ТЕОРИЯ регион.эконом

38. Харчова промисловість: Харчова промисловість за кількістю зайнятих та за обсягом валової продукції належить до найважливіших в АПК. У харчовій промисловості функціонує понад 20 тисяч підприємств, їх розміщення тісно пов’язане з сільським господарством. а) структура харчової промисловості;Цій галузі властива вельми складна структура: понад 20 підгалузей, що виробляють як готову продукцію, так і напівфабрикат(цукрова, мясопереробна,молокопереробна, олійно-жирова, плодоовочеконсервна, млинарсько-круп'яна, хлібопекарна, виноробна, пиво-безалкогольна, тютюнова,спиртова й лікеро-горілчана, рибна,кондитерська та інші) Основними факторами її розміщення вважаються сировинний та споживчий. На сировину орієнтуються цукрова, плодовоовочеконсервна. рибна, маслобійна, а на споживача — хлібопекарна, кондитерська, молочна та броварна підгалузь.Для розміщення харчової промисловості характерною рисою є спеціалізація за стадіями технологічного циклу, коли перші стадії наближені до сировини, а подальші — до споживача. б) цукрова, олійно-жирова, плодоовочеконсервна галузі (розвиток та розміщення);Цукрова промисловість У розміщена переважно у лісостеповій зоні, в районах де сіють буряки. Найбільша концентрація цукрової промисловості у Вінницькій, Хмельницькій та Тернопільській областях. Цукрова промисловість знаходиться у кризовому стані. У втратила позиції одного зі світових лідерів з виробництва цукрового буряку і цукру. Олійно-жирова промисловість - це переробка насіння соняшника, сої, ріпаку, льону з метою виробництва олії, маргарину, мила та інших похідних від насіння та олії продуктів: оліфи, соняшникового та соєвого борошна, харчового білку, мильної пасти, емульсору, кулінарних жирів тощо. Найбільші підприємства галузі розміщені у Запоріжжі, Одесі. Вінниці. Чернівцях, Слов'янську, Ніжині. Дніпропетровську, Кіровограді, Харкові, Києві, Львові, Донецьку, Ужгороді. Плодовоовочеконсервна промисловість зосереджена у Степовій та Лісостеповій зонах. З розвитком та поглибленням районної спеціалізації сільського господарства. Ця галузь може набути базу для перетворення її на галузь експортного призначення. Сировина для овочеконсервної промисловості мало транспортабельна, тому переробка її здійснюється біля місць вирощування. Найбільші підприємства цієї галузі діють у Криму, Одеській, Херсонській, Миколаївській обл. в) молокопереробна, м’ясо переробна галузі (розвиток та розміщення);Молокопереробна промисловість включає маслоробну, сироварну, молочноконсервну галузі. В Україні є понад 500 підприємств молочної промисловості, у тому числі 10 виробляють високоякісні молочні консерви. Найбільші комбінати та заводи розміщені у Києві, Харкові. Дніпропетровську. Одесі. Львові, Запоріжжі, Первомайську, Лубнах. М'ясна промисловість забезпечує населення свіжим та мороженим м'ясом, ковбасними виробами та м'ясними напівфабрикатами. У структурі цих продуктів провідне місце займає свинина та яловичина; викться також м'ясо птиці, баранина. Найбільші м'ясокомбінати розміщені у Києві, Дніпропетровську, Полтаві, Одесі. Харкові. Запоріжжі, Вінниці, Черкасах. Великі птахокомбінати, орієнтовані на виробництво м'яса, розміщені поблизу найбільших міст У, а також у курортних зонах.

