- •1.1. Предмет та основні завдання курсу «Історія сучасного світу». Джерела та українська історіографія.
- •1.2. Сучасний поділ та класифікація країн світу
- •Міжнародні організації, що діють в Чорноморському регіоні (загальна характеристика)*
- •Базові договори про співробітництво України з державами Чорноморського басейну*
- •1.3. Зміни у світі після Другої світової війни. Формування нової системи міжнародних відносин на основі принципу мирного співіснування
- •1.4. Основні тенденції світового суспільного розвитку
- •2.1. Особливості повоєнної відбудови та подальшого розвитку держав Західної Європи
- •2.2. Європейська інтеграція. Вплив Європейського Союзу (єс) на розвиток інтеграційного процесу в Європі
- •2.3. Україна і Європейський Союз
- •3.1. Основні демократичні перетворення у східноєвропейських країнах після Другої світової війни
- •3.2. Наростання внутрішньої нестабільності у 50-80-х роках
- •3.3. Демократичні перетворення у країнах Східної Європи у 80-90-роки хх ст. Україна і східноєвропейські країни
- •4.1. Зростання зовнішньополітичної активності сша у повоєнні часи. Канада після Другої світової війни: загострення національних проблем
- •4.2. Внутрішня та зовнішня політика сша у 50 - 90-ті рр. Соціально-економічний розвиток Канади у 1980 - 2009 рр.
- •4.3. Зростання впливу сша на міжнародній арені після розпаду срср та країн комуністичного блоку. Розвиток взаємовідносин незалежної України зі сша та Канадою
- •4.4. Економічні та соціально-демографічні характеристики сша на початку ххі століття
- •5.1. Срср у повоєнні часи. Основні принципи зовнішньополітичної доктрини срср. Радянський Союз і проблеми безпеки у Європі та світі
- •Економіка срср у 1950-1985 рр.
- •5.2. «Перебудова» і розпад срср. Загострення національних проблем, активізація національних рухів
- •5.3. Виникнення та розвиток нових незалежних держав. Україна і Країни снд
- •Договори, підписані між країнами снд у 2000-2001 роках
- •6.1. Політичний та соціально-економічний розвиток Російської Федерації у 1991 – 2009 рр.
- •Місце Росії у світі
- •Видатні російські вчені хх століття
- •6.2 Становлення та розвиток українсько-російських відносин у новітню добу
- •7.1. Розпад колоніальної системи, створення та розвиток незалежних держав афро-азіатського та латиноамериканського континентів
- •7.2. Особливості політичного та економічного розвитку африканських країн у новітні часи
- •7.3. Основні тенденції соціально-економічного розвитку країн Азії
- •7.4. Розвиток країн Латинської Америки у новітні часи
- •8.1. Виникнення та розвиток глобалізаційних процесів у сучасному світі
- •Виміри глобалізації
- •Міжнародний поділ праці
- •8.3. Участь України в процесах глобалізації
- •Основні терміни
- •Хронологія
- •Документи та матеріали з курсу «історія сучасного світу» загальна декларація прав людини
- •З резолюції 1-ї частини 1-ї сесії генеральної асамблеї оон (січень, 1946 рік)
- •Уривок з промови уінстона черчілля «залізна завіса»
- •З конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок
- •Частина II
- •Договор о европейском союзе
- •Раздел I
- •Акт проголошення незалежності україни (24 серпня, 1991 рік)
- •Заява голов держав республіки бєларусь, ррфср, україни про розпад срср і утворення снд (8 грудня 1991 р.)
- •Організація чорноморського економічного співробітництва.
- •З конституції україни (28 червня 1996 р.)
- •Розділ і
- •Уривок з книги уїльяма джефферсона клінтона «між надією й історією»
- •З договору
- •Про дружбу, співробітництво і партнерство
- •Між україною та російською федерацією
- •(31 Травня 1997 р.)
