Частина 2

Під вибухонебезпечними предметами слід розуміти будь-які пристрої, засоби, підозрілі предмети, що здатні за певних умов вибухати.

До вибухонебезпечних предметів належать:

1.Вибухові речовини – хімічні з’єднання або суміші, здатні під впливом певних зовнішніх дій (нагрівання, удар, тертя, вибух іншого вибухового пристрою) до швидкого хімічного перетворення, що саморозповсюджується, з виділенням великої кількості енергії та утворенням газів.

2.Боєприпаси – вироби військової техніки одноразового вживання, призначені для враження живої сили супротивника. До боєприпасів належать:

–бойові частки ракет;

–авіаційні бомби;

–артилерійські боєприпаси (снаряди, міни);

–інженерні боєприпаси (протитанкові й протипіхотні міни);

–ручні гранати;

–стрілецькі боєприпаси (набої до пістолетів, карабінів, автоматів тощо);

3.Піротехнічні засоби:

–патрони (сигнальні, освітлювальні, імітаційні, спеціальні);

–вибухові пакети;

–петарди;

4.Ракети (освітлювальні, сигнальні);

–гранати;

–димові шашки.

5.Саморобні вибухові пристрої – пристрої, у яких застосований хоча б один елемент конструкції саморобного виготовлення:

–саморобні міни-пастки;

–міни-сюрпризи, що імітують предмети домашнього побуту, дитячі іграшки або речі, що привертають увагу.

Зазвичай, при знаходженні серійних мін, снарядів, гранат дорослі негайно викликають фахівців, які огороджують район і знешкоджують небезпечні знахідки. Інша справа – діти. Природна цікавість спонукає їх до небезпечний експериментів. Діти підкладають боєприпаси в багаття, випробують їх на міцність ударами, намагаються розібрати, приносять додому, у двір, до школи.

Тому так важливо пояснити учням наслідки подібних дій, навчити правилам поведінки в таких ситуаціях.

У разі знаходження вибухонебезпечного пристрою ЗАБОРОНЕНО:

–наближатися до предмета;

–пересувати його або брати до рук;

–розряджати, кидати, ударяти по ньому;

–розпалювати поряд багаття або кидати до нього предмет;

–приносити предмет додому, у табір, до школи.

Необхідно негайно повідомити міліцію або дорослих про знахідку!

Земля таїть багато небезпечних знахідок, на які можна натрапити під час прогулянок лісом, походів і стати їх жертвами, навіть, не підозрюючи про це. Ніхто не може гарантувати, що в землі під багаттям, розкладеним на лісовій галявині, немає снарядів часів війни.

Під час прогулянок у лісі або в туристичному поході:

1.Ретельно вибирати місце для багаття. Воно повинно бути на достатній відстані від траншей і окопів, що залишилися з війни.

2.Перед розведенням багаття в радіусі п’яти метрів перевірити ґрунт на наявність вибухонебезпечних предметів щупом (або обережно зняти лопатою верхній шар ґрунту, перекопати землю на глибину 40–50 см).

269

3.Користуватися старими багаттями не завжди безпечно, адже там можуть виявитися підкинуті військові «трофеї» або такі, що не вибухнули.

4.У жодному випадку не підходити до знайдених багать, що горять (особливо вночі). У цьому багатті може виявитися предмет, що може вибухнути.

Практично всі вибухові речовини чутливі до механічних дій і нагрівання. Поводження з ними вимагає граничної уваги й обережності.

Слід пам’ятати, що розмінуванням, знешкодженням або знищенням вибухонебезпечних предметів займаються тільки підготовлені фахівці-сапери, допущені до цього виду робіт.

Однією із серйозних загроз сучасного суспільства є тероризм. Майже щоденно здійснюються терористичні акти, унаслідок яких гинуть люди. Більшість цих злочинів здійснюються з використанням вибухових пристроїв.

Нерідко це саморобні, нестандартні пристрої, що їх складно виявити, знешкодити або ліквідувати. Злочинці зазвичай поміщають їх у звичайні портфелі, сумки, банки, пакунки і потім залишають у багатолюдних місцях. У такому разі важко відрізнити сумку з вибухівкою від такої ж сумки, залишеної забудькуватим пасажиром у громадському транспорті. Часто такі міни-пастки мають досить привабливий вигляд. Відомі випадки застосування їх у авторучках, мобільних телефонах, гаманцях, дитячих іграшках.

