2. Методи оцінки товарно-матеріальних запасів

За міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (стандарт №2), в країнах ринкової економіки застосовують декілька методів оцінки запасів. Важливішими з них є:

1. Перше надходження – перший видаток (ФІФО).

2. Середньозважена собівартість.

3. Останнє надходження – перший видаток (ЛІФО).

4. Ідентифікована собівартість конкурентної партії.

5. Наступне надходження – перший видаток (НІФО).

Метод ФІФО припускає, що матеріали, які придбані першими, першими відпускатимуться на виробництво чи на реалізацію, тобто списуються за цінами перших надходжень. При цьому залишки матеріалів (запасів) на кінець звітного періоду оцінюються за цінами останніх надходжень.

За методом середньозваженої собівартості витрачені та реалізовані запаси, а також їх залишок на кінець звітного періоду оцінюються за середніми цінами з урахуванням залишку матеріалів (запасів) на початок звітного періоду та їх надходжень за звітний період. Середня вартість одиниці може розраховуватись як загалом за звітний період, так і після кожного наступного надходження того чи іншого виду запасів.

Метод ЛІФО припускає, що матеріали (запаси), які придбані останніми, першими відпускатимуться на виробництво чи на реалізацію, тобто оцінюються за цінами останніх надходжень. Залишки матеріалів (запасів) на кінець звітного періоду оцінюватимуться в цьому разі за цінами перших надходжень.

Метод ідентифікації викликає необхідність обліку надходження матеріалів та їх зберігання по конкретних партіях. Відпущені матеріали, а також їх залишок на кінець періоду оцінюються за цінами конкретних партій. Застосування цього методу можливе за умов незначної номенклатури матеріалів чи товарів, що використовуються на підприємстві.

При системі періодичного обліку запасів фактично собівартість витрачених чи реалізованих матеріалів (товарів) визначається загалом за звітний період на підставі інвентаризації та оцінки залишку на кінець періоду, а також інформації про надходження матеріалів (товарів) за період і їх залишку на початку періоду. При системі постійного обліку запасів вартість визначається по кожній партії відпущених зі складу матеріалів (товарів).

Приклад. Вихід даних про рух товару “Люкс” за місяць.

Дата		Кількість одиниць	Ціна за одиницю, дол.
01.11	Залишок на початок місяця	10	10
15.11	Придбано	12	11
20.11	Продано	8	20
24.11	Придбано	15	12
28.11	Продано	10	20

1. Система періодичного обліку запасів

Залишок товару “Люкс” на кінець місяця за даними інвентаризації = 19 одиниць.

Метод ФІФО

Залишок товару, в тому числі:

4 од. × $11 =$44;

15 од. × $12= $180;

Разом $224

Собівартість реалізованих товарів:

$100 +$132 +$180 -$224 =$188.

Метод ЛІФО

Залишок на кінець місяця:

9 од. × $11 =$99;

10 од. × $10= $100;

Разом $119

Собівартість реалізованих товарів:

($100 + $132 + $180) - $199 = $213.

Метод середньозваженої оцінки

Залишок на кінець місяця.

Середньозважена ціна = ($100 +$132 +$180) : (10 + 12 +15) =

= $412:37 =$11,135;

19 од. × $11,135 =$212

собівартість реалізованих товарів = $412 -$212 =$200.

Таблиця 5.1

Вплив на прибуток різних методів оцінки запасів

(Система періодичного обліку запасів), дол.

№	Показник	Ідентифікована собівартість	FIFO	LIFO	Середньозважена ціна, дол.
	Продажі (18 одиниць)	360	360	360	360
	Залишок на початок місяця	100	100	100	100
	Придбано	312	312	312	312
	Залишок на кінець місяця	210	224	199	212
	Собівартість реалізованих товарів	202	188	213	200
	Валовий прибуток	158	172	147	160
	Операційні витрати	120	120	120	120
	Прибуток до оподаткування	38	52	27	40
	Податок на прибуток (30%)	11	16	8	12
	Чистий прибуток	27	36	19	28