- •Декларація ради європейського союзу щодо україни (9 лютого, 2005 рік)
- •З державної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року
- •Література
8.3. Участь України в процесах глобалізації
Розкриваючи це питання, перш за все, необхідно зазначити, що незважаючи на порівняно невеликий досвід державності та недосконалість деяких державних інституцій, слабкість фінансово-економічної системи, Україна з перших днів незалежності стала безпрецендентно відкритою країною і бере досить активну участь у процесах глобалізації. Розглянемо деякі аспекти цієї проблеми. Досвід розвитку нашої держави показує, що Україна є дієвим учасником всесвітньої міжнародної організації – ООН. Завдяки можливостям, які надає ця організація в плані налагодження міждержавних контактів, у 1991-1992 роках українські дипломати досить швидко встановили дипломатичні відносини з рядом країн. Представник України Г. Удовенко був обраний Головою Генеральної Асамблеї ООН, а 2001 року Україна стала непостійним членом Ради Безпеки ООН, ініціювавши прийняття важливих резолюцій щодо боротьби з тероризмом.
Україна взяла участь у 29 місіях ООН (14 з підтримання миру, 15 – у зонах конфліктів), в яких було задіяно майже 38 тисяч військовослужбовців, поліцейських і цивільних осіб з 89 країн-членів ООН. Починаючи з 1992 року, понад 12 тисяч громадян України (військовослужбовців, міліціонерів, цивільних осіб) брали участь у миротворчих операціях та місіях ООН.
Географія участі України в цих операціях була дуже широкою й охоплювала Афганістан, Анголу, Боснію і Герцоговину, Хорватію, Східний Тімор, Ефіопію та Еритрею, Грузію, Гватемалуу, Мозамбік, Сьєрра-Леоне, Південну Африку, Молдову (Придністров’я), Таджикистан, Демократичну Республіку Конго, Союзну Республіку Югославію, Республіку Македонію.
Україна протягом майже п’яти років виступає як значний постачальник військового й цивільного персоналу для операцій ООН з питань підтримання миру, посідаючи провідне місце за чисельністю миротворців серед 20-30 країн, що беруть участь в операціях ООН. Від початку 2000 року Україна майже в 20 разів збільшила свій внесок військовим і цивільним персоналом до поточних та нових миротворчих операцій ООН (Див.: Миротворча діяльність України. Кооперація з НАТО та іншими структурами Європейської безпеки.– К., 2002. – С.– 134)
Окрім того, Україна підтримувала режим санкцій Ради Безпеки ООН щодо Лівії, Іраку, Югославії, щоправда, дійшовши при цьому висновку про часткову неефективність і навіть їх шкідливість, тому що від них нерідко страждає цивільне населення, зазнають збитків і учасники міжнародної торгівлі. Так, у результаті запровадження санкцій щодо Югославії і обмеження її економічних зв’язків з державами регіону, зокрема, торговельних перевезень Дунаєм, Україна втратила майже 2,6 млрд. доларів.
Сьогодні Україна плідно співпрацює з міжнародними фінансовими організаціями – МВФ і Світовим банком. Це головні інституції, що визначають процеси глобалізації. Вони були створені ще у роки Другої світової війни (1944) як результат монетаристської і фінансової конференції ООН в Бретон-Вуд (США). Ідейним наставником створення МВФ і Світового банку став відомий британський економіст Джон Кейнс. Ці організації були створені для запобігання світовим депресіям і проведення колективних дій на глобальному рівні, з метою економічної стабілізації. Україна є активним членом Наради з безпеки і співробітництва у Європі (НБСЄ), Чорноморського економічного співробітництва, Міжнародного валютного фонду і Світового банку та ін.
Україна приєдналася до Міжнародного Договору про відкрите небо у 1992 році, довівши цим своє бажання відкрити на взаємній основі повітряний простір для спостереження. На конференції з авіаційної безпеки (Монреаль, 2002) зазначалося, що “…використання повітряного судна як знаряддя тероризму створює нові виклики для глобального авіаційного співтовариства”. Для того, щоб уявити грандіозність процесу “глобалізації неба”, варто знати, що у 2001 році в небі самих лише Сполучених Штатів перебувало одночасно 45 000 літаків і здійснювалося 35 000 зльотів і посадок на день.
