Українська мова (за проф.спрямуванням) Андреєва Т., Іванова О

Мовні особливості наукового стилю пояснюються призначенням

наукових текстів: вони несуть об’єктивну інформацію про людину,

суспільство тощо.

Науковий стиль має такі підстилі:

1)власне науковий (нова інформація, призначена для фахівців певної галузі науки) втілюється в таких жанрах текстів, як монографія, наукова стаття, наукова доповідь, наукове повідомлення, тези;

2)науково-популярний (у ньому наукові дані викладаються для нефахівців;

втілюється в таких жанрах текстів, як статті в неспеціальних журналах);

3)науково-навчальний (забезпечує навчальний процес, де наукова інформація використовується з навчальною метою; жанри підстилю:

підручники, посібники, лекції, бесіди тощо).

Публіцистичний стиль характерний перш за все для засобів масової інформації – газет, радіо, телебачення. Публіцистичний стиль служить для передачі багатогранної інформації про внутрішнє життя країни та події за кордоном.

Призначення тексту публіцистичного стилю – формування громадської думки, вплив на читача чи слухача в соціально-політичному плані. Таким текстам притаманне чергування інформативності й експресивності. У

публіцистичному тексті необхідно подати певну інформацію, розтлумачити її та переконати в чомусь слухача, читача чи глядача. ―Щоб формувати громадську думку, публіцистичний твір може бути бездоганним стосовно логічної побудови. Водночас навіть найідеальніша в логічному плані річ не буде належно сприйнята, якщо вона викладатиметься безпристрасною,

заштампованою мовою. У публіцистичному стилі логіка викладу та емоційно-експресивне забарвлення повинні бути взаємно зрівноважені‖15.

15 Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. – К.: Либідь, 1992. – С. 12.

31

Розрізняють такі основні функції публіцистичного стилю:

інформативна, пропагандистська, агітаційна, функція впливу. Твори публіцистичного стилю дають оцінку повідомленням, впливають на політичну свідомість аудиторії, виступають засобом суспільного виховання,

формування громадської думки, поглядів, прагнень людини, а також засобом агітації та пропаганди. Публіцист завжди когось у чомусь переконує, щось доводить, а це зближує публіцистичний стиль з науковим, від якого він ніби позичає струнку систему послідовних логічних доказів і відповідні мовні засоби. Публіцистика широко використовує засоби емоційного впливу, а це зближує стиль з мовою художньої літератури. Публіцист навіть у писемній формі намагається наслідувати інтонації та інші особливості усного мовлення.

Публіцистичному стилю властиві суспільно-політичні оцінки,

вираження авторських оцінок. Він характеризується яскравістю передачі думок, образністю, полемічною загостреністю, популярністю.

Мовними засобами публіцистичного стилю є:

1)значна кількість суспільної, суспільно-політичної лексики (вітчизна,

реакційні сили, демократична партія, уряд тощо);

2)використання слів з яскравим емоційним забарвленням, властивим розмовній мові (виборчі перегони);

3)використання різноманітних морфологічних засобів, зокрема, словоформ

з суфіксами -ість, -ство, -іння (-ення, -ання), -іст (особливість,

відданість, суспільство, підвищення,), з префіксами анти-, контр-, про-,

нео- (антикорупційний, контраргумент, проамериканський, неофашизм);

4)вживання дієслівних форм наказового способу в різного типу закликах

(збережімо довкілля), дієприкметників пасивного стану минулого часу

(невиконані обіцянки);

5)метафоричні вислови (напр., ескалація війни, міжнародна арена,

магістральні шляхи тощо);

32

6)використання риторичних фігур і тропів, крилатих висловів, приказок,

прислів`їв (Золоті руки в кайданах, Наші їдуть, ваші йдуть);

7)неускладнений синтаксис;

8)широке використання питальних і окличних конструкцій, неповних речень, звертань, прямої мови;

9)багатство інтонацій в усному мовленні.

10)У межах публіцистичного стилю виділяють такі підстилі:

11)засобів масової інформації (друкованих, радіо, телебачення);

12)художньо-публіцистичний (памфлети, фейлетони, нариси, есе тощо);

13)науково-публіцистичний (літературно-критичні статті, огляди тощо).