Тому бездоглядні предмети в транспорті, кінотеатрі, магазині, на вокзалі тощо вимагають особливої уваги.

Є декілька ознак, що дозволяють припустити, що маємо справу з вибуховим пристроєм. Слід звертати увагу на:

– припарковані біля будівель автомашини, власник яких невідомий або державні номери якої не знайомі мешканцям, а також коли автомобіль давно непорушно припаркований;

– наявність у знайденому механізмі антени або приєднаних до нього дротів;

– звуки, що лунають від предмету (цокання годинника, сигнали через певний проміжок часу), мигтіння індикаторної лампочки;

–наявність джерел живлення на механізмі або поряд із ним (батарейки, акумулятори тощо);

–наявність розтяжки дротів або дротів, що тягнуться від механізму на велику відстань.

Якщо знайдений предмет видається підозрілим, потрібно повідомити про нього працівників міліції чи ДСНС.

Якщо знайдено забуту річ у громадському транспорті, доречно опитати людей, які знаходяться поряд. Бажано встановити, кому річ належить або хто міг її залишити. Якщо господаря встановити не вдається, потрібно негайно повідомити про знахідку водія (кондуктора).

Уразі знаходження підозрілого предмета в під’їзді будинку, потрібно опитати сусідів, можливо, він належить їм. У разі неможливості встановити власника – негайно повідомити про знахідку до найближчого відділення міліції, до військкомату, органів місцевого самоврядування, підрозділу ДСНС за телефоном «101».

Якщо підозрілий предмет знайдено в установі, потрібно негайно повідомити про знахідку адміністрацію.

Уразі знаходженні вибухонебезпечного пристрою:

1.Негайно повідомити чергові служби органів внутрішніх справ, цивільного

захисту.

2.Не підходити до предмета, не торкатися і не пересувати його, не допускати до знахідки інших людей.

3.Припинити всі види робіт урайоні виявлення вибухонебезпечного предмета.

270

4.Не користуватися засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть спровокувати вибух).

5.Дочекатися прибуття фахівців; вказати місце знахідки та повідомити час її виявлення.

У випадку, коли в будинку знайдено вибуховий пристрій та здійснюється евакуація:

– одягніть одяг із довгими рукавами, щільні брюки і взуття на товстій підошві (це може захистити від осколків скла);

–візьміть документи (паспорт, свідоцтво про народження дітей тощо), гроші;

–під час евакуації слідуйте маршрутом, указаним органами, що проводять евакуацію. Не намагайтеся скоротити шлях, тому що деякі райони або зони можуть бути закриті для пересування;

–тримайтеся подалі від обірваних ліній енергопостачання.

Якщо будинок (квартира) опинилися поблизу епіцентру вибуху:

–обережно обійдіть усі приміщення, щоб перевірити чи немає витоків води, газу, спалахів тощо. У темряві в жодному випадку не запалюйте сірника або свічки – користуйтеся ліхтариком;

–негайно вимкніть усі електроприлади, перекрийте газ, воду;

–із безпечного місця зателефонуйте рідним та близьким і стисло повідомте про своє місцезнаходження, самопочуття;

–перевірте, чи потребують допомоги сусіди.

Опинившись поблизу вибуху, стримайте свою цікавість і не намагайтеся наблизитися до епіцентру, щоб розгледіти або допомогти рятівникам. Найкраще, що можна зробити – залишити небезпечне місце. До того ж, варто знати, що зловмисники часто встановлюють вибухові пристрої парами, щоб, через деякий час після вибуху першої з них, пролунав другий вибух. Зловмисники розраховують на те, що після першого вибуху на його місці зберуться люди, у тому числі й представники силових структур, і при повторному вибуху жертв буде набагато більше.

Отож:

–не слід робити самостійно жодних маніпуляцій із знахідками або підозрілими предметами, що можуть виявитися вибуховими пристроями;

–виявивши річ без господаря, треба звернутися до працівника міліції або іншого посадовця; не можна торкатися знахідки;

–не користуйтеся мобільним та радіозв’язком поблизу підозрілої знахідки.

