2. Суспільно – політична ситуація в Україні після іі буржуазно – демократичної революції в Росії

У лютому 1917 р. в Росії спалахнула ІІ буржуазно – демократична революція. ЇЇ наслідками стали: повалення самодержавства; проголошення Росії буржуазною республікою; виникнення двовладдя (Тимчасовий уряд і Ради); розпад Російської імперії; хвиля національно-державних суверенітетів поневолених народів колишньої імперії.

Хвиля демонстрацій, що прокотилася Петроградом з кінця лютого 1917 р. (за старим стилем), стала причиною повалення російського царизму. Керівну роль у цих подіях відіграли 50-60 масонських «майстерень», які повели революційні події в Петрограді за собою, а після взяття влади збиралися оголосити Росію масонською державою. Ще з 1913 р. дії масонів Росії та України координував майбутній голова Тимчасового уряду О. Керенський. До початку рішучих дій було зроблено все, щоб дискредитувати царський режим, дезорганізувати постачання великих міст, привернути на свій бік генералітет. Опозиційні члени ІV Державної Думи створили «Тимчасовий комітет членів Державної Думи для запровадження порядку в столиці і для зносин з особами та організаціями», в якому ключову роль відігравали члени масонських лож. Виконком Петроградської Ради робітничих і солдатських депутатів, в якому більшість мали меншовики та есери, свідомо створював ситуацію двовладдя.

Після повалення самодержавства 2 березня 1917 р. головою Тимчасового уряду Росії (республікою вона була проголошена у вересні 1917 р.) за згоди Петроградської Ради став ліберал князь Г. Львов. Після фактичної ліквідації старих органів влади двовладдя в центрі почало швидко переростати у безвладдя на місцях. До складу Тимчасового уряду входила впливова російська партія Конституційних демократів (кадети).

Київські газети лише 3 березня 1917 р. повідомили про повалення самодержавства. Як тільки звістка про петроградські події дійшла до України, різні за характером політичні сили почали боротьбу за владу. На відміну від Росії в Україні склалася своя особлива суспільно-політична ситуація. Якщо в Петрограді по завершені антисамодержавницьких виступів виникло двовладдя, то в Україні з’явилися три центри політичного тяжіння:

1. Губернський комісар Тимчасового уряду в Києві П. Суковкін. Його підтримували проросійська інтелігенція, банкіри, фабриканти і великі землевласники. В населених пунктах підросійської України почали створюватися суспільні комітети, які разом з міськими думами стали органами Тимчасового уряду. Виконком Київської ради об’єднаних суспільних організацій очолив безпартійний М. Страдомський

2. Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів. Ці ради складалися з просоціалістичних російських партій та організацій, що діяли тоді в Україні. Найбільші з них – РСДРП (м) – меншовики, РСДРП (б) – більшовики, соціалісти-революціонери (есери). Протягом березня 1917 р. в Україні утворилося близько 170 рад;

3. Українська Центральна Рада. Вона виникла 3-4 березня 1917 р. у Києві. На зборах представників товариства українських поступовців обговорювалося питання щодо створення органу, який би представляв інтереси українства в нових умовах. УЦР сформували представники соціалістичних і ліберальних партій та організацій українського спрямування (УСДРП, ТУП, УНП, УПСР та ін.). Саме ЦР стала виразником державотворчих, демократичних прагнень українського народу.