Уроки з Німеччини

У першому дослідженні PISA, проведеному 2000 року, учні німецьких шкіл опинилися значно нижче за середній результат країн – учасниць ОЕСР із читання й грамотності. Це «справді шокувало освітню систему», каже Ульріке Ґрайнер, учителька з Ройтлінґена, що на південному заході Німеччини. Дослідження показало, що тут зв’язок між економічним статусом і успіхами в навчанні сильніший, ніж у будь-якій іншій країні ОЕСР. Такий результат люди списували на систему, яка розподіляла учнів за школами залежно від продемонстрованих ними в 10-річному віці здібностей. Після цього почалися регіональні «змагання» реформ, і переможницею – на подив багатьох – виявилася Саксонія з колишньої НДР, яка дісталася п’ятого місця в рейтингу McKinsey.

Надзвичайно важливим елементом реформи було закриття «гауптшуле» – шкіл третього рівня для учнів із невеликими академічними досягненнями. «Це жахливо впливає на інтеграцію і на результати», – каже Новак. (Найкращі китайські школи, додає сер Майкл Барбер, теж відмовилися від захоплення відмінниками, аби забезпечити достатньо уваги тим, хто вчиться гірше. Ця проблема впливає і на успішність у Британії.)

Іспити в Саксонії, що їх раніше проводили самі школи або ж вони відбувалися під не дуже пильним контролем вищих установ, тепер відкриті для зовнішніх перевіряльників. У середній школі Ґоттліба Бінерта у Плауені – передмісті Дрездена – директор Ґерт Ґорскі пояснює: що успішніше вчаться учні в школі, то більше різних шляхів вони обирають, хоча часто схиляються до неакадемічних дисциплін. Хлопці й дівчата з нижчою успішністю випускаються зі школи у 15 років із базовою кваліфікацією, зазвичай із якимись практичними навичками. «Ми не проти бути СШ, де здобувають знання деякі учні з академічних груп із нижчою успішністю, – каже Ґорскі, – якщо цими середніми результатами ми можемо пишатися». Нинішнього року Берлін та Гамбург пішли за прикладом Саксонії і скасували неповні середні школи («гауптшуле») для учнів із нижчою успішністю.

Однак запровадження нових видів загальноосвітніх закладів іще не гарантія кращих результатів. Швеція, яка так подобається Ґоуву своїми незалежними державними вільними школами, в міжнародних рейтингах мала чорну смугу. Тамтешній азарт до відкриття нових видів шкіл не підкріплений достатньою ретельністю перевірок, які мають допомогти слабшим із освітніх закладів виправити свої хиби. Ті, хто скептично оцінює порівняно нещодавній експеримент такого роду в США, чартерні школи із приватним фінансуванням, – вважають, що політики «забагато вклали» в них, аби їх закрити, коли вони даватимуть низькі результати. Дозвільні процедури для інноваційних шкіл мають бути жорсткими, аби невдалі експерименти не тривали, а на провали не заплющували очі.

Загалом розвиток чартерних шкіл в американських містах додав динаміки одній зі складніших ділянок реформи. Ці освітні заклади націлені на найбідніші верстви суспільства, де прагнення часто досить низькі. Крім того, поява нових послуг у навчальній сфері приваблює людей, які зацікавлені в ній і мають організаторські здібності, але не люблять бюрократії.

Маса даних свідчить, що як прибуткові, так і неприбуткові нововведення можуть бути успішними. Різноманітність у виборі шкіл дає змогу зосередитись на тому, який саме спосіб здобуття знань є найефективнішим, особливо у галузях, що викликають труднощі. А ще створити умови роботи, не дотримуючись обмежень, установлених місцевою владою і профспілками вчителів. Відтак директори можуть пристосовувати освітні заклади до потреб саме своїх учнів. У чартерних школах неприбуткової американської організації Аspire, які показали найкращий результат у рейтингу, педагоги суворо дотримуються інструкцій щодо фіксування прогресу кожного школяра. Девіз Aspire звучить як «Безперечно, коледж», тобто вища освіта є амбіцією як учителів, так і учнів.