2.2 Забезпеченість господарства оборотними коштами, їх склад та структура

Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від класифікації оборотних коштів, оскільки вона дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Оборотні кошти класифікуються за декількома ознаками.

Оборотні активи включають:

- запаси;

- дебіторську заборгованість;

- грошові кошти та ліквідні цінні папери.

До складу запасів підприємств належать:

- виробничі запаси (запаси сировини і основних матеріалів, добрива, палива, будівельних матеріалів для ремонту та інших потреб основної діяльності, запасні частини, тварини на вирощуванні та відгодівлі, худоба на базах, насіння і садівний матеріал, корми, малоцінні й швидкозношувальні предмети, спецінструменти, спецустаткування та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб);

- незавершене виробництво рослинництва, тваринництва, промислових та обслуговуючих виробництв; напівфабрикати власного виробництва (незавершена продукція, що підлягає подальшій переробці або завершення виготовлення; незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складаються з витрат на виконання незавершених робіт (послуг), які ще не принесли підприємству доходи);

- готова продукція (продукція, обробка якої завершена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним вимогам і стандартам);

- товари (матеріальні цінності, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу);

- малоцінні та швидкозношувальні предмети (предмети, що використовуються протягом не більше одного року або операційного циклу, якщо він більше одного року, зокрема: інструмент, господарський інвентap, спеціальне оснащення, спеціальний одяг).

Дебіторська заборгованість - це важливий компонент оборотних активів. Продаж товарів одного підприємства іншому або організації не завжди супроводжується негайними розрахунками. Неоплачені розрахунки за поставлену продукцію складають більшу частину дебіторської заборгованості.

Грошові кошти та ліквідні цінні папери - найбільш ліквідна частина оборотних активів. До грошових коштів відносять касову готівку, кошти на рахунках в банках та депозити до запитання. Цінні папери, що є короткотерміновими фінансовими вкладеннями, включають: цінні папери інших підприємств, державні облігації та цінні папери, випущені місцевими органами влади.

За місцем і роллю в процесі виробництва оборотні активи поділяють на 4 групи:

- вкладені у виробничі запаси;

- вкладені у незавершене виробництво;

- вкладене у готову продукцію;

- грошові кошти і ліквідні цінні папери.

Під структурою оборотних активів розуміють кількісне співвідношення окремих елементів в загальному обсязі оборотних активів, виражене в процентах до загальної суми[28].

Оборотні засоби за характером участі в операційному циклі поділяють на дві групи: оборотні засоби, які обслуговують виробничий цикл підприємства (оборотні фонди) і оборотні засоби, що обслуговують фінансовий (грошовий) цикл (фонди обігу).

Таким чином фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від наявності та ефективності використання оборотних засобів.

Таблиця 2.6

Забезпеченість основними фондами

Показники	2011.	2012р.	2013р.	Відхилення
1	2	3	4	5
Площа сільськогосподарських угідь, га	2068	2820	2847	779
Середньорічна чисельність працюючих, осіб	157	165	165	8
Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	5295	5510	5925	630
Середньорічна вартість оборотних фондів, тис. грн.	10777	6112	7155	-3622
Річна сума амортизації, тис. грн.	178	154	138	-40
Виручка від реалізації продукції, тис. грн.	7270	14072	17382	10112
Валовий прибуток (збиток), тис. грн.	898	2860	4303	3405
Фондоозброєність праці, тис. грн. на 1 працюючого	33,7	33,4	35,9	2,2
Фондооснащеність виробництва, тис. грн. на 1 га	2,56	1,95	2,08	-0,48
Фондовіддача, грн.:
- за виручкою від реалізації	0,12	0,2	0,25	0,13
- за валовим прибутком	0,17	0,52	0,73	0,56
Фондомісткість, грн.
- за виручкою від реалізації	0,73	0,39	0,34	-0,39
- за валовим прибутком	0,17	0,52	0,73	0,56
Рентабельність основних фондів, %	16,96	51,91	72,62	55,66
Умовний строк окупності	5,9	1,93	1,38	-4,52
Коефіцієнт віддачі спожитих основних фондів	5,04	18,6	31,2	26,16

