Мішані ліси
Мішані ліси України — природна зона мішаних лісів, у рівнинній частині півночі України, Українське Полісся. Зона мішаних лісів становить близько 20% території України. Південна межа проходить поблизу Рави-Руської, Львова, Золочева, Шепетівки, Житомира, Києва, Ніжина, Глухова.
Рельєф
Характерний низовинний рельєф, гравійні, піщані й піщано-глинисті відклади. В антропогені, під час дніпровського зледеніння, сформувалися піщані рівнини, моренні пасма, еолові форми рельєфу.
Клімат та ґрунти
Клімат помірно континентальний. Весна прохолодна, під час танення снігів бувають тривалі повені. Літо тепле, вологе. Дощова осінь. Зима сніжна, з відлигами. Середня температура січня змінюється із заходу на схід від −4,5 до −8 °C, липня — від +17 до +19 °C. У середньому за рік випадає 600–680 мм опадів (близько 70% у теплий період).Ґрунти дерново-підзолисті та болотні.
Рослинний світ
Переважають соснові, дубово-соснові та дубово-грабові ліси. Є значні ділянки дубово-липових, вільхово-березових і ясенево-вільхових лісів. У лісах чітко виділяється ярусність. Верхній ярус утворюють дерева, середній, підлісок, — кущі, нижній — трав'янисті рослини, гриби. У північній частині переважає сосна звичайна і дуб звичайний. Південніше частішають в лісах граб, береза, липа, осика, клен, вільха. Серед підліску зустрічається ожина, шипшина, барбарис, ліщина, малина. На заболочених місцях поширені брусниця і чорниця. Навесні в лісі першими зацвітають підсніжники, проліски, ряст, анемони,примула весняна(див.мал.) Влітку під деревами вегетують лише вологолюбні, тіньовитривалі рослини — папороті, мохи, копитняк. Інші трав'янисті рослини ростуть на галявинах і узліссях. Серед них: звіробій, деревій, валеріана, ромашка, іван-чай. У мішаних лісах багато грибів.Є мухомор(див.мал.) Восени дерева скидають листя, більшість трав'янистих рослин відмирає. Опале листя і відмерлі рослини утворюють лісову підстилку, яка затримує вологу в ґрунті.
Тваринний світ
У зоні мішаних лісів водяться травоїдні звірі: зубри, лосі, олені, сарни (козулі), зайці. Хижі — вовки, лисиці, рисі, тхори, куниці. Всеїдні: свині, борсуки, вивірки, їжаки. Біля лісових водойм селяться бобри, видри, ондатри.
Більшість птахів прилітає навесні: солов'ї, зозулі, шпаки, мухоловки, вивільги, лелеки, журавлі, кулики, лебеді, сойка(див.мал.).Постійними мешканцями зони мішаних лісів є орябки, глухарі, тетеруки, сови, дятли.
З рептилій живуть гадюки, вужі та ящірки. У водоймах багато жаб, тритонів. Річки й озера багаті на рибу (понад 30 видів): щука, карась, лящ, чехоня, річковий вугор та ін. У лісовій підстилці, під корою дерев, на рослинах живе багато комах.
Комашиний світ репрезентують жалячі кровосисні й паразитичні (ґедзі, комарі), шкідники лісу.
Охорона природи
Великі зміни спричинили водномеліоративні роботи (осушення перезволожених земель), що були особливо масштабними в 1960—1970-ті. Аварія на Чорнобильській АЕС та інші наслідки діяльності людини негативно вплинули на стан природного середовища й умови життя населення.
Для захисту екосистем мішаних лісів створено Поліський, Рівненський, Черемський заповідники, Шацький та Деснянсько-Старогутський національні природні парки, заказники — «Нечимне», Дорогинський, Дніпровсько-Деснянський та інші природоохоронні території.
Степ
Степова́ зо́на Украї́ни — степова природна зона в Україні, розташована на південь від лісостепової й простягається на південь до Азово-Чорноморського узбережжя та Кримських гір майже на 500 км.
