Розділ 3. Історія формування області

Територія причорноморського району була заселена з часів пізнього палеоліту. Це край полінаціональної культури, адже крізь древнішу цивілізацію Нижнього Причорномор'я пролягло південне  перехрестя  світових шляхів, створювався євро-азійський міст давніх культур, що вибудовувався, починаючи з ХХІІ століття до н.е. протягом багатьох історичних епох. Тут модна знайти залишки давніх поселень степняків, язичників, антів, іудеїв, мусульман, християн, половців, кіммерійців, скіфів, хазарів, сарматів, греків, римлян, турків тощо.

Першою державою, що виникла в VII в. до н.е. на території регіону, була Скіфія. Найбільша із відомих у світі цивілізацій лишила після себе 3600 давніх курганів. Тож золото скіфів,  в яких скарбницях світу воно б не опинилось, належить землі Таврії.

Протягом перших століть нашої ери ці місця поступово заселяли слов’янські племена, а з кінця 10 століття територія увійшла до складу Київської Русі. Саме по Дніпровсько-Бузькому лиману проходив знаменитий торгівельний шлях «з варяг у греки».

Починаючи з ХV ст. територія Причорноморського району знаходилася

під владою Османської імперії та Кримського ханства, частина земель у XVII – XVIII ст. входила до складу Кам’янської та Олешківської Січей.

Після російсько-турецьких війн (ХVIII ст.) на звільнені землі почали переселятися селяни із Київської, Полтавської, Нижегородської та інших губерній, що сприяло розвиткові у посушливих степах землеробства і скотарства.

У 1796 році вся територія краю увійшла до складу новоствореної Новоросійської губернії. На початку XIX ст. правобережну частину її включено до складу Миколаївської губернії, а лівобережну – до Таврійської. У 1803 році створено Херсонську губернію і повіт із центром у Херсоні.

В кінці XIX - початку XX століття Херсонська губернія стала одним з крупних районів кустарної промисловості півдня України. Після 1917 року колишнє адміністративно-територіальне ділення України було скасовано. У липні 1919 року було ухвалене рішення розділити Херсонську губернію на дві  Херсонську і Одеську. У грудні 1920 року Херсонська губернія була перейменована в Миколаївську.

Одеську область було утворено постановою 4-ї позачергової сесії ВУЦВК 12-го скликання від 9 лютого 1932 р., її первинна територія включала міста Одеса, Зінов'євськ (нині м. Кіровоград), Миколаїв, Херсон і 46 районів.

22 вересня 1937 створено Миколаївську область, а місто Миколаїв отримало статус обласного центру.

30 березня 1944 року була створена Херсонська область [4].

Розділ 4. Природні ресурси

Херсонська область. Природні ресурси Херсонської області включають мінеральні, сировинні, лісові, а також водні та рекреаційні ресурси. Мінерально-сировинні ресурси характеризуються незначними запасами корисних копалин, порівняно невисоким ступенем їх геологічної вивченості та освоєння. Область володіє рядом корисних копалин: пісок, глина, вапняки, солі Сивашу, торф, також лікувальні грязі, цементна сировина і цегельно-черепичні глини. Виявлено запаси бокситів. Херсонська область є одним із регіонів, які недостатньо забезпечені власними паливно-енергетичними ресурсами. Незначні газові родовища не забезпечують потреб господарства і мають місцеве значення. Лісів порівняно мало, як і питної води. Але Херсонська область має вихід до моря, що дає їй морські продукти. Водні ресурси. Херсонська область розташована на півдні України в Причорноморській низині, степовій зоні, на нижній течії Дніпра. Омивається Чорним і Азовським морями, а також Сивашем (Гнилим морем) та Каховським водосховищем. Водні об’єкти Херсонської області займають 430,5 тис. га.

Особливістю узбережжя Херсонщини є той факт, що саме тут знаходиться кілька природоохоронних територій загальноукраїнського та міжнародного значення  Чорноморський біосферний заповідник, Азово-Сиваський та Джарилгацький національний парк.

Всього на Херсонщині 69 територій та об'єктів природно-заповідного фонду. З трьох біосферних заповідників України, два перебувають на території Херсонської області: Чорноморський та " Асканія-Нова" їм. Ф.С. Фальц-Фейна.

