ТЕОРИЯ регион.эконом

29. Принципи та чини розміщення транспортного комплексу У:а) залізничний транспорт; займає 4-е місце у світі (після США, Росії, Канади). 40% вантажообігу. У Європі залізнична мережа У є однією з найпотужніших і на початку 90-х років за вантажонапруженістю (обсяг перевезень/км шляху) посідала перше місце. Електрифіковано 8.7 тис. км залізничних шляхів, по яких здійснюється більш ніж 75% перевезень. Найщільніша мережа залізниць - у Донбасі, Придніпров’ї, а також у західних областях. Найбільш забезпечені залізничною колією області: Донецька, Львівська, Чернівецька. Територіально залізничний транспорт поділено на 6 залізниць: Південно-Західну (Центр-Київ), Львівську, Південну (Харків). Донецьку, Придніпровську (Дніпропетровськ), Одеську. б) автомобільний транспорт; За вантажообігом поступається залізничному та морському. Він перевозить 90% пасажирів країни. Мережа автошляхів досить розвинена. Кращі дороги розміщені у Донецько-Придніпровському районі та в центральних областях. Найважливіші автомагістралі: Одеса - Київ -Чернігів, Харків -Донбас, Дніпропетровськ - Запоріжжя -Сімферополь, Львів -Київ, Харків -Київ, Полтава — Кишинів. Автомобільний транспорт поступово інтегрується у високорозвинену європейську автомобільну комунікаційну систему. До цієї системи державний транспорт буде залучено після введення в дію першокласної транс'європейської автостради «Київ-Мадрид». Паромною переправою Іллічівськ - Поті, яка є найкоротшим шляхом між Заходом і Сходом, автомобільні вантажі разом з автомобілями транспортуються в країни Закавказзя, а далі переправою Баку - Туркмен-Баші в країни Центральної і Південної Азії. в) основні транспортні вузли УНайважливіші внутрішні лінії: Донбас-Кривий Ріг, Харків-Севастополь, Київ - Львів, Львів - Одеса. Харків - Нижньодніпровськ - Херсон. Для оптимізації відстаней та вантажообігу введені з'єднувальні лінії: Нижньодніпровськ - Павлоград - Червоноармійська, Червоний Лиман - Куттянськ, Фастів - Новоград - Волинський, Чернігів - Овруч - Білокоровичі. Вихід до європейських країн здійснюється по лініях: Володимир-Волинський - Катовіце, Львів - Краків, Чоп - Прага, Чоп - Будапешт. Поромні лінії із Іллічівська дають вихід на Балкани, та Кавказ.

30. Особливості розміщення і розвитку нафтовидобувної та нафтопереробної промисловості:а) розміщення нафтовидобувної промисловості в Україні; Донецько-Придніпровська – 80%, Передкарпатська, Прочорноморсько-Кримська.Нині перше місце з видобутку нафти належить Лівобережній частині У „Нафто-газ" в Чернігівській області на базі Гнідинцівського і Прилуцького родовищ, Сумській - на основі Охтирського і Качанівського родовищ, і в Полтавській - на базі Сагайдацького, Зачепилівського, Радченківського родовищ. Тут видобувають понад половину всієї нафти в Україні. Друге місце займає Прикарпатська нафтогазоносна провінція в районі міст Борислав і Долина. Поки що масштаби видобутку нафти невеликі через вичерпність засобів і недостатні пошукові роботи. В середньому У видобуває щорічно понад 3 млн. тонн нафти при потребі її ек у 12 -14 млн.т. б) особливості розміщення нафтопереробної промисловостіБензин, дизпальне, мазут, бітум. НПЗ на сировину (Борислав, Львів, Дрогобич, Надвірна, Долина), на транспорт (Кременчук, Лисичанськ, Одеса, Херсон, Бердянськ). Інтегрована до паливно-енергетичного комплексу Росії. Виробничо-технологічне та сервісне середовище ринків нафти та нафтопродуктів У становлять підприємства нафтопереробної галузі; АЗС усіх форм власності; потужності підприємств зберігання, переробки і відвантаження нафти та нафтопро­дуктів, включаючи бази, окремі дільниці та пристосовані термінали; транспортні мережі, інша інфраструктура комунікаційних систем. 