Українська мова (за проф.спрямуванням) Андреєва Т., Іванова О

а) карьєра	в) карйєра
б) кар’єра	г) кар’єра
	2)
а) серйозний	в) серьйозний
б) сер’йозний	г) серьозний
	3)
а) журі	в) ж’юрі
б) журі	г) ж’урі
	4)
а) архиваріус	в) архіваріус
б) архівариус	г) архивариус
	5)
а) дез’інтеграція	в) дезинтеграція
б) дезінтеграція	г) дез-інтеграція

14. Виберіть правильний варіант орфографічного оформлення слова іншомовного походження:

	1)
а) зигзаґоподібний	в) зиґзагоподібний
б) зигзагоподібний	г) зиґзаґоподібний
	2)
а) кінджал	в) кінжал
б) кинжал	г) кинджал
	3)
а) адютант	в) адьютант
б) ад’ютант	г) адьйутант
	4)
а) премєр-міністр	в) прем’єр-міністр
б) премьєр-міністр	г) прем’йер-міністр
	5)
а) міліярд	в) міл’ярд
б) міліард	г) мільярд

15. Виберіть правильний варіант написання слова:

	1)
а) абиякий	б) аби-який	в) аби який
	2)
а) абихто	б) аби-хто	в) аби хто
	3)
а) абсолютнопрозорий	б) абсолютно-прозорий	в) абсолютно прозорий
	4)
а) аварійнонебезпечний	в) аварійно небезпечний	ґ) аварійно-небезпечний
б) аварійнонебеспечний	г) аварійно небеспечний	д) аварійно-небеспечний
	5)
а) авто-шляховий	б) авто шляховий	в) автошляховий

16. Виберіть правильний варіант написання слова:

1)

111

а) агресивно-стійкий б) агрессивно-стійкий в) агрисивно-стійкий

г) агресивностійкий ґ) агрессвностійкий д) агрисивностійкий

2)

е) агресивно стійкий є) агрессивно стійкий ж) агрисивно стійкий

а) адміністративно господарський б) адміністративно-господарський в) адміністративногосподарський

3)

а) асиметрично розташований б) асиметрично-розташований в) асиметрично розташований г) асимитричнирозташований ґ) асимитрично-розташований

д) асиметричноросташований е) асиметрично-росташований є) асиметрично росташований ж) асиметричнорозсташований з) асиметрично-розсташований

	4)
а) аудіо-візуальний	б) аудіо візуальний	в) аудіовізуальний
	5)
а) без’ініціативний	б) без-ініціативний	в) безініціативний

17. Виберіть правильний варіант написання слова:

		1)
а) беспрецедентний		в) безпрецедентний		ґ) безприцедентний
б) безпрецнедентний		г) бизпрецедентний		д) безприцидентний
		2)
а) бруто-маса	б) брутто-маса		в) бруто-масса		г) брутто-масса
		3)
а) будь ласка		б) будьласка		в) будь-ласка
		4)
а) від'їжджати		в) відїжжати		ґ) від’їжжати
б) від’їзджати		г) відїзджати		д) від’їзжати
		5)
а) віце прем’єр-міністр		в) віце-прем’єр-міністр		ґ) віце-прем’єр міністр
б) віце премєр-міністр		г) віце-премєр-міністр		д) віце-премєр міністр

18. Виберіть правильний варіант написання слова:

	1)
а)	в)	ґ)
двадцяти п'яти тисячний	двадцятип'ятитисячний	двадцяти пяти тисячний
б)	г) двадцятипятитисячний	д)
двадцятип'яти-тисячний		двадцяти-п'яти-тисячний
	2)
а) 25 тисячний	б) 25-ти тисячний	в) 25-тисячний
	3
а) день-у-день	б) день у день	в) день удень
	4)
а) держустанова	б) держ. установа	в) держ-установа
	5)
а) де факто	б) дефакто	в) де-факто

19. Виберіть правильний варіант написання слова:

112

	1)
а) сфальсифікованний	в) сфальсефікований	ґ) сфальсифікований
б) зфальсифікованний	г) зфальсефікований	д) зфальсифікований
	2)
а) талліннський	б) талінський	в) таліньський
	3)
а) чимдужче	б) чимдуще	в) чимдушче
	4)
а) форс-мажор	б) форсмажор	в) форс мажор
	5)
а) формальноправовий	б) формально-правовий	в) формальноправовий

