Методичка по стандартизации туризма

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Опорний конспект лекцій

з курсу «Стандартизація, сертифікація туристичних послуг

та ліцензування туристичної діяльності» для студентів ІV курсу всіх форм навчання спеціальності «Туризм»

Частина І

Усі цитати, цифровий і	Затверджено
фактичний матеріал,	на засіданні кафедри
бібліографічні відомості	економіки та управління
перевірені, написання	туризмом.
сторінок відповідає	Протокол № 1
стандартам. Зауваження	від 3 вересня 2007 р.
рецензентів ураховані
_____________________
(підпис укладача)

ОДЕСА ОДЕУ 2007

Опорний конспект лекцій з курсу «Стандартизація, сертифікація туристичних послуг та ліцензування туристичної діяльності» для студентів ІV курсу всіх форм навчання спеціальності «Туризм». Частина І (Укл. С.С.Галасюк. – Одеса: ОДЕУ, ротапринт, 2007 р. – 64 с.)

УКЛАДАЧ: С.С. Галасюк, канд. екон. наук, доцент

РЕЦЕНЗЕНТИ: В.М. Беспалов, канд .екон. наук, доцент

(зовнішній рецензент)

В.Г. Герасименко, канд. екон. наук, доцент

І.В. Давиденко, канд. екон. наук, доцент

Коректор: Н.В. Стоянова

ЗМІСТ

стор.

ПЕРЕДМОВА ……………………………………………………………………. 3

ТЕМА 1. Державне регулювання туристичної діяльності

1.1.Необхідність державного регулювання

в сфері туризму …………………………………………………….…………..….		5
1.2.	Моделі державного регулювання в сфері туризму………..…….….…		8
1.3.	Структура державного регулювання туризму в Україні………….. .…		12
1.4.	Нормативно-правова база здійснення туристичної діяльності

в Україні……………………………………………………………………….…… 17

ТЕМА 2. Ліцензування як форма державного регулювання туристичної діяльності

2.1.	Сутність ліцензування туристичної діяльності ………….. ……..	20
2.2.	Міжнародний досвід ліцензування туристичної діяльності…..……	23

2.3.Історія ліцензування туристичної діяльності в Україні……………..……. 26

2.4.Нормативно-правова база ліцензування туристичної

діяльності в Україні..………………………………………………………………. 33

ТЕМА 3. Ліцензійні умови здійснення туристичної діяльності в Україні

3.1.	Організаційні вимоги до здійснення туристичної діяльності…..………… 36
3.2.	Вимоги до службового приміщення ліцензіата…………………………… 39
3.3.	Вимоги до кадрового складу працівників ліцензіата…………………….	40
3.4.	Вимоги до інформаційно-рекламної діяльності ліцензіата …	………..	47
3.5.	Вимоги до укладання договорів при наданні туристичних послуг …….		48

3.6.Вимоги до організації туристсько-екскурсійного обслуговування ……. 50

3.7.Вимоги до забезпечення системи безпеки туристів

та їх страхового захисту ……………………………………………

…………….

54

ЛІТЕРАТУРА ……………………………………………………………………. 60

ПЕРЕДМОВА

Курс «Стандартизація, сертифікація туристичних послуг та ліцензування туристичної діяльності» входить до блоку нормативних дисциплін зі спеціальності «Туризм». Метою викладання цієї дисципліни є формування знань у студентів з основ державного регулювання туристичною галуззю, питань теорії та практики закордонної та вітчизняної системи стандартизації, сертифікації туристичних послуг та ліцензування туристичної діяльності.

За своїм змістом опорний конспект лекцій (ОКЛ) з даного курсу спрямований на вирішення наступних питань:

-обґрунтування необхідності державного регулювання у сфері туризму;

-розгляд основних моделей державного управління туристичною галуззю

врізних країнах світу;

-ознайомлення зі структурою, специфікою та хронологією державного керування туризмом в Україні;

-вивчення сутності ліцензування туристичної діяльності, міжнародної практики з ліцензування в туризмі, механізму отримання ліцензії на провадження туристичної діяльності в Україні;

-набуття умінь формувати та подавати комплект необхідних документів для одержання ліцензії, знання причин та механізмів її переоформлення,

анулювання, видачі дублікату, методики здійснення державного контролю за діяльністю ліцензіата;

- розуміння сутності стандартизації в туризмі, міжнародної діяльності у сфері стандартизації; знання видів стандартів, порядку їх розроблення,

затвердження, реєстрації, перегляду, внесення змін та скасування;

-визначення сутності сертифікації туристичних послуг, її основних видів і форм, міжнародної практики з сертифікації у сфері туризму;

-вивчення порядку та схем обов'язкової сертифікації готельних послуг та послуг харчування в Україні;

- уміння формувати пакет документів для подання в органи з сертифікації туристичних послуг на одержання сертифікату відповідності.

ОКЛ з дисципліни «Стандартизація, сертифікація туристичних послуг та ліцензування туристичної діяльності» створено із двох частин. Даний випуск ОКЛ

єпершою частиною, яка складається із трьох тем:

1.Державне регулювання туристичної діяльності.