Біосферний заповідник "Асканія-Нова" їм. Ф.С. Фальц-Фейна  це близько 11 тис. га цілинного типчаково-ковилового й полинового степу, знамениті дендрологічний і зоологічний парки. Парк був заснований бароном Фрідріхом Фальц-Фейном у незайманих степах, населених численними чередами куланів і сайгаків, зграями степових птахів. У ньому і донині збереглися у своєму первісному вигляді незаймані людиною 478 вищих рослин (багаторічних та однолітніх), з яких до Червоної книги України занесено 13 видів. Упродовж 1874-1916 років в Асканії-Новій було засновано також чудовий зоопарк, поповнивши таврійський світ багатьма рідкісними тваринами і птахами з усіх континентів планети. І знову ж таки першим у світі Фальц-Фейн завіз з Монголії у 1899 році дикого коня Пржевальського.

По загальній площі найбільшим на півдні України є Чорноморський біосферний заповідник, що знаходиться на території Голопристанського району и частково Очаківського сусідньої Миколаївської області. Його загальна площа перевищує 89 тисяч гектарів, з яких 14148 га - суша, а решта  акваторія Тендрівської і Ягорлицької заток. Він займає величезну водну акваторію з островами й прибережними косами.

Флора заповідника досить розмаїта - налічується близько 700 видів рослин. З яких 37 - рідкісні, занесені до Червоної книги України. Багатий і розмаїтий тваринний світ, зокрема, орнітофауна. Тут зареєстровано 300 видів птахів, з яких близько 140 гніздяться. В Азово-Сиваському державному заповідно-мисливському господарстві живуть шляхетні олені, козулі, лисиці, качки, гусаки та інші тварини [1].

Національний природний парк "Олешківськім піски" – це унікальний природний об’єкт, що не має аналогів не тільки в Україні, але й у Європі. На цій території, що займає кілька районів Херсонської області, переплелися всі принади природи. Найбільша пустеля, що розташована на Лівобережжі Херсонської області, офіційно визнана єдиною в Європі. Хоча пустелею її назвати важко, скоріше, це напівпустеля – за температурним режимом і кількістю опадів [1].

До природно-заповідного фонду Херсонської області входить Дніпро та прилеглі території, їх називають одним з найцінніших природних заплавно-літоральних комплексів Європи. У дельті Дніпра і на прилеглих територіях збереглися типові рідкісні угрупування заплавних лісів, боліт, лук, піщаних степів, степових схилів Дніпра та балок, відшарування гірських порід. Саме в цьому місці зосереджено велике розмаїття рослин: 54 види – «червонокнижні», 23 рідкісні угрупування, які занесені до Зеленої книги України.

Рис. 4.1 Структура природно-заповідного фонду Херсонської області [5].

Миколаївська область. Водні ресурси. На території області – 85 річок завдовжки понад 10 км. Основна річка – Південний Буг з притоками Інгулом, Кодимою, Чичиклією, Синюхою, Мертвоводом, Гнилим Яланцем. Головна річка, яку можна використовувати для активного туризму, є Південний Буг. Його довжина дорівнює 800 км.

Важливе значення у природно-рекреаційних ресурсах відіграють лимани Миколаївської обл.

Тилігулський  це найглибший і найпрозоріший лиман цього регіону, який відділений від моря широким піщаним пересипом. Як унікальний природний комплекс Тилігульський лиман включено до переліку водно-болотяних угідь, що мають міжнародне значення, головним чином, як середовище існування водоплавних птахів. Тилігульський лиман, як і більша кількість лиманів Причорноморського регіону, володіє великою кількістю запасів лікувальних грязей.

Дніпровсько-Бузький лиман – прісноводний лиман, який з південної частини омивається Чорним морем. Дніпровсько-Бузький лиман має важливе рекреаційне значення, адже тут дуже сприятливі умови для цього.

Ліси. Загальна площа лісів Миколаївської обл. становить 127,4 тис. га (3,9% території області).

В області існує 89 територій та об’єктів природно-заповідного фонду (загальна площа становить 14,7 тис. га): частина Чорноморського біосферного заповідника, 26 заказників (у т. ч. лісовий Рацинська Дача), 30 пам’яток природи (у т. ч. ботанічне урочище Степок), 19 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва (у т.ч. Мостовський), 13 заповідних урочищ, Миколаївський зоопарк.

