257. До теоретичних засад неолібералізму належать:

а) створення державою умов для ефективного функціонування ринкового механізму;

б) пріоритет державної власності та державних господарських структур;

в) централізований розподіл ресурсів та суспільного продукту;

г) збільшення обсягів державних замовлень, закупівель і позик.

258. Тут наведено думки таких видатних економістів ХХ ст., як Дж. М. Кейнс (засновник макроекономічного підходу), Т. Верлен (засновник інституціоналізму), Ф. Хайек (ортодокс неокласичної теорії), Л. Ерхард (один із засновників теорії „соціального ринкового господарства”), М. Фрідмен (лідер сучасних монетаристів). В якому випадку відбито консервативні неокласичні уявлення щодо умов економічної діяльності?

а) конкуренція – скрізь, де можливо, регулювання – там, де необхідно;

б) економічними мотивами людей рухають насамперед родинні почуття, інстинктивний потяг до знань і високої якості виконуваної роботи;

в) державне регулювання виробництва внаслідок лагового ефекту приносить більше шкоди, ніж користі, тому держава повинна обмежуватись регулюванням пропозиції грошей в економіці;

г) ринкова економіка нестабільна за своєю природою, вона незжатна до саморегулювання і автоматичного відтворення рівноваги;

д) гарантія свободи – в приватній власності.

259. Провідним поборником ринкового мислення ХХ століття, який виступив проти будь-яких спроб державного втручання в економіку і у праці „Дорога до рабства” стверджував, що навіть помірне одержавлення економіки призводить до встановлення тоталітаризму, був:

а) Р.Лукас; б) Ф.Хайєк; в) М.Фрідмен; г) М.Алле.

260. У своїх працях Ф.Хайєк:

а) захищає право максимальної свободи людини як визначальну складову спонтанного економічного порядку;

б) захищає ідею соціальної справедливості у ринковій економіці;

в) захищає державну монополію на емісію грошей;

г) захищає право держави на проведення активної фіскальної політики.

261. Методологічну основу поглядів Ф.Хайєка становить:

а) ідея „спонтанного порядку”; б) ідея мультиплікатора;

в) ідея акселератора; г) правильні відповіді б) і в).

262. Представниками фрайбурзької школи неолібералізму є:

а) Л.Мізес, М.Фрідмен, А.Шварц;

б) Ф.Хайєк, Л.Роббінс, Е.Кеннан;

в) В.Ойкен, Л.Ерхард, В.Репке, А.Рюстов, А.Мюллер-Армак;

г) Ж.Рюеф, Л.Арман, М.Алле, Ф.Перру.

263. Особливістю німецького неолібералізму є:

а) поєднання ідеї сильної держави та неокласичної ідеї саморегульованого ринкового механізму;

б) заперечення будь-якого державного втручання в економіку;

в) застосування „індикативного планування” для досягнення економічної рівноваги;

г) обґрунтування неспроможності ринку і необхідності центрально-керованого господарства.

264. Термін „соціальне ринкове господарство” був введений у науковий оборот:

а) В.Репке; б) В.Ойкеном; в) Л. Ерхардом; г) А. Мюллером-Армаком.

265. Теорія „соціального ринкового господарства”:

а) виходила з ідеї свідомого поєднання природного економічного порядку з керівною функцією держави;

б) була теорією „третього шляху” розвитку;

в) передбачала перерозподіл державою національного доходу на користь соціальної сфери;

г) всі відповіді правильні.

266 Автором фундаментального в сучасній макроекономіці „рівняння обміну”, був:

а) М.Фрідмен; б) І.Фішер; в) Л.Мізес; г) Ф.Хайєк.

267. Лідером сучасного монетаризму є представник чиказької школи американського неолібералізму:

а) Л.Мізес; б) П.Самуельсон; в) М.Фрідмен; г) І.Фішер.

268. Тут наведено думки таких видатних економістів ХХ ст., як Дж. М. Кейнс (засновник макроекономічного підходу), Т. Веблен (засновник інституціоналізму), Ф. Гайек (ортодокс неокласичної теорії), Л. Ерхард (один із засновників теорії „соціального ринкового господарства”), М. Фридмен (лідер сучасних монетаристів). У якому випадку відбито монетарні уявлення про економічне регулювання?

а) конкуренція – скрізь, де можливо, регулювання – там, де необхідно;

б) економічними мотивами людей рухають насамперед родинні почуття, інстинктивний потяг до знань і високої якості виконуваної роботи;

в) державне регулювання виробництва внаслідок лагового ефекту приносить більше шкоди, ніж користі, тому держава повинна обмежуватись регулюванням пропозиції грошей в економіці;

г) ринкова економіка нестабільна за своєю природою, вона нездатна до саморегулювання і автоматичного відтворення рівноваги;

д) гарантія свободи – в приватній власності.