80-90 млн. т сирої нафти щороку. в) проблеми та перспективи розвитку нафтовидобувної та нафтопереробної промисловості У. Недоліки: застарілі технології, обладнання, неповна переробка,Посилення впливу транснаціональних нафтових компаній, переважно російських, поетапне витискання з ринків незалежних вітчизняних операторів. Зараз увага приділяється регіонам чорноморського та азовського узбережжя У. У уклала договір на 30 років з американською компанією «Венко» щодо видобування нафти на континентальному шельфі Чорного моря. Реалізація договору почнеться з розробки шельфа навколо Керчі, де запаси енергоносіїв складають 10.8 трлн. куб. м газу та 200 млн. тонн нафти. Група «Альянс», що контролює Херсонський НПЗ та Укрнафто-продукт, спільно зі швейцарською компанією має наміри реконструювати термінали та резервуарний парк у Камишовій бухті Севастополя, розробити проект будівництва у Херсоні нового терміналу з перевалювання нафти та нафтопродуктів. Компанія ЮКОС вельми активно відвантажує нафту та нафтопродукти транзитом через портові та термінальні споруди Феодосії, розглядає пропозицію щодо будівництва у Донузлаві комплексу з перевалювання нафти та нафтопродуктів потужністю понад 20 млн тонн.

31. Особливості розміщення газовидобувної промисловості У:а) динаміка розвитку газової промисловості У; Задовольняє 20-25%, імпорт з Росії та Туркменістану. Газова промисловість У не має високих показників розвитку. Інтенсивний розвиток газової промисловостей пов'язаний з відкриттями 50-60р.р. XX ст. та інтенсивною розробкою низки великих родовищ нафти та газу в Західній (Перед-карпатський прогин), Східній (Дніпровсько-Донецька западина) та Південній газоносній областях.б) характеристика особливостей розвитку та розміщення мережі;Необхідна розвинута транспортна мережа. Особливості обумовлені заляганням природного газу в надрах землі та системою газопроводів. Дружба, Прогрес. Наявність потужної мережі газопроводів в тому числі магістральних газопроводів «Союз» та Уренгой -Помари - Ужгород, дозволяє Україні на компенсаційній основі здійснювати транзитне транспортування газу з Росії і країн Середньої Азії в держави Західної Європи. «Одеса-Броди» транзит у Польщу, Плоцьк, Гданськ.в) екологічні проблеми газовидобутку та газотранспортування.Необхідним є розвиток екологічного контролю в індустрії використання природного газу. Запровадження системи екологічного моніторингу в галузі видобування і використання природного газу і, організація постійного екологічного аудиту на об'єктах видобування, транспорту і використання газу. Внаслідок експлуатації більше 25 років значної частини газопроводів У зростає ризик аварійно-небезпечних дефектів, таких як ерозія та можливість вибуху на газопроводах. Як наслідок, надходження до атмосферного повітря, ґрунту та водойм складових природного газу. Накопичення цих речовин в атмосфері є причиною порушення газового балансу, що значною мірою може зумовити глобальну зміну клімату. Особливо небезпечними є сірчисті сполуки й окиси азоту, що спричиняють кислотні дощі, які здатні випадати на відстані багатьох сотень і тисяч кілометрів від джерела первісного викиду речовин. Під впливом кислотних дощів відбувається закислення озер і ґрунтів, змінюється їх хімічний склад. Зважаючи на терміни експлуатації газопроводів та їх технічний стан, для підтримання надійного й ефективного функціонування до 2015 року планується повністю завершити реконструкцію всіх компресорних станцій. Здійснюється російсько-український проект, внесений до переліку проектів ЄС у газовій сфері: розширення пропускної спроможності газопроводів з Росії до Балканських країн та Туреччини. Безпосередньо У стосується та частина спільної роботи, що пов'язана з розширенням пропускної спроможності транзитного газопроводу Ананіїв – Ізмаїл

