Тема 3. Класична школа політичної економії

План.

3. 1. Загальна характеристика класичної політичної економії.

3. 2. Виникнення класичної політичної економії в Англії і Франції.

3. 3. Економічне вчення А. Сміта.

3. 4. Економічне вчення Д. Рікардо.

3. 1. Загальна характеристика класичної політичної економії

Класична політична економія зародилася в Англії в кінці 17 ст. і у Франції на початку 18 ст., прийшовши на заміну меркантилізму.

Уперше термін "класична політична економія" ужив К. Маркс стосовно школи, яка розпочала дослідження внутрішніх закономірностей буржуазного суспільства.

Якщо меркантилісти в своєму аналізі виходили з досить поверхового розуміння процесу обігу і тому бачили тільки зовнішню сторону явищ, то класики за предмет дослідження взяли виробництво поклали початок науковому аналізу цієї сфери. Тим самим відбулися зміни, глибоке зрушення в самому предметі політичної економії, яка з міркувань щодо принципів управління господарством країни перетворилася на науку про категорії й закони економічного життя. Саме класична школа, зокрема праці А.Сміта, перетворили політичну економію на повноцінну наукову дисципліну.

Класична школа проголосила ідею природного порядку, дію об'єктивних економічних законів. А це змінило напрям досліджень від системи регламентуючих правил до економічної свободи, яка одна тільки й забезпечує ефективний розвиток економіки.

Класична школа, на відміну від меркантилістів - прихильників державного втручання в економічне життя, проголосила принцип економії свободи, економічного лібералізму. Класики були противниками протекціонізму. Проблему цінності, яка на той час була однією з центральних в економічному аналізі, вони вирішували переважно з позицій трудової теорії, застосовуючи абстрактно-дедуктивний метод дослідження економічних явищ. Західні економісти віддають належне класичній школі, проте не ідеалізують її теоретичні розробки, а оцінюють їх у контексті історичного розвитку економічних ідей.

3. 2. Виникнення класичної політичної економії в Англії і Франції

Основоположником класичної політичної економії в Англії вважається Уїльям Петті (1623 - 1687). Він народився в сім'ї ремісника. У 14 років найнявся юнгою на торгове судно. Згодом вивчав медицину, математику, фізику. В економічну науку ввійшов як економіст перехідного періоду від меркантилізму до

класичної політичної економії.

У. Петті на відміну від меркантилістів, що опиралися на поверхові явища економічного життя, зробив спробу проникнути в сутність економічних процесів і пояснити їх. Він заклав фундамент теорії вартості. Позаринкову ціну він розглядав як "природну", тобто об'єктивну, основу ринкової ціни. Вартість він ототожнював з міновою вартістю, а останню - з ціною. У.Петті констатував, що праця за капіталізму створює не просто споживну вартість, а товар, який має мінову вартість.

У 17 ст. у Франції ще панує феодалізм, промисловість була слабо розвинена. В економічній теорії та економічній політиці панував меркантилізм.

У перший половині 18 ст. Франція втрачає військову могутність і свої позиції у зовнішній торгівлі. Відтак ідеї меркантилізму також втрачають своє значення. У Франції формується класична політична економія як альтернатива меркантилізму.

Засновник класичної політичної економії у Франції П'єр Буагільбер (1646 -1714), народився в Руані в дворянській сім'ї, здобув гарну освіту. Теоретично обґрунтовуючи питання реформування економічної політики, Буагільбер ставить кілька проблем: чим визначається економічне зростання країни, дією яких законів забезпечується, що є джерелом багатства, що лежить в основі ціни. Відповіді на ці запитання він дає на основі теорії вартості.

Ідеї П. Буагільбера продовжували фізіократи. Засновник цієї школи французький економіст Ф. Кене (1694 - 1774), у праці "Економічна таблиця" та деяких інших досліджень доводив, що єдиним джерелом багатства є сільське господарство, і вперше в історії економічних учень зробив спробу охарактеризувати річний процес відтворення в цілому. В основі цього процесу лежить еквівалентний обмін. Виходячи з цього, Ф. Кене розкривав неспроможність меркантилізму ототожнення багатства з грошима, трактування обігу як джерела багатства. Фізіократи обґрунтували, що джерелом нових продуктів, додаткової вартості є не сфера обігу, а саме сфера виробництва. Проте, їхня історична обмеженість полягала в тому, що вони вважали продуктивною лише землеробську працю, а в промисловості, працівник лише змінює форму речовини, яка дається йому землеробом.

Основу економічної системи Кене становить його вчення про "чистий продукт". Це надлишок продукції, одержаний у сільському господарстві, над витратами виробництва. Створюється він, на думку Кене, лише в сільському господарстві, оскільки тут діє природа, яка здатна збільшувати споживчі вартості.

"Чистий продукт" у фізіократів ототожнюється із земельною рентою, яку одержують землевласники. Саме тому фізіократи виступали за проведення податкової реформи з наміром усі види податків замінити одним - поземельним.

Фізіократи дали досить глибоке, як на ті часи, визначення капіталу. Капітал у Кене - не гроші, а засоби виробництва, які можна придбати на гроші. Фізіократи не приділяли належної уваги аналізу сутності грошей. Гроші у Кене - лише засіб, що полегшує обмін, оскільки це - безплідне багатство.

Теоретичні ідеї фізіократів на практиці намагався втілити в життя А.Тюрго (1727 - 1781). В 1774 р. він став міністром фінансів Людовіка XVI. Вчений підготував і здійснив низку буржуазних економічних реформ, які передбачали ліквідацію феодальних обмежень у торгівлі й виробництві, заборону податку із хлібної торгівлі тощо. Ці прогресивні перетворення спричинилися до незадоволення феодальної знаті і були скасовані. Це був крах не тільки реформи, а й фізіократії в цілому.