Можна виділити такі жанри публіцистичного стилю, як: стаття, нарис,

репортаж, інтерв’ю, повідомлення, фейлетон та ін.

Розмовний стиль обслуговує спілкування людей у побуті, сім`ї, на виробництві, в особистому та громадському житті.

Основними рисами розмовного стилю є: здебільшого діалогічна форма мовлення, непідготовленість, незапланованість, емоційність і часта зміна почуттів, стандартизація й індивідуалізація мови, прив’язаність тексту до ситуації, економія мовних засобів та їх надлишковість.

Мовні засоби розмовного стилю:

1)загальновживана лексика;

2)оцінні слова;

3)вживання слів, що перебувають на межі літературної мови та просторіччя:

здрібнілі та згрубілі форми слів, пестлива, фамільярна, лайлива,

жартівлива лексика (розбишака, мерзотник, роззява, ляпати);

4)часте вживання звертань, вигуків, вставних слів;

5)неускладнений синтаксис;

6)багатство інтонації;

7)заміна вербальних засобів невербальними (міміка, жести).

33

Художній стиль характеризується єдністю комунікативної та естетичної функції мови. Головною рисою стилю є вираження індивідуальності автора, його світобачення, світовідчуття, світовідтворення.

У художньому стилі можуть використовуватися всі одиниці й мовні засоби, які відображають багатство національної мови. Мова є засобом створення художніх образів, що зумовлює широке використання експресивних та емоційно забарвлених лексико-фразеологічних одиниць і граматико-стилістичних елементів мови.

Мова художніх творів використовує особливості інших стилів у своєрідних комбінаціях і видозміненому вигляді, вбирає все розмаїття мовних засобів загальнонародної мови, в повному обсязі використовує різноманітні прошарки лексики української мови (напр., просторічну лексику, діалектизми, жаргонізми), підпорядковуючи добір виражальних засобів художньому зображенню дійсності, яскравому змалюванню образів.

Художній стиль має такі підстилі:

8)епічний (втілюється в таких жанрах, як: роман, повість, оповідання,

новела, казка тощо);

9)ліричний (жанри: гімн, ода, поема, послання тощо);

10)драматичний (жанри: комедія, трагедія, драма тощо).

1.5. Культура професійного мовлення юриста

Культура мовлення правника — якісний показник загальної культури особистості, її ділових якостей – є складовою іміджу юриста. З перших слів можна встановити, який рівень культури, інтелекту, професіоналізму в особи,

з якою ми спілкуємося.

Культура мовлення – це система вимог, регламентацій стосовно вживання мови в усній і письмовій мовленнєвій діяльності.

Культура мовлення формується: багатством словника, досконалим володінням способами поєднання слів у реченні, вмінням розрізняти

34

нейтральні та стилістично марковані мовні одиниці, недопущенням стильового і експресивного дисонансу, фонетико-інтонаційною виразністю (в

тому числі володіння темпом, ритмом, силою голосу), знанням психологічних особливостей народу, якому належить мова.

1.Правильність і чистота – ознаки мовлення, пов’язані з дотриманням норм сучасної української літературної мови: правильною літературно-нормативною вимовою, слововживанням, побудовою речень тощо.

2.Точність – оформлення і вираження думки адекватно предметові або явищу дійсності.

Точність досягається:

1)знанням предмета мовлення (спочатку ми пізнаємо світ, а потім висловлюємося про результати свого пізнання);

2)знанням всіх рівнів мовної системи, оволодінням стилістичним ресурсами,

мовними засобами вираження емоційності тощо;

3)умінням узгодити знання про предмет зі знанням мови (тобто умінням вибирати найточніше слово для називання предмета позамовної дійсності

вконкретної ситуації спілкування).

3.Логічність – виявляється в несуперечливому сполученні слів;

розташуванні слів у логічній послідовності, яка відповідає ходові думки і дозволяє безпомилково виділити комунікативний центр та периферію синтаксичної конструкції; дотриманні смислових, структурних,

інтонаційних, експресивних зв’язків у межах цілого тексту.

