3. Суспільствознавчі знання

Реалізація основної мети та здійснення специфічних навчально-виховних завдань філософське-суспільствознавчих курсів багато в чому залежить від формування знаннєвого (понятійного) апарату, що пов'язано з інтегрованим характером курсів, використанням власного досвіду учня. Безумовно, важлива роль належить раціональному поєднанню конкретного матеріалу з його логічно-переконливим узагальненням, що завершується утворенням певних філософських понять і категорій як форми наукового пізнання, яка відображає суттєве в об'єктах, що вивчаються. Про усвідомлення і осмислення суспільствознавчих понять як етапів їх засвоєння засвідчує розуміння найбільш важливих специфічних ознак суспільствознавчих явищ і процесів, відображених у свідомості найбільш суттєвих зв'язків і відношень. Потрібно мати на увазі, що в шкільних умовах недоцільно розкривати всю наукову глибину та багатогранність зв'язків, які характеризують складне для учнів поняття. При вивченні понять в основу мають кластися найбільш загальні ознаки, що відображають сутність поняття.

Досвід викладання суспільствознавчих дисциплін свідчить про те, що інтерес учнів до суспільних проблем викликається і забезпечується за умов:

по-перше, коли активізуються уже набуті учнями знання і використовується їх життєвий досвід;

по-друге, коли формування понять базується на виділенні із багатьох ознак і характеристик основних, найбільш суттєвих;

по-третє, коли утворюване наукове поняття порівнюється з іншими визначеннями з метою його засвоєння як оптимального, достатнього для практичного керівництва.

Досвід роботи педагогів свідчить, що праця вчителя над формуванням суспільст­вознавчих знань впершу чергу має бути направлена на розуміння й запам’ятовування учнями базових предметних понять.

Класифікація суспільст­вознавчих понять можлива:

за змістом — філософські, політичні, економічні, морально-етичні, історичні, правові, соціологічні, гносеологічні;

за ступенем узагальненості — окремі, загальні, наскрізні;

за ступенем ознайомленості — знайомі, частково знайомі, не знайомі.

Саме така класифікація понять зумовлена особливостями інтегрованості курсу та міжпредметної зв'язаності, що і має сприяти упорядкуванню та систематизації множинного понятійного апарату.

Одним із шляхів засвоєння понять буде поступовий перехід від знайомих, частково знайомих до незнайомих понять. Наприклад, при вивченні розділу «Полікультурність» знайомими до цього є поняття «мова», «культура», «національність», «релігія», «відносини», на основі яких здійснюється формування таких частково знайомих понять, як «етнічна культура», «міжнаціональні відносини», «міжконфесійні стосунки», і на їх базі формуються незнайомі, вперше вживані поняття -«асиміляція», «полікультурність», «мультикультурність». Так, розкриваючи характерні ознаки поняття «полікультурність», вчитель звертається до політико-правового, соціального, економічного і культурного змісту цього поняття, аналізує його з позиції сучасного, історичного і порівняльного аспектів.

Таким чином, частково знайомі поняття, які раніше засвоїли учні, служать базою для здобуття нових знань і відповідно переходять в окремі, загальні, чи наскрізні поняття. Для вчителя важливо не лише знати зміст суспільствознавчих дисциплін, вміти розподіляти матеріал за темами, виділяти наскрізні поняття курсу, ключові поняття тем, а й бути готовим до основного — формувати в учнів понятійну систему за рахунок включення відповідних груп понять в уроки, на яких вони вперше вводяться, чи поглиблюється їх зміст, чи використовуються на рівні свідомого оперування.