- •Міністерство освіти і науки україни Харківська державна академія міського господарства
- •Історія економічних учень
- •Передмова
- •Тема 1. Предмет та завдання курсу
- •1.1. Предмет історії економічних учень
- •1. 2. Значення історії економічних учень для формування економічного мислення
- •1. 3. Виникнення економічної теорії і основні етапи її розвитку
- •Тема 2. Економічна думка стародавнього світу та середньовіччя. Меркантилізм
- •2.1. Економічна думка стародавнього Сходу
- •2. 2. Економічна думка античного світу
- •2.3. Економічна думка Середньовіччя. Меркантилізм
- •Тема 3. Класична школа політичної економії
- •3. 1. Загальна характеристика класичної політичної економії
- •3. 2. Виникнення класичної політичної економії в Англії і Франції
- •3. 3. Економічне вчення а. Сміта
- •3. 4. Економічне вчення д. Рікардо
- •Тема 4. Еволюція класичної політичної економії в першій половині XIX століття
- •4. 1. Політична економія в Англії
- •4. 2. Політична економія у Франції
- •4. 3. Економічна теорія в сша
- •Тема 5. Економічні вчення західноєвропейських соціалістів─утопістів
- •5. 1. Теоретичні джерела західноєвропейського утопічного соціалізму
- •5. 2. Утопічний соціалізм Сен-Симона, Фур'є і Оуена
- •Тема 6. Виникнення і розвиток марксистської економічної теорії
- •6. 1. Історичні умови зародження і початок формування марксистської політекономії в 40 - 50-х роках
- •6. 2. Розробка к.Марксом і ф.Енгельсом економічної теорії капіталізму
- •6. 3. Марксизм і сучасність
- •Тема 7. Маржиналізм. Становлення неокласичної традиції в економічній теорії
- •7.1. Історична школа в Німеччині. Нова історична школа та соціальний напрям.
- •7. 2. Виникнення маржиналізму
- •7. 3. Кембріджська школа. А.Маршалл
- •Тема 8. Кейнсианство і його особливості в різних країнах
- •8.1. Історичні передумови виникнення кейнсіанства
- •8. 2. Теоретична система та економічна програма Дж. Кейнса.
- •8. 3. Поширення кейсіанства в різних країнах.
- •8. 4. Неокейнсіаиські теорії економічного зростання.
- •Тема 9. Еволюція неокласичних ідей. Неолібералізм
- •9.1. Неолібералізм
- •9. 2. Монетаризм. М. Фрідмен та його послідовники.
- •Теорія "економіки пропозиції"
- •9.3. Неокласичний синтез
- •Тема 10. Інституціоналізм.
- •10.1. Загальна характеристика інституціоналізму
- •10.2. Американський інституціоналізм початку XX ст.
- •10. 3. Неоінституціоналізм
- •Учбово - методичні матеріали плани семінарських занять з курсу
- •Плани семінарських занять
- •Тема 1. Предмет та завдання курсу
- •Тема 2. Економічна думка Стародавнього світу і Середньовіччя.
- •Тема 3. Класична школа політичної економії
- •Тема 4. Еволюція класичної політичної економії в першій половині
- •Тема 5. Критичний напрям політичної економії.
- •Тема 6. Економічні вчення західноєвропейських соціалістів-утопістів
- •Тема 7 . Виникнення і розвиток марксистської економічної теорії
- •Тема 8. Маржиналізм. Становлення неокласичної традиції
- •Тема 9. Економічна думка в Україні
- •Тема 10. Кейнсіанство і його особливості в різних країнах
- •Тема 11. Еволюція неокласичних ідей. Неолібералізм.
- •Тема 12. Інституціоналізм
- •Список літератури
- •Примірна тематика контрольних робіт і рефератів
- •Навчальне видання
8. 4. Неокейнсіаиські теорії економічного зростання.