20. Виберіть правильний варіант орфографічного оформлення власних назв:

	1)
а) Організація об’єднаних націй	в) Організація Об’єднаних Націй
б) Організація Об’єднаних націй	г) організація Об’єднаних Націй
	2)
а) Голова верховної ради України	в) голова верховної ради України
б) голова Верховної Ради України	г) Голова Верховної Ради України
	3)
а) Генеральний Прокурор України	в) генеральний прокурор України
б) Генеральний прокурор України	г) генеральний Прокурор України
	4)
а) Генерал-лейтенант міліції	в) генерал-лейтенант міліції
б) Генерал-Лейтенант міліції	г) Генерал-Лейтенант Міліції
	5)
а) Заслужений юрист України	в) заслужений Юрист України
б) Заслужений Юрист України	г) заслужений юрист України

113

Розділ 4. ЛЕКСИЧНІ НОРМИ ТА УКРАЇНСЬКА ЛЕКСИКОГРАФІЯ

4.1. Слово як основна мовна одиниця

Розділ мовознавства, у якому вивчається лексика, називається

лексикологія (гр. lexikos – ―такий, що стосується слова‖ і loqos ―наука‖).

Вперше термін лексикологія введено в обіг 1765 р. французькою енциклопедією авторів Д.Дідро та Л. Д’Алaмбера1. Сьогодні його вживають у вузькому (власне лексикологія) та широкому значеннях. У вузькому: це – розділ науки про мову, у якому вивчають тільки лексику; у широкому: це – загальна назва для позначення усіх розділів мовознавчої науки, що займаються вивченням слова. Сюди входять:

1) семасіологія (гр. semasia – ―знак, значення‖) – вчення про значення

слів;

2)ономасіологія (гр. onomasia – ―називання, іменування) – наука, що досліджує процеси називання;

3)етимологія (гр. etymon – ―істина‖) – наука, яка вивчає походження

слів;

4)фразеологія (гр. phrasis – ―мовний зворот, фраза‖) – вчення про стійкі сполучення слів;

5)ономастика (гр. onomastikos – ―той, що стосується імені‖,

onomastike – ―мистецтво давати імена‖) – наука про власні назви (вона поділяється на антропоніміку (гр. antropos – ―людина‖) – науку, що вивчає імена людей; топоніміку (гр. topos – ―місце‖) – вивчає географічні назви;

зооніміку (гр. zoon – ―тварина‖) – власні імена (клички) тварин тощо);

6) лексикографія (гр. lexicon – ―словник‖, grapho ―пишу‖) – наука про укладання словників.

Залежно від аспекту дослідження словникового складу мови виділяють:

1 Kочерган М.П. Вступ до мовознавства. – К., 2000 – С. 183.

114

1) загальну лексикологію – вивчає загальні закономірності розвитку,

функціонування, структури лексичного складу мови взагалі;

2)конкретну – з’ясовує все це щодо окремої мови (українська лексикологія);

3)описову - займається дослідженням сучасного стану лексики,

4)історичну – закономірності розвитку і формування лексики від найдавніших часів і дотепер;

5)зіставну лексикологію – виявлення структурно-семантичних подібностей і відмінностей між лексичними складами кількох мов для з’ясування спільних семантичних закономірностей;

6)прикладну лексикологію – займається питаннями культури мови,

перекладу, укладання словників.

Слово – найменша мовна одиниця, що має самостійне закріплене суспільно-комунікативною практикою значення, називає предмет, явище, дію або ознаку з позамовної дійсності і входить з властивим йому індивідуальним значенням до словникового складу.

Ознаки слова:

1)лексичне значення – відображення явища позамовної дійсності у внутрішній структурі слова;

2)номінативна функція – називання, вичленовування за допомогою мовних засобів предметів об’єктивної реальності, фіксація їх у свідомості;

3)відокремленооформленість – слово може вичленовуватися у потоці мовлення, характеризуючись певною предметною співвіднесеністю;

4)внутрішньоструктурна цілісність (когезія) – недопущення порушення послідовності морфем;

5)позиційна рухливість.

