173. Для аргументації теорії додаткової вартості к. Маркс вводить в науковий оборот нові категорії:

а) товар – робоча сила;

б) постійний і змінний капітал;

в) необхідний і додатковий робочий час;

г) всі відповіді правильні.

174. К. Маркс визначає капітал як:

а) самозростаючу вартість;

б) товар тривалого використання;

в) засіб інвестування і розширення виробництва;

г) засіб зайняти корисною діяльність працьовитих людей.

175. К. Маркс розглядав капітал як:

а) грошові ресурси, які спрямовуються на розвиток виробництва;

б) засіб експлуатації найманої праці і капіталом;

в) засіб інвестування і розширення виробництва;

г) засіб зайняти корисною діяльність працьовитих людей.

176. Згідно теорії К.Маркса, постійний капітал – це:

а) частина капіталу, яка перетворюється на засоби виробництва;

б) частина капіталу, яка витрачається на придбання робочої сили;

в) витрати на фіксовані ресурси, які не змінюються зі зміною обсягу випуску;

г) правильні відповіді а) і в).

177. Згідно теорії К.Маркса змінний капітал - це:

а) частина капіталу, яка перетворюється на засоби виробництва;

б) частина капіталу, яка витрачається на придбання робочої сили;

в) витрати на фіксовані ресурси, які не змінюються зі зміною обсягу випуску;

г) витрати на змінні ресурси.

178. Заробітну плату К.Маркс визначає як:

а) перетворену форму вартості і ціни товару „робоча сила”;

б) ринкову вартість праці;

в) мінімум засобів для існування робітника;

г) правильні відповіді а) і в).

179. Зростання органічної будови капіталу, за Марксом, спричиняє:

а) зростання промислової резервної армії праці;

б) абсолютне і відносне зубожіння пролетаріату;

в) посилення поляризації суспільства;

г) всі відповіді правильні.

180. Процес капіталістичного нагромадження, за К.Марксом, – це насамперед:

а) збільшення позичкового капіталу;

б) капіталізація частини додаткової вартості;

в) концентрація і централізація капіталу;

г) збільшення масштабу капіталістичного виробництва.

181. Перетвореними формами додаткової вартості, за К. Марксом, виступають:

а) фактори виробництва – земля, праця, капітал;

б) ціна й заробітна плата;

в) прибуток, рента, процент;

г) диференційна та абсолютна земельна рента.

182. Автором теорії абсолютної земельної ренти був:

а) В. Петті; б) А. Сміт; в) Ф. Кене; г) К. Маркс.

183. Причиною виникнення абсолютної земельної ренти К. Маркс вважав:

а) відмінності у родючості різних ділянок землі;

б) дію закону спадної родючості землі;

в) приватну власність на землю;

г) відмінності у місцерозташуванні різних ділянок землі.

184. Тенденція норми прибутку до зниження, за Марксом, породжується:

а) підвищенням заробітної плати найманих робітників;

б) зростанням органічної будови капіталу;

в) підвищенням цін на предмети споживання;

г) збільшенням у структурі капіталу частки змінного капіталу.

185. Наслідки дії закону тенденції норми прибутку до зниження згідно з теорією К.Маркса полягають у тому, що:

а) розвиток продуктивних сил за умов капіталізму вступає у протиріччя з метою способу виробництва – збільшенням вартості капіталу;

б) дійсною границею капіталістичного виробництва стає сам капітал;

в) капіталізм знищить себе сам, оскільки вичерпуються можливості його саморозвитку;

г) всі відповіді правильні.

186. Хто вперше реалізував на практиці ідею регульованого ринку:

а) Дж.М.Кейнс;

б) Р.Лукас;

в) В.І.Ленін;

г) Ф.Д.Рузвельт.

2. МАРЖИНАЛІЗМ. СТАНОВЛЕННЯ НЕОКЛАСИЧНОЇ ТРАДИЦІЇ В ЕКОНОМІЧНІЙ ТЕОРІЇ

187. Маржиналізм ґрунтується на дослідженні:

а) причинно-наслідкових залежностей між економічними змінними;

б) граничних величин на різних рівнях економічного аналізу;

в) об’єктивних економічних законів;

г) всі відповіді правильні.