Для поштової кореспонденції з пластиковою міною характерна надмірна товщина, пружність, вага не менше 50 г і ретельна упаковка. На конверті можуть бути різні плями, проколи, можливий специфічний запах. Повинно насторожити настирне бажання вручити лист неодмінно в руки адресата і надписи на кшалт: «розкрити тільки особисто», «особисто в руки», «секретно» тощо. Підозрілий лист не можна відкривати, згинати, нагрівати або опускати у воду.

Поради керівнику навчального закладу:

Останнім часом почастішали випадки телефонних повідомлень про замінування приміщень та виявлення підозрілих предметів, що можуть виявитися вибуховими пристроями.

На такий випадок пропонуємо заходи попереджувального характеру:

–посилити пропускний режиму при вході та в’їзді на територію закладу, пильнувати системи сигналізації і відеоспостереження;

–проводити обходи території закладу й періодичну перевірку складських приміщень на предмет своєчасного виявлення вибухових пристроїв або підозрілих предметів;

271

–організувати проведення спільних із працівниками цивільного захисту, правоохоронних органів інструктажів і практичних занять із питань дій у разі загрози або виникнення надзвичайних подій.

Уразі виявлення підозрілого предмета працівниками навчального закладу чи учнями потрібно негайно повідомити правоохоронні органи, територіальні органи управління з питань цивільного захисту.

До прибуття оперативно-слідчої групи керівник навчального закладу повинен дати вказівку співробітникам знаходитися на безпечній відстані від знайденого предмета.

Уразі потреби – евакуйовувати людей згідно наявному плану евакуації.

Потрібно забезпечити можливість безперешкодного під’їзду до місця виявлення підозрілого предмета автомашин правоохоронних органів, співробітників територіальних органів управління з питань цивільного захисту, пожежної охорони, невідкладної медичної допомоги, служб експлуатації, забезпечити присутність осіб, що знайшли знахідку, до прибуття оперативно-слідчої групи.

У всіх випадках керівник навчального закладу дає вказівку не наближатися, не чіпати, не розкривати і не переміщати підозрілу знахідку, фіксує час її виявлення.

Методичні рекомендації щодо проведення бесід з учнями загальноосвітніх навчальних закладів

із питань поведінки в надзвичайній ситуації

Що потрібно робити в надзвичайній ситуації? Правила безпечної поведінки в надзвичайних ситуаціях

1.У разі загрози ураження стрілецькою зброєю:

–закрити штори або жалюзі (заклеїти вікна паперовими стрічками) для зниження ураження фрагментами скла;

–вимкнути світло, закрити вікна та двері;

–зайняти місце на підлозі в приміщенні, що не має вікон на вулицю (ванна кімната, передпокій);

–інформувати різними засобами про небезпекублизьких чи знайомих.

2.У разі загрози чи ведення бойових дій:

–закрити штори або жалюзі (заклеїти вікна паперовими стрічками) для зменшення ураження фрагментами скла. Вимкнути живлення, закрити воду і газ, загасити (вимкнути) пристрої для опалення;

–узяти документи, гроші та продукти, предмети першої необхідності, медичну аптечку;

–відразу залишити житловий будинок, сховатися в підвалі або в найближчому сховищі;

–попередити сусідів про небезпеку, допомогти людям похилого віку і дітям;

–без крайньої необхідності не залишати безпечне місце перебування;

–проявляти крайню обережність; не варто панікувати.

3.Якщо стався вибух:

–уважно озирнутися навколо, щоб з’ясувати вірогідність небезпеки подальших обвалів і вибухів, чи не висить з руїн розбите скло, чи не потрібна комусь допомога;

–якщо є можливість – спокійно вийти з місця пригоди. Опинившись під завалами – подавати звукові сигнали. Пам’ятайте, що за низької активності людина може вижити без води упродовж п’яти днів;

–виконати всі інструкції рятувальників.