32. Електроенергетика – провідна галузь ек комплексу У: Електроенергетика є складовою частиною ПЕК, впливає на розвиток народного господарства, територіальну організацію прод сил.а) структура виробництва електроенергетики; Включає в себе всі типи електростанцій (4), теплоенергоцентралі, електромережне господарство. Промисловість (65%), транспорт і сільське господарство (по 10%), будівництво, побут.АЕС, ГЕС. Найбільша частка в виробництві належить ТЕС (49,6%), гідравлічні: гідроелектростанції (5,2%), гідростимуляційні і припливні; Київська, Канівська, Кременчуцька, Дніпровька, Каховська, Дністровська. Теребле-Ріцька. Атомні (44%), які у вигляді палива використовують збагачений уран або інші радіоактивні елементи; Запорізька, Південноукраїнська, Рівненська, Хмельницька. – 45,2%Електростанції, що використовують нетрадиційні джерела енергії - вітрові, сонячні. б) сировинна база теплових електростанцій та принципи їх розміщення;Працюють на твердому, рідкому і газоподібному паливі: камяне вугілля(25.5%), природний газ(23%), мазут(1,5%). Паротурбінні, газотурбінні, дизельні, парогазові. Розміщуються біля споживача і паливних ресурсів, враховується екологічний чин, концентрація виробництва. ДРЕС – Донбас (Вуглегірська, Слов’янська, Луганська), Придніпров’я (Запорізька, Криворізька, Придніпровська), Прикарпаття (Бурштинська, Добротвірська), Трипільска, Зміївська, Ладижинська. 15 ТЕС – 85% електроенергії.Залежно від типу генеруючих потужностей та напруги передачі електроенергії різні. Район розміщення ТЕС і її потужність повинні визначатися з урахуванням розвитку електроспоживання, наявності паливних ресурсів та відомостей щодо гідрології районів. Тверде паливо - можливість збільшення вантажопотоків по залізницях та водних шляхах сполучень. Рідке чи газоподібне - розвиток трубопровідного транспорту. Уточнюється можлива остаточна потужність електростанції щодо водопостачання, паливопостачання та генерального плану розміщення об’єкта. ТЕС розміщуються, як правило, з орієнтацією на наявність великих запасів дешевих паливно-енергетичних ресурсів та потужного споживача. Площадки для розміщення ТЕС необхідно вибирати з урахуванням таких вимог: - електростанції повинні бути максимально наближені до джерел палива і водопостачання, споживача енерії і підїзних шляхів; - рівень грунтових вод має бути нижче глибини підвалів, останні не повинні затоплюватися паводковими водами; - не можна розташовувати станції над заляганням корисних копалин, а також на зсувних ділянках; - ухил площадки розміщеня не повинен перевищувати 0,5-1; - електростанції повинні розміщатися поблизу населеного пункту з урахуванням санітарної зони; - шлако- і золовідвали повинні розміщатися на негожих земельних ділянках, якомога ближче до площадки електростанції. Враховуючи великі обсяги споживання води, слід розміщувати поблизу водних обєктів. в) екологічні проблеми енергетики.Викиди становлять близько 30 % всіх твердих часток, що надходять в атмосферу внаслідок господарської діяльності людини. За цим показником елек­тростанції зрівнялися з підприємствами металургії і випере­джають всі інші галузі промисловості. Крім того, енергетика дає до 63 % сірчаного ангідриду і понад 53 % оксидів азоту, що надходять в повітря від стаціонарних джерел забруднення. Оксиди сірки і азоту є основними джерелами кислотних дощів, складовою частиною смогів в Україні. Вони потрапляють у воду річок, озер і ставків та в грунт у вигляді сірчаної та азотної кислот. У зв'язку з необхідністю збільшення використання в енергетиці вугілля еколог ситуація може погіршитися.

