12. Форми та методи наукового пізнання

Наукове пізнання- це цілеспрямований процес, який вирішує чітко визначені пізнавальні завдання, що визначаються цілями пізнання. Цілі пізнання, в свою чергу, детермінуються, з одного боку, практичними потребами суспільства, а з іншого – потребами розвитку самого наукового пізнання.

Форми наукового пізнання:

Ідея – форма наукового пізнання, яка відображає зв’язки, закономірності дійсності і спрямована на її перетворення, а також поєднує істинне знання про дійсність і суб’єктивну мету її перетворення.

Проблема – форма і засіб наукового пізнання, що є єдністю двох змістовних елементів: знання про незнання і передбачення можливості наукового відкриття. з неістинним,об’єктивний зміст не відділений від суб’єктивного.

Гіпотеза – форма та засіб наукового пізнання,за допомогою яких формується один з можливих варіантів вирішення проблеми, істинність якої ще не встановлена і не доведена.

Концепція – форма та засіб наукового пізнання, яка є способом розуміння, пояснення, лумачення основної ідеї теорії, це науково обґрунтований та в основному доведений вираз основного змісту теорії, але на відміну від теорії він ще не може бути втіленим у струнку логічну систему точних наукових понять.

Теорія – це найбільш адекватна форма наукового пізнання, система достовірних, глибоких та конкретних знань про дійсність, яка має струнку логічну структуру і дає цілісне, синтетичне уявлення про закономірності та суттєві характеристики об’єкта.

Методи наукового пізнання – це система принципів, способів, правил, вимог, що ними керуються в процесі пізнання. До методів наукового пізнання належать:

Спостереження - такий засіб пізнання, коли людина безпо­середньо сприймає існування якого-небудь явища, його зміну в просторі і в часі.

Експеримент - це такий засіб дослідження об'єкта, коли дослідник активно впливає на об'єкт, що вивчається, шляхом створення штучних умов, необхідних для вивчення відпові­дних його властивостей або сторін, що цікавлять дослідни­ка, коли свідомо змінюється напрям, хід процесів об'єкта, що вивчається.

По­рівнянням називається такий метод, прийом пізнання, коли ус­тановлюється тотожність, подібність або відмінність предметів і явищ.

Абстрагування в розумовій діяльності людини - найбільш універсальний метод - в процесі пізнання людина відмовляється від ряду несуттєвих вла­стивостей предмета і відношення між ними і виділяє одночасно деякі сторони, які цікавлять дослідника.

Аналізом називається такий метод пізнання, за допомогою якого предмет, що вивчається, фактично або подумки розділяється на складові частини, які вивчаються окремо як частини єдиного цілого.

Синтез - це метод поєднання частин у ціле, це прак­тична або уявна сполука складових елементів об'єкта, що вив­чається, в єдине ціле.

Індукція - метод пізнання, заснований на умовиводах від часткового до загального, від фактів до теоретичних висновків і узагальнень

Дедукція - метод пізнання, який базується на русі знання від загального до часткового, від закону до його про­яву, від знання класу предметів до знання окремих предметів цього класу.

Аналогія - це відповідність елементів, збігання властивостей, що створює передумови для перенесення інформації з одного предмета (моделі) на інший (прототип).