Теоретики економічного зростання прагнули динамізувати статичну модель Кейнса та обґрунтувати умови стійкої рівноваги з використанням не тільки "доходного ефекту" Кейнса, а й "виробничого ефекту", тобто повної зайнятості виробничих потужностей і робочої сили, а також виявити причини порушення такої рівноваги. Якщо Кейнс застосовував модель мультиплікатора для короткострокового періоду, то неокейнсіанці розширили часові межі дії мультиплікатора, використовуючи цю модель у динамічному аналізі. Важливим нововведенням неокейнсіанської теорії саме і є включення "виробничого ефекту" у модель зростання і врахування умов, необхідних для забезпечення безперервного зростання економіки (динамічної рівноваги).
Американський економіст Р.Харрод запропонував своє рівняння "гарантованого зростання":
де: - темпи зростання валового національного продукту;
- відношення чистих заощаджень до сукупного доходу, або норма нагромадження;
- маржинальний коефіцієнт капіталомісткості, або відношення капіталу до випуску продукції.
Рівняння показує, що темп зростання є прямо пропорційним коефіцієнту заощаджень (інвестицій) і обернено пропорційним коефіцієнту капіталомісткості.
Темп зростання національного доходу, по суті, є функцією лише однієї змінної - величини норми нагромадження, або приросту капіталу.
Тема 9. Еволюція неокласичних ідей. Неолібералізм
План.
9.1. Неолібералізм.
9.2. Монетаризм. М. Фрідмен та його послідовники.
9.3. Неокласичний синтез (Н. Самуельсон, Дж. Хікс).
9.1. Неолібералізм
Неолібералізм напрям в економічній теорії, що базується на неокласичній методології. Неокласичний напрям, як свідчить сама назва його, виходить з основоположної тези класиків політичної економії про ринок і конкуренцію як природну умову функціонування і розвитку економіки. Роль держави неолібералізм обмежує організацією і охороною побудованої на класичних засадах економіки. Держава мас забезпечувати умови для конкуренції і здійснювати контроль там, де конкуренції бракує.
Найбільш відомими школами неолібералізму є фрейбурзька (В.Ойкен і а Л.Ерхард), чикагська (М.Фрідмен), паризька (М.Алле) і лондонська (Ф.Хайєк).
Основоположником неоліберального напряму німецької економічної теорії вважають Вальтера Ойкена, який у повоєнні роки заснував цілу школу, що займалась проблемами впровадження в життя неоліберальних ідей.
Вільне ринкове господарство, побудоване на конкуренції та приватній власності, є природною основою економічного порядку, оскільки забезпечує підприємницьку ініціативу, розвиток економіки та встановлення рівноваги завдяки дії конкурентних сил. Воно базується на принципі свободи вибору рівня споживання, професії та робочого місця, економічних відносин.
Економічна свобода виробника, як і споживача, зв'язується Ойкеном з приватною власністю, котра забезпечує споживачеві право вільного вибору благ, а виробникові - право вільного вибору роду діяльності та отримання доходів. Конкуренція між виробниками створює умови, коли на ринку вирішується проблема визначення необхідних обсягів виробництва, його структури та рівня цін.
В.Ойкен завжди підкреслював, що два "ідеальні типи" господарських систем - центрально-кероване господарство та вільне ринкове господарство - повинні оптимально поєднуватись державою, встановлюючи раціональний "господарський лад". Такий порядок найбільшою мірою відповідає природній сутності людей, забезпечує справедливість та економічну рівновагу.
На відміну від інших неолібералів, які державне втручання вважали мінімальним, В.Ойкен, навпаки, вважав, що воно має бути визначальним, адже необхідний економічний порядок може встановити лише сильна держава.
Розвиток неоліберальної теорії вільного ринкового господарства зв'язується також з ім'ям А.Мюллера-Армака, який уперше сформулював ідею створення "соціально-ринкової" економіки - такої економічної системи, в межах якої "принцип свободи ринку" поєднується з принципом соціальної рівності, коли досягнення ринкового господарства доступні для всіх членів суспільства. Економічна політика держави має полягати в тім, що вона оберігатиме конкуренцію та забезпечуватиме вирівнювання доходів громадян за допомогою раціональної фіскальної політики.
Отже, складовими соціально-ринкового господарства є: конкурентна ринкова економіка на засадах приватної власності та держава, що за допомогою економічних механізмів перерозподіляє національний доход з метою забезпечення соціальної справедливості.