33. Сучасний стан розвитку і регіональні особливості розміщення металургійного комплексу:Видобуток, виплавка, прокат. Гірничодобувна, чорна і кольорова металургія.а) сировинна база чорної металургії; Придніпров’я, Донбас, Приазов’я. До складу чорної металургії належить: видобуток, збагачення та агломерація залізних, марганцевих і хромітових руд, виробництво чавуну, сталі, прокату, труб, метвиробів, випуску концентратів залізної та марганцевої руд, електроферосплавів, флюсових вапняків, вогнетривів, коксу, як основного виду палива, феросплавів, вторинна переробка чорних металів та ін. Видобуток залізної руди здійснюється в п'яти басейнах: Криворізькому, Білозерському, Керченському, Кременчуцькому, Приазовському. Загальні запаси марганцевих руд складають 3.5 млрд. т, з них 2,5 млрд. т. - промислові. За їх запасами У посідає 2 місце в світі, після ПАР, забезпечуючи 32% світового виробництва марганцевих сплавів. Марганцеворудною базою чорної металургії У є Придніпровський Марганцеворудний басейн. Він склався з 3 великих районів: Нікопольського, Інгулецько-Дніпровського та Великотокмацького б) головні райони та центри чорної металургії; 3 основні металургійні райони: Придніпров’я (профільна галузь, Днапропетровські, Дніпродзержинскі, Новомосковська, Запорізький вузол, Кріворозький, Нікополь, Еременчук), Донецьк( Макіівка, Алчевськ, Харцизк, Єнакіїв, Краматорськ, Констянтинівка, Луганськ, Алмазний), Приазов’я (Маріуполь, Керч)Орієнтується на сировину, паливо, воду. в) галузева структура та принципи розміщення галузей кольорової металургії.Галузі: алюмінієва, ртутна, нікелева, титано-магнієва, свинцево-цинкова, мідна, електродна. Включає видобуток, збагачення, металургійну переробку, виробництво сплавів, прокат кольорових металів, переробку вторинної сировини і видобуток кольорового каміння. Провідне місце посідає алюмінієва промисловість, що складається з виробництва глинозему та алюмінію. Основною алюмінієвою рудою є боксити, запаси яких в Україні невеликі. В Україні є значні запаси нефелінових порід, що можуть бути сировинною базою великої алюмінієвої промисловості. Принципи розміщення на сировину: ртуть (Микитівка, Вишкове), нікель (Побузьке), поліметалеві (Констянтинівка), мідь (Артемівськ).На електроенергію: алюміній (Миколаїв, Запоріжжя, Свердловськ), магній (Запоріжжя. Калуш)

34. Міжгалузевий машинобудівний комплекс У: Машинобудівний комплекс охоплює спеціалізовані галузі. Він є основою важкої індустрії й відіграє вирішальну роль в створенні матеріально-технічної бази. Складається з металообробки, машинобудування, малої металургії.Загальне – виробляє устаткування, металомістке, орієнтується на споживача і чорну металургію: важке, сільгосп, тракторо, вестато, устаткування для легкої та харчової.Транспортне – праце містке: залізничне, судно, автомобіле, авіаракетне.Точне – виробляє складну техніку, наукомістке: приладо, інструментальне, електротехніка, електроніка.а) галузева структура машинобудування; 1.Важкого машинобудування: металургійне, гірничорудне, енергетичне. 2.Середнього машинобудування: транспортне, сільськогосподарське і тракторне, верстатобудування, устаткування для легкої і харчової промисловості. 3.Точного машинобудування: приладомашинобудування, електротехнічне машинобудування. 4.Транспортного машинобудування: залізничне машинобудування, автомобілебудування, авіабудування, суднобудування (морське та річне). б) структура важкого машинобудування, принципи розміщення;Виробляє енергетичне, металургійне, гірничошахтне, хімічне, нафтохімічне, будівниче, портове. Центри: Донецький (Краматорськ, Горлівка), Харківський, Придніпровський (Дніпропетровськ, Кривий Ріг), Прикарпатський (Львів, Дрогобич, Борислав)Найбільше підприємство важкого МБ -Новокраматорський завод, який випускає устаткування для доменних печей, ковальсько-пресове устаткування та екскаватори. Устаткування для металургійної промисловості виробляється також в: Маріуполі, Дебальцевому (Луганська обл.), Кривому Розі, Дніпропетровську. Підприємства, що виробляють гірничорудне устаткування, розташовані в Донбасі і Придніпров'ї. Заводи з виробництва шахтного устаткування функціонують в Донецьку, Харкові та Луганську. Центрами виробництва енергетичного устаткування є Харків та Полтава. Виробництво устаткування для нафтової і газової промисловостей зосереджено в Харкові, Конотопі (Сумська обл.) та Дрогобичі (Львівська обл.). Орієнтується на споживача та чорну мет.