Ще одним об’єктом, який входить до заповідних природних об’єктів є регіональний ландшафтний парк – «Гранітно-Степове Побужжя». Гранітно-Степове Побужжя – залишок відрогу могутніх колись гір, котрі більш як на 1000 км з північного заходу на південний схід перетинали територію нинішньої України (від Словечансько-Овручського кряжу до Приазовської височини). Від них унаслідок безжального і тривалого руйнування залишилося лише коріння, представлене твердими кристалічними породами, що складають у вигляді Українського щита фундамент сучасної поверхні землі.

Кінбурнська коса – унікальна територія, що не має аналогів в Україні. Півострів, що обмивається з півночі Дніпровсько-Бузьким лиманом, із заходу – Чорним морем, з півдня Ягорлицькою затокою. Лісові масиви – залишки геродотівської Гілеї чергуються з ділянками недоторканого степу. На десятках дрібних озер і заток збираються до півмільйона водоплавних птахів. Тільки тут можна побачити унікальне поле диких орхідей. Тут розташований регіональний ландшафтний парк «Кінбурнська коса».

Таблиця 4.1 Природоохоронні об’єкти Одещини

Назва	Категорія	Рік створення
Біосферні заповідники
Дунайський біосферний заповідник		1998
Регіональні ландшафтні парки
Ізмаїльські острова		1993
Тилігульський		1997
Заказники
О.Зміїний	Загальнозоологічний	1998
Дальницький ботанічний	Ботанічний	1974
Петровський	Загальнозоологічний	1974
Савранський ліс	Ландшафтний	1984
Староманзирський	Ботанічний	1974
Коса Стрілка	Загальнозоологічний	1974
Павловський	Ботанічний	1998
Долинський	Ботанічний	1998
Жовтневий	Ентомологічний	1983
Лески	Ботанічний	1978
Дубрава Могилевська	Ландшафтний	1972
Лиманський	Ландшафтний	1982
Бендзаровський	Ландшафтний	1993
Коритневський	Ентомологічний	1983
Дубрава болотного дуба	Ландшафтний	1984
Костянська балка	Ботанічний	1993
Чегодарський	Ентомологічний	1983
Сосновий ліс	Лісний	1984
Дубрава Манзірська	Ландшафтний	1972
Тилігульська пересип	Орнітологічний	1983
Каїровський	Ландшафтний	1993
Новомиколаївський	Ландшафтний	1993
Верхній ліс	Ландшафтний	1984
Фрасіно	Ландшафтний	1980
Шептереди	Ландшафтний	1978
Осиновський	Ландшафтний	1980
Заводовський	Ландшафтний	1980
Берозовський	Ландшафтний	1982
Лісничівка	Ботанічний	1984
Даничево	Ландшафтний	1993
Калиновський	Ботанічний	1993
Тополине	Ландшафтний	2001
Виноградівка	Ландшафтний	2001
Лунг	Ландшафтний	2001
Філофорне поле Зернова	Ботанічний	2008
Пам’ятники природи
Михайлопольський	Ботанічний	1984
Одеські катакомби	Геологічний	1963
Барановський ліс	Ботанічний	1972
Гребеники	Геологічний	1972
Джерело Канава	Гідрологічний	1979
Джерело Зустріч	Гідрологічний	1993
Джерело Слободка	Гідрологічний	1993
Дубрава Лабушна	Ботанічний	1972
Віковий дуб	Ботанічний	1973
Джерело Кішево	Гідрологічний	1972
Джерело Огруд	Гідрологічний	1972
Дубовий гай	Ботанічний	1972
Дубово-сосновий гай	Ботанічний	1972
Акацієвий гай	Ботанічний	1972
Новоівановський	Ботанічний	1993
Дубрава Арцизька	Ботанічний	1972
Перша дубрава червоного дуба	Ботанічний	1973
Друга дубрава червоного дуба	Ботанічний	1972
Джерело Гайдамацький колодязь	Гідрологічний	197
Пушкинський платан	Ботанічний	1972
Суворовський	Ботанічний	1993
Заповідні урочища
Дністровські плавні		1993
Байтали		1980
Чабанка		1980
Кішево		1980
Ботанічні сади
Ботанічний сад ОНУ		1983
Зоопарки
Одеський зоопарк		1938
Пам’ятники садово-паркового мистецтва
Красноармійський дендропарк		1973
Кохановка		1973
Влекруч-Негай		1980
Мар’їн гай		1972