Під словниковим складом мови слід розуміти властиву мові на відповідному етапі її функціонування як засобу спілкування упорядковану за певними закономірностями лексико-семантичну систему, елементи якої пов'язані різними типами значеннєвих відношень, розрізняються за сферами

115

вживання в комунікативній практиці суспільства, характеризуються найвиразнішою порівняно з одиницями інших мовних рівнів динамікою якісного і кількісного розвитку, перебувають у безпосередній залежності від явищ позамовної дійсності, відображаючи пізнавальну діяльність, широкий соціально-історичний досвід носіїв мови.

4.2. Лексичні точність і правильність мовлення юриста

Точність мовлення – характеристика змісту мовлення на основі співвідношення його з дійсністю (фактична і предметна точність), мовленням і мисленням (поняттєва і смислова точність).

Точність має два значення:

1)вживання у мові слів (їх значень) і словосполучень, звичних (узвичаєних)

для людей, які володіють нормами літературної мови;

2)оформлення і вираження думки адекватно до предмета чи явища дійсності, тобто несуперечність реального предмета і його назви.

Точність у текстах наукового стилю виражається перш за все через термін (звідси вимога однозначності термінів, інтернаціональності їх змісту)

і за допомогою формул. Точність у науці легко може бути перевірена або практично, або логічною несуперечливістю якогось твердження.

Точність у науковому та офіційно-діловому стилях буквальна, пряма,

не допускає метафоричності, образності, експресивності.

Точність художнього стилю, відбиваючи задум автора, може бути і предметно-понятійною, і художньо-образною (фантастичні твори).

Найменш «вимогливий» до точності розмовний стиль, оскільки безпосередній контакт дозволяє уточнення в ході розмови за бажанням мовця чи на прохання слухача.

Точність досягається:

1)знанням предмета мовлення;

2)знанням мови, мовної системи усіх її рівнів, оволодіння стилістичними ресурсами, мовними засобами вираження емоційності тощо;

116

3) умінням узгодити знання про предмет зі знанням мови.

4.2.1. Полісемія

Багатозначність (полісемія) – наявність у мовної одиниці більше ніж одного значення. Поширене явище, яке охоплює лексику (лексична полісемія) і граматику (граматична полісемія).

Лексична полісемія – наявність у слова двох і більше значень.

Лексика мови збільшується не тільки і навіть не стільки кількісно,

скільки якісно: з’являються нові значення у старих слів, переосмислюються співвідношення між їх старими і новими значеннями.

Різні вчені по-різному оцінюють полісемію. Одні вважають, що в

«ідеальній» мові кожне слово повинне мати лише одне значення. Інші,

навпаки, стверджують, що принцип рівності слів і значень призведе до перетворення мови на автоматичний пристрій, позбавлений будь-якої виразності, суму етикеток, назв.

У багатозначних слів є основне значення (часто вживане, яке не залежить від контексту) і похідні (утворені на базі основного). Ці значення фіксуються в одній словниковій статті, наприклад:

ЗАКОН – 1. юр. Встановлене найвищим органом державної влади загальнообов’язкове правило, яке має найвищу юридичну силу. // Сукупність таких загальнообов’язкових правил та державних постанов, що визначають суспільні відносини людей; втілення найвищої влади в суспільстві. // Те, що сприймається як незаперечне розпорядження, веління, обов’язкове для неухильного використання. 2. Загальноприйняте усталене правило співжиття, норма поведінки. //Звичай, обряд. 3. Основні правила в якій-

небудь галузі людської діяльності, що випливають із самої суті справи. **

Закон підлості. 4. Об’єктивно існуючий, постійний і необхідний зв’язок між предметами, явищами чи процесами, що випливає з їх внутрішньої природи,

сутності; закономірність. // Основне положення якої-небудь науки, що відбиває причинно-наслідкові зв’язки між явищами, характеризує перебіг

117

певних процесів у природі або суспільстві. // Що-небудь неминуче,

незаперечне, що є виявом певної закономірності. 5. Сукупність догм

(основних положень) якої-небудь релігії, віровчення.

Основне значення найбільш часто вживане і мінімально залежить від контексту. Вторинні значення рідше вживаються та більше контекстуально залежні.

Переносні значення завжди вторинні, але далеко не всяке неосновне значення можна кваліфікувати як переносне, бо не будь-яке з них ґрунтується на асоціації подібності, що створює ефект образності. В основі переносних значень лежить уподібнення одного явища дійсності іншому на підставі подібності або суміжності: світлий розум, залізна воля, потік свідомості

тощо.