4.Під час повітряної небезпеки:

–відключити живлення, закрити воду і газ;

272

–загасити (вимкнути) пристрої для опалення;

–узяти документи, гроші та продукти, предмети першої необхідності, аптечку;

–попередити про небезпеку сусідів і, у разі необхідності надати допомогу людям похилого віку та хворим;

–дізнатися, де знаходиться найближче укриття. Переконатися, що шлях до нього вільний і укриття знаходиться в придатному стані;

–як якнайшвидше дійти до захисних споруд або сховатися на місцевості. Дотримуватися спокою і порядку. Без крайньої необхідності не залишати

безпечного місця перебування. Слідкувати за офіційними повідомленнями.

5.Під час масових заворушень:

–зберігати спокій і розсудливість;

–під час знаходження на вулиці – залишити місце масового скупчення людей, уникати агресивно налаштованих людей;

–не піддаватися на провокації;

–надійно зачиняти двері. Не підходити до вікон і не виходити на балкон. Без крайньої необхідності не залишати приміщення.

6.Якщо Вас захопили в заручники і Вашому життю є загроза:

–постаратися запам’ятати вік, зріст, голос, манеру говорити, звички тощо злочинців, що може допомогти їх пошуку;

–за першої нагоди постаратися сповістити про своє місцезнаходження рідним або міліції;

–намагатися бути розсудливим, спокійним, миролюбним, не піддавати себе ризику;

–якщо злочинці знаходяться під впливом алкоголю або наркотиків, намагатися уникати спілкування з ними, оскільки їхні дії можуть бути непередбачуваними;

–не підсилювати агресивність злочинців своєю непокорою, сваркою або опором;

–- виконувати вимоги терористів, не створюючи конфліктних ситуацій, звертатися за дозволом для переміщення, відвідання вбиральні тощо;

–уникати будь-яких обговорень, зокрема політичних тем, зі злочинцями;

–нічого не просити, їсти все, що дають;

–якщо Ви тривалий час знаходитеся поряд зі злочинцями, постаратися встановити з ними контакт, визвати гуманні почуття;

–уважно слідкувати за поведінкою злочинців та їхніми намірами, бути готовими до втечі, пересвідчившись у високих шансах на успіх;

–спробувати знайти найбільш безпечне місце в приміщенні, де знаходитесь і де можна було б захищати себе під час штурму терористів (кімната, стіни і вікна якої виходять не на вулицю – ванна кімната або шафа). У разі відсутності такого місця – падати на підлогу за будь-якого шуму або в разі стрільбі;

–при застосуванні силами спеціального призначення сльозогінного газу, дихати через мокру тканину, швидко і часто блимаючи, викликаючи сльози;

–під час штурму не брати до рук зброю терористів, щоб не постраждати від штурмуючих, які стріляють по озброєних людях;

–під час звільнення виходити швидко, речі залишати там, де вони знаходяться, через ймовірність вибуху або пожежі, беззаперечно виконувати команди групи захоплення.

7.При проведенні тимчасової евакуації цивільного населення з небезпечної зони:

–узяти документи, гроші й продукти, необхідні речі, лікарські засоби;

273

–за можливості, надати допомогу пенсіонерам, людям з обмеженими можливостями;

–дітям дошкільного віку вкласти до кишені або прикріпити до одягу записку, де зазначається ім’я, прізвище, домашня адреса, а також прізвище матері та батька;

–переміщатися за вказаною адресою. У разі необхідності – звернутися за допомогою до міліції та медичних працівників.

ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ ВІЙСЬКОВО-

ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ 2015/16 НАВЧАЛЬНОМУ РОЦІ

Історичний досвід існування держав свідчить про те, що військово-фізична підготовка є об’єктивною необхідністю, яка забезпечує існування цілісної системи підготовки майбутніх захисників.

Роль військово-фізичної підготовки, як основного засобу забезпечення готовності

уструктурі готовності допризовників, значно зростає в умовах сучасної військової реформи. Причиною цього є різке підвищення вимог до психофізичного стану військовослужбовців, здатних витримати специфіку сучасного бою, адекватно володіти якісно новим озброєнням і бойовою технікою.

Вумовах запровадження строкової служби, збільшення її термінів, усе це обумовлює необхідність корекції діючої системи військово-фізичної підготовки учнівської молоді з урахуванням сучасних вимог.