Дані таблиці свідчать про те, що площа сільськогосподарських угідь найбільшою є у 2013році, а саме 2847 га. Середньорічна чисельність працюючих, які задіяні у виробництві у 2011році складають 157 чоловік, а 2012та 2013роках однакова кількість працюючих 165. Середньорічна вартість оборотних фондів з роками змінюється, тобото у 2011році сума є найбільшою і вона складає 10777, у 2012році вона зменшується і дорівнює 6112, а потім у 2013році знову збільшується до 7155 тисячі гривень. Валовий прибуток у порівнянні 2013року з 2011роком складає 3405 тисяч гривень.

У процесі аналізу господарства важливо вивчити якісний склад оборотних активів, які знаходяться в обороті та характеризуються ступенем ліквідності, ступенем фінансового ризику. Склад і структура оборотних активів підприємства, що досліджується, за період з 2011р. по 2013р. наведені у таблиці 2.7.

Таблиця 2.7

Склад і структура оборотних активів

Складові оборотного капіталу	2011р.		2012р.			2013р.			Відхилення
	Структура оборотного капіталу		Структура оборотного капіталу			Структура оборотного капіталу
	тис. грн	%	тис. грн	%	тис. грн		%
Оборотні фонди -всього	6040	100	6198	100	8113		100	2073
у т.ч.:
Виробничі запаси	531	8,79	1265	20,41	1465		18,06	934
Біологічні активи	3970	65,73	2917	47,06	4128		50,88	158
Незавершене виробництво	927	15,35	751	12,12	805		9,92	-122
Готова продукція	30	0,5	1	0,02	1		0,01	-29
Дебіторська заборгованість	427	7,07	293	4,73	1665		20,52	1238
Грошові кошти та їх еквіваленти	155	2,57	971	15,67	49		0,60	-106

На підставі даних таблиці 2.7, ми можемо зробити висновок, що найбільшу питому вагу в структурі оборотних коштів мають біологічні активи, що становлять у 2013році 50,88%, та дебіторська заборгованість – 20,52%.

Також спостерігається зменшення готової продукції( на 29 тисяч гривень) та грошових коштів у 2013році порівняно з 2011роком на 106 тисяч гривень.

Як правило, розмір власного оборотного капіталу на підприємстві не є величиною постійною. Він щорічно змінюється у зв'язку із збільшенням чи зменшенням обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту тощо. У такому разі господарство змушено звертатися до залучення короткострокових кредитів банку та інших джерел формування оборотних активів. Склад і структура джерел формування оборотних коштів наведені у табл. 2.8.

Таблиця 2.8

Склад і структура джерел формування оборотних коштів

Показник	2011.			2012р.			2013р.			Відхиле ння
	Сума, тис. грн.	Питома вага, %	Сума, тис. грн.		Питома вага, %	Сума, тис. грн.		Питома вага, %
1	2	3	4		5	6		7	8
Власний капітал	7526	88,86	9653		93,65	13142		97,17	5616
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	665	7,85	76		0,74	44		0,32	-621
Поточні зобов’язання за розрахунками:
- з бюджетом	-	-	292		2,83	34		0,25	-
- зі страхування	87	1,03	93		0,9	97		0,72	10
- з оплати праці	191	2,26	194		1,88	208		1,54	17
Всього	8469	100	10308		100	13525		100	5056

Розглянувши дані таблиці 2.8, ми бачимо, що найбільшу питому вагу в структурі джерел формування оборотних коштів займає власний капітал а саме 97,17% у 2013році. Другим за вагомістю джерел формування оборотних коштів займають поточні зобов’язання за розрахунками з оплати праці, вони складають 1,54 % у 2013році.

Отже, за досліджуваний період з 2011року по 2013рік, загальна питома вага формування джерел оборотних активів складає 5056. Це свідчить про те що підприємство раціонально використовує як власні так і залучені кошти для формування оборотних активів.

