Задача № 4

5 листопада 2001 р. 15-річний Петров прийшов до свого товариша Протасова на день народження, якому у цей день виповнилося 14 років. До приходу батьків Протасова, Протасов запропонував Петрову випити з ним спиртне .

Вживши спиртне Петров і Протасов вирішили вночі скоїти крадіжку майна із складського приміщення приватної фірми .

О 22 год. 25 хв. Протасов відпросився у своїх батьків піти заночувати у Петрова, який мешкав у сусідньому під’їзді . Приблизно о 22.50 вони прийшли до будови спортивної школи, у підвальному приміщенні якої було розміщено склад фірми, заздалегідь знаючи, що він охороняється сторожем. Зламавши замки Петров проник до приміщення складу, де став складати майно у принесені з собою пакети. Протасов залишився біля входу до складу спостерігаючи за оточуючими обставинами. В цей час до складу увійшов сторож Медвєдєв, у якого в руці була дерев’яна палиця. Протасов вирвав у сторожа палицю і наніс йому удар по голові, після чого сторож упав додолу. Петров, злякавшись, що Медвєдєв опритомніє і помітить їх, наніс ще кілька ударів палицею по голові потерпілого, після чого з Протасовим і викраденим майном втік із місця події.

За висновком судово-медичної експертизи Медвєдєву було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень. Крім цього, було встановлено, що ушкодження Медвєдєву було заподіяно приблизно о 00 год. 45 хв.

1. Дайте визначення суб’єкта злочину. Наведіть ознаки загального та спеціального суб’єкта.

2. Ознайомтеся із ст. ст.. 187, 121 КК України та визначте, чи є Протасов і Петров суб’єктами злочинів, що передбачені цими статтями КК України?

3. Чи зміниться кваліфікація, якщо буде встановлено, що Протасов завдав ударів по голові Медвєдєва близько 23 год. 45 хв.?

4. З якого віку настає кримінальна відповідальність за вчинення розбою?

Відповідь

1. Суб’єкт злочину — осудна фізична особа, що вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

Загальний суб’єкт злочину.

Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років. Особи, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за злочини, визначені в ст. 22 КК (умисне вбивство, бандитизм, зґвалтування тощо). Юридичні особи (підприємства, організації, установи, політичні партії, громадські організації і т. ін.) не можуть бути суб'єктами злочинів.

Суб'єктом може бути тільки осудна особа. Ст. 19 КК визначає , що осудною визнається особа, яка під час вчинення діяння, передбаченого Кодексом, могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру. Не підлягає покаранню особа, яка вчинила злочин у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи за призначенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, а після одужання така особа може підлягати покаранню. Тому особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки, тобто перебувала у стані неосудності (ч. 2 ст. 19), не підлягає кримінальній відповідальності. В КК України встановлено поняття обмеженої осудності (ст. 20). Це коли особа під час вчинення злочину, через наявний у неї психічний розлад, у повній мірі була не здатна усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

Поняття спеціального суб'єкта законодавче закріплене: "спеціальним суб'єктом злочину є фізична осудна особа, що вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин, суб'єктом якого може бути лише певна особа". Звідси випливає, що спеціальним суб'єктом є особа, яка крім загальних ознак (осудність і вік) має ще додаткові ознаки, що характеризують її як виконавця того чи іншого злочину. Ці ознаки конкретного складу злочину або прямо названі в диспозиції відповідної норми КК, або визначається шляхом тлумачення цієї чи інших норм КК. Ознаки спеціального суб'єкта доповнюють загальне поняття суб'єкта злочину, виступаючи як додаткові.

У більшості випадків ознаки спеціального суб'єкта прямо зазначені у законі; наприклад у статтях КК про злочини, передбачені статтями 364-370, йдеться про те, що вони можуть бути вчинені тільки службовими особами. Більш того, у примітці 1 до ст.364 дається законодавче поняття службової особи. А в ст.375 зазначається, що спеціальними суб'єктами цього злочину є судді, винні в постанові завідомо неправосудного вироку, рішення, постанови.

В інших же випадках спеціальний суб'єкт у законі може бути прямо і не вказаний, але скоєний злочин припускає його наявність. Наприклад: "завідомо незаконне затримання або незаконний привід". В цій статті прямо не сказано, хто є суб'єктом, однак очевидно, що ці злочини можуть бути вчинені лише працівниками правоохоронних органів або суду, які наділені правом застосовувати затримання, привід або арешт.

Найчастіше ознаки спеціального суб'єкта законодавець вказує при описуванні основного складу злочину. Так, у ч.І ст. 114 передбачено, що суб'єктом шпигунства може бути тільки іноземець чи особа без громадянства, а в ст. 117 прямо вказується, що відповідальність за вбивство своєї новонародженої дитини під час пологів або відразу після пологів несе тільки мати цієї дитини.

Однак нерідкісним є випадки, коли ознаки спеціального суб'єкта використовується законодавцем і при описуванні кваліфікованих (особливо кваліфікованих) складів злочинів. Наприклад: "одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища". В цій нормі кваліфікуючою ознакою одержання хабара є здійснення цього злочину службовою особою, яка обіймає відповідальну посаду.

За своїм змістом ознаки спеціального суб'єкта досить різноманітні, їх можна об'єднати у три великі групи: 1) ознаки, що характеризують соціальну роль і правове становище суб'єкта; 2) фізичні властивості суб'єкта; 3) взаємовідносини суб'єкта з потерпілим.

Найбільш численною є перша група. Вона охоплює, зокрема, такі ознаки, як громадянство (громадянин України, особа без громадянства, іноземець), професія, вид діяльності, характер виконуваної роботи (лікар, капітан судна тощо), участь у судовому процесі (свідок, потерпілий, експерт), судимість. Другу групу становлять ознаки, що характеризують вік, стать, стан здоров'я і працездатність суб'єкта. До третьої групи ознак належать ті, що стосуються родинних відносин суб'єкта з потерпілим або іншими особами (батько, мати, інші родичі), службових (підлеглий, начальник) або інших відносин (особа, від якої потерпілий залежить матеріально тощо).

Таким чином, ознаки спеціального суб'єкта певною мірою є обмежувальним, бо вони визначають, що той чи інший злочин може вчинити не будь-яка особа, а тільки та, яка має такі ознаки. Відсутність ознак спеціального суб'єкта, передбачених конкретним складом злочину, виключає кримінальну відповідальність за цей злочин. В одних випадках така відповідальність не настає взагалі, а в інших настає за іншими статтями КК.

2. Суб'єктом тілесних ушкоджень, передбачених ст. 121 КК, можуть бути осудні особи, які досягли 14-річного віку. В даному випадку Протасов і Петров є суб’єктами злочину, тому що Петрову на момент скоєння злочину виповнилося 15 років, а Протасову на момент нанесення тяжких тілесних ушкоджень вже виповнилося 14 років. Суб'єктом розбою (ст. 187 КК України) є фізична, осудна особа, яка досягла 14-ти років до моменту вчинення. По даній статті вони також будуть виступати як суб’єкти злочину.

3. Кваліфікація злочину не зміниться, тому що на момент злочину обидва злочинці досягли віку кримінальної відповідальності.

4. Кримінальна відповідальність за вчинення розбою настає з 14 років.