ВУкраїні підготовка молоді до військової служби проводиться на основі Конституції України і програмних державних документів у галузі війського будівництва. Військовопатріотична та допризовна підготовка молоді нашої країни здійснюється відповідно до законів, актів Президента та постанов Кабінету Міністрів України.

Цілеспрямована робота з організації допризовної підготовки дозволяє більш повно задовільняти різноманітні потреби учнів школи, готувати юнаків до служби в Збройних Силах України. Головним напрямом військово-фізичної підготовки учнівської молоді є формування позитивного ставлення учнівської та студентської молоді до військової служби через формування моральної, психологічної та фізичної умотивованої готовності до військової служби.

Військово-фізична підготовка учнівської молоді тісно пов’язана з історією різних регіонів країни, адже не всі регіони мають спільну історію, що необхідно враховувати під час викладання військово-патріотичних матеріалів з історії, культури, боротьби за незалежність України.

У часи приналежності деяких західних областей України до Польщі кожного року проходили щорічні підокругові військові стрілецькі змагання Союзу резервістів. Метою їх проведення була пропаганда стрілецького спорту, а також контроль та оцінка роботи стрілецької підготовки. Змагання відбувалося щорічно у вересні. У парні роки вони проходили в Луцьку, а в непарні – у Любліні. Змагання проводилося у двох програмах: у стрільбі з військової та спортивної зброї.

Стрільба проходила за такими видами програм: лежачи, без упору, з відстані 50 метрів, із спортивного карабіну по мішені 50×20.

Програма таких змагань передбачала загальні види спорту, у тому числі з легкої та важкої атлетики. Легка атлетика передбачала біг на 100, 800 та 5000 метрів, стрибки

увисоту та довжину, штовхання ядра.

Підготовка юнаків у США для сухопутних сил, флоту та авіації ведеться в середніх школах, де діють так звані молодіжні піхотні батальйони, куди приймають юнаків від 15 років, офіцерські тренувальні корпуси юніорського резерву, де проводяться заняття за спільною програмою школи та армії. Для школярів організовуються військово-спортивні

274

ігри, змагання, відвідування гарнізонів, походи на військових кораблях тощо. Воєнізовані організації молоді охоплюють понад один мільйон юнаків.

Підготовка громадян України до військової служби включає допризовну підготовку, підготовку призовників із військово-технічних спеціальностей, підготовку до вступу у вищі військові навчальні заклади та вищі навчальні заклади, що мають військові навчальні підрозділи, військову підготовку студентів вищих навчальних закладів за програмою офіцерів запасу, фізичну підготовку, лікувально-оздоровчу роботу, підвищення рівня освітньої підготовки, вивчення державної мови, патріотичне виховання.

Викладач повинен знати вимоги щодо підготовки молоді до військової служби, постійно підвищувати свій професійний рівень. Курси підвищення кваліфікації викладачів організовують один раз на п’ять років.

Навчально-методичні збори проводяться перед початком навчального року за програмою, затвердженою військовим комісаріатом за погодженням із відповідними органами управління освітою та у справах цивільної оборони.

Щомісячні одноденні методичні заняття повинні проводитися військовим комісаріатом разом з органами управління освіти відповідно до специфіки навчального процесу навчальних закладів. День проведення цих занять установлює військовий комісар за домовленістю з органом управління освіти.

Викладачам надається один день на тиждень для методичної підготовки. Після закінчення навчання за програмою допризовної підготовки в навчальному закладі оріанізовуються змагання з військово-прикладних видів спорту.

Висновок. Провідними напрямами реформування системи військово-фізичної підготовки є: інтенсифікація процесу фізичної підготовки, підвищення її військовоприкладної та психологічної спрямованості, переважний розвиток витривалості, підвищення вимог до фізичної підготовленості та відповідальності кожного допризовника за особисту фізичну готовність.

