Взірець епістолярного стилю:

До Василя Стефаника  

28 жовтня 1902 р.

Високоповажний добродію!

Ніяк не можу погодитися з думкою, що у збірнику на честь Куліша не буде Вашої, хоч би й маленької, новелки! Терпеливо чекав я два місяці обіцяного оповідання, та вже й третій місяць минув, а від Вас як нема нічого, так немає. Прошу й благаю: дозвольте нам бачити Вас дорогим гостем у нашому альманахові….

З високим поважанням Ваш щирий М. Коцюбинський.

Систему функційних стилів, їхні стильові домінанти, сукупність мовних засобів, властивих кожному зі стилів, а також масиви текстів, об’єднаних жанром, досліджує функціональна стилістика.

2. Професійна сфера як інтеграція

ОФІЦІЙНО -ДІЛОВОГО, НАУКОВОГО

І РОЗМОВНОГО СТИЛІВ

Поняття «професійна мова» охоплює три функційні різновиди літературної мови: офіційно-діловий, науковий, розмовний. На думку О. А. Лаптєвої, науковий і діловий стилі у період свого становлення «поряд з процесами дивергенції завжди репрезентували зближення, в результаті чого утворився складний конгломерат вихідних спільнос-

115

1.3, Стилі сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні

тей і взаємопроникнеь»³¹. Обидва стилі не допускають (або майже не допускають) уживання художніх засобів мовлення, звуконасліду­вання слів, вигуків, питальних та окличних речень та ін. Науковий і офіційно-діловий стилі розраховані на раціональне, а не емоційне сприйняття. В обох стилях по можливості уникають викладу від першої особи однини (крім документів щодо особового складу) («я дослідив», «я повідомляю») і замінюють її першою особою множини («ми дослі­дили», «ми повідомляємо») або безособовими конструкціями («було досліджено», «дослідження було проведено»).

Для цих стилів характерні спільні метатекстові одиниці, за допо­могою яких можна:

1. наголосити на чомусь важливому, привернути увагу читачів до важливих фактів: слід (варто) зауважити, особливо важливо виокремити, розгляньмо (наведемо) приклад, перейдемо до питання, зауважимо насамперед;

2. пояснити, уточнити, виділити щось: наприклад, для прикладу, як-от, приміром, зокрема, а саме, тобто, як ось, це значить, передусім (передовсім), так, тільки, лише, навіть;

3. поєднати частини інформації: і (й), також, тобто, іншими сло­вами, інше кажучи, або інакше, крім того, разом з тим, між іншим, мало того, заразом, згідно з цим, відповідно до цього, як зазначалося раніше, як про це йшлося;

4. вказати на порядок думок і їх зв'язок, послідовність викладу: по-перше, по-друге, з одного боку, із другого боку, ще раз, почнемо з того, що..., перейдемо до...;

5. висловити впевненість або невпевненість (оцінку повідомлюва­ного): безсумнівно, безперечно, без усякого сумніву, беззаперечно, поза всяким сумнівом, напевно (напевне), звичайно, природно, обов 'язково, неодмінно, безпомилково, розуміється, не потребує доведення..., мож­ливо, імовірно, самозрозуміло;

6. узагальнити, зробити висновок: у результаті можна дійти ви­сновку, що...; узагальнюючи, є підстави стверджувати; із сказаного випливає; з огляду на важливість (авторитетність); отже, таким чином, зрештою, врешті, після всього, сутність викладеного дає під­стави потвердити про...; на основі цього ми переконалися в тому...;

³¹ Лаптєва О. А. Внутристилевая зволюция соврєменной русекой прози // Развитиє функ-циональнмх стилей русекого язьїка.- М.: Наука, 1968.- С. 127.

7) зіставити або протиставити інформацію, указати на причину (умову) і наслідки: а, але, проте, однак, не тільки (не лише), а й…, усупереч положенню, як з’ясувалося, попри те, унаслідок цього, а отже, не зважаючи на те;

8) зробити критичний аналіз відомого або бажаного: автор розглядає (досліджує, доводить, порівнює), зроблено спробу довести, наведено переконливі приклади, можна погодитися.

