Експресіонізм.

Експресіонізм - одне з духовних рухів початку XX століття, певною мірою, що підірвало хід розвитку мистецтва, що й викликало до життя нові методи, приймання твору музики. Термін "експресіонізм" як вираження підвищеної емоційності. Обумовленість появи експресіонізму в передвоєнні роки в Австрії й Німеччини. Характерне коло образів і почуттів (очікування катастрофи, страх, тривога, приреченість, розпач, крайній біль). Порівняння з романтизмом ( трагічна дійсність, але немає ідеалу). Прояв експресіонізму в живописі й музиці.

-"Нововіденська" школа -- Арнольд Шенберг, Альбан Берг. Антон Веберн. Атональне мислення в музиці. Поняття додекафонії, серійності; загальні принципи композиції на основі интервальных співвідношень. мфортепианные мініатюри нововенцев: "Шість маленьких п'єс" (1911) Шенберга, "Варіації" (1936) Веберна; їхня змістовність і афористичность.

Опера А. Берга "Воццек" (1921) - один із кращих зразків експресіонізму. Сюжет по драмі Г. Бюхнера періоду кінця наполеонівської війни, що перегукується по подіях і песимістичному настрою з післявоєнним часом початку XX століття. Гуманістична тема добутку, що оголює щиросердечні борошна принижених людей, їх виродливе життя. Зміст опери. Її особливості: трагикомедийно- гротесковий план, гостросучасна музична мова (атональность у комбінації з жанровостью, зниженої до гротеску), своєрідний вокальний стиль.

Імпресіонізм

У музичному мистецтві найяскравішим представником цього напрямку став Клод Дебюссі (1862-1918). Безсумнівно, величезний вплив на нього виявили художники-імпресіоністи та вірші французьких символістів – Ш. Бодлера, П. Верлена. На вірші Верлена написаний вокальний цикл Дебюсси «Забуті ариєти» з підзаголовком, що оголюють зв'язок музики цього композитора не тільки з поезією, але й живописом: «Пісеньки, бельгійські пейзажі й акварелі». У цикл увійшли такі твори, як «Екстаз», «Сльози мого серця», «Тінь дерев», «Зелень», «Дерев'яна конячка», «Сплін». У ті ж роки їм створені «П'ять віршів» на вірші Шарля Бодлера: «Балкон», «Вечірня гармонія», Гра води», «Замисленість», «Смерть закоханих».

Витонченість, поетичність, вишуканість, - от основні риси стилю Дебюсси. Його нерідко називають майстром півтонів.

У своїх оркестрових творах – «Післяполудневий відпочинок фавна», «Ноктюрни». «Образи», «Море», в опері «Пеллеас і Мелізанда», у фортепіанних п'єсах, серед яких центральне місце займають два зошити прелюдій, композитор виступив як яскравий новатор, який увів слухачів у новий, незвичний для них світ найтонших відтінків звукових фарб, несподіваних звукових «плям». приголомшуючих тембрових знахідок, природньої вокальної декламації. Настільки ж незвичайна й оркестровка його творів – прозора, «мереживна». Для Дебюссі дуже типові «чисті» тембри, коли мелодію виконує який-небудь один інструмент – скажемо, флейта або кларнет.

Фортепіанні прелюдії композитора надзвичайно поетичні «Дівчина з волоссями кольору льна», «Тераса, освітлена місячним світлом», «Феї – чарівні танцівниці», і «Дитячий куточок», і «Естампи», і «Бергамская сюїта», і «Острів радості», і «Образи», і багато інші

Як і Дебюсси, Морісу Равелю (1875-1937) багато раз привласнювали ярлик музиканта-імпресіоніста. Незважаючи на те, що вплив одного на інший існувало стиль Равеля стає повністю особистим і оригінальним.

Оркестрові твори Равеля – «Іспанська рапсодія», хореографічна поема «Вальс», «Болеро», балет «Дафнис і Хлоя», фортепіанний цикл «Відбиття» і п'єсу «Гра води». Равеля відрізняє й особлива любов до іспанської музики. У його спадщині «Іспанська рапсодія» для оркестру, і опера «Іспанська година», і п'єса для двох фортепіано «Хабанера», і вокальний цикл «Дон Кихот Дульцинее». Разом з тим Равель випробував вплив і російської музики –балет на античну тему «Дафнис і Хлоя». Є в Равеля й написані для фортепіано в 4 руки, а потім перекладені для оркестру музичні ілюстрації до казок для дітей під загальною назвою «Казки матінки Гуски»: «Павана Сплячої красуні», «Хлопчик-З-Пальчик», «Принцеса Погануля», «Чарівний сад».

Новаторський дарунок Равеля яскраво виявив себе й тоді, коли він звертався до класичних жанрів, адже в його спадщині є й сонатина, і квартет, і тріо, і два фортепианні концерти, сюїта «Нічний Гаспар», фортепіанний цикл «Могила Куперена».

Одним з основоположників англійської музичної школи став Бенджамин Бриттен, автор опер «Пітер Граймс» (1945), «Сон у літню ніч» (1960), вокально-симфонічних творів «Балада про героїв», «Військовий реквієм» (1961), «Контата милосердя» (1963)

У творах американського композитора Джорджа Гершвина органічно сполучалися риси афро- американського фольклору, джазу, естрадної й академічної музики. До шедеврів композитора можна віднести його поеру «Порги й Бесс», симфонічну сюїту «Американець у Парижі» і «Рапсодію в блюзових тонах»