Вітчизняний досвід військово-патріотичної та допризовної підготовки учнів дозволяє дати такі рекомендації:

–навчальна програма предмета «Захист Вітчизни» у навчальних закладах дуже скорочена (105 год.), що не дає можливості учням-допризовникам отримати достатні військові знання і навички, морально-психологічну підготовку, необхідні для успішного проходження строкової служби;

–у середніх класах відсутня початкова військово-патріотична підготовка, що шкодить своєчасному формуванню в школярів патріотичних почуттів, військово-спортивних, прикладних, фізичних навичок та вмінь;

–у загальноосвітніх навчальних закладах доцільно ввести посаду заступника директора навчального закладу з військово-патріотичного виховання, початкової та допризовної підготовки, що значно поліпшить військовопатріотичну підготовку учнів;

–треба розпочати підготовку фахівців із військово-патріотичної роботи та фізичного виховання на всіх факультетах фізичного виховання, а також відповідну післядипломну перепідготовку;

–необхідно проводити на постійній основі спартакіади викладачів предмета «Захист Вітчизни», огляди-конкурси на кращу військово-патріотичну роботу, фахові конкурси серед викладачів захисту Вітчизни, воєнізовані збори длявперше призначених викладачів на базі військових частин чи у формі оздоровчоспортивного таборутощо.

275

Моніторингове дослідження стану викладання предмета «Захист Вітчизни» у Миколаївській області

Життя українського суспільства в умовах сьогодення ставить перед системою освіти надзвичайно серйозні завдання у сфері виховання молодого покоління. Особливої ваги в загальнодержавному масштабі набуває проблема виховання в молодого покоління почуття патріотизму, відданості справі зміцнення державності, активної громадянської позиції. Важливою складовою частиною патріотичного виховання є військово-патріотичне та фізичне виховання, орієнтовані на формування морально-психологічних і фізичних якостей, необхідних для формування готовності до захисту Вітчизни.

Для системного покращення військово-патріотичного і фізичного виховання в Миколаївській області Миколаївським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти ініційовано проведення моніторингового дослідження стану військово-патріотичного та фізичного виховання учнів ЗНЗ.

Дослідження здійснене методом анкетування респондентів із числа вчителів предмета «Захист Вітчизни», учителів фізичної культури та учнів 11-х класів. Опитуванням охоплені 371 учитель предмета «Захист Вітчизни», 527 учителів фізичної культури та 862 учні 11-х класів. Відповідно до принципу гуманістичної спрямованості опитування є анонімним.

У основу концепції моніторингового дослідження покладено думку про те, що ефективна система військово-патріотичного та фізичного виховання може бути вибудована за умови збалансованості зусиль органів державного управління, освітніх закладів, сім’ї, громадських організацій та об’єднань, Збройних Сил України тощо.

Для отримання об’єктивних даних респондентам дослідження було запропоновано дати відповіді на питання анкет, що покликані виявити вплив різних факторів на якість організації військово-патріотичного та фізичного виховання в загальноосвітніх навчальних закладах області.

Дослідження стосувалося таких факторів:

–матеріально-ресурсна база предметів «Захист Вітчизни» і «Фізична культура»;

–професійна підготовка вчителів;

–•співпраця з військовими частинами, позашкільними навчальними закладами та громадськими організаціями;

–мотивація учнів до вивчення предметів «Захист Вітчизни» та «Фізична культура»;

–організація позаурочної діяльності.

Для ефективної організації заходів, покликаних цілеспрямовано готувати молодь до захисту Вітчизни, велике значення має узгодженість дій центральних та місцевих органів влади та місцевого самоврядування. У середньому 41 % опитаних учителів вважає, що такі дії узгоджено, 12 % – ні, 47 % – частково. При цьому в групі респондентів із сільської місцевості частка тих, хто вважає, що дії узгоджено, є меншою.

Більшість респондентів-учителів (78 % із міських шкіл і 61 % із сільських) зазначили, що місцеві органі влади проводять ефективну роботу, спрямовану на популяризацію фізкультури і спорту серед дітей та молоді.

Розв’язанню завдань підвищення престижу військової служби, військової професійної орієнтація молоді, формування і розвитку мотивації до захисту державного суверенітету сприяють шефські зв’язки з військовими частинами, військовими кафедрами вищих навчальних закладів. Респондентам дослідження з числа вчителів предмета «Захист Вітчизни» було поставлено питання «Чи створено у вашому ЗНЗ систему шефських зв’язків із військовою частиною?» У середньому 72 % опитаних відповіли «Ні», 28 % – «Так». Однак аналіз розподілу відповідей відповідно від типу

276

населеного пункту, у якому розташовано ЗНЗ, демонструє, що в міській місцевості такі зв’язки мають 55 % шкіл.