Розміщення оборотних коштів у сфері виробництва та обігу, співвідношення окремих елементів, формування виробничих запасів виробництва безпосередньо відображається на господарській діяльності підприємства. Тому важливо проводити аналіз структури оборотних активів, щоб знати розміри їх вкладень на різних стадіях кругообороту, виявити тенденцію співвідношень між собою окремих її елементів. У процесі аналізу господарства важливо вивчити якісний склад оборотних активів, які знаходяться в обороті та характеризуються ступенем ліквідності, ступенем фінансового ризику.

2.3 Аналіз ефективності використання оборотних коштів у ТОВ СОП "Михайлівське"

Ефективність використання оборотних фондів визначається з метою об'єктивної оцінки стану споживання ресурсів на виробництві,контролю обсягу витрат на їх придбання та збереження, прийняття рішень із питань організації економії ресурсів та розробки шляхів раціонального їх використання.

Для характеристики ефективності використання оборотних ресурсів в досліджуваному підприємстві розглянемо табл.2.9.

Таблиця 2.9

Ефективність використання оборотного капіталу в ТОВ СОП "Михайлівське"

Показники	По господарству				Відхилення
	2011р.	2012р.	2013р.
Виручка від реалізації, тис. грн.	7270	14072	17382	10112
Середньорічна вартість оборотного капіталу, тис. грн.	5482,5	6112,5	7155,5	1673
Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	5979	6004,5	6124	145
Валовий прибуток (збиток) від реалізації продукції, тис. грн.	-100,2	2481	3522	3622,2
Матеріальні витрати, тис. грн.	2824	4248	5510	2686
Коефіцієнт обороту оборотного капіталу	1,33	2,30	2,43	1,1
Коефіцієнт завантаженості оборотного капіталу	0,75	0,43	0,41	-0,34
Тривалість одного обороту, дн.	274	159	150	-124
Фондовіддача оборотного капіталу	1,09	0,98	0,86	-0,23
Фондомісткість оборотного капіталу	0,92	1,02	1,17	0,25
Матеріаловіддача, грн.	2,12	1,41	1,11	-1,01
Матеріаломісткість, грн.	0,47	0,71	0,90	0,43
Рентабельність оборотного капіталу, %	-1,83	40,59	49,22	51,05

Аналізуючи дані таблиці по використанню підприємством оборотних коштів, можна побачити, що середньорічна вартість оборотного капіталу з кожним роком збільшувалась, у 2011році вона становила 5482,5 тисяч гривень, а вже в 2013році вона дорівнювала 7155,5 тисяч гривень.

У 2011році підприємство зазнало збитків на 100,2 тисяч гривень, а у 2012та 2013році отримало прибуток від реалізації продукції. Відповідно 2481 і 3522 тисяч гривень.

Матеріальні витрати 2013року порівняно з 2011роком становили 2686 тисяч гривень.

Також дані таблиці 2.9 свідчать про те, що за досліджуваний період коефіцієнт оборотності збільшувався з кожним роком від 1,33 у 2011році до 2,43 у 2013році.

Як наслідок тривалість одного обороту зменшилась і у порівнянні 2013року з 2011вона дорівнює -124 дні.

Підвищення матеріаломісткості від 0,47 у 2011році до 0,90 у 2013році спричинило підвищення валового прибутку від реалізації продукції.

Аналізуючи рентабельність оборотного капіталу, бачимо, що цей показник збільшився за досліджуваний період, тобто підвищилась ефективність використання оборотних засобів.

Отже, можна зробити висновок, що з 2011р. по 2013р. на підприємстві, що досліджується, стан використання оборотних коштів покращився.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Налагодження економічно обґрунтованого планування оборотних кошт

ів

Визначення необхідної величини оборотних коштів пов'язано з процесом нормування. В умовах збиткової чи низькорентабельної господарської діяльності, зниження платоспроможності підприємства визначення планової потреби в оборотних активах і оборотних коштах є економічно необхідним. При плануванні оборотних коштів необхідно розробити норми запасів планових оборотних засобів, на основі них розрахувати часткові та сукупні нормативи оборотних коштів та встановити норматив власних оборотних коштів.