39. Будівельний комплекс: Будівельний комплекс охоплює систему підприємств і галузей, продукція яких призначається для капітального будівництва у сферах промисловості, сільського господарства, транспорту, а також для потреб житлово-комунального господарства та всіх інших сфер людської діяльності. Сьогодні на виробництво будівельних матеріалів припадає більше половини витрат, пов'язаних з будівельно-монтажними роботами в Україні. а) склад і структура комплексу; До складу будівельного комплексу входять три основні групи галузей: видобуток і обробка мінерально-будівельної сировини (пісок, гравій, щебінь, бутовий камінь та ін.);виробництво в'яжучих матеріалів (цемент, вапно, гіпс); виробництво стінових матеріалів, виробів і конструкцій (бетонні, залізобетонні та інші конструкції і блоки). Всі розвиваються на території У. Найбільш розвинуто збірний залізобетон, стінові вироби, віконне скло, цемент. Тяжіє до індустріального виробництва. Комбінування з чорною і кольоровою металургією, електроенергетикою, мінеральною сировиною.Розміщення – сировинний фактор(цемент, азбест, шифер, скло, керамічні труби, вапно), споживач (бетон, залізобетон, мяка покрівля, санітарно-технічні засоби). Перспективи – реконструкція технічної бази. б) цементна і цегельна промисловість (розвиток та розміщення);Основна галузь будівельних комплексів - цементна промисловість. Розміщення до сировини (глини, мергелі, вапняки) + мінеральне паливо або залягає вздовж основних напрямків його транспортування. В ряді районів цементні заводи працюють на відходах чорної і кольорової металургії (Донбас). Цементна промисловість характеризується високим рівнем виробничої концентрації, й сучасні підприємства мають потужність понад 1 млн. т. на рік. Донбас 1 місце – Амвросіївка, Краматорськ, Єнакіїв. Дніпропетровськ, Харків, Львів, Рівне, Хмельницьк, Бахчисарай, Миколаїв, Одеса, Івано-Франківськ.Одна з найстарших – цегельна промисловість – глиняна та силікатна, матеріаломістка, орієнтується на споживача,Головні центри – великі міста. в) виробництво віконного і технічного скла (розвиток та розміщення).Важливою галуззю є виробництво віконного і технічного скла. Віконне скло виробляється на заводах Донецької і Луганської областей, на Запорізькому та Львівському склоробних підприємствах. Завод технічного скла працює у Костянтинівні - «Автоскло».

40. Характеристика хіміко-лісового міжгалузевого комплексу: Хіміко-лісовий комплекс охоплює галузі хімічної та лісової промисловості.а) основна хімія та гірничо-хімічна промисловість (склад, розвиток та розміщення);Основна хімічна промисловість виробляє соду (Слов'янськ, Лисичанськ і Красноперекопськ), хлор (Слов’янськ, Лисичанськ, Дніпродзержинськ, Первомайськ), сірчану кислоту (Одеса, Суми, Вінниця) й мінеральні добрива: азотні, фосфорні та калійні добрива. В азотнодобривній промисловості за сировину править природний та коксовий газ, нафта, буре вугілля. Розміщення підприємств пов'язане з розташуванням сировини:підприємства, що використовують коксовий газ, споруджуються поблизу коксохімічної промисловості, нафтову сировину – у центрах нафтопереробки У. Основні центри – Горлівка, Запоріжжя, Черкаси, Рівне. Фосфорні добрива на базі привізних апатитів Кольського півострова виробляють на Вінницькому й Костянтинівському хімічних заводах, Сумському ВО "Хімпром" та Одеському суперфосфатному заводі. Калійні добрива – Калуш та Стебник, на родовища калійних солей.Продукцією гірничо-хімічної промисловості є калійні солі Калуша і Стебника, сірка Роздолу та Яворова, кам'яна сіль Артемівська і Слов'янська, вапняки Донецької області та Автономної Республіки Крим. Галузь в основному сконцентрована у Карпатському, Донецькому і Придніпровському економічних районах. б) хімія органічного синтезу(склад, розвиток та розміщення);До органічної хімії входять виробництва вуглеводневої сировини, органічних напівфабрикатів, синтетичних матеріалів. Сировина - нафта та газ. Підприємства тяжіють до районів нафтовидобутку, масового споживання нафтопродуктів та магістральних нафтопроводів. Нафтопереробна промисловість зосереджена в районах видобування нафти, в портових містах У, у Донбасі, Придніпров'ї, Прикарпатті та центральній частині У. Фармацевтична промисловість посідає одне з найважливіших місць у хімічній індустрії світу. Важливими факторами розміщення цієї галузі є наявність наукової бази та сировини. Волокна – Київ, Чернігів, Черкаси. Житомир. Пластмаси – Запоріжжя, Сєверодонецьк, Дніпропетровськ. Каучук – Київ, Дніпропетровськ. Фотохімія – Шостка, Київ, Львів. Лаки та фарби – Київ, Львів, Одеса. Парфуми – Миколаїв, Харків, Львів. Мило – Вінниця, Київ, Одеса, Харків, Слов’янськ. Фармацевтика – Київ, Харків, Тернопіль, Умань. Гумотехнічні вироби – Київ, Харків, Біла Церква, Дніпропетровськ.в) лісова, деревообробна і целюлозно-паперова промисловість (розвиток та розміщення).