Упродовж 2014/15 навчального року спільні з військовими частинами заходи проведено у 45 % міських шкіл та у 8 % сільських шкіл. Запрошення представників військових частин як спостерігачів під час проведення тактичних навчань практикують у 16 % навчальних закладів Миколаївщини. Підтримку з боку військових частин у створенні навчально-матеріальної бази навчальних закладів, необхідної для проведення допризовної підготовки мають 9 % навчальних закладів Миколаївщини, у сільській місцевості лише 14 %.

У2014/15 навчальному році заходами військово-патріотичного спрямування районного рівня охоплені 60 % шкіл області, обласного рівня – 15 %, всеукраїнського рівня – 10 % шкіл. У різних заходах спортивного спрямування районного (міського) рівня брали участь 90 % шкіл, 34 % шкіл – у заходах обласного рівня. У заходах всеукраїнського рівня взяли участь 7 % шкіл.

Узагальноосвітніх навчальних закладах Миколаївщини ведеться активна позакласна робота спортивного спрямування. Найпопулярнішою формою роботи, за результати опитування вчителів фізичної культури, є змагання (84 % міських і 81 % сільських шкіл), фізкультхвилинки проводять у 74 % шкіл, свята – у 70 %, рухливі ігри

–у 74 % сільських і 65 % міських шкіл тощо.

Гуртковою роботою з фізичної культури охоплені учні з 89 % міських і 77 % сільських навчальних закладів, із туризму – лише з 24 % міських і 21 % сільських шкіл. Години на факультативи або курси за вибором із фізичної культури виділяються лише у 10 % міських і 7 % сільських шкіл, із предмета «Захист Вітчизни» – лише у 13 % міських і 6 % сільських шкіл. Гурткова робота переважно проводиться на безоплатній основі.

Для ефективної реалізації завдань допризивної підготовки і військовопатріотичного виховання надзвичайно велике значення має питання навчальноматеріальної бази предмета «Захист Вітчизни».

Респондентам дослідження було запропоновано дати відповіді на цілий ряд питань, розподіл відповідей на які дозволяє виявити певні тенденції за різними складовими навчально-матеріальної бази. Більшість опитаних учителів на питання

«Чи перебувають учні на уроках предмета «Захист Вітчизни» у військовій формі?» відповіли «Ні» (62 % – місто, 56 % – село).

Шляхом опитування вчителів виявлено, що переважна більшість загальноосвітніх навчальних закладів, як міських, так і сільських, не забезпечена всіма необхідними об’єктами навчально-матеріальної бази:

–стройовий майданчик має 77 % міських та 78 сільських ЗНЗ;

–кімната для зберігання зброї наявна у 60 % міських і 65 % сільських шкіл;

–місце для метання ручних гранат мають 62 % міських і 53 % сільських шкіл;

–кабінет із предмета «Захист Вітчизни» є у 53 % шкіл Миколаївщини тощо Кабінет предмета «Захист Вітчизни» є лише у 53 % навчальних закладів. На

питання «Чи відповідає він вимогам положення про навчальний кабінет із предмета «Захист Вітчизни?»17 % опитаних відповіли «Так», 40 % – «Частково», 43 % – «Ні».

Рівень комплектації свого кабінету 66 % опитаних оцінили як низький, 33 % – достатній і лише 1 % (4 школи) оцінили як високий. Наповнення кабінетів необхідними ресурсами переважно здійснюється за рахунок учителів (39 % – місто, 61 % – село), за рахунок спонсорської допомоги (28 % – місто, 16 % – село) та за рахунок батьківського комітету (26 % – місто, 14 % – село.

Розподіл відповідей респондентів на питання «Що з перерахованого озброєння та начального майна є в навчальному закладі?» свідчить, що близько 100 % ЗНЗ Миколаївщини (95,4) можуть похвалитися наявністю у них державної символіки. У 77,8 % шкіл є правила безпеки життєдіяльності; 76,8 % забезпечені протигазами; 75,5 %

277

– правилами пожежної безпеки, 65,5 % шкіл мають пневматичні гвинтівки. Решта позицій забезпечення є в меншості шкіл Миколаївської області.