При розрахунку потреби в оборотних активах можна використати метод прямого рахунку, для цього обчислюються норми запасу товарно-матеріальних цінностей. Вони розробляються з урахуванням тривалості операційного циклу і, зокрема тривалості процесу виробництва продукції, віддаленості постачальників, умов постачання і збуту, які передбачені в угодах (періодичність, рівномірність, комплектність поставок, вид транспортних засобів, розмір партії поставки, швидкість перевезення), форм розрахунків, часу, необхідного для підготовки сировини і матеріалів до виробництва тощо.

Для того, щоб норми оборотних активів були прогресивними і діяли протягом достатньо тривалого періоду часу, їх необхідно розробляти з урахуванням організаційно-технічних заходів.

Важливим для підприємства є визначення планової потреби в сировині і матеріалах, які займають найбільшу питому вагу в оборотних активах.

Індивідуальна норма запасу сировини і матеріалів, згідно методики прямого рахунку складається з часу:

• необхідного для розвантаження і доставки на склад, кількісне приймання;

• необхідного для проведення лабораторного аналізу, підготовки сировини до виробничого споживання (технологічний запас);

• перебування сировини і матеріалів у поточному, складському запасі;

• перебування сировини і матеріалів у страховому, гарантійному запасі.

Час необхідний для розвантаження, приймання, складування сировини і матеріалів визначається шляхом хронометражу або на основі норм часу їх виконання, з урахуванням найбільш стислих строків виконання.

Час, необхідний для проведення лабораторного аналізу і підготовки сировини до виробництва (аналіз молока, інші операції, які не є складовою виробничого циклу), визначається конкретними умовами роботи підприємства і розраховується на кількість сировини, одночасно переданої у виробництво.

Час перебування сировини і матеріалів у поточному (складському) запасі визначається тривалістю інтервалів між суміжними поставками. Тривалість інтервалів між суміжними поставками може бути визначена на основі угод або з урахуванням фактичної частоти поставок. Розрахунок інтервалу на основі фактичної частоти поставок здійснюється при перевезенні сировини транспортом різної вантажності. За цим методом розраховується середній інтервал поставок на основі даних про поставку сировини і матеріалів за 4-й квартал звітного року або за півріччя. Середній інтервал поставок розраховується як середньозважена величина, отримана шляхом множення обсягу кожної поставки на інтервал у днях до наступної поставки і діленням отриманої суми добутків на загальний обсяг поставок, прийнятий до розрахунку.

На підприємствах, де використовується широкий перелік сировини і матеріалів і вони надходять від багатьох постачальників, поточний складський запас приймається в розмірі 50% середнього інтервалу поставки. Це пов'язано з тим, що потреба підприємства у сировині і матеріалах в цілому скорочується у порівнянні з розмірами максимальних запасів окремих їх видів, тому що у будь-який момент часу по одних видах запаси бувають мінімальними (перед надходженням наступної партії), а по інших – максимальними (після надходження наступної партії), а в середньому підтримуються на рівні 50% максимальних.

Слід зауважити, що ефективне використання виробничих потужностей можливе за достатності запасів сировини, матеріалів, товарів та інших елементів оборотних засобів, потрібних для операційного циклу, і наявності необхідних коштів для його відтворення. Тому підприємствам треба більше уваги приділяти тривалості операційного циклу і нормуванню власних оборотних коштів, щоб забезпечити сталу величину робочого капіталу й реальну можливість вчасно розраховуватися за зобов'язаннями, а при потребі залучити в оборот короткострокові кредити банків.

Для забезпечення безперервності процесу виробництва створюється страховий запас, мета якого – попередити наслідки можливих перебоїв у постачанні через порушення умов поставок, змін у фінансово – господарській діяльності підприємств – постачальників, затримці у дорозі тощо.

Для забезпечення підприємству фінансової стабільності величина і частка власних коштів в обороті повинна бути регульованою, підлягати нормуванню.