188. Маржиналізм використовує в дослідженні:

а) функціональні залежності між економічними змінними;

б) граничні економічні величини;

в) рішення, спрямовані на макcимізацію цільових функцій економічних суб’єктів;

г) всі відповіді правильні.

189. Маржиналізм збагатив економічну теорію розробкою:

а) принципу рідкісності (обмеженості) ресурсів;

б) принципу раціональності поведінки економічних суб’єктів;

в) принципу спадної граничної корисності;

г) всі відповіді правильні.

190. Провідне місце в концепціях австрійської школи належить теорії:

а) додаткової вартості;

б) граничної продуктивності;

в) граничної корисності;

г) загальної економічної рівноваги.

191.Термін „граничний” був введений у науковий оборот:

а) В. Джевонсом; б) Е. Бем-Баверком; в) Ф.Візером; г) К.Менгером.

192. Представниками першої хвилі „маржиналістської революції” вважають:

а) К.Менгера, Ф.Візера, Е.Бем-Баверка, В.Джевонса, Л.Вальраса;

б) А.Маршалла, Дж.Б.Кларка, В.Парето;

б) Й.Тюнена, Ж.Дюпюї, Г.Госсена, А.Курно;

г) К.Менгера, Ф.Візера, А.Маршалла, В.Парето.

193. Представники маржиналізму та їх попередники вводять в науковий оборот поняття:

а) гранична корисність, гранична доходність;

б) гранична продуктивність, граничні витрати;

в) економічне благо, цінність;

г) всі відповіді правильні.

194. Яке із наступних визначень цінності належить маржиналістам?

а) цінність визначається кількістю праці, витраченої на виробництво золота і срібла;

б) цінність блага або його цінність визначається його граничною корисністю;

в) цінність визначається кількістю суспільно необхідної праці, витраченої на виробництво товару;

г) цінніість товару визначається витратами його виробництва.

195. „Маржинальна революція” була підготовлена дослідженнями попередників – німецьких і французьких економістів, до яких належали:

а) А.Курно, Й.Тюнен, Г.Госсен, Ж.Дюпюї;

б) Ф.Еджворт, В.Парето, Дж.Б.Кларк;

в) Ж.Б.Сей, Ф.Бастіа, В.Сеніор;

г) Л.Вальрас, А.Пігу, В.Джевонс.

196. Фундаментальні принципи оптимізації рішень споживача, згодом перевідкриті представниками австрійської школи і названі ім’ям цього економіста, були сформульовані їх попередником:

а) Й.Тюненом; б) А.Курно; в) Г.Госсеном; г) Ж.Дюпюї.

197. Центральною у концепціях австрійської школи стала теорія:

а) трудової вартості;

б) граничної продуктивності;

в) граничної корисності;

г) загальної економічної рівноваги.

198. Родоначальницею теорії граничної корисності стала:

а) лондонська школа; б) американська школа;

в) кембриджська школа; г) австрійська школа.

199. Автором суб’єктивно-психологічної теорії проценту, був:

а) К.Менгер; б) Ф.Візер; в) Е.Бем-Баверк; г) Г.Кассель.

200. Автором суб’єктивно-психологічної теорії витрат виробництва – теорії альтернативних витрат, яка становить основу сучасної мікроекономіки, був представник австрійської школи:

а) К.Менгер; б) Е.Бем-Баверк; в) Ф.Візер; г) В.Парето.

201. Термін „економікс” вперше був введений у науковий оборот:

а) Дж.М.Кейнсом; б) А. Маршаллом;

в) В.Джевонсом; г) Л.Вальрасом.

202. Термін „економікс” як початок нового напряму науки був використаний А.Маршаллом у праці „Принципи економікс” у:

а) 1615 р.; б) 1801 р.; в) 1890 р.; г) 1920 р.

203. Курс „економікс” як нового викладу економічної теорії вперше був прочитаний:

а) у 1770 р. А. Смітом у Глазговському університеті;

б) у 1801 р. Дж. Стюартом в Единбурзькому університеті;

в) у 1844 р. К. Марксом у Берлінському університеті;

г) у 1902 р. А. Маршаллом у Кембриджському університеті.