Забезпечення озброєнням та навчальним майном перебуває на дуже низькому рівні. 98 % шкіл не мають жодної малокаліберної гвинтівки;15 % міських і 30 % сільських шкіл не мають жодного протигаза; 67 % шкіл не мають жодної навчальної міни УТШ-62; 77 % не мають жодної міни У-03 М. 53 % міських і 67 % с ільських шкіл не мають жодного набою 7,62 мм, жодного набою 5,45 мм не мають 80% міських і 67 % сільських шкіл; жодного протигаза ЕО-18 не мають 86 % міських і 91 % сільських шкіл тощо.

Із метою оцінювання, закріплення та вдосконалення вмінь і навичок, отриманих учнями впродовж навчального року, проводяться навчально-польові заняття. На Миколаївщині найпоширенішим місцем для їхнього проведення є навчальний заклад, де учні навчаються (55 %) та інший навчальний заклад, де є кращі умови для цього

(23 %).

Решта 22 % розподілилися між полігоном, територією селищної ради, тактичним полігоном, військовими частинами. У категорії різне респонденти назвали польовий табір (2 ЗНЗ), степову зону (2 ЗНЗ), лісовий масив (20 ЗНЗ), стадіон (30 ЗНЗ), у м. Кривий Ріг (1 ЗНЗ).

Для забезпечення ефективної роботи з фізичного виховання на уроках фізичної культуру і в позаурочний час надзвичайно важливе значення має матеріальна база. Розподіл відповідей респондентів – учителів на питання про наявні в навчальному закладі ресурси свідчить, що за більшістю параметрів забезпечення є недостатнім:

–шкільний стадіон є у 64 % міських і 78 % сільських шкіл;

–бігова доріжка наявна у 49 % міських і 46 % сільських шкіл;

–ігрові куточки є у 47 % міських і 50 % сільських шкіл тощо.

За результатами опитування вчителів спортивні зали є у 93 % міських і 82 % сільських шкіл. Із них у гарному стані перебуває лише 68 % у міській і 61 % в сільській місцевості.

Урамках дослідження вивчалося питання кадрового забезпечення предмета «Захист Вітчизни». Цікавим виявився розподіл респондентів відповідно до фаху за дипломом. Більшість опитаних в обох групах мають відповідну фахову освіту (79 % – міські ЗНЗ; 73 % – сільські ЗНЗ). Частка нефахівців розподіляється так: у групі міських учителів частка тих, хто взагалі не має педагогічної освіти становить 7 %, у групі сільських – 5 %.

Уопитуванні взяли участь 527 учителів фізичної культури (152 з міської і 375 із сільської місцевості). Переважна більшість із них чоловічої статі (406 осіб). Фах за дипломом «Учитель фізичної культуру та Захисту Вітчизни» або «Учитель фізичної культури, реабілітолог», «Учитель фізичної культури, тренер» із них мають 96 % міських (146 осіб) і 81 % сільських (302) учителя.

Переважна більшість учнів (93 %) мотивована на вивчення предмета «Захист Вітчизни» і фізичної культури. Розподіл відповідей демонструє, що сегмент дітей, які хочуть бути схожими на свого вчителя становить майже третину опитаних міських школярів (39 %) і 45 % сільських школярів.

Одним із завдань військово-патріотичного виховання молоді є формування почуття патріотизму, любові до свого народу. 81 % міських школярів і 94 % сільських вважають себе патріотами. Захищати суверенітет України у складі Збройних сил готові 58 % міських і 70 % сільських школярів. Основною причиною неготовності певної частини молоді до захисту країни 38 % опитаних міських одинадцятикласників і 47 % сільських назвали недостатню престижність військової служби в суспільстві. Серед факторів, що найбільше впливають на формування точки зору учнів на суспільнополітичні події в Україні, 49 % міських і 57 % сільських респондентів-учнів назвали погляди членів сім’ї. Переважна більшість опитаних одинадцятикласників стверджує,

278