- •Лекція 1. Предмет, методологія та завдання курсу. Закономірності, передумови та принципи рпс
- •1. Характеристика основних понять рпс.
- •2. Методи рпс
- •3. Співвідношення понять закон та закономірність. Характеристика основних закономірностей рпс
- •4. Характеристика основних принципів рпс
- •Лекція 2. Форми розміщення і територіальної організації продуктивних сил
- •1. Визначення основних понять та термінів
- •2. Поняття про територіальний поділ праці. Вплив територіального поділу праці на структуру господарства
- •3. Територіально-виробничі й портово-промислові комплекси, науково-технологічні зони
- •4. Основи економічного районування
- •Лекція 3. Передумови розмiщення продуктивних сил
- •1. Природні передумови. Класифікація природних ресурсів. Природно-ресурсний потенціал
- •2. Демографічні передумови розміщення продуктивних сил
- •3. Історико-економічні передумови
- •Лекція 4. Фактори розміщення продуктивних сил
- •1. Сировинний фактор
- •2. Паливно-енергетичний фактор
- •3. Водний фактор
- •4. Фактор робочої сили (трудовий)
- •5. Споживчий фактор
- •6. Транспортний фактор
- •7. Фактор науково-технічного прогрессу
- •8. Фактор ринкової кон’юнктури
- •9. Фактор економіко-географічного положення
- •10. Екологічний фактор
- •Лекція 5. Особливості галузевої організації міжгалузевих комплексів. Паливно-енергетичний комплекс
- •1. Паливно-енергетичний баланс, його сутність
- •2. Вугільна промисловість
- •3. Нафтова промисловість
- •4. Газова промисловість
- •5. Електроенергетика
- •Лекція 6. Металургійний комплекс
- •1. Сировинна база та принципи розміщення чорної металургії
- •2. Сировинна база та принципи розміщення кольорової металургії
- •3. Олов’яна промисловість.
- •Лекція 7. Машинобудівний комплекс
- •1. Види спеціалізації в машинобудуванні
- •2. Особливості розвитку та розміщення машинобудування у світі.
- •3. Галузева структура та особливості розміщення машинобудування в Україні
- •Лекція 8. Хіміко-лісовий комплекс і будівельній комплекси
- •1. Галузева структура, сировинна база та принципи розміщення хімічного комплексу
- •2. Лісова, деревообробна й целюлозно-паперова промисловість.
- •3. Будівельний комплекс
- •Лекція 9. Соціальний комплекс
- •1. Галузева структура легкої промисловості
- •2. Рекреаційний комплекс
- •Лекція 10. Агропромисловий комплекс
- •1. Сутність поняття апк
- •2. Характеристика рослинництва
- •3. Характеристика тваринництва
- •4. Харчова промисловість
- •Лекція 11. Транспортна система
- •1. Залізничний транспорт
- •2. Автомобільний
- •3. Морський
- •4. Транспортний комплекс України
- •Лекція 12. Міжнародний територіальний поділ праці та світові зовнішньоекономічні зв’язки
- •1. Сутність міжнародного поділу праці
- •2. Соціально-економічна типологія країн
- •3. Економічна інтеграція. Економічні союзи
- •4. Форми зовнішньоекономічної діяльності
- •5. Зони спільного підприємництва
- •6. Зовнішньоекономічні зв’язки україни
- •Лекція 13. Економічне районування України
- •Економічні райони україни
- •1. Центральноукраїнський економічний район
- •2. Західноукраїнський економічний район
- •3. Донецько-придніпровський економічний район
- •4. Північно-Східний економічний район
- •5. Причорноморський (Південний) економічний район
- •Практичні роботи з курсу
- •Питання до підсумкового контролю з дисципліни „розміщення продуктивних сил”
- •Список рекомендованої літератури
3. Характеристика тваринництва
Тваринництво щодо вартості валової продукції є найбільшою галуззю сільськогосподарського виробництва. Провідне місце у його структурі займає скотарство. Це галузь м’ясо-молочного напряму. Її розміщення характеризується певними територіальними відмінностями у рівні розвитку й виробничій спеціалізації. У приміських зонах переважає молочно-м’ясний напрям.
На Поліссі розвивається молочно-м’ясне і м’ясне тваринництво, у південних районах переважає м’ясо-молочне. Молочний напрям скотарства розвинуто лише в окремих районах, орієнтованих на великі молокопереробні підприємства і міста.
Поблизу великих споживачів розташовані потужні комплекси відгодівлі та первинної переробки великої рогатої худоби, свиней і птиці, виробництва молока.
У Лісостепу, на Поліссі, в окремих районах Карпат розвивається скотарство м’ясо-молочного напряму.
У валовому виробництві молока на першому місці Лісостеп, потім – Степ, Полісся, Карпати. У перерахунку на 100 га сільгоспугідь перше місце належить Карпатам, далі йдуть Полісся, Лісостеп, Степ.