4.Виразність і образність – уміння добирати засоби художнього та засоби звукового мовлення для того, щоб викликати інтерес людей до прочитаного і сказаного.

5.Багатство – великий обсяг активного словника, семантично і стилістично відмінні лексичні одиниці, оперування синонімічними можливостями мови (лексичними, словотвірними, граматичними).

35

6.Доречність – добір, організація мовних засобів, що роблять мову відповідною віковим, інтелектуально, психологічним особливостям співрозмовника, меті, умовам, ситуації спілкування. Розрізняють доречність стильову, контекстуальну, ситуативну, особистісно-психологічну.

7.Доступність – здатність даної форми мови бути зрозумілою комунікантам, полегшувати сприймання інформації.

8.Ясність – передбачає співзвучність вираженої мовою думки динаміці мислення мовної особистості й звідси – зрозумілість,

недвозначність у формулюванні думки.

Література

Основна

1.Волкотруб Г.Й. Стилістика ділової мови. – К., 2002.

2.Гуць М.В., Олійник І.Г., Ющук І.П. Українська мова у професійному спілкуванні. – К., 2004.

3.Демченко Т., Філіпчук І. Українська мова – правові проблеми // Право України. – 1996. – № 7. – С. 47 – 50.

4.Доценко О.Л. Правове регулювання статусу української мови (діахронічний аспект) // Українознавство. – 2006. – № 1. – С. 153 – 161.

5.Залізняк Г., Масенко Л. Мовна ситуація Києва: день сьогоднішній та прийдешній. – К., 2001.

6.Пономарів О.Д. Культура слова: Мовностилістичні поради. – К., 1999.

7.Токарська А. Культура ділового мовлення юристів: стан і проблеми // Право України. – 1999. – № 11. – С. 58 – 60.

8.Токарська А.С., Кочан І.М. Культура фахового мовлення правника: Навч. посібник. — Львів, 2003.

Додаткова

1.Артикуца Н.В. Мова права і юридична термінологія. – К.: Стилос, 2004.

2.Доценко О.Л. Історія мови українського справочинства. – К.: НАВСУ,

2005.

36

3.Зарицька І.М., Чикаліна І.О. Українське ділове мовлення. Практикум. / За заг. ред. проф. А.П.Загнітка. – К., 1997.

4.Костицький М.В. Світоглядні та правові проблеми використання української мови як офіційної // Українська мова в юриспруденції: стан,

проблеми, перспективи. – К.: Київський нац. ун-т внутр. справ, 2006. – С.

5 – 15.

5.Красницька А.В. Юридичні документи. – К.: НАВСУ, 2003.

6.Культура мови на щодень / За ред. С.Я.Єрмоленко. – К.: Довіра, 2000.

7.Коваль А.П. Культура ділового спілкування. – К., 1992.

8.Максакова Р.М. Проблеми законодавчої регламентації порядку застосування державної мови в Україні // Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи. – К.: КНУВС, 2006. – С. 29

– 33.

9.Прадід Ю.Ф. У царині лінгвістики і права. – Сімферополь: Еліньо, 2006.

10.Українська ділова мова: практичний посібник на щодень / За ред.

М.Д. Гінзбурга. – Харків, 2003.

Електронні ресурси

1.Конституція України [Електронний ресурс] // Законодавство України – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gou.ua.

2.Закон ―Про мови в Українській РСР‖ [Електронний ресурс] – //

Законодавство України – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gou.ua.

3.Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 51 народного депутата України про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України

(справа про застосування української мови) [Електронний ресурс] – //

Законодавство України – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gou.ua .

37

4.Лебедева Н.Б. О метаязыковом сознании юристов и предмете юрислингвистики (к постановке проблемы) [Електронний ресурс] // ―Юрислингвистика-2: Русский язык в его естественном и юридическом бытии‖ – Режим доступа: http://irbis.asu.ru/docs/server/publish/2001/37. html.

Блок самоконтролю № 1

Запитання для самоконтролю

1.Розкрийте зміст поняття державна мова.

2.У чому полягає відмінність між державною та офіційною мовами? Дайте відповідь, посилаючись на чинне законодавство.

