- •1.Територіальний принцип місцевого самоврядування
- •2. Конституційно-правові норми (види, класифікація).
- •5. Поняття правового статусу громадянина України
- •6. Правове положення іноземців в Україні.
- •7. Порядок вступу закону у силу.
- •8. Джерела конституційного права як галузі національного права України.
- •12. Імпічмент Президента України.
- •13. Функції та повноваження Голови Верховної Ради України.
- •14. Поняття статусу народного депутата України.
- •16. Судова влада в Україні
- •17. Порядок обрання Президента України
- •18. Правовий статус біженців в Україні.
- •19. Депутатська недоторканість
- •20. Конституційно-правові відносини та їх особливості.
- •21. Поняття і види референдумів.
- •Адміністративно-територіальна
- •Національно-територіальна автономія
- •Національно-державна автономія
- •Форми територіальної автономії
- •24.Поняття та зміст державного суверенітету. Декларація про державний суверенітет України.
- •26. Суб’єкти конституційно-правових відносин і їх особливості
- •29. Депутатський запит (поняття і призначення).
- •Громадянство України припиняється з таких підстав:
- •31. Конституційний лад України
- •Принципи конституційного ладу:
- •32. Порядок прийняття та набуття чинності рішень місцевої ради.
- •33. Виконавчі органи місцевого самоврядування.
- •34. Конституційні права громадян, їх класифікація
- •35. Громадянство як елемент правового статусу особистості.
- •37. Гарантії депутатської діяльності. Депутатський іммунітет та індемнітет.
- •38. Конституція – основне джерело конституційного права.
- •39. Соціальна держава.
- •41. Право законодавчої ініціативи у вр України
- •45. Верховна Рада України (місце в системі вищих органів держави, компетенція, акти).
- •48. Гарантії політичних прав та свобод громадян України
- •49. Склад і форми діяльності вр України
- •50. Виборчий процес (поняття, стадії).
21. Поняття і види референдумів.
Референдум – це голосування населення всієї держави (загальнодержавний референдум) або певної його частини (місцевий референдум), шляхом якого приймається рішення з будь-яких питань державного або самоврядного характеру, за виключенням тих, котрі згідно з законом не можуть бути винесені на референдум, що обов'язкове для виконання органами, організаціями і громадянами, щодо яких це рішення носить імперативний характер, з метою вирішення найважливіших питань державного і суспільного життя.
Референдум, як і вибори, здійснюється шляхом голосування, але відрізняється своїм предметом.
Завдання референдуму полягає у вирішенні важливих питань, не пов'язаних із наданням юридичної сили мандатам певних осіб. Це можуть бути затвердження, зміна чи скасування законів, вирішення проблем територіального устрою в межах держави тощо.
1. за юридичними наслідками прийнятого рішення:
- імперативний референдум;
- консультативний референдум;
2. за предметом референдуму:
- конституційний референдум;
- законодавчий референдум;
- міжнародно-правовий;
- адміністративний.
3. за способом проведення:
- обов'язковий референдум;
- факультативний;
4. за часом проведення референдуму:
- допарламентський;
- післяпарламентський;
- позапарламентський;
5. за кількістю проведення:
- повторний референдум;
- новий референдум з питань, що раніше виносилися на референдум;
6. за ініціатором проведення референдуму:
- петиційний;
- з ініціативи органу державної вали або органу місцевого самоврядування;
7. за характером рішення, прийнятого шляхом референдуму:
- затверджуючий (ратифікаційний);
- скасовуючий;
8. за територією проведення референдуму:
- загальнодержавний;
- місцевий.
Так, відповідно до Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" в Україні розрізняють всеукраїнські референдуми, референдуми Автономної Республіки Крим та місцеві (у межах адміністративно-територіальних одиниць).
22. Територіальна автономія: поняття, види, форми. Автономія в Україні
Адміністративно-територіальна
Адміністративно-територіальна (регіональна) автономія - один із способів децентралізації влади в унітарній державі. Статус суб'єктів адміністративно-територіальної автономії вищий, ніж у звичайних адміністративно-територіальних одиниць, але нижчий за статус суб'єктів національно-територіальної, національно-державної автономії чи суб'єктів федерації. Суб'єкт адміністративно-територіальної (регіональної) автономії не має ознак державного утворення. Адміністративно-територіальна автономія виявляється у наявності у її суб'єктів системи органів законодавчої та виконавчої влади, що формуються самостійно, а також повноважень приймати закони з питань, коло яких окреслено центром. Органи суб'єкта адміністративно-територіальної автономії здійснюють свою діяльність під наглядом центральних органів влади, які, як правило, призначають для цього своїх представників (наприклад, губернаторів). Регіональні закони можуть бути скасовані центральними органами, якщо вони не співпадають із загальнодержавними інтересами.