7. Окислення клітковини і пектинових речовин.

Розкладання клітковини та пектинових речовин. Розкладання клітковини та пектинових речовин в аеробних умовах відбувається під дією мікроорганізмів, які мають пектолітичні ферменти і целюлазу. Спочатку мікроорганізми гідролізують клітковину та пектинові речовини, а потім окислюють продукти гідролізу до вуглекислого газу та води. Таку здатність мають багато грибів і деякі бактерії (цитофаги, міксобактерії та актиноміцети). Аеробне розкладання клітковини та пектинових речовин широко поширене у природі та має велике значення у процесах мінералізації рослинних залишків. Однак целюлозо-і пектинорозкладаючі мікроорганізми можуть значно знизити якість різних промислових матеріалів, що містять клітковину, а також рослинної харчової сировини (плодів, овочів). Гідроліз пектинових речовин призводить до розмякшування м'якоті плодів та овочів, аж до розпаду тканин (з'являється мокра гниль), а гідроліз клітковини - до руйнування стінок клітин м'якоті та зараження мікроорганізмами.

8. Перетворення азотвмісних речовин.

Перетворення азотовмісних речовин. Гнилісні процеси. У метаболізмі мікроорганізмів азотовмісні речовини зазнають різноманітних перетворень, а види псування, харчових продуктів (з такими перетвореннями) називають гниттям. Гниття - це процес глибокого розкладу білкових речовин мікроорганізмами. З огляду на те що аміак завжди є в кінцевих продукти розпаду білків, процес гниття називають також амоніфікацією білкових речовин. Здатність розкладати білкові речовини властива багатьом мікроорганізмам. Деякі з них безпосередньо розкладають білки, інші можуть впливати тільки на прості продукти розпаду білкової молекули, наприклад на пептиди, амінокислоти та ін. Продукти розкладу білків мікроби використовують для синтезу речовин свого організму, а також як енергетичний матеріал. Збудники гниття. Серед мікроорганізмів, здатних розкладати білки, особливе значення належить мікроорганізмам, які викликають глибокий розпад білків - власне гниття. Такі мікроорганізми прийнято називати гнильними. Серед них найбільше значення мають бактерії. Гнильні бактерії можуть бути споро утворюючими, безспоровими, аеробними і анаеробними, мезофіли, холодостійкі та термостійкі. Більшість чутливі до кислотності середовища. Найбільш поширеними та активними збудниками гнильних процесів є наступні. Сінна та картопляна палички(opt-35-45,max-50,min5) ,Протей(opt-25,max-37,min5),Clostridium putrificum(opt-35-40,max-50,min5),Clostridium sporogenes. Практичне значення процесів гниття. Гнилісні мікроорганізми нерідко завдають великої шкоди народному господарству, викликаючи псування найцінніших і багатих білками продуктів харчування, наприклад м'яса та м'ясопродуктів, риби і рибопродуктів, яєць, молока та ін. Але ці мікроорганізми відіграють велику позитивну роль у кругообігу речовин у природі, мінералізуючі білкові речовини, що надходять у грунт та воду.

9. Денітрифікація, нітрифікація, фіксація молекулярного азоту.

Нітрифікація. Процес послідовного окислення аміаку до азотистої та азотної кислот називається нітрифікацією, а збудників процесу - нітріфікуючими бактеріями. Сутність цього процесу була розкрита та вивчена С. Н. Виноградським, який установив, що процес нітрифікації відбувається у дві фази, кожна із яких спричинена діяльністю аеробних бактерій. Збудники першої фази - нітрозні бактерії - окислюють аміак до солей азотної кислоти (нітритів). Збудники другої фази - нітратні бактерії - окислюють солі азотистої кислоти в солі азотної кислоти (нітрати). Нітрифікуючі бактерії відносять до хемоавтотрофів. Вони живуть у грунті, природних водоймах, збагачуючи їх нітратами - кращим джерелом азотистого живлення для рослин. Денітрифікація. Процес відновлення нітратів до молекулярного азоту називається денітрифікацією, а бактерії, які його викликають - денітрифікуючими. Вони є факультативними анаеробами. В аеробних умовах у процесі їх дихання кінцевим акцептором водню є кисень, в анаеробних - нітрати (іноді нітрити), які і відновлюються до молекулярного азоту. Багато мікроорганізмів відновлюють нітрати тільки до нітритів. Денітрифікуючі бактерії живуть у грунті, природних водах. Діяльність денітрифікуючих бактерій в грунті негативна, особливо при анаеробних умовах, тому, що азот нітратів, засвоюваний рослинами, переходить у незасвоюваний вільний азот. Фіксація молекулярного азоту. Деякі бактерії здатні фіксувати вільний атмосферний азот, переводити його в зв'язаний стан. Вони відновлюють азот до аміаку, частина його використовується самими мікроорганізмами, а частина виділяється в навколишнє середовище. Одні азотфіксуючі бактерії живуть вільно в грунті та воді, інші - у симбіозі із бобовими рослинами. Необхідну для фіксації азоту енергію вони отримують в процесі окислення безазотистих органічних сполук. Серед вільно існуючих азотфіксуючих бактерій найбільшого значення набувають наступні: аеробні бактерії роду азотобактер (Аzotobacter) - злегка приплюснуті коки, часто об'єднані попарно, мають слизову капсулу; анаеробні бактерії Clostridium pasteurianum - рухливі спороутворюючі палички, здатні зброджувати вуглеводи за типом маслянокислого бродіння. У результаті діяльності азотфіксуючих бактерій грунт збагачується доступною для рослин формою азотистого харчування. У практиці сільського господарства в якості бактеріального добрива використовують препарати азотфіксуючих бактерій - азотобактерин (із культур азотобактера) та нітрагін (із культур бульбочкових бактерій).

10. Що таке патогенні мікроорганізми, патогенність та вірулентність?

Патогенні м.о. –паразити.Вірулентність-ступінь прояву патогенності. Патогенні м.о. здатні виробляти р-ни, які наз. Токсинами(ЕКЗО,ендо токсини). Екзотоксини:вибірковість дії (ушкодж. певні органи), низкі стійкість до високих температур. Р-ни білкової природи, виділ. у зовн. середоВщ. Ендотоксини: виділяються у зовн. середовище після смерті клітин мають складну хім. структуру , полісахариди, ліпопротеїди, вибірковість виражена слабо, термостійкість.

31. Обмін речовин дріжджів.

Дрі́жджі — позатаксономічна група одноклітинних грибів, які втратили міцеліальну будову у зв'язку з переходом до проживання у рідких і напіврідких, багатих на органічні речовини субстратах.

32. Хімічний склад клітин мікроорганізмів.

Переважаючими хімічними елементами у мікробній клітині є органогени - азот, вуглець, водень та кисень - найважливіші елементи, що складають основу органічних речовин (90-97% сухого залишку). Азот складає 8-15% сухого залишку, вуглець - 40-45%, кисень - 30%, водень - 6-8%. Вміст мінеральних елементів (їх називають зольними) у мікробній клітині незначний - 3-10% сухого залишку, проте вони відіграють суттєву роль у житті клітини. До числа найважливіших мінеральних елементів відносять фосфор, сірку, калій, натрій, залізо, різні мікроелементи (кобальт, цинк, нікель, марганець). Співвідношення у клітині окремих хімічних речовин може помітно коливатися в залежності від виду мікроорганізму та умов його росту. Вода. Вміст води у цитоплазмі мікроорганізмів коливається від 75 до 85% їх маси.