2. Поняття та ознаки держави

У світовій юридичній науці немає загальноприйнятого визна­чення держави, що пояснюється складністю цього соціального і юридичного явища.

Тому логічно спочатку з'ясувати зовнішні ознаки держави, які відрізняють її від інших інститутів. До них належать:

1. територія - матеріальна база держави. Це частина земної кулі, з якою історично пов'язаний державний народ, яка має межі, визнані міжнародним співтовариством. Територія держави — це простір, у межах якого здійснюється державна влада;

2. народ - сукупність індивідів, що об'єднані правовим зв'язком з державою. Цей зв'язок простежується в інститутах громадянства (у республіках) або підданства (у монархіях). Поняття «державний народ» слід відрізняти від поняття «населення держави», яке шир­ше за обсягом: до нього включають не тільки громадян, але й іно­земців й осіб без громадянства, які проживають або тимчасово пере­бувають на території держави;

3. публічна організована влада, інакше кажучи, влада, що ви­ділилася із суспільства, влада, що не збігається з суспільством, сто­їть над ним. Державна влада має свій особливий апарат у вигляді органів держави та професійних керівників (армія, поліція, чинов­ники, судді і тощо). Головне призначення державної влади — управління загальнозначущими для народу справами;

4. система збору фінансових коштів (данина, податки, мито та інші збори, різноманітні повинності). Ці кошти необхідні для вирішення загальнозначущих проблем (наприклад, оборони, будів­ництва громадських будинків і споруд), а також для утримання державного апарату;

5. право - система загальнообов'язкових правил поведінки;

6. суверенітет — самостійність та незалежність держави у вну­трішніх та зовнішніх справах;

7. формальні реквізити – офіційні символи: прапор, герб, гімн.

Виходячи з цих взаємозалежних ознак держави, можливо ви­значити її таким чином:

держава — це суверенна політична організація суспільства, що має владні повноваження з управління територіально-організованим населенням з метою здійснення загальносоціальних справ.

2. Функції держави

Через поняття функцій держави розкриваються сутність держави, зміст її діяльності, соціальне призначення.

Функції держави класифікують за різними ознаками.

1. Залежно від тривалості дії розрізняють постійні та тимча­сові функції держави. Наприклад, на всіх етапах свого існування держава здійснює функцію охорони правопорядку (постійна функ­ція). У той же час функція ліквідації наслідків певного стихійного лиха чи техногенної катастрофи має тимчасовий характер. Вона зникає з досягненням мети, що постала перед державою.

2. Залежно від значення розрізняють головні та другорядні функції держави. їхні співвідношення, «питома вага» у діяльності держави визначаються конкретним історичним етапом її розвитку і дають можливість оцінити сутність держави, її соціальне призна­чення. Наприклад, у роки війни на перше місце постає функція оборони, всі інші функції держави їй підлеглі.

3. Залежно від сфери застосування розрізняють внутрішні та зовнішні функції держави.

Внутрішні функції спрямовані на вирішення внутрішніх завдань держави, а зовнішні — на встановлення й підтримку певних від­носин з іншими державами.

До внутрішніх функцій держави належать:

• економічна функція (формування та виконання бюджету, складання та виконання програм економічного розвитку, фінансу­вання низки галузей, безпосереднє керівництво державним секто­ром економіки);

• функція захисту прав та свобод людини і громадянина (конституційне закріплення особистих, політичних і соціальних прав людини, діяльність державних органів, що захищають права людини і громадянина);

• соціальна функція (забезпечення гідного рівня життя людини, допомога громадянам держави, які за об'єктивними чинниками не можуть брати участь у створенні матеріальних благ);

• функція фінансового контролю (виявлення та облік доходів виробників матеріальних і духовних благ, стягнення податків, роз­поділ податкових коштів);

• функція охорони правопорядку (забезпечення точного та повного виконання правових розпоряджень всіма учасниками пра­вових відносин усередині держави, притягнення до юридичної від­повідальності правопорушників);

• природоохоронна, або інакше — екологічна функція (регу­лювання процесу використання природних ресурсів, збереження й відновлення природного середовища життя людини).

Сучасній державі властива особлива увага до соціальної та еко­логічної функцій, функції захисту прав та свобод людини і грома­дянина, а також поява нових функцій. Серед них:

• культурна (духовна) функція (організація освіти, забезпе­чення зберігання культурної спадщини та доступу громадян до неї);

• інформаційна функція (організація та забезпечення системи отримання, використання, поширення та збереження інформації).

До зовнішніх функцій держави належать:

• функція забезпечення безпеки держави (захист країни від нападу ззовні, захист загальнонаціональних інтересів від деструк­тивних дій усередині країни);

• функція міжнародного співробітництва (співробітництво в політичній, економічній, культурній і спортивній галузях, участь у забезпеченні світового правопорядку, допомога населенню інших держав, які опинились в умовах стихійного, соціального лиха або техногенної катастрофи).

У сучасному світі, коли громадське життя все більше інтернаці­оналізується, межа між зовнішніми та внутрішніми функціями поступово зникає. Практично кожна з функцій держави має як внутрішній, так і зовнішній аспект.