Норматив власних оборотних коштів встановлюється з метою забезпечення підприємству фінансової стійкості, платоспроможності і кредитоспроможності з урахуванням його фінансових можливостей.

Норматив власних оборотних коштів в обороті доцільно встановлювати у розмірі фактично їх наявності за даними балансу на початок планового періоду, але не менше мінімальної потреби в них.

Фактична наявність власних коштів в обороті визначається за даними балансу на останню звітну дату за формулою:

ВОК = ВК + ЗНВ + ДЗ + ДМП – НА – ВМП,

де ВОК – власні оборотні кошти;

ВК – власний капітал (І розділ пасиву);

ЗНВ – забезпечення наступних витрат і платежів (II розділ пасиву);

ДЗ – довгострокові зобов'язання (III розділ пасиву);

ДМП – доходи майбутніх періодів (V розділ пасиву);

НА – необоротні активи (І розділ активу);

ВМП – витрати майбутніх періодів (III розділ активу).

Більш простим методом фактичну наявність власних оборотних коштів можна визначити методом розрахунку робочого капіталу за формулою:

РК = ОА – ПЗ

Де, РК – робочий капітал;

ОА – оборотні активи (II розділ активу);

ПЗ – поточні зобов'язання (IV розділ пасиву).

Мінімальну потребу у власних оборотних коштах доцільно встановлювати у розмірі, достатньому для забезпечення підприємству фінансової стійкості, платоспроможності та кредитоспроможності. Для цього необхідно не менше 50 % планової потреби в оборотних засобах формувати за рахунок власного капіталу. Тоді підприємство забезпечить ліквідність поточних зобов'язань за рахунок оборотних активів на рівні 150–200 %, залежно від стану дебіторської і кредиторської заборгованості. Такий показник поточної ліквідності при умілому управлінні оборотними активами забезпечить своєчасність розрахунків за зобов'язаннями, створить підприємству імідж надійного партнера по бізнесу.

Якщо власні оборотні кошти на початок планового періоду становлять менше мінімальної потреби або відсутні, то норматив власних оборотних коштів доцільно встановлювати в розмірі реально можливого поповнення власного капіталу, але не менше 10 відсотків прогнозованої потреби в оборотних коштах. Одночасно підприємство повинно вжити заходів щодо збільшення величини і частки коштів в обороті до необхідного мінімуму.

Якщо підприємство не може забезпечити участі власного капіталу у формуванні планових оборотних засобів на рівні 10 відсотків, то треба вирішувати питання про зменшення обсягів діяльності, реалізацію незадіяного у виробництві майна або реорганізацію підприємства.

При наявності власних оборотних коштів понад мінімальну потребу в них норматив доцільно встановлювати в розмірі фактичної їх наявності, але не більше потреби в коштах для формування матеріальних оборотних активів. Їх наявність забезпечить підприємству достатню фінансову незалежність у формуванні планових оборотних засобів.

Основним джерелом поповнення власних оборотних коштів є прибуток, що залишається у підприємства після сплати податку на прибуток.

Доцільно було б, щоб до сформування частки власних коштів в обороті у розмірі 40–60% всіх оборотних засобів, чистий прибуток не розподіляти, а весь направляти на поповнення власних оборотних коштів. Кошти фонду заохочень і соціального захисту працівників поповнювати після сформування нормативу власних оборотних коштів.

Основними шляхами поповнення до нормативу власних оборотних коштів є наступні:

• збільшення статутного та іншого додаткового капіталу;

• прискорення оборотності планових оборотних засобів, внаслідок чого відбувається зменшення потреби в оборотних коштах.

За розробленими нормами і нормативами на підприємстві повинен здійснюватися постійний контроль.

Оперативний і підсумковий контроль за дотриманням норм і нормативів оборотних засобів дають можливість підприємству ефективно використовувати оборотні кошти, шукати і знаходити шляхи прискорення оборотності оборотних активів і покращувати структуру оборотних коштів.