Важливий напрям у структурі скотарства – виробництво яловичини. Найбільша питома вага у територіальній структурі виробництва м’яса належить карпатським районам, а також територіям інтенсивного бурякосіяння. У перерахунку на 100 га сільськогосподарських угідь більше за всіх м’яса виробляють Карпати, потім – Полісся, Лісостеп, Степ. Вихід яловичини в забійній вазі на 100 голів великої рогатої худоби найвищий у Карпатах і на Поліссі, менший – у Лісостепу та Степу.
Свинарство – друга за значенням галузь тваринництва у країні. Найпоширенішою породою є велика біла, – понад 80% поголів’я. Поширені також українська біла степова, миргородська, північнокавказька, велика чорна, естонська беконна, уельська та інші породи. Велика біла порода розводиться в усіх областях країни. Українська степова біла порода розводиться у Степу, миргородська – у Полтавській та Хмельницькій областях, північнокавказька – у Запорізькій, Херсонській, Луганській та Донецькій областях, велика чорна – у Донецькій, Луганській, Чернігівській, Сумській областях, естонська беконна – у Криму, Львівській, Київській, уельська – у Харківській та Дніпропетровській областях.
У забезпеченості населення м’ясом частка свинини, особливо її беконних сортів, у перспективі має зростати. Найбільше валове виробництво свинини – у Лісостепу та Степу, а на 100 га сільгоспугідь – попереду Карпати, потім – Лісостеп та Полісся. На душу населення більше за все свинини виробляється у Лісостепу, на Поліссі, а потім ідуть Степ та Карпати. Вихід свинини (у забійній вазі) на 100 структурних голів свиней приблизно однаковий у всіх реґіонах, але на Поліссі цей показник трохи вищий. Продуктивність свинарства залежить насамперед від забезпеченості кормами, що містять активні речовини, збільшення у раціонах питомої ваги концентрованих кормів, від племінних якостей свиней, структури стада тощо. Усі ці фактори діють у кожному реґіоні по-різному.
Питома вага вівчарства у структурі товарного тваринництва невелика – лише 2%; тільки в окремих районах цей показник підіймається до 5%. У нас розводять тонкорунних, напівтонкорунних та грубововняних овець. Тонкорунна порода переважає над іншими: вона удвоє чисельніша за напівтонкорунну та у десять разів – за грубововняну. В окремих ареалах розводять чорнокарпатських овець та поліпшених напівтонкорунних баранів.
Птахівництво забезпечує потреби населення у м’ясі птиці та яйцях. Воно зосереджене у Лісостепу та Степу. На ці зони припадає найбільше валове виробництво м’яса та яєць. Птахівницькі господарства розміщуються біля великих міст. Питома вага м’яса птиці у загальному виробництві м’яса у Степу сягає однієї п’ятої, а на Поліссі – однієї десятої. Найбільше яєць на одиницю земельної площі отримується у зоні Карпат, а м’яса птиці – у зоні Степу та Лісостепу. Серед птиці переважають кури: кури-несучки складають 70–96%. Основний приріст м’яса птиці відбувається за рахунок бройлерів, перш за все у степових та лісостепових областях: Донецькій, Київській, Луганській, Дніпропетровській та у Криму. На другому місці у птахівництві зосталися качки. Їх розводять у всіх зонах країни. Виробництво качиного м’яса має тенденцію до зростання: собівартість його значно нижча, ніж курячого. З іншої птиці поширені гуси та індики, проте питома вага виробництва їхнього м’яса невелика. Збільшенню м’ясних ресурсів та сировини для хутрообробної промисловості сприяє розвиток кролівництва. Ця галузь завжди погано розвивалась у колективних господарствах і була зосереджена майже цілком в особистих господарствах. Виробництво м’яса кролів зосереджене у Лісостепу та Степу: у Чернігівській, Черкаській, Полтавській, Сумській, Миколаївській, Кіровоградській областях. Рибне господарство розвивається на основі ставків, водоймищ Дніпра, Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця, озер, лиманів та багатьох невеликих річок. У нас розвиток ставкового рибництва стримується низкою факторів. Серед них – обмежені водні ресурси, слабке використання наявних ставкових ресурсів, недостатній агротехнічний та зоотехнічний рівень, погане утримання водосховищ. Теперішнє виробництво товарної риби в Україні не задовольняє потреб її населення. Бджільництво забезпечує збір меду. Окрім того, бджоли сприяють запиленню культурних рослин, що важливо для підвищення врожайності. Рівень розвитку бджільництва визначається наявністю медоносної рослинності та кількістю виробленого меду. Мед виробляється переважно у Степу та Лісостепу, де зосереджені основні медоносні культури: гречка, соняшник. Там же є великі масиви садів та ягідників.
Шовківництво культивується у більшості областей країни, розташованих у різних природно-економічних зонах. Проте його розвиток не відповідає потребам країни у сировині для шовкової промисловості.