в) галузева структура та принципи розміщення транспортного машинобудування.Залізничне машинобудування, автомобілебудування, авіабудування, суднобудування (морське та річне). Працемісткість, до великих міст з кваліфікованими кадрами.Великі заводи, що спеціалізуються на виробництві устаткування для залізниць розташовані в Луганську, Харкові та Дніпропетровську, а головними центрами вагонобудування є Дніпродзержинськ, Кременчук і Кадіївка. Залізничні цистерни виробляють в Маріуполі, а в великих транспортних центрах і вузлах працюють локомотивно-ремонтні заводи. Центрами морського суднобудування(споживач – порти) є Миколаїв та Херсон, а річного - Київ. Судноремонт морського транспорту здійснюється в Одесі, Маріуполі, Керчі та Севастополі, а річного - Запоріжжі, Ізмаїлі, Кілії. Автомобільні заводи У випускають автобуси (Львів, Бориспіль, Черкаси), великовантажні автомашини (Кременчук), легкові автомобілі (Запоріжжя, Луцьк), автомобільні мотори (Мелітополь). В останні роки в Україні отримала розвиток збірка автомобілів іноземних марок з комплектуючих вузлів і деталей. Мотоцикли, мопеди та велосипеди виготовляють у Львові, Києві, Харкові та Чернігові. Центрами літакобудування є Київ та Харків. Найважливішим центром тракторобудування є Харків. Колісні трактори виробляють у Дніпропетровську, тракторні агрегати у Вінниці. Ряд великих підприємств для виробництва деталей і запасних частин для тракторів працюють у Сімферополі, Кременчуці, Чугуєві, Києві, Білій Церкві, Луганську, Одесі.

35. Структурний аналіз агропромислового комплексу У в нових економічних умовах: За своїм складом та структурою значно відрізняється від інших міжгалузевих комплексів, - передусім тому, що в ньому як головний засіб виробництва викться земля, на якій вирощується сільськогосподарська продукція та сировина для виробничого та невиробничого споживання. Власне, сільськогосподарське виробництво, яке базується на використанні сільськогосподарських угідь, є основою розвитку переробних галузей промисловості.а) структура (сфери) АПК, сучасний стан та особливості розміщення; Сфери: промисловість, що виробляє засоби виробництва, сільське господарство, галузі, зайняті транспортуванням, переробкою та збутом кінцевої продукції сільськогосподарської сировини й продовольстваНе повністю реалізує свої можливості через неефективні форми господарювання, несформована база села, слабо розвинена індустрія переробки, зберігання та збуту. Диспропорції: низький рівень механізації, висока частка малопродуктивної ручної праці, монополія держави, втрати продукції.б) чини розвитку ринку продовольчих товарів; До економічних чинів - рівень розвитку і розміщення сільськогосподарського виробництва і промислової переробки сільськогосподарської сировини, рівень розвитку "господарських зв'язків між підприємствами продовольчого комплексу, міжрегі­ональних зв'язків з забезпечення товарообміну, рівень і структура цін на продовольчі товари. До науково-технічних чинів - рівень розвитку ма­теріально-технічної бази сільського господарства, харчової промисловості та інфраструктури, рівень механізації і автоматизації транспортно-складських процесів та впровадження досягнень науково-технічногогірогресу. До соціальних чинів, - кількісний і якісний рівень забезпечення підприємств продовольчого комплексу трудовими ресурсами, чисельність і соціально-демографічна структура населення та його розміщення по території,в) суб’єкти взаємодії на ринку продовольчих товарів.Необхідною передумовою ефективності суб'єктів сільського господарства на регіональному ринку продовольчих товарів є утворення багатоукладної аграрної ек і рівноправність господарських формувань різних форм власності, включаючи приватну. Без радикального реформування відносин власності на землю і становлення багатоукладної аграрної ек ефективний розвиток виробництва продовольства в регіоні неможливий. До складу суб'єктів сільського господарства повинні входити акціонери, орендні, кооперативні, селянські (фермерські), особисті підсобні господарства, а також виробничі, постачально-збутові, торгівельно-посередиицькі підприємства та їх асоціації різних форм власності.