Рельєф
Рельєф рівнинний, неоднорідний, з горбами, ярами й балками. Поширені форми флювіального рельєфу, зокрема яри, балки та лощини. Для Донецького кряжу характерні гриви — вузькі видовжені підняття. На півдні низовин поширені поди (або степові блюдця) — неглибокі овальні зниження з плоским дном.
Клімат та ґрунти
Клімат помірно континентальний. Степова зона виділяється найбільшими тепловими ресурсами і найменшою зволоженістю порівняно з іншими природними зонами країни, тому клімат степів найбільш континентальний з поміж інших екотопів України. Найпоширенішими ґрунтами степу є чорноземи звичайні та чорноземи південні, які разом становлять 90% площі природної зони. Поширені темно-каштанові та каштанові ґрунти в комплексі з солонцями. У подах формуються солончаки.
Рослинність
Для степової зони характерна трав'яна степова рослинність. Весною, коли в ґрунті ще достатньо вологи, з'являються такі рослини: півники, гіацинти, крокуси, горицвіт, тюльпани, півонії, маки. До настання спеки рослини відцвітають і дають насіння, їх наземна частина відмирає.Ранньоквітучі рослини змінюються такими, які пристосувалися до спеки й нестачі вологи. Улітку в степу з'являються полин, типчак, ковила(див.мал.). Дерева і кущі зустрічаються на берегах водойм і в балках. Тільки там їм вистачає вологи влітку, тільки там вони захищені від зимових морозів та весняних приморозків під час цвітіння. Луки в зоні степів здебільшого прилягають до заплав річок.
Тваринний світ
З ссавців характерними для українського степу, крім численних дрібних гризунів: ховрахів,бабаків (лише в заповідниках), полівок, хом'яків, сліпаків, та мишей, є заєць, тхір степовий, ласки, горностаї, вовк, лисиця, зустрічаються борсуки, сарни, асканійські олені,тушканчики(див.мал.) Більшість тварин живе в норах. Це гризуни, хижі лисиці та тхори, всеядні борсукиУ норах дрібних звірів селяться плазуни.
З птахів: степовий і польовий жайворонки, перепілка, вівсянка чорноголова, сіра куріпка, боривітер й ін. Та рідкі тепер: хохітва, дрохва, орел, канюк, сови. З плазунів зустрічаються ящірки полоз жовточеревий, гадюка степова й черепаха степова.У річках і озерах зони степу є щуки, окуні, коропи, соми.
Антропогенний вплив
Степ із давніх часів заселяли різні народи, проте вони тривалий час були малолюдними і не охоплені господарською діяльністю. Кочівники займалися переважно полюванням, випасанням худоби та рибальством. Аж до XVII століття через малолюдність і небезпеку степ називали Диким полем. Із створенням Запорізької Січі його освоїли українські козаки. Найінтенсивніше освоєння степу відбулося в XIX–XX століттях. Суцільне розорювання цілинних земель призвело до знищення природної степової рослинності та збіднення тваринного світу. Цьому сприяв і розвиток гірничодобувної промисловості, створення великих водосховищ на Дніпрі.
Степова зона належить до найосвоєніших — орні землі становлять понад 75% земельного фонду. Головні сільськогосподарські культури — озима пшениця, соняшник, цукровий буряк, баштанні. До несприятливих факторів для господарства належать посушливість клімату, зливовий характер опадів, пилові бурі, ерозія, засоленість ґрунтів. Зональними видами меліорації є іригація та лісонасадження, розсолення солончаків та солонців, в умовах зрошування запобігання ерозії земель та засолювання.
Природно-заповідний фонд
Степ майже цілком розораний, залишки колишньої рослинності збереглися у заповідниках і частково на схилах балок і долин річок. Для збереження природи в степовій зоні створено заповідники:
Асканія-Нова — ділянка типчаково-ковилового степу, де росте понад 400 видів рослин, серед яких 40 — ендеміки. Здійснюється акліматизація тварин.
Луганський
Український степовий — 4 відділення різних степів.
Дунайський біосферний.
Дніпровсько-Орільський заповідник.
Азово-Сиваський національний природний парк — приморські комплекси Північного Приазов'я.
«Святі гори» — крейдяні останці-скелі та бори із реліктової сосни крейдяної.