Отже, професійна сфера репрезентує офіційно-діловий і науковий стилі в єдності спільних мовних засобів досягнення комунікативної мети, адже кожна людина, незалежно від віку, фаху, статі, соціального становища, стикається з проблемою написання заяви, листа, виступу тощо.

Основою професійної підготовки є комунікативна компетенція, тоб­то уміння й навички говорити, запитувати, відповідати, аргументувати, переконувати, висловлювати точно і ясно думку, правильно поводитися в конкретній ситуації. І тут на допомогу прийде розмовний стиль, зокрема його різновид - розмовно-професійний.

Отже, поняття «професійне мовлення» репрезентує принаймні три стилі: офіційно-діловий, науковий і розмовний.

-

116

117

3. ТЕКСТ ЯК ФОРМА РЕАЛІЗАЦІЇ МОВЛЕННЄВО-ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Мовлення як вид людської діяльності завжди зорієнтоване на ви­конання якогось комунікативного завдання. Висловлюючи свої думки й почуття, людина має конкретну мету - щось повідомити, про щось запитати, переконати в чомусь адресата чи спонукати його до певних дій тощо. З цією метою мовець прагне висловитися з якнайбільшою повнотою, дібрати якнайточніші в семантичному і стилістичному аспектах мовні засоби.

Безпосереднім виявом думки, формою її існування, репрезен­тантом мисленнєво-мовленнєвої діяльності є текст. Дефініції терміна текст, яка б відображала всю його багатоаспектність і водночас була вичерпною, ще не існує, оскільки дослідники найчастіше у своїх ви­значеннях актуалізують якусь одну ознаку тексту, важливу в контексті їхнього дослідження.

Текст (від лат. tехtит - тканина, сплетіння, поєднання) - це писем­ний або усний мовленнєвий масив, що становить лінійну послідовність висловлень, об'єднаних у тематичну і структурну цілісність. Отже, текст виступає обов'язковим складником комунікативного процесу, допо­магає фіксувати, зберігати і передавати інформацію в просторі й часі.

Лінійно розташована сукупність речень є одиницею тексту. Наймен­ша одиниця тексту - надфразна єдність, абзац, що є одиницями різних

принципів членування тексту, хоч абзац структурно й композиційно може виокремлювати надфразну єдність.

Структурно текст може відповідати реченню, слову, сполуці, якщо ці одиниці мають цілісну інформацію, яка відповідає певній комунікативній ситуації ситуації, наприклад: 1) Красно говорить, а слухать нічого (Нар. творчість); 2) Вихід/ Навчальна частина.

За способом репрезентації тексти поділяють на письмові, усні та друковані.

Кожен текст маніфестує той чи інший мовленнєвий жанр і виконує різні функції.

Основними ознаками тексту є:

• зв 'язність - визначальна категорія тексту, основним показником якої с розвиток теми й формальні засоби (семантично близькі слова і фрази, граматичні й стилістичні одиниці тощо). За до­помоги мовних і позамовних чинників вона забезпечує обмін інформацією. Показниками зв'язності є: лексичні (синоніми, антоніми, пароніми, повтори), морфологічні (сполучники, спо­лучні слова, вказівні займенники, деякі прислівники, тощо), синтаксичні (порядок слів, порядок розташування частин), стилістичні (еліпс, градація, питальні речення тощо) одиниці; інтонація, наголос, паузи; ситуації спілкування;

• цілісність, яка забезпечується змістовою (єдність теми, змісту), комунікативною (мета спілкування), структурною і формально-граматичною (єдність мовленнєвих жанрів) цілісностями³³;

• членованість. Будь-який текст можна комунікативно члену­вати на частини з метою полегшення сприйняття інформації адресатом.

• інформативність уособлює інформативний масив тексту, що міститься не лише в його вербальній організації, а випливає з її взаємодії з авторською та читацькою свідомістю. Отже, ін­формативність тексту виявляється лише у процесі тлумачення мовного масиву через свідомість адресата, а масив інформації формує автор тексту. Кожен текст і створюється заради передавання інформації;

• завершеність - ознака текстів, що передбачає їхню формальну і змістову закритість.

Виокремлюють два основні види тексту - монологічний і діало­гічний.