінність типів уроків полягає у різносторонності підходів до проведення уроків, для здійснення загально-навчальної мети [10].

2.2 Порядок підготовки й проведення нетрадиційних уроків у початковій школі

Формула ефективності уроку включає дві складові: ретельність підготовки й майстерність проведення. Погано спланований, недостатньо продуманий, наспіх спроектований і узгоджений із можливостями учнів урок, якісним не може. Підготовка уроку - це розробка комплекту заходів, вибір таку організацію навчально-виховного процесу, що у даних умовах забезпечує найвищий кінцевий результат.

У підготовці вчителя до уроку виділяються три етапу: діагностики, прогнозування, проектування (планування). Передбачається, що вчитель добре знає фактичний матеріал, вільно орієнтується у своїй навчальному предметі. Він веде і поповнює власні звані тематичні папки чи робочі книжки, куди заносить новітні відомості в області свого предмета, проблемних питань і завдання, тестові матеріали тощо.

Щоб вибрати оптимальну схему проведення уроку, необхідно подолати канонічний шлях розрахунку навчального заняття. У його основі - алгоритм підготовки уроку, послідовне виконання кроків якого гарантує облік всіх життєво важливих факторів, і обставин, від нього залежить ефективність майбутнього заняття.

Реалізація алгоритму починається з діагностування конкретних умов. Діагностика залежить від «прояснення» всіх обставин проведення уроку: можливостей учнів, мотивів своєї діяльності, власної поведінки, запитів і схильностей, інтересів і здібностей, необхідного рівня навчання, характеру навчального матеріалу, його особливостей і з практичної значимості, структури уроку - і навіть в уважному аналізі всіх витрат часу у процесі - на повторення (актуалізацію) опорних знань, засвоєння нову інформацію, закріплення і систематизацію, контроль і корекцію знань, умінь. Завершується даний етап отриманням діагностичної карти уроку, де наочно представляється дію визначальних ефективність заняття чинників.

Прогнозування спрямоване на оцінку різних варіантів проведення майбутнього уроку і вибір з них оптимального по прийнятому критерію. Сучасна технологія прогнозування дозволяє виводити кількісний показник ефективності уроку наступним способом. Обсяг знань (умінь), формування яких складає мета уроку, приймається за 100%. Величина втрат (вона визначається по спеціальній методиці) віднімається від ідеального результату та визначається реальний показник ефективності уроку по задуманій педагогом схемі. Якщо показник задовольняє вчителя, він вдається до заключного етапу підготовки уроку – планування. Якщо ні, педагог змушений шукати досконалішу схему організації, маніпулюючи тими чинниками, вплив яких може змінюватися.

Проектування (планування) - це завершальна стадія підготовки уроку, і закінчується вона створенням програми управління пізнавальної діяльністю учнів. Програма управління - це короткий і конкретний довільно складений документ, у якому педагог фіксує важливі для нбого моменти управління процесом: кого і коли запитати, де вводити проблему, коли перейти до наступного етапу заняття, якою схемою перебудувати процес у разі заздалегідь передбачених труднощів тощо. Програма управління відрізняється від традиційного плану уроку чітким, конкретним визначенням управляючих факторів впливу.

Молодим педагогам необхідно писати докладні плани - конспекти уроку. Тільки тоді, коли більшість структур стає звичними, можна переходити до скорочених записів, поступово знижуючи обсяг плану, перетворюючи їх у конкретну програму дій.

У плані початківця педагога необхідно відобразити такі моменти:

· дата проведення уроку та її номер за тематичним планом;

· назва теми уроку і класу, в якому він буде проводитися;

· цілі й завдання освіти, виховання, розвитку школярів;

· структура уроку із зазначенням послідовності його етапів і зразкового розподілу часу за цими етапами;

· зміст навчального матеріалу;

· методи корекції й прийоми роботи вчителя у кожній частині уроку;

· навчальне устаткування, необхідне для проведення уроку;

· завдання додому.