Ігри. Ігрові програми

Гра - засіб багатогранний. Це і самостійна діяльність, яка сприяє всебічному розвитку особистості, і засіб формування та згуртування колективу, і метод організації інших видів діяльності, і емоційний стан, і засіб спілкування.

У залежності від змісту та структури ігри поділяються на пізнавальні та інтелектуальні; творчі та рольові, рухливі та спортивні.

У практиці виховної роботи широко використовуються ігри-подорожі, психологічні ігри-тренінги, виховні та ділові ігри, моделюють певні виробничі та комунікативні ситуації для розв'язання учасниками.

Ігри-подорожі обов'язково мають певні етапи ("пункти", "станції"), при яких виконуються завдання трудового, пізнавального, художнього, спортивного характеру. Такі ігри можуть відбуватись з різних навчальних предметів: географічні, літературні, математичні та ін. У цих іграх передбачені ігрові ролі "організаторів", "суддів", "контролерів", "асистентів". Відбуваються такі ігри найчастіше як змагання між командами.

Психологічні ігри-тренінги мають характер системних вправ з навчання спілкуванню та пізнанню власних можливостей.

Важливими є і виховні ігри, які теж мають тренінговий характер. Ці ігри потребують ґрунтовної інформативної підготовки, дітей, під час яких вони знайомляться з правилами етикету. На основі цих знань і виробляють уміння та навички поведінки.

Педагогічні вимоги до організації та проведення ігор

Впровадження педагогічних ігрових технологій у практику роботи з дітьми вимагає дотримання певних правил. Вперше ці правила послідовно й обґрунтовано сформулював Я.А. Коменський у своїй праці «Закони добре організованої школи»:

• ігри повинні бути такими, щоб учасники звикли їх сприймати як щось другорядне, а не якусь головну справу; .

• гра повинна сприяти здоров'ю тіла не менше, ніж пожвавленню духу;

• ігри повинні бути початком серйозних речей;

• гра повинна завершуватись раніше, ніж набридне;

• ігри повинні відбуватися під контролем вихователів.

За умови суворого дотримання цих правил гра стає серйозною справою: сприяє розвитку здоров'я, відпочинку для розуму, підготовкою для життєдіяльності.

Прикрасою гри, за Я.А. Коменським, є рухова активність тіла, життєрадісність духу, порядок, гра за правилами, перемога доблестю, а не хитрістю. Пороками у грі є лінь, в'ялість, недоброзичливість, зазнайство, заздрість, крик, підступність. Ігри з негативним статусом взагалі не повинні використовуватись у роботі з дітьми.

Враховуючи правила організації ігор, сформульовані Я.А Коменським, можна визначити такі педагогічні вимоги до проведення ігор:

• організація дитячих ігор має унеможливити ризик для життя і здоров'я їх учасників; смисл ігрових дій повинен співпадати із смислом і змістом поведінки в реальних ситуаціях для того, щоб основний смисл ігрових дій переносився в реальну життєдіяльність;

• у грі діти повинні керуватися загальноприйнятими в суспільстві моральними нормами, що ґрунтуються на гуманізмі, загальнолюдських цінностях;

• діти повинні добре розуміти смисл і зміст гри, правила та умови її проведення, ідею кожної ігрової ролі;

• вибір гри залежить від вікових та анатомо-фізіологічних особливостей дітей, розвитку їх світогляду;

• педагог повинен забезпечити умови, які визначають правильне ставлення дітей до гри;

• не варто навчати дітей одразу багатьом іграм;

• завершення гри має бути результативним, яскравим, емоційним, містити аналіз, заохочення переможців;

• потрібно передбачити систему штрафних балів у разі порушення правил гри;

• не можна перетворювати гру в поступки для дитини;

• гру потрібно організовувати і спрямовувати, стримувати — якщо це необхідно, забезпечувати кожному учаснику можливість виявляти ініціативу;

• організовуючи ігри з підлітками та старшокласниками, потрібно спонукати їх до аналізу ігрової діяльності, співставлення імітації з відповідною сферою реального життя, надавати допомогу у встановленні зв'язку змісту гри із змістом практичної життєдіяльності чи із змістом навчального курсу; результатом обговорення гри може бути перегляд її змісту, правил, умов проведення тощо;

• ігри вимагають індивідуального підходу до кожної дитини, тому кожна гра вимагає відчуття міри та обережності;

• дітям властивий азарт і надмірне захоплення окремими іграми на шкоду навчанню; тому у роботі з дітьми потрібно розумно чергувати різні ігри з іншими видами діяльності, які допомагають вирішувати ті чи інші педагогічні завдання.