Тема 2. Основні проблеми сучасної філософії

Питання:

1. Буття як вихідна категорія для побудови системи філософії. Буття і матерія.

2. Людина як феномен буття.

3. Буття і пізнання його людиною.

Основна література

1. Базалук О.А. Сущность человеческой жизни. – К.: Наукова думка, 2002. – 271 с.

2. Башляр Г. Вода и грезы: опыт о воображении материи / Г.Башляр. –М.: Из-во гуманитарной литературы, 1998. – 268 с.

3. Бердяев Н.А. Философия свободы / Н.А.Бердяев. – Х.: Фолио, М.: АСТ, 2002. – 732 с.

4. Білецький І.П. Філософія і методологія наукового пізнання: Конспект лекцій / І.П.Білецький. – Х.: Харківський держ. Економ. Ун-т, 2001. – 104 с.

5. Кохановский В.П. Философия и методология науки: Учебное пособие / В.П.Кохановский. – М.: АСТ, Ростов-на-Дону: Феникс, 1999. – 574 с.

6. Левинас Э. Избранное: Тотальность и бесконечное / Э.Левинас. – М.: ЦГНИИ ИНИОН РАН ; СПб.: Университетская книга, 2000. – 415 с.

Додаткова література

1. Бердяев Н.А. Самопознание / Н.А.Бердяев. – Х.: Фолио, 2002. – 621 с.

2. Гоч В.Л. Теорія причинності / В.Л.Гоч. – К.: Ника-Центр, 1999. – 302 с.

3. Кушерець В.І. Знання як стратегічний ресурс суспільних трансформацій / В.І.Кушерець. – К.: Знання України, 2002. – 247 с.

4. Лешкевич Г.Г. Философия науки: традиции и новации: Учебное пособие / Г.Г.Лешкевич. – М.: ПРИОР, 2001. – 413 с.

5. Post-office: Образы времени – образы мира: Сб. науч. трудов. – Х.: Эксклюзив, 2002. – 168 с.

6. Шевцов А.А. Сущность человеческой жизни. СПб.: Тропа, 2003. – 604 с.

Методичні вказівки

Буття - це все існуюче, тобто весь світ, до якого належимо і ми. Головні сфери буття - природа, свідомість (дух), суспільство. Здавна в філософії поставала проблема єдності світу, його першооснови. Якщо світ уявляти як єдине ціле, то виникає питання про єдину для всього буття першооснову або субстанцію (від лат. substantia - те, що є основою).

Одною з першооснов в філософії вважають матерію. В сучасній науці виділяються такі форми матерії, як поле та речовина. Крім того весь світ поділяють на: мікросвіт, макросвіт, мегасвіт. У структурному плані матеріальний світ поділяється на неживу, живу природу та суспільство, які теж структуровані на окремі рівні, а саме: нежива природа - субмікроелементарний (поле), мікроелементарний (елементарні частки), ядерний (вільні ядра атомів), атомний, молекулярний, макроскопічний, зірковогалактичний, понадгалактичний; жива (органічна) природа: молекулярний, вірус, мікроорганізми, клітковий рівень, надклітковий рівень (організм), біологічні види; соціально-організований світ - людина, рід, плем'я, сім'я, соціальні групи (народність, нація, класи, колективи); ноосфера. Таким чином, матерія існує у різних формах і на різних структурно організованих рівнях.

При вивченні теми необхідно розібратися перш за все з тим, як філософія розглядає питання, що таке людина, яке місце має в світі. Особливість людського способу буття в його самотворчості, яке в суспільстві відображає всі види людської активності. Необхідно зосередити увагу на низці понять , які конкретизують сутністні аспекти поняття "людина": "індивід", "особа", "індивідуальність".

Властивостями людини виступають емоції, почуття, воля, розум. Емоції та почуття відображають суб'єктивний комплекс реакцій на дію внутрішніх і зовнішніх факторів, які впливають на людину. Волю можна розглядати як потребу до вибору діяльності і внутрішнім зусиллям, що необхідні для її здійснення. Це специфічний акт, який не можна зводити до свідомості і діяльності. Акт волі, котрий є перш за все предметом самосвідомості, виникає з приводу чогось. Розум виступає як творча пізнавальна діяльність, яка розкриває суттєвість дійсності.

Актуальною проблемою для сучасної людини є проблема свободи, осягнення меж свого вибору. Необхідною стороною свободи є відповідальність як здатність людини передбачати наслідки своїх дій з урахуванням суспільних потреб.

Переважна більшість філософів, вчених вважає, що людина в принципі може пізнати себе і оточуючий світ. Але є такі вчення, які заперечують це. Так, наприклад, агностицизм (від грецьк. - непізнаний), найбільш відомими представниками якого є І.Кант і Д.Юм. Вони схиляються до думки, що людина не може пізнати сутність речей. Пом'якшеною формою такої концепції в історії пізнання виступає скептицизм.

Треба звернути увагу на такі основні поняття гносеології як об'єкт, суб'єкт, практика, істина, чуттєве, логічне, розсудок, розум, інтуіція.

Як відомо, предметом дискусій в історії філософії було питання про співвідношення чуттєвого і раціонального (розумового - в пізнанні). Істина полягає в єдності і взаємодоповненні цих двох компонентів пізнання. Поряд з почуттями, ірраціональними формами осягнення світу є уява, фантазія, інтуіція. Пізнання як єдність чуттєвого і раціонального тісно пов'язна з розумінням, яке є основним поняттям герменевтики.

Пізнання здійснюється у різних формах: побутово-практичній, ігровій, міфологічній, художній, філософській, релігійній, науковій.

Зважте на те, що одним з важливих питань теорії пізнання є питання істини. Класичне розуміння істини дав ще Арістотель: істина - це відповідність уявлень чи тверджень реальному стану речей. Основна ознака істини - її об'єктивність, тобто незалежність тих чи інших думок від суб'єкта за змістом. Істина може бути абсолютною (знання повністю відповідають об'єкту пізнання) чи відносною (неповне співпадання думки з об'єктом пізнання).

Саме процес пізнання дозволяє людині адаптуватись у світі, виступає важливим компонентом людської діяльності.