2.Ліцензування як форма державного регулювання туристичної діяльності.

3.Ліцензійні умови здійснення туристичної діяльності в Україні.

У другому випуску ОКЛ будуть розглянуті наступні теми:

4.Механізм одержання ліцензії на здійснення туристичної діяльності в

Україні.

5.Стандартизація як форма державного регулювання туристичної діяльності.

6.Сертифікація як форма державного регулювання туристичної діяльності.

Даний ОКЛ дозволить студентам - майбутнім фахівцям з туризму - глибше уявити собі сутність державного регулювання у сфері туризму, вивчити теоретичні основи стандартизації, сертифікації та ліцензування туристичної діяльності та набути уміння з їх практичної реалізації.

При написанні ОКЛ були використані нормативно-правові акти України,

матеріали підручників і навчальних посібників з туризму відомих вітчизняних та зарубіжних авторів, періодичні видання. На основі чинного законодавства України про туризм та за матеріалами офіційного сайту Державної служби туризму і курортів автором розроблено багато таблиць та рисунків.

Опорний конспект лекцій доцільно використовувати не тільки на лекціях та практичних заняттях, але й під час самостійної роботи при вивченні курсу

«Стандартизація, сертифікація туристичних послуг та ліцензування туристичної діяльності», а також при підготовці до іспиту.

3

Тема 1. Державне регулювання туристичної діяльності

План лекції

1.1.Необхідність державного регулювання в сфері туризму.

1.2.Моделі державного регулювання в сфері туризму.

1.3.Структура державного регулювання туризму в Україні.

1.4.Нормативно-правова база здійснення туристичної діяльності в Україні.

Література: 1, 3, 6, 7, 10, 11, 17, 18, 20 – 30.

1.1. Необхідність державного регулювання в сфері туризму

Туризм є найбільш розвинутим та одним з найдинамічніших секторів

світової економіки. За швидкі темпи росту він визнаний економічним феноменом

ХХстоліття.

Урозвитку туризму немаловажне значення належить його державному регулюванню.

Зодного боку, наявність потужного туристсько-рекреаційного потенціалу є важливою, але далеко не достатньою умовою для того, щоб зробити туризм процвітаючою сферою економіки.

Зіншого боку, при всьому різноманітті туристичних фірм, підприємств,

установ, організацій, у цьому секторі існують певні границі, далі яких процес децентралізації та деконцентрації йти не може.

Тому будь-які потенційні можливості розвитку туризму можуть бути реалізовані повною мірою тільки в результаті сполучення ринкових механізмів господарювання з його державним регулюванням у вигляді необхідних юридичних, політичних, економічних, соціальних та інших гарантій.

Тільки у цьому випадку можна забезпечити сталий розвиток індустрії туризму, не наносячи шкоду природним і культурним цінностям, які виступають об'єктами туристичних атракцій.

4

У зв'язку із цим переважна більшість держав створюють у своїй структурі

спеціалізований національний орган з координації роботи всіх підприємств

туризму.

Необхідність державного регулювання туристичною галуззю обумовлена

численними причинами, які поруч із функціями держави у сфері управління

туризмом наведені у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Необхідність державного регулювання сферою туризму

	Причини
	необхідності			Функції держави
	державного
	регулювання
			1	Розроблення нормативно-правової бази туризму
	Комплексний		2	Розроблення програм розвитку туризму
	характер		3	Виділення бюджетних коштів на розвиток туризму
	сфери		4	Залучення інвестицій в сферу туризму
	туризму		5	Застосування пільг в оподаткуванні
			6	Розвиток периферійних районів
			7	Підготовка та підвищення кваліфікації кадрів
			1	Безпека надання туристичних послуг
	Захист		2	Фінансові гарантії відповідальності туристичних фірм
	інтересів		3	Страхування туристів
	споживачів		4	Інформування туристів про виникнення форс-мажорних
	туристичних			обставин
	послуг		5	Забезпечення особистої безпеки туристів та їх майна
			6	Надання необхідної необходимой медичної, правової та
				інших видів допомоги при надзвичайних ситуаціях
			7	Захист інтересів туристів за межами своєї держави
			1	Встановлення найбільш допустимих норм
				навантаження на туристичні ресурси
	Захист		2	Забезпечення оптимального рівню пропускної
	навколишнього			спосібності туристичної місцевості
	середовища		3	Створення і ведення реєстру туристичних ресурсів
			4	Введення санкцій за порушення законодавства з
				охорони природи та культурно-історичних визначних
				пам`яток
			5	Раціональне планування забудови територій