36. Сільське господарство У: а) земельні ресурси сільського господарства; Основу сільськогосподарського виробництва складають земельні ресурси країни, придатні для ведення сільського господарства, які одержали назву сільськогосподарських угідь 70%. Угіддя складаються з ріллі 57%, перелогів, сінокосів+пасовищ 12%, насаджень сади і виноградники 2%. На жаль сьогодні понад 30 млн. га сільськогосподарських угідь визнані деградованими і біля 15 млн. земель в Україні - ерозійно небезпечні. Лісовий фонд – 16,6%, водний фонд – 4%. б) диференціація сільського господарства за природними зонами; Кожна зона має власні особливості у структурі земельних ресурсів, сільськогосподарських та лісових угідь. Так, Полісся вирізняється порівняно низьким ступенем розвитку сільського господарства, освоєнністю земельного фонду, але високою питомою вагою природних кормових угідь. Тому для зони характерні дрібноконтурність, подрібненість землекористування. Тут переважають дерново-підзолисті. Обробляється близько 35% земельної площі. Лісостеп - найбільша природна зона: близько 30% загальної площі країни. Враховуючи високу освоєність та розораність, значну частину земель складають сінокоси, ліси та кущі, болота, яри та зсуви, що розділяють орні масиви. Ґрунтові та кліматичні умови найбільш сприятливі для інтенсивного введення сільського господарства. Переважають типові чорноземи та сірі опідзолені ґрунти. Степова зона розділяється на дві підзони: Північну та Південну. Південний Степ має освоєність та розораність земель дещо нижчу, ніж у Північному Степу. Гірський Крим займає невелику територію, що вирізняється підвищеною лісистістю. Українські Карпати характеризуються найбільшою лісистістю, низькою сільськогосподарською освоєнністю земель. На Прикарпатті переважають кислі, дерново-підзолисті, глеєві та суглинкові ґрунти. Ці фактори несприятливо впливають на розвиток сільського господарства. в) галузі сільського господарства У.Традиційне сільське господарство ділять на дві галузі: рослинництво і тваринництво. У рослинництві переважають зернові культури (пшениця, ячмінь,кукурудза, зернобобові,овес,жито, просо, гречка) У є відомим виробником технічних культур, цукрового буряка та соняшника. Картоплю вирощують у всіх областях, але сконцентрована вона на Поліссі. Овочеві культури вирощують у Лісостепу та Степу. Сади найбільш поширені у приміських зонах півдня великих міст. Високоякісні сорти винограду вирощують у південній частині Криму, Закарпатті Одеській, Миколаївській, Запорізькій областях. Провідне місце у структурі тваринництва займає скотарство, яке має молочно-мясне і м'ясо- молочне направлення. Далі йде свинарсто, вівчарство, птахівництво і кролівництво.

