Додаткова література

1. Гурко Е.Н. Деконструкция : тексты и интерпретация / Е.Н. Гурко. − Минск: Экономпресс, 2001. − 320 с.

2. Декомб В. Современная французская философия . − М: Из-во "Весь мир", 2000. − 336 с.

3. Континент Європа : наук. зб., присв. 80-річчю виходу в світ праці Освальда Шпенглера "Занепад Європи". − Львів: Львівський нац. ун-т ім.І.Франка, 2000. − 173 с.

4. Мартін Гайдеггер очима сучасників / Упоряд. Т.С.Ляшенко. − К.: Стилос, 2002. − 127 с.

5. Окороков В.Б. Релятивистская реконструкция феноменологических топологий мышления Э.Гуссерля и М.Хайдеггера . − Днепропетровск: Днепропетр. нац. ун-т, 2003. − 175 с.

6. Прехтль П. Введение в феноменологию Гуссерля. − Томск: Водолей, 1999. − 96 с.

7. Ставцев С.Н. Введение в философию М.Хайдеггера. − СПб: Лань, 2000. − 188 с.

8. Философские идеи Людвига Витгенштейна. − М.: Мысль, 2001. − 170 с.

9. Фрейд З. Тотем и табу / З. Фрейд. − М.: Олимп, 1998. − 446 с.

10. Фурс В.Н. Философия "Незавершенного модерна" Юргена Хабермаса / В.Н. Фурс. − Минск: Экономпресс, 2000. − 224 с.

Методичні вказівки

Марксистське вчення, яке вважало реальною основою буття суспільства його матеріальне життя, у ХХ ст. пережило кілька трансформацій. Спробу практичної реалізації теоретичного потенціалу марксизму здійснили в Росії партія більшовиків. В.І.Ленін (1870-1924) в філософії розглядав проблеми матеріалістичної діалектики, гносеології, теорії соціалістичної революції, держави. Подальший розвиток ідей марксизму в СРСР пов'язаний з формуванням єдиної ідеології. Але і в цих умовах філософи працювали над питаннями методології науки, людини, свідомості, ідеального, цінностей, культури. У Західній Європі наявним став розкол класичного марксизму з ревізіонізмом, який трасформувався у соціал-демократичний рух.

Кінець ХІХ-початок ХХ ст. знаменували перегляд всіх раціональних принципів, які володіли філософськими умами впродовж декількох століть. Процеси глобалізації, науково-технічні успіхи, прорив в системі комунікацій підготували зміну і філософських поглядів, позицій, світогляду в цілому. Виникає новий тип філософії - ірраціональний.

В зв'язку з цим змінюється і відношення філософів нового покоління до раціоналістичної науки, з'являються критичні погляди на обмеженність пізнавальних можливостей розуму, песимістичні роздуми щодо майбутнього культури і людства. Загострюються протиріччя між прихильниками науки (сцієнтистами) і її противниками (антисцієнтистами).

Релігійна філософія у ХХ ст. вирішувала проблеми гармонізації віри і знання, знаходження місця релігії у системі наукового світосприйняття. Історія має гуманний зміст і сучасне суспільство повинне орієнтуватися на релігійно-моральні ідеали.

Термін "посмодерн" (post - після) використовується для означення як специфіки культури другої половини ХХ ст., так і сучасної філософської думки. До цього напряму відносяться Ж.Лакан (1901-1981), Ж.Дерріда (1930-2004), Ж.Батай (1987-1962), Ж.Делез (1925-1995), М.Фуко (1926-1984), Р.Барт (1915-1980), Р.Рорті (род.1931).

Філософи-постмодерністи відмовились від розуміння абсолютності буття. Вони розглядають об'єктивну сутність як ілюзію, отримання знання як нескінчений перегляд словнику, людське пізнання не як відображення світу, а як інтерпретацію його. Тобто постмодернізм відображає світогляд, вільний від будь-яких інтелектуальних обмежень. Стиль філософствування стає алегоричним, метафоричним, близьким до літературного. Філософи цього напряму критикують всю систему раціоналістичної філософії, вважаючи її обмеженою та застарілою.