204. Основним підручником з економічної теорії в університетах Європи і Північної Америки у 90-х рр. ХІХ ст. – 40 рр. ХХ ст. стала праця:

а) Д.Рікардо „Принципи політичної економії та оподаткування”;

б) Дж.С.Мілля „Принципи політичної економії”;

в) А.Маршалла „Принципи економікс”;

г) П.Семюелсона „Економікс”.

205. Автором теорії граничної продуктивності та вчення про статику і динаміку був американський економіст:

а) В. Джевонс; б) Л. Вальрас; в) В. Парето; г)Дж. Б. Кларк.

206. Засновником сучасного макроекономічного моделювання часто вважають автора теорії загальної економічної рівноваги:

а)В. Джевонса; б) А. Курно; в) Л. Вальраса; г) В. Парето.

207. Теоретичне вперше обґрунтував критерій ефективності розподілу ресурсів у конкурентній економіці:

а) В.Джевонса; б) В.Парето; в) Ф.Еджворта; г) Л.Вальраса.

208. Математичний інструментарій функціонального аналізу поведінки споживача, зокрема „криві байдужості”, був створений англійським економістом:

а) А.Маршаллом; б) Ф.Еджвортом; в) В.Парето; г) В.Джевонсом.

209. А.Маршалла вважають засновником:

а) математичної школи та інституціонального аналізу;

б) лондонської школи та функціонального аналізу;

в) кембриджської школи та неокласичного аналізу;

г) австрійської школи та граничного аналізу.

210. Можливість А.Маршаллу перевести "Політичну економію" в "Економікс" дало введення в предмет дослідження:

а) відносин попиту;

б) відносин пропозиції;

в) теорії трудової вартості і маржиналізму;

г) відносин попиту і пропозиції.

211.Предметом „Економікс” у А.Маршалла є:

а) виробничі відносини;

б) відносини попиту і пропозиції;

в) наука про багатство і спонукальні мотиви людей до економічних дій.

212. Неокласична школа виникає на основі синтезу класичної теорії та:

а) меркантилізму; б) монетаризму;

в) маржиналізму; г) всіх зазначених напрямів.

213. Висхідним у неокласичній теорії було положення:

а) ринкова економіка не є саморегульованою, ринки не є досконало конкурентними;

б) ціни і заробітна плата є негнучкими;

в) для забезпечення загальної економічної рівноваги необхідне активне державне втручання;

г) ринкова економіка здатна забезпечити повне і ефективне використання ресурсів.

214. А. Маршалл довів, що ринкова ціна товару визначається:

а) суспільно-необхідними витратами праці;

б) витратами виробництва;

в) корисністю благ;

г) взаємодією попиту і пропозиції.

215. Зрівноважена ціна товару А.Маршаллом визначається на основі:

а) трудової теорії вартості;

б) теорії витрат виробництва;

в) теорії граничної корисності;

г) граничної корисності та граничних витрат.

216. Згідно з теорією Маршалла, ціна попиту визначається:

а) суспільно-необхідними витратами праці;

б) витратами виробництва;

в) граничною корисністю благ;

г) суспільними потребами;

д) корисністю благ.

217. Згідно з теорією Маршалла, ціна пропозиції визначається:

а) суспільно-необхідними витратами праці;

б) витратами виробництва;

в) мінімальними витратами праці;

г) індивідуальними витратами праці.

218. Синтетична теорія А. Маршалла поєднала:

а) елементи теорії трудової вартості та теорії граничної корисності;

б) вплив об’єктивних та суб’єктивних чинників ціноутворення;

в) вплив чинників попиту та пропозиції;

г) всі відповіді правильні.

219. Для характеристики впливу попиту та пропозиції на рівноважну ринкову ціну А.Маршалл застосував відому алегорію:

а) „невидимої руки”; б) „лез ножиць”;

в) „нічного сторожа”; г) „квіткового горщика”.

220. Який новий фактор виробництва ввів А.Маршалл в свій аналіз:

а) капітал;

б) працю;

в) землю;

г) організацію.

221. Розмежування двох часових періодів дозволило А.Маршаллу здійснити поділ витрат на:

а) явні та неявні; б) постійні та змінні;

в) внутрішні та зовнішні; г) бухгалтерські та економічні.