Лісова промисловість включає заготівлю, механічну обробку й хімічну переробку деревини. Механічна обробка - лісопиляння, виробництво фанери, будівельних деталей, стандартних будинків, меблів, деревоволокнистих та деревостружкових плит, сірників. До складу лісової промисловості входить лісохімія, де переважає хімічна технологія, а також целюлозно-паперова промисловість, де поєднуються механічна та хімічна технології. Ліс заготовляють у Карпатах, у Лісостепу й на Поліссі. Підприємства деревообробного підкомплексу розміщені як в районах лісозаготівлі, так і в районах споживання. Однією з найважливіших галузей підкомплексу є лісопильна, 80 % підприємств цієї галузі зосереджені в Карпатському економічному районі. Серед деревообробних галузей виділяється меблева промисловість, на яку припадає понад половина товарної продукції. Вона є в усіх великих містах: Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Донецьк, Львів, Мукачеве, Житомир, Чернігів. На основі переробки лісу та інших рослинних ресурсів, а також вторинної сировини у нас створена целюлозно-паперова промисловість. Головними центрами целюлозно-паперової промисловості є Жидачів, Рахів, Херсон, Ізмаїл, Обухів, Корюківка, Малин, Понінка. Целюлозно-паперова промисловість виробляє більше 150 видів продукції, але задовольняє потреби держави і населення в папері в середньому лише на 50%.

41. Господарський комплекс У: його структура сфери і трансформація в ринкових умовах: Національна ек розглядається як складний господарський комплекс з певною логікою побудови та функціонування, який характеризується як динамічна, цілісна система виробництва, обміну, розподілу та споживання.а) сутність господарського комплексу і структура суспільного виробництва; Головна характеристика ГК - це роз­виток у історичній динаміці галузевої та територіальної структури суспільного виробництва. Суспільне виробництво - об'ємна проекція інноваційних технологічних і соціальних циклів на території країни, або будь-якого з її регіонів. Кожний етап розвитку національної ек відзначається появою групи лідируючих галузей ек, яка у майбутньому створювали навколо себе специфічну сферу. Динаміка ГК У, як складової частини світової ек, поділяється на низку великих соціально-економіко-технологічних періодів: доаграрний, аграрний, індустріальний, постіндустріальний. На цих етапах принципово змінюються взаємовідносини між людьми та природою, між економікою та природою, між людьми поміж собою. Змінюються також галузеві пропорції господарства та стан сус­пільного і територіального поділу праці.б) галузева та територіальна структура господарського комплексу; Традиційно ГК розглядають, як систему галузей і як систему територіально-виробничих комплексів. Галузі мають різні функції і за цією ознакою поділяються на основні (районоутворюючі галузі спеціалізації, які мають високу питому вагу у виробництві району та найбільший економічний ефект, є визначальними у функціональній характеристиці регіону ) та обслуговуючі (забезпечують потреби основних галузей та населення регіонів у електроенергії, теплі, воді, будівельних матеріалах, перевезеннях, послугах зв'язку, торгівлі, фінансах, послугах науки, культури, житлово-комунального обслуговуванні тощо.). Існують також локальні галузі промисловості та сільського господарства, які для регіонів мають місцеве значення і задовольняють їх потреби у певній кількості. Супутні – пов’язані технологічно, доповнюють одна одну (гірничодобувні, легка та важка). Паралельні – розвиваються ізольовано але використовують спільні ресурси – земля, вода тощо.в) територіально-виробничий комплекс та його типи.Є однією з най­більш прод сфер організації виробництва і соціально-економічного розвитку взагалі. Існує багато видів комплексів. Простий комплекс - це сполука паралельних галузей спеціалізації, які майже не пов'язані між собою та галузей, що обслуговують цю сполуку. Складний комплекс - це безпосередні виробничі зв'язки між галузями. Ці зв'язки здійснюються як по вертикалі, тобто від сировини до готової продукції, так і по горизонталі, тобто поміж вертикальними гілками. Комплекси виступають основою формування різноманітних типів ТВК – об'єднань підприємств певної спеціалізації на певній території з метою отримання найкращого єфекту завдяки комплексному використанню природних, економічних умов та трудових ресурсів. (ек районів, областей, промислові (центри, вузли, райони), сільгосп, пром.-транспортні, агропромислові, портово-промислові, рекреаційні, спеціалізовані(моно-, суб-, полі продуктові).Міжгалузеві комплекси – сист ек взаємопов’язаних галузей виробничої або невиробничої сфер, який сформовано внаслідок кооперації та інтеграції. (паливно-енергетичний тощо) Виробничо-технологічні комплекси на основі НТП – кластери, технополіси і технопарки.