37. Сільське господарство У: а) рослинництво (склад та ступінь розвитку); В останні роки домінує рослинництво над тваринництвом. У рослинництві переважають зернові культури. Найбільш сприятливими для розвитку рослинництва є степова і лісостепова зони. Середня врожайність зернових значно поступається аналогічним показникам західноєвропейських та північноамериканських країн, що за наявних природних умов У неприпустимо. У структурі посівів зернових переважає озима пшениця, яровий ячмінь, кукурудза, зернобобові, овес, озиме, просо, озимий ячмінь, гречка. Найбільш сприятливі для кукурудзи ґрунти та клімат - у районах Лісостепу та Степу. Значне місце серед зернових культур займають круп'яні культури: просо, гречка, рис. Гречка має короткий вегетаційний період — тому її використовують для пересівання загиблих від морозів озимих культур. Найвищі врожаї збирають у лісостепу, північному та центральному Степу. Рис вирощується у Криму, Одеській та Херсонській областях. З зернобобових розповсюджені горох, віка, люпин, соя, квасоля. У є відомим виробником технічних культур, цукрового буряка та соняшника. Найбільша концентрація цієї культури у Вінницькій, Полтавській. Хмельницькій, Тернопільській обл. Соняшник основна олійна культура. Зосереджений на півдні країни. Найбільші площі під соняшником у Дніпропетровській, Запорізькій, Луганській обл. Найвища врожайність соняшнику у північних та центральних районах Степу. Важливою технічною культурою є також льон-довгунець. Значне місце серед технічних культур займають ефіроолійні культури: коріандр, м'ята, лаванда, троянда та ін. Картоплю вирощують у всіх областях, але сконцентрована вона на Поліссі. Овочеві культури вирощують у Лісостепу та Степу. Сади найбільш поширені у приміських зонах півдня великих міст. Високоякісні сорти винограду вирощують у південній частині Криму, Закарпатті Одеській, Миколаївській, Запорізькій обл.. б) тваринництво (склад та ступінь розвитку); Багатогалузеве: скотарство, свинарство, вівчарство і птахівництво. Їх частка у виробництві м’яса неоднакова. Провідне місце у структурі тваринництва займає скотарство, яке має молочно-мясне і м'ясо- молочне направлення. Поблизу великих споживачів розташовані потужні комплекси відгодівлі та первинної переробки великої рогатої худоби, свиней і птиці, виробництва молока. Найважливіший напрям у структурі скотарства - виробництво яловичини. Найбільша питома вага у територіальній структурі виробництва м'яса належить карпатським районам, а також територіям інтенсивного бурякосіяння. Свинарство - друга за значенням галузь тваринництва у країні. Найпоширенішою породою є велика біла. У забезпеченості населення м'ясом частка свинини, особливо її беконних сортів має зростати. Найбільше валове виробництво свинини - у Лісостепу та Степу. Питома вага вівчарства у структурі товарного тваринництва невелика - лише 2%. В Україні розводять тонкорунних, напівтонкорунних та грубововняних овець. Птахівництво забезпечує потреби населення у м'ясі птиці та яйцях. Воно зосереджене у Лісостепу та Степу. На другому місці у птахівництві качки. Виробництво качиного м'яса має тенденцію до зростання: собівартість його значно нижче, ніж курячого. Збільшенню м'ясних ресурсів та сировини для хутрообробної промисло-вості сприяє розвиток кролівництва. Ця галузь зосереджена в особистих господарствах.в) рибне господарство (особливості розвитку та розміщення).Розвивається на основі ставків, водоймищ Дніпра, Дністра, Південного Бугу, озер, лиманів та багатьох річок. Розвиток ставкового рибництва стримується низкою факторів. Серед них - обмежені водні ресурси, слабке використання наявних ставкових ресурсів, недостатній агротехнічний та зоотехнічний рівень, погане утримання водосховищ. Теперішнє виробництво товарної риби в Україні не задовольняє потреб її населення.