Однак, незважаючи на те, що Україна є однією з небагатьох країн у світі, які забезпечують повний цикл розвитку авіаційної промисловості (конструювання, побудова літаків та їх випробування й запуск у серійне виробництво), попри те, що завдяки конструкторському генію Олега Костянтиновича Антонова, в Україні були побудовані найбільші літаки в світі – АН–124 “Руслан” і АН–225 “Лерія”, – незважаючи на всі ці досягнення, роль України в глобалізаційних процесах є незначною.
Говорячи про участь української держави в процесах глобалізації, слід зупинитися на відносинах України зі Світовою організацією торгівлі (СОТ), яка була створена у 1995 році і стала потужним інструментом глобалізації економіки, об’єднуючи 145 держав світу. СОТ відіграє вирішальну роль у посиленні процесів лібералізації міжнародної торгівлі. На держав-членів СОТ сьогодні припадає майже 90 відсотків світового валового продукту і в них проживає понад 85 відсотків населення планети.
Україна в числі інших 35 країн світу поки що належить до спостерігачів при СОТ, хоча в кінці листопада 2006 року Верховна Рада ухвалила останній закон, який є серед вимог вступу до цієї міжнародної організації.
З посиленням процесів глобалізації, що охопили планету, почала стрімко зростати корупція й організована злочинність. За визначенням, наведеним у довіднику ООН, “корупція – це зловживання державною владою для одержання вигоди з особистою метою”. Не виключенням є і Україна, яка стала слабкою і вразливою ланкою глобальної фінансово-кримінальної мережі. Було б несправедливо сказати, що держава нічого не робить для подолання цього негативного для суспільства явища: створено координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю, проведено десятки засідань за участю Президента, створено відповідні структури в МВС та СБУ, видано низку указів Президента і прийнято ряд законів, започатковано розробку системи ефективних заходів боротьби з корупцією. Але слід пам’ятати, що злочинність і корупція не є виключно українською проблемою, і повинна вирішуватися спільними зусиллями світового співтовариства.
Не зважаючи на існування багатьох проблем сучасності, слід пам’ятати, що в сучасних умовах основним залишається зміцнення міжнародного миру та безпеки, ослаблення міжнародної напруженості, взаємне співробітництво між усіма державами незалежно від їх соціальних і економічних систем, загальне та повне роззброєння під суворим і ефективним міжнародним контролем, утвердження принципів справедливості, рівності та взаємної вигоди у відносинах між країнами та здійснення права народів, що перебувають під іноземним і колоніальним пануванням та іноземною окупацією, на самовизначення та незалежність.
Отже, участь України у глобалізаційних процесах не вичерпується розглянутими нами напрямками. Важливо акцентувати увагу на тому, що саме держава продовжує залишатися основою розвитку сучасного світу. Від неї залежать темпи економічних перетворень, її участь у процесах інтеграції та глобалізації. Держава створює відповідну законодавчу базу, фінансову систему, економічні регуляційні механізми, які певною мірою впливають на розвиток процесів глобалізації в країні. А для успішного розв’язання глобальних проблем необхідно здійснювати правильну внутрішню політику, розвивати всестороннє міжнародне співробітництво, навчитися жити в мирі з усіма і при цьому не втрачати унікальність своєї країни, народу, етносу.
Питання для самоконтролю:
Покажіть вплив глобалізації на соціально-політичний розвиток світу у сучасних умовах.
Покажіть участь України у вирішенні глобальних проблем сучасності.
Поясніть значення терміну «економічна глобалізація».
Доведіть, що у новітню добу національні держави є основою розвитку сучасної цивілізації її участь залежить темпів економічних перетворень та інтеграційні процеси у країнах світу?
Розкрийте основні виміри глобалізації.