42. Характеристика міжгалузевих господарських комплексів, соціальний комплекс: Міжгалузеві комплекси - це система економічно взаємопов'язаних галузей виробничої або невиробничої сфер, який сформовано внаслідок кооперації та інтеграції підприємств, організацій, установ та галузей. соціальний комплекс а) соціальний комплекс: сутність поняття; До соціального комплексу входить комплекс галузей легкої промисловості, до складу якого включають текстильну, взуттєву і швейну галузь, які тісно пов'язані з сільським господарством, галузями машинобудування та хімічною промисловістю.б) регіональні особливості розвитку та галузева структура легкої промисловості У;Легка промисловість У представлена текстильною, швейною та шкіряно-взуттєвою галузями. За випуском продукції, за вартістю основних виробничих фондів перше місце займає текстильна промисловість. Головною галуззю текстильної промисловості в Україні, як і в усьому світі, є бавовняна галузь. Трикотажна промисловість тяжіє до районів з великою щільністю населення, бо виробництво зорієнтовано на споживача. Ця спеціалізована галузь продукує в'язані вироби з різних пряж: бавовняної, вовняної, хімічного волокна та змішаних волокон. Найбільші центри трикотажної промисловості: Київ, Харків, Житомир, Львів, Одеса, Донецьк, Миколаїв, Луганськ, Кременчук та інші. Друге місце займає швейна промисловість, їй потрібні кадри високого рівня. Однією з особливостей розміщення підприємств легкої промисловості є їх територіальне сполучення з важкою індустрією, наприклад, металургією, що дозволяє раціонально використовувати трудові ресурси. Легка промисловість найчастіше присутня в тому або іншому територіальному комплексі як додаткова галузь, або обслуговуюча, але іноді вона відіграє ще й районоутворюючу роль. Ключові фактори розміщення підприємств легкої промисловості: споживчий, сировинний, забезпеченість трудовими ресурсами.в) сутність рекреаційного комплексу;Рекреаційний комплекс отримав назву від слова рекреація - відновлення компенсація здоров'я, працездатності людини. Рекреаційний комплекс можна поділити на 3 групи: 1) лікувально-оздоровчий (санаторно-курортне лікування та оздоровлення); 2) пізнавальний (туризм) 3) економічний (регенерація робочої силі сфера господарчої діяльності). У мас всі необхідні умови для розвитку рекреаційного комплексу. В Україні є лікувально-оздоровчі, спортивні (туристичні), пізнавальні системи комплексу. У нас багато рекреаційних ресурсів: бальнеологічних (мінеральних вод, грязей), кліматичних, ландшафтних пляжних, пізнавальних. На території країни є мінеральні води майже усіх основних бальнеологічних груп, величезні запаси лікувальної грязі. В Україні експлуатується сім торфових і десять сульфідних родовищ лікувальних грязей.