5

				Продовження таблиці 1.1
			1	Спрощення процедури оформлення зарубіжних
	Визначення			паспортів
	порядку		2	Спрощення правил видачі віз
	перетинання		3	Введення безвізового перетинання кордону з деякими
	державного			країнами
	кордону		4	Спрощення митного і валютного контролювання
			5	Виробка критеріїв надання політичного сховища,
				боротьби з незаконною міграцією тощо
	Виховальний		1	Формування почуття патріотизму
	характер туризму		2	Формування гармонічного розвитку особистості
			1	Збір та обробка статистичних даних про розвиток
				туризму
			2	Випуск та розповсюдження рекламно-інформаційних
				матеріалів про розвиток сфери туризму
	Рекламно-		3	Проведення наукових досліджень в туризмі
			4	Допомога в проведенні міжнародних туристичних
	інформаційне			виставок в своєї країні
	забезпечення		5	Організація участі країни в туристичних виставках
	туризму			інших держав
			6	Просування національного турпродукту на світовому
				туристичному ринку (реклама країни як туристичного
				напряму)
			7	Вирішення проблеми сезонності в туризмі, у тому числі
				популяризація окремих видів туризму, які не залежать
				від часу року
			1	Сприятливість поширенню та укріпленню
				міжнародного співробітництва в сфері туризму
	Міжнародне		2	Укладання міжнародних угод даної країни в сфері
	співробітництво			туризму
	держави в сфері		3	Участь даної країни в діяльності міжнародних
	туризму			туристичних організацій
			4	Відкриття мережі туристичних представництв даної
				країни у зарубіжжі

Ознайомившись із даними таблиці 1.1, можна зробити висновок про необхідність державного регулювання в сфері туризму та дати його визначення:

Державне регулювання в сфері туризму – це цілеспрямований вплив держави на учасників туристичної діяльності для забезпечення сприятливих умов розвитку туризму.

6

1.2. Моделі державного регулювання у сфері туризму

Досвід різних країн показує, що успіх розвитку туризму прямо залежить від того, як на державному рівні сприймається ця галузь, наскільки вона користується державною підтримкою.

Хоча необхідність державного управління в сфері туризму є очевидною,

реалізація його вимагає особливого підходу. Це пов'язане з тим, що:

-з одного боку, сфера туризму як багатогалузевий комплекс, має потребу в координації своєї господарської діяльності набагато сильніше, ніж будь-яка інша;

-з іншого боку, надмірна державна присутність і регламентація придушує прояв підприємницької ініціативи, яка лежить в основі становлення ринкових відносин.

Крім того, сфера туризму має величезне економічне, політичне і соціально-

культурне значення для будь-якої країни. Тому формування державних органів управління є досить складним процесом.

Світова практика свідчить, що ідеальної формули, яка дала б можливість державі створити оптимальну структуру керування туристичною сферою, не існує.

Вивчаючи принципи державного регулювання туристичної діяльності,

можна виділити три характерні позиції, що були присутніми на світовому туристичному ринку в різний час:

- жорстке авторитарне управління всіма аспектами туризму в країні;

-м'які підходи до регулювання та координації туристичної діяльності органами національної туристичної адміністрації;

-байдужність до туризму, як до явища соціального та економічного.

У цей час існують різні організаційні системи управління туризмом - від самостійних або спільних міністерств, а також адміністрацій при них, до національних асоціацій (корпорацій), прямо підлеглих урядові. Проте, у

міжнародній практиці сформувалося кілька основних моделей державного регулювання в сфері туризму.

7

Перша модель передбачає наявність сильного та авторитетного міністерства, що концентрує у своїх руках значний контроль над туристичною галуззю. У тих країнах, де туризм зведений у ранг державної політики, органи його управління мають дуже великі повноваження в області інвестицій,

досліджень, підготовки кадрів, реклами. Така модель державного регулювання туризму характерна для країн, що розвиваються, та для країн з перехідною економікою. Крім того, вона існує й у деяких високорозвинених у туристичному відношенні країнах з багатою туристичною історією, які хочуть постійно підтримувати на належному рівні туристичний імідж своєї країни.

Друга модель припускає створення комбінованого міністерства, що крім туризму займається й іншими, суміжними видами діяльності. У цей час вона стає характерної для країн Центральної та Східної Європи, де розвиток інфраструктури, залучення інвестицій у туристичну галузь, просування національного туристичного продукту на світові ринки є найважливішими завданнями національних туристичних організацій цих країн.

Третя модель характеризується створенням самостійної спеціалізованої структури - Національної туристичної адміністрації (НТА) - у рамках багатофункціонального міністерства або прямо підлеглої уряду країни. Головні відмітні риси цієї моделі державного регулювання – чіткий поділ органів НТА на дві галузі: адміністративну і маркетингову, а також загальна тенденція до зменшення ролі центральної виконавчої влади, що веде до скорочення державних витрат, у тому числі й на розвиток туризму. У результаті цього стали з'являтися змішані державно-приватні структури в області регулювання туристичної діяльності з метою залучення до виконання державних завдань коштів із приватного сектора.

Четверта модель припускає рішення питань розвитку туризму на місцях

(самостійно СТД) на основі ринкової економіки, тобто у рамках цієї моделі центральний орган державного регулювання туризмом відсутній.

Докладніше дані моделі розглядаються у таблиці 1.2.

8