222. Аналіз фактора часу дозволив А.Маршаллу встановити, що:

а) у довгостроковому періоді переважний вплив на ринкову ціну чинить попит, у короткостроковому – пропозиція;

б) у короткостроковому періоді переважний вплив на ринкову ціну чинить попит, у довгостроковому – пропозиція;

в) незалежно від часового періоду попит і пропозиція чинять однаковий вплив на ринкову ціну;

г) незалежно від часового періоду ціна визначається витратами виробництва.

223. Найвидатнішим учнем А.Маршалла – фундатора неокласичного напряму – став економіст, який спростував постулати класичної теорії, здійснивши новий переворот в економічній науці:

а) А.Пігу; б) Дж.М.Кейнс;в) М.Фрідмен; г) Ф.Хайєк.

224. Автором теорії „економічного добробуту” був англійський економіст:

а) А.Маршалл; б) А.Пігу; в) В.Парето; г) В.Джевонс.

225. В. Парето встановив, що розподіл ресурсів в конкурентній економіці є ефективним, коли:

а) хоча б один суб’єкт може поліпшити свій стан без погіршення стану іншого;

б) існує можливість поліпшити стан всіх економічних суб’єктів;

в) жоден суб’єкт не може поліпшити свого стану, не погіршуючи при цьому стану іншого;

г) оптимальна структура споживання досягається за рівності граничних корисностей усіх благ.

226. Методу дослідження Дж. Б. Кларка відповідав поділ економіки на:

а) макроекономіку і мікроекономіку;

б) ефективну та неефективну економіку;

в) економічну статику та економічну динаміку;

г) національну та світову економіку.

227. Аналіз фактора часу, розмежування коротко– та довгострокового періодів становили визначний внесок у розвиток економічної теорії, зроблений:

а) А.Маршаллом; б) В.Джевонсом; в) К.Менгером; г) В.Парето.

228. Автором теорії спадної граничної продуктивності факторів виробництва був американський економіст:

а) І.Фішер; б) Г.Ч.Кері; в) Дж.Б.Кларк; г) А.Маршалл.

Модуль 2. Економічна думка XX століття

2. КЕЙНСІАНСТВО ТА ЙОГО ЕВОЛЮЦІЯ

229. Найбільш визначний вплив на реальну економічну політику розвинених країн світу у 30-70 pоки XX ст. справила:

а) неокласична теорія; б) кейнсіанська теорія;

в) марксистська теорія; г) монетаристська теорія.

230. Які напрями економічної думки можна віднести до сучасних:

а) фізіократію;

б) класичний;

в) кейнсіанство;

г) монетаризм.

231. Вченим, завдяки науковому внеску якого відбулося становлення макроекономіки як нової наукової дисципліни, був:

а) К.Маркс; б) П. Самуельсон; в) Дж. М. Кейнс; г) А.Маршалл.

232. На відміну від неокласиків, Дж.М. Кейнс:

а) надавав перевагу макроекономічному аналізу перед мікроекономічним;

б) вважав, що визначальними у розвитку економіки є чинники попиту, а не пропозиції;

в) поставив рівень зайнятості в залежність не від величини заробітної плати, а від рівня сукупного попиту;

г) всі відповіді правильні.

233. Основу методології дослідження Дж. М. Кейнса становлять:

а) пріоритет мікроекономічного аналізу;

б) пріоритет макроекономічного аналізу;

в) прихильність "законам ринку" Сея";

г) емпіричний метод дослідження.

234. Тут наведено думки таких видатних економістів ХХ ст., як Дж. М. Кейнс (засновник макроекономічного підходу), Т. Веблен (засновник інституціоналізму), Ф. Гайек (ортодокс неокласичної теорії), Л. Ерхард (один із засновників теорії „соціального ринкового господарства”), М. Фрідмен (лідер сучасних монетаристів). У якому випадку відбито кейнсіанські уявлення про економічний розвиток?

а) конкуренція – скрізь, де можливо, регулювання – там, де необхідно;

б) економічними мотивами людей рухають насамперед родинні почуття, інстинктивний потяг до знань і високої якості виконуваної роботи;

в) державне регулювання виробництва внаслідок лагового ефекту приносить більше шкоди, ніж користі, тому держава повинна обмежуватись регулюванням пропозиції грошей в економіці;

г) ринкова економіка нестабільна за своєю природою, вона нездатна до саморегулювання і автоматичного відтворення рівноваги;

д) гарантія свободи – в приватній власності.