2.3-1-2. Законодавство про охорону праці

Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. № 2694-ХП визначає основні положення щодо реалізації консти­туційного права громадян на охорону їхнього життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участі відповідних державних органів відносини між власником підприємства, уста­нови і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

2.3.1.3. Законодавство про надзвичайний стан

Надзвичайний стан — це передбачений Конституцією Украї­ни особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій, який тимчасово допускає встановлені Законом України «Про надзвичайний стан» від 26.06.92 року, обмеження в здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб, покладає на них додаткові обов'язки.

Правовий режим надзвичайного стану спрямований на забез­печення безпеки громадян у разі стихійного лиха, аварій і ката­строф, епідемій і епізоотій, а також на захист прав і свобод громадян, конституційного ладу при масових порушеннях правопорядку, що створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конститу­ційного ладу України шляхом насильства.

2.3.1.4. Законодавство в сфері ядерного регулювання

Закон України -«Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»- від 8 лютого 1995 року № 39/95-ВР є основоположним у ядерному законодавстві України. Він встанов­лює пріоритет безпеки людини та навколишнього природнього середовища, права і обов'язки громадян у сфері використання ядерної енергії, регулює діяльність, пов'язану з використанням ядерних установок та джерел іонізуючого випромінювання, встановлює також правові основи міжнародних зобов'язань України щодо використання ядерної енергії.

Закон України «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань» від 14 січня 1998 року № 15/98-ВР спрямований на забезпечення захисту життя, здоров'я та майна людей від негативного впливу іонізуючих випромінювань, викликаного практичною діяльністю, а також у випадках радіаційних аварій, шляхом виконання запобіжних та рятувальних заходів і від­шкодування збитків.

2.3.1.5. Законодавство про цивільну оборону

Згідно з Конституцією України громадяни України мають право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, значних пожеж, стихійного лиха і можуть вимагати від Уряду України, інших органів державної виконавчої влади, адміністрації підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання, гарантій щодо забезпечення його реалізації.

Держава, як гарант цього права, створює систему цивільної оборони, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природнього та воєнного характеру.

Закон України «Про цивільну оборону» від 3.02.1993 р. визначає цивільну оборону, як державну систему органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техно­генного, екологічного, природнього та воєнного характеру.