2. Система постійного обліку запасів

Метод середньозваженої оцінки

20.11

(10 × $10) + (12 ×$11) : 22 =$232 : 22 =$10,5.

Видаток: 8 одиниць × 10,5 =$84.

28.11

(14 × $10,5) + (15 ×$12) : 29 =$327: 29 =$11,3.

Видаток: 10 одиниць × 11,3 =$113.

Залишок на кінець місяця: $232 -$84 +$180 -$113 =$215.

Метод ФІФО

Видаток

20.11. 8 одиниць × 10 = $80;

28.11. 2 одиниці × $10 =$20;

-//- 8 одиниць × $11 =$88;

Разом: $188.

Залишок на кінець місяця:

10 +27 – 18 = 19 одиниць.

в тому числі:

4 одиниці × $11 =$44;

15 одиниць × $12 =$180;

Разом: $224.

Метод ЛІФО

Видаток

20.11. 8 одиниць × $11=$88;

28.11. 10одиниці ×$12 =$120;

Разом: $208.

Залишок на кінець місяця – 19 одиниць:

5 одиниць × $12 =$60;

4 одиниці × $11 =$44;

10 одиниць × $10 = $100.

Разом: $204.

Як висновок, зазначимо, що різні методи оцінки дають різні результати щодо собівартості списаних на виробництво чи на реалізацію матеріалів (товарів) та їх залишку на кінець звітного періоду. Звідси – методи оцінки суттєво впливають на витрати і на фінансові результати діяльності підприємства. Ясно, що держава повинна регулювати це питання.

Фірми самостійно обирають для себе методи оцінки товарно-матеріальних запасів. вибір залежить насамперед від ринкової кон’юнктури. Якщо визналась тенденція до зростання цін на товари чи на матеріали, то фірми надають переваги методові ЛІФО. В період значних інфляцій процесів держава може на певний час заборонити застосування цього методу оцінки. І, навпаки, якщо є тенденція до зниження цін, то підприємства надають перевагу методові ФІФО. Найменш ризикованим є метод середньозваженої собівартості.

Разом з тим підприємства повинні дотримуватись загальноприйнятого принципу обліку – постійності облікової політики.Це стосується і застосування методів оцінки запасів. Прийняті методи оцінки запасів не повинні змінюватись впродовж року чи більшого періоду, а їх зміна повинна мати обґрунтування. Про це обов’язково зазначається в додатках чи пояснювальній записці до річної фінансової звітності.

3. Оцінка і відображення товарно-матеріальних запасів в балансі

Згідно із загальноприйнятими принципами обліку, складські запаси відображаються в балансі за собівартістю або за ринковими цінами на момент складання балансу, якщо ринкова ціна нижча за собівартість.

Цей принцип зветься “Принципом меншої вартості”. Отже, в балансі складські запаси відображаються за меншою (нижчою) з цих двох оцінок.

Якщо ринкова ціна нижча за собівартість запасів, тоді підприємство повинно відобразити в обліку витрати (збитки) від знецінення.

Під ринковою ціною розуміють ціну заміщення, тобто ціну, за якою підприємство змогло б купити ті самі матеріали (товари) у тих самих постачальників. При цьому, при переоцінці запасів приймається чиста вартість реалізації, тобто ринкова ціна за мінусом очікуваних витрат на реалізацію.

Зниження ринкових цін може відбуватися з двох причин:

1. Пряме зниження цін на аналогічні товари на ринку.

2. Зниження ціни реалізації через фізичне псування, пошкодження, застарілість товарів.

В останньому випадку ринкова ціна – це ціна можливої реалізації пошкоджених або застарілих товарів. Вона може бути нижчою за собівартість.

Існує три методи оцінки складських запасів за правилом мінімальної (нижчої) оцінки:

1. Метод оцінки по видах (номенклатурних номерах) запасів (позиційний метод).

При цьому методі по кожній позиції (найменуванню) товарів визначається собівартість і ринкова вартість, і приймається менша з них.

2. Метод оцінки по основних товарних групах (категоріях) запасів.

Оцінка проводиться по групах (категоріях) товарів, порівнюється по категоріях собівартість та ринкова вартість і береться до обліку менша з них.

3. Метод оцінки за сукупністю товарних запасів на складі.

Усі товарні запаси оцінюються за собівартістю та за ринковими цінами і до обліку береться менша з них.

Найдоцільнішим і найточнішим є перший метод оцінки – позиційний.

Третій метод не може застосовуватись для розрахунків з бюджетом по податку на прибутки (не дозволяється).

Виходячи з позиційного методу оцінки, має місце знецінення товарів на суму 9000 дол. ($168000 -$159000). В США, Великобританії та деяких інших країнах знецінення відображається серед збитків підприємства. В нашому прикладі:

31.12.20__ р.

Д-т рах. “Збитки від знецінення запасів” 9000

К-т рах. “Складські запаси” 9000

Дещо інша методика і техніка відображення процесу знецінення складський запасів в західноєвропейських країнах.

На суму знецінення наприкінці року створюється резерв на знецінення запасів за рахунок збільшення витрат:

Д-т рах. “Витрати на створення резервів” 9000

К-т рах. “Резерв на знецінення запасів” 9000

Наприкінці наступного року цей резерв анулюється (повністю або частково):

Д-т рах. “Резерв знецінення запасів”

К-т рах. “Доходи від анульованих резервів”

Або донароховується:

Д-т рах. “Витрати на створення резервів”

К-т рах. “Резерв на знецінення запасів”.

У західноєвропейських країнах складські запаси відображаються в балансі таким чином:

Актив	Номінальна (фактична) вартість	Амортизація і резерв	Реальна (чиста) вартість
Складські запаси (за видами)	168000	(9000)	159000

У валюту балансу зараховуються складські запаси в сумі 159000 дол. Можлива й інша форма подання знецінення запасів у балансі.