43. Міжнародні економічні зв’язки У та її інтеграція в міжнародні структури:а) аналіз експортного потенціалу У; У має значний експортний потенціал. Експортний потенціал країни - це здатність суспільного виробництва даної країни виробляти необхідну кількість конкурентоспроможних товарів і послуг для зовнішнього ринку. За 2008р. експорт товарів склав 67002,5 млн.дол. США, імпорт – 85534,4 млн.дол. США. У виробляє 5% світової мінеральної сировини та продуктів її переробки. Експортує : прокат чорних металів, продукція хімічної та харчової промисловості, мінеральна сировина, авіаційна та військова техніка.б) зв’язки У з країнами Балтії та СНД;Пріоритетним завданням для У є забезпечення взаємовигідних і стабільних економічних зв'язків з країнами СНД, які утворили Економічний союз, та з країнами Балтії. Через створення умов для ефективних торговельних відносин з цими країнами можна прискорити досягнення стабілізації у вітчизняному виробництві. Проте актуальність розвитку цих відносин не зменшуватиме значення розвитку економічних зв'язків з іншими країнами світу. Зовнішньоекономічні зв'язки з цією групою країн мають розвиватися переважно на двосторонній основі з одночасним вдосконаленням торгівельних режимів на засадах взаємної рівності і спрямовуватимуться на: поліпшення торговельного режиму з Російською Федерацією; забезпечення стабільних поставок в Україну на взаємовигідних умовах паливно-сировинних товарів відповідно до потреб народного господарства. в) перспективи вступу У до ЄС.Розвиток відносин з ЄС у довгостроковій перспективі, з огляду на геополітичний, геоекономічний і історичний європейський статус У, має залишатися одним з пріоритетів зовнішньоекономічної політики У. Метою розвитку зовнішньоекономічних відносин У з ЄС є забезпечення економічної інтеграції господарства У у загальноєвропейський економічний простір. Це значною мірою залежить від реалізації положень про партнерство та співробітництво між ЄС і Україною та тимчасової угоди про торгівлю, безумовно, вже сьогодні, країни ЄС перетворились на важливого партнера У у розвитку економічних зв'язків. У зовнішній торгівлі між Україною та країнами-членами ЄС спостерігалося збільшення обсягів як експорту товарів, послуг та прямих іноземних інвестицій в У, так і їх імпорту. Головними партнерами, як в експорті, так і в імпорті товарів залишаються Німеччина, Польща та Італія.

44. Міжнародна ек інтеграція, перспективи вступу У до ЄС: а) форми та перспективи співпраці між Україною та ЄС;У 2007 році ЄС запровадив Європейський інструмент сусідства і партнерства (ЄІСП), який замінив програму TACIS та сформулював нові пріоритети діяльності ЄС. Починаючи з 1 січня 2007 року ЄІСП став основним джерелом фінансування для 17 країн-партнерів ЄС, включаючи Україну. З сучасних форм інноваційних напрямків та механізмів Європейського інструменту сусідства і партнерства (ЄІСП) можна виділити: транскордонне співробітництво; механізм сприяння реформам управління; програми Twinning та TAIEX; бюджетна підтримка; східне партнерство. б) реалізація програми TACIS в Україні;Однієї з найбільш відомих програм ЄС, створених для надання допомоги країнам колишнього Радянського Союзу, включаючи Україну, є програма технічної допомоги TACIS. Програма TACIS була започаткована Європейським Союзом у 1991 році для надання технічної допомоги 12 країнам Східної Європи та Центральної Азії. Основною метою програми було прискорення процесу економічних та політичних змін у цих країнах. До 2006 року програма TACIS була одним з головних практичних інструментів співпраці ЄС та У, спрямованого на підтримку виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Європейським Співтовариством, його країнами – членами та Україною. Однією із загальних цілей програми TACIS була підтримка переходу до ринкової ек. У як ключовий стратегічний партнер для транзиту нафти та газу до країн Європейського Союзу має на меті зміцнити свою роль транзитної держави та посилити свої енергетичні зв’язки з ЄС. в) реалізація програми – Східне партнерство;Цей механізм передбачає підвищення рівня політичної взаємодії, включаючи перспективу нового покоління угод про асоціацію, далекосяжну інтеграцію в економіку ЄС, спрощення перетину кордону ЄС для громадян за умови дотримання вимог безпеки, посилення механізмів енергетичної безпеки на користь усіх зацікавлених сторін, а також зростання фінансової допомоги. Східне партнерство надасть можливості значно посилити спільну роботу на рівні У-ЄС, зокрема, у напрямку наближення законодавства У та європейських стандартів.