3.Чим зумовлена складність мовної ситуації в Україні? Які засоби запобігання ―мовним‖ конфліктам, на ваш погляд, є оптимальними для нашої країни?

4.Назвіть форми, в яких реалізується українська національна мова.

5. Визначте поняття мовна норма.

6. Назвіть типи норм, наведіть приклади їх реалізації.

7. Дайте визначення понять стиль та функціональний стиль мови.

8. Охарактеризуйте основні ознаки офіційно-ділового і наукового стилів.

9. Охарактеризуйте художній стиль.

Практичні завдання

Завдання 1. Ознайомтеся з основними положеннями мовного законодавства в Україні.

Завдання 2. Охарактеризуйте мовну ситуацію в Україні за планом:

1)кількість мов, що використовуються українцями;

2)ступінь генетичної близькості мов, які функціонують в Україні;

3)кількісне співвідношення мовців, які користуються різними мовами;

38

4)наявність чи відсутність стандартизації та унормування української й інших мов;

5)оцінка ситуації з боку мовців різних категорій.

Завдання 3. Доберіть текст (5-6 речень) з фахової літератури. Взірцем

якого стилю є дібраний текст? Відповідь обґрунтуйте.

Підсумковий тест

1.Державними мовами в Україні є: а) українська; б) українська та російська; в) російська;

г) всі мови національних меншин України.

2.Поняття "мова міжнаціонального спілкування" означає: а) синонім до "міжнародної мови";

б) мову-посередник, обрану для спілкування у багатонаціональній державі;

в) мову, що використовується в особистому спілкуванні представників різних націй;

г) одну зі світових мов.

3.Українське законодавство, яке регулює питання мовної політики, визначає що:

а) держава надає можливість особистості з метою втілення своїх прав людини самостійно обирати мову спілкування;

б) держава дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави;

в) Україна забезпечує вивчення державної мови всіма особами, які цього бажають;

г) на державному рівні дозволяється замінити у процесі навчання українську мову на будь-яку мову національних меншин України.

4.Якими шляхами має йти процес законотворення в галузі мовної політики, щоб Україну визнавали як демократичну державу на міжнародному рівні:

а) надання статусу державної іншим, найбільш розповсюдженим на певних територіях мовам (наприклад, кримськотатарській);

б) поступового переходу на українську мову в усіх сферах життєдіяльності, включаючи особисте життя людей;

в) подальшого розвитку державної мови і сфер її функціонування за умови шанобливого ставлення до інших мов;

г) загальної відмови від державної мови.

39

5. Вибір мови повсякденного спілкування:

а) встановлюється Конституцією України; б) є невід'ємним правом самих громадян;

в) встановлюється міжнародно-правовими документами; г) підтверджується нотаріально завіреними довідками.

6. Під державною мовою розуміють: а) мову більшості населення країни;

б) традиційну мову, яка функціонує на певній території; в) правовий статус певної мови, закріплений на законодавчому рівні з

метою використання її у всіх сферах офіційного життя держави; г) мову, визначену шляхом опитування думки населення на референдумі.

7. Конституція України щодо питань мовної політики вважається однією з найдемократичніших у світі, тому що:

а) не звертає особливої уваги на обов'язкове використання державної мови;

б) забезпечує демократичні засади для функціонування державної мови; в) розрізняє ступінь розповсюдженості мов по території України; г) гарантує працевлаштування і рівень заробітної плати залежно від

знання державної мови.

8. Основними ознаками літературної мови є такі:

а) унормованість, функціонування у галузі державної і політичної діяльності, наявність територіальних діалектів, наявність усної та писемної форм існування;

б) унормованість, наявність усної і писемної форм існування, функціонування у галузі державної і політичної діяльності, наявність територіальних діалектів;

в) наддіалектна форма існування, унормованість, наявність усної і писемної форм існування, поліфункціональність, стилістична диференціація.

9. Сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, закріплених у процесі суспільної комунікації, це:

а) орфографічні правила; б) мовні норми; в) граматичні правила.

10. Функціональний стиль – це:

а) різновид національної мови, що є засобом спілкування у географічно обмежених мовленнєвих колективах;

б) варіант літературної мови, використання якого зумовлене сферою спілкування, змістом і метою висловлювання;

40