Підстави виникнення багатозначності:

1) метафора – перенесення назви з одного предмета на інший на основі певної схожості їх ознак: зелений помідор – зелена молодь (об’єднувальна ознака – незрілість), швидкий біг – швидкий розум (об’єднувальна ознака – інтенсивність);

2) метонімія – перенесення значення одного слова на найменування іншого предмета (тенор (голос) – молодий тенор, читати (твори)

Шевченка, слухати (музику) Лисенка);

3) синекдоха – перенесення назви цілого на його частину, і навпаки

(добре слово – замість промова, гостре перо – про журналіста).

Як засоби експресії багатозначні слова можуть використовуватися і в своїх прямих значеннях. Часто в одному тексті багатозначне слово виступає в різних значеннях. При цьому переносне значення сприймається тільки на тлі прямого значення. Саме взаємодія різних значень одного слова підсилює кожне з них: Передачі не лише дивляться, а й носять.

Іноді у одного слова розвиваються протилежні, антонімічні значення.

Це явище називаються енантіосемія. Так, напр., дієслово відходити може

118

означати прийти в звичайний стан, почуватися краще. Але це саме слово має переносне значення померти (відійти у вічність; відійти в інший світ). У

реченні (Хворий відійшов) можуть поєднатися ці взаємовиключні значення багатозначного слова.

4.2.2. Умотивоване вживання омонімів

Омонімія – звуковий і / чи графічний збіг мовних семантично непов’язаних одиниць. Омоніми фіксуються у різних статтях словника,

наприклад:

ДЕРЖАВА 1 – апарат державної влади суспільства. // Країна з таким апаратом політичної влади.

ДЕРЖАВА 2 – заст. 1. Маєток, помістя, володіння. 2. Міцність. 3.

Влада, керівництво.

Виділяють власне омоніми, омофони, омографи й омоформи.

Лексичні омоніми - це слова однієї частини мови, що збігаються у всіх граматичних формах у звучанні й написанні, але абсолютно різні за значенням. Напр.: синтаксична деривація (побудова синтаксичної контрукції) – деривація кулі (відхилення кулі під час польоту від звичної траєкторії).

Омофони – слова, що збігаються у звучанні, але не в написанні. Напр.:

іти на зустріч з кимось – іти назустріч комусь, вишневе варення – місто Вишневе.

Омографи – різні за значенням слова однієї чи різних частин мови, що збігаються в написанні всіх або окремих форм, але різняться у звучанні:

атлас - атлас, замок - замок.

Омоформи - слова однієї чи різних частин мови, що збігаються у звучанні та написанні лише в окремих формах (тому омоформи не можуть бути повними або неповними). Напр.: три до дірки (дієслово у формі наказового способу) – числівник три.

119

Омонімія можлива в юридичній термінології за умови реалізації двох ознак:

1)за термінами закріплюються різні дефініції;

2)терміни функціонують в різних терміносистемах.

4.2.3. Паронімія

Пароніми – близькі за звучанням та написанням, але різні за значенням слова, наприклад: комунікативний - комунікабельний, особистий

– особовий – особливий, воєнний – військовий, зумовлений – обумовлений.

Пароніми можуть неправильно вживатися мовцями, оскільки:

1)зазвичай є однокореневими, а отже, мають спільний семантичний елемент;

2)є однією частиною мови,

3)виконують у реченні аналогічні функції,

4)схожі за звучанням;

5)іноді вступають у синонімічні відношення.

Пароніми можна розрізняти шляхом добору слів, близьких за

значенням: економний господар – бережливий господар, економічний вибір –

вигідний вибір.

4.2.4.Синонімічне багатство української мови Синонімія – тотожність чи близькість значень різних за звучанням

мовних одиниць.

1.Абсолютні синоніми – слова з тотожними значеннями: бусел – лелека – чорногуз; фольклор – народна творчість.

2.Семантичні (ідеографічні, поняттєві синоніми) – слова і словосполучення, які відрізняються відтінками значень: молодість – юність; злочин - правопорушення.

3.Стилістичні синоніми – слова, які мають однакове значення, але відрізняються стилістичним забарвленням: толковий – башковитий;

жити – мешкати.

120