1.3. Стратегічні методи аналізу конкурентоспроможності потенціалу підприємства

В найбільш загальному вигляді стратегічний аналіз – це комплексне дослідження економічної системи за параметрами, які визначають її майбутній стан .

Метою стратегічного аналізу конкурентоспроможності потенціалу підприємства є виявлення позитивних і негативних факторів, які можуть вплинути на формування та розвиток елементів потенціалу у конкурентному середовищі.

У процесі проведення стратегічного аналізу об'єкта зазвичай застосовуються такі прикладні прийоми і методи :

• SТЕР-апаліз;

• SWOT-аналіз;

• SРАСЕ-аналіз;

• GАР-аналіз;

• метод аналізу LOTS;

• PIMS-аналіз;

• вивчення профілю об'єкта;

• модель GЕ/McKinsey;

• система 111-555.

Застосування цих методів доцільно в процесі розробки програми стійкого розвитку потенціалу підприємства, виявлення сильних та слабких позицій у формуванні та реалізації елементів потенціалу.

Висновки та пропозиції

Конкурентоспроможність, - як соціально-економічна категорія - це спроможність, вміння досягати законним шляхом найвищих економічних та соціальних переваг. Поняття конкурентоспроможності інтерпретується і аналізується в залежності від розглядаємого економічного об`єкту.

В багатогранній роботі по досягненню конкурентоспроможності важливе місце належить показникам, які повинні характеризувати та давати змогу оцінювати конкурентоспроможність того чи іншого об`єкту. Як показало проведене дослідження, нараховується багато параметрів, які повинні знаходитися в полі зору керівництва підприємства, як найважливіші об`єкти управління. Разом з тим, задаючись параметрами конкурентоспроможності для того або іншого об`єкту, необхідно постійно турбуватися про створення належних умов, які забезпечують досягнення потрібних параметрів конкурентоспроможності.

Умови (обставини, від яких будь-що залежить) виступають, таким чином, другою основоположною складовою категорією конкурентоспроможності. Вони охоплюють широкий спектр технічних, технологічних, організаційних, економічних, соціальних, кадрових, правових, ідеологічних відносин, які складаються в процесі функціонування господарського механізму підприємства.

Створення всіх необхідних умов для досягнення конкурентоспроможності об`єктів - первинна турбота керівництва і всього персоналу підприємства.

Але успіх нашого, та інших підприємств буде залежати від Державної політики. Основним завданням Держави має бути створення такого економічного, політичного та правового середовища, інституційної інфраструктури, які б стримували перспективні конкурентоспроможні товари. В першу чергу це стосується визначення та проведенням реформ господарської діяльності в умовах переходу до нової моделі розвитку економіки, створення ефективної експортно-імпортної стратегії, політики таможні, валютно - фінансові, та інших, які б враховували національні інтереси та інтереси виробників.

У той же час існують визначені шляхи підвищення їхньої конкурентноздатності, пов'язані з економічними критеріями: зменшення торгових надбавок на товари і зниження тарифів на послуги за рахунок використання внутрішніх резервів, економії витрат на процеси обслуговування без зниження рівня їх якості, що дозволить установити більш низькі ціни при реалізації товарів і наданні послуг.

В результаті вивчення теоретичних аспектів було проаналізовані методи оцінки конкурентоспроможності підприємства і стратегічні методи підвищення конкурентоспроможності. Всі індикаторні, матричні і стратегічні методи мають свої переваги і недоліки. Індикаторні методи безпосередньо оцінюють конкурентоспроможність потенціалу підприємства порівняно з іншими підприємствами галузі. Метою стратегічного аналізу конкурентоспроможності потенціалу підприємства є виявлення позитивних і негативних факторів, які можуть вплинути на формування та розвиток елементів потенціалу у конкурентному середовищі. За допомогою стратегічного аналізу можливо знайти ті шляхи розвитку підприємства, які забезпечать підвищення його конкурентоспроможності.

Прямуя до гнучкого використання своїх внутрішніх можливостей підприємство повинно забезпечувати собі технічну та економічну ефективність. Іншими словами, воно повинно знайти спосіб оптимального сполучення технічної та економічної ефективності для забезпечення найкращих умов пропозиції.

Список використаної літератури

Белоус О.П., Панченко Е.Г. Менеджмент: конкурентоспособность и эффективность. К., "Знание Украины",1992 г., 40с.

Баранчеев В. Стратегический аналіз:Технология, инструменты, организация // Проблемы теории и практики управления. – 1998. - №5. – с. 83-90

Ворст М., Ревентлоу П. Экономика фирмы. – М.: Высшая школа, 1994.

Волков Н.Г. Справочник по недвижимости. – М.,ИНФРА-М,1996

Герасимчук В.И. Розвиток підприємства. Діагностика, стратегія, єфективність. К., 1995 р., 268 с.

Ганс А и др. Конкурентноспособность глобальных предприятий\\ Проблемы теории и практики управления.- 1995.-№3-с.96-104Герчикова И.Н. Менеджмент : Учебник .- М.: Банки и биржи ЮНИТИ, 1994. 685 с.

Гунина И. А. Характеристика принципов формирования и основных элементов механизма функционирования и развития экономического потенциала предприятия в современных условиях М.:3нание, 2000.

Дикань В. Управління якістю як фактор конкурентноспособності підприємств\\ Економіка України.- 1996.- №1.- с.43-48

Економіка підприємств : Підручник .- В 2т. \ За ред. С.Ф.Покропивного, - К.: Вод-во “Хвиля - Прес” , Донецьк : Мале підприємство “Поиск” . Т-во Кноголюбів, 1995 - 400 с.

Економіка торгівельного підприємства: Підручник для вузів/ Під ред.. проф.. Н.М. Ушаковой. – К: «Хрещатик», 1999.

Иванова Н. И. Экономические аспекты производственного потенциала. Теория и практика. – Донецк: ИЭП НАН Укр., 2000.