45. Взаємодія природи і суспільства: еколого-економічні протиріччя а) система «суспільство – природа Взаємодія суспільства і природи - міжсистемний комплекс, де не в повній мірі додержується цілісність. Системи "суспільство" і "природа" також розвиваються відносно самостійно. Але подальший розвиток людства можливий тільки в межах системи "суспільство-природа" і можливий лише за умови загальної спільності людства що охоплює як сучасні, так і майбутні покоління. Взаємодія суспільства і природи в наш час повинна йти в напрямку формування системи "людство-природа", де розвиток суспільного виробництва буде ґрунтуватися на екологізованому типі технологічного засобу виробництва. Мета: забезпечення її екологічно сталого розвитку і в подальшому формуванні ноосфери, яка характеризує найвищу ступінь плину процесів у взаємодії суспільства і природи. б) основні поняття та визначення (екологія, ек природокористування, раціональне природокористування, еколог безпека тощо); Екологія – наука про взаємодію живих істот між собою і з навколишньою неорганічною природою. Природокористування - це сук усіх форм експлуатації природно-ресурсного потенціалу й заходи щодо його збереження.Раціональне – це така діяльність людини, метою якої є не лише задоволення своїх потреб, але й збереження природних систем в якісному стані.Нераціональне – це такий спосіб використання тіл і властивостей природи, який приводить до руйнування природно-ресурсного потенціалу, порушення закономірних природних процесів, забруднення природного середовища. Еколог безпека - стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей.Екосистема - це сук організмів, які мешкають разом та умов їх існування, закономірно взаємозв'язаних між собою, які утворюють систему взаємозумовлених біотичних, абіотичних явищ і процесів; під час взаємодії останніх відбувається абіотичний колообіг за участю продуцентів, консунентів, редуцентів. Єдиний природний комплекс, утворений живими організмами і їхнім життєвим середовищем, у якому всі компоненти зв'язані обміном речовин і енергії. в) еколого-економічні потреби Ек-ек потреби – синтез екологічних та екологізованих економічних інтересів.Важливе значення має проблема задоволення ек-ек потреб. Показником задоволення абсолютних ек-ек потреб є досягнення самовідновлювального потенціалу екосистеми. Наступний рівень – дійсні потреби. Визначити задоволення дійсних потреб можливе через граничнодопустимі концентрації, граничнодопустимі скиди і викиди, а також тимчасово-погоджені викиди. Ек-ек інтереси виникають на основі тісної взаємозалежності між суспільством і природою, і є складним поняттям. Ек-ек інтереси - це свідомі потреби, які перетворились у внутрішні потреби людей. Регіональні інтереси, виробництво-споживання, трансграничні переноси забруднюючих речовин.Економічний прогрес+охорона навколишнього середовища.

46. Процес, основні види і напрямки природокористування:а) особливості нераціонального природокористування;Природокористування - це сук усіх форм експлуатації природно-ресурсного потенціалу й заходи щодо його збереження.Нераціональне природокористування – це такий спосіб використання тіл і властивостей природи, який приводить до руйнування природно-ресурсного потенціалу, порушення закономірних природних процесів, забруднення природного середовища. б) особливості раціонального природокористування; б) Раціональне природокористування – це така діяльність людини, метою якої є не лише задоволення своїх потреб, але й збереження природних систем в якісному стані. Це таке природокористування, яке не приводить до якісних змін природної системи, але до якого людство ще не готове. Раціональне природокористування передбачає органічне, гармонійне поєднання антропогенних та природних процесів, завдяки чому досягається своєрідний компроміс «інтересів» всіх частин цих процесів. Раціональне природокористування - це оптимальний стан еколого-економічної системи. Воно здійснюється на основі науково обґрунтованих цілей та принципів. Загальною метою раціонального природокористування є задоволення зростаючих потреб людини в природних ресурсах за умов збереження компонентів природного середовища. в) компоненти природокористуванняв) Залежно від сфери господарської діяльності природокористування можна поділити на виробниче (промислове, сільськогосподарське тощо) і обслуговуване (рекреаційне, житлово- комунальне тощо). Компоненти природокористування:Ресурсоспоживання (добування, виявлення, вивчення, підготовка, вилучення, використання, розміщення відходів), перетворення і покращення (перетворення, покращення, захист, ліквідація наслідків), відновлення (відтворення, створення умов, відновлення), охорона середовища (запобігання негативних впливів, охорона, консервація ландшафтів, збереження різноманітності), управління та моніторинг (регулювання стану, управління, інвентаризація, облік, контроль).