Ключ до успіху

Із чотирьох основних елементів шкільної реформи різноманітність вибору наразі вражає найбільше. Від Нью-Йорка до Шанхая, школи, вільні від держконтролю й під управлінням недержавних установ, роблять внесок у підвищення загальної якості освіти. Нині вони видаються найуспішнішими там, де центральна влада не хоче чи не може запропонувати більш якісне рішення. Однак незрозуміло, чи створення архіпелагів вільних і чартерних шкіл означатиме системне поліпшення якості середньої освіти, чи це просто сприймання бажаного за дійсне.

Зрозуміло одне: навіть найкрутішим новим академіям без хороших викладачів буде скрутно. Наголос на підвищенні якості викладання – це спільне в усіх реформах. Країни на кшталт Фінляндії та Південної Кореї полегшили собі життя, беручи до шкіл учителювати тільки елітних випускників і пропонуючи їм відповідну зарплату. Британський міністр Ґоув заявив, що хоче підняти вимоги до вчителів, але й запропонувати їм значно привабливішу компенсацію в сферах, де бракує кадрів, як-от викладання природничих наук і мов. Америка вже експериментувала на загальнодержавному рівні, пропонуючи виплати за заслуги й результати, але часто така політика наштовхувалася на спротив профспілок учителів.

У реформі середньої освіти структурний прогрес, зокрема відкриття нових видів шкіл, реорганізація старих і запровадження нових іспитів, може відбутися дуже швидко. А от підготовка хороших учителів займає значно більше часу. І саме вона має стати пріоритетом.