Swot- аналіз
Управління діяльністю будь-якого комерційного підприємства включає в себе:
І – ситуаційний аналіз (оцінка стану справ на поточний період);
ІІ – постановка задач (визначення напрямків розвитку бізнесу);
ІІІ – стратегічне планування (складання плану досягнення обраних цілей);
IV – організація заходів щодо виконання плану;
V – контроль (перевірка досягнутих результатів, а у випадку їх відсутності – виявлення причин).
І. Аналіз можливостей, ресурсів та ризиків проводиться за допомогою SWOT-аналізу
SWOT – складноскорочене слово, що утворене від початкових літер англійських слів «міцність», «слабкість», «можливості» та «загрози».
Ідея SWOT-аналізу полягає в наступному:
а) направлення зусиль на перетворення слабких сторін в сильні, а загроз в можливості;
б) розвиток сильних сторін фірми у відповідності з її обмеженими можливостями.
Схема SWOT-аналізу представлена на рис.2.2 .
Рис.2.2. Схема SWOT- аналізу
SWOT - аналіз можна проводити в п’ять етапів. На першому етапі SWOT-аналізу вивчаються сильні сторони фірми – її конкурентні переваги в наступних областях:
патентоспроможність товарів, що випускаються;
ціна товарів;
прогресивність технологій;
кваліфікація кадрів;
вартість ресурсів, які застосовуються фірмою;
вік основних виробничих фондів;
географічне розташування фірми;
інфраструктура;
система менеджменту;
система маркетингу;
сила конкуренції на вході та виході системи менеджменту фірми та ін.
На другому етапі SWOT-аналізу вивчаються слабкі сторони фірми. Він починається з аналізу конкурентоспроможності товарів, що випускаються по всіх ринках. Будується дерево показників конкурентоспроможності: на нульовому рівні – комплексний показник конкурентоспроможності конкретного товару; на першому – корисний ефект (інтегральний показник якості), сукупні витрати, умови застосування товару; на другому рівні – конкретні показники.
Розраховуються показники у відповідності з побудованим деревом показників. Збираються та прогнозуються аналогічні показники за конкуруючими товарами. визначаються слабкості за вивченими на першому етапі конкурентними перевагами фірми.
На третьому етапі SWOT-аналізу вивчаються фактори макросередовища фірми (політичні, економічні технологічні та ін.) з метою прогнозування стратегічних та тактичних загроз фірмі та своєчасного запобігання збиткам.
На четвертому етапі вивчаються стратегічні та тактичні можливості фірми (капітал, активи і т.п.), необхідні для запобігання загроз, зменшення слабких та помноження сильних сторін фірми.
На останньому, п’ятому етапі SWOT-аналізу сили узгоджуються з можливостями для формування проекту окремих розділів стратегії фірми.
Після збору та аналізу необхідної інформації про стан ринку, ресурси, економічної та інших ситуацій (І етап), переходять до другого етапу – постановки задач.
Головна задача цієї стадії управління бізнесом в тому, що всі особи, які мають до нього відношення (від управляючого до рядового робітника), мають бути освідченні відносно того, чого намагається досягнути їх компанія, які необхідні для цього ресурси, яка політика та які плани будуть проводитися в життя. Іншими словами, етап постановки задач призначений для об’єднання колективу, створення мотивацій кожного діяти в інтересах компанії.
До постановки задач формулюються цілі фірми: отримання прибутку, накопичення ресурсів для розширення діяльності, максимальне задоволення потреб ринка через свою продукцію, збільшення долі ринку, досягнення передових позицій на ринку.
Задачі – комплекс заходів, які слід проводити для досягнення цілей (розширення виробництва, укріплення кадрового складу, поповнення капіталу).
Базовою задачею завжди є задоволення споживачів.
Ще однією провідною задачею може бути зростання компанії, що має вираження у наступному:
тривале збільшення прибутку;
зростання обсягу продажу;
завоювання значної частини ринку;
досягнення позиції лідера в галузі або на ринку;
збільшення кількості збутових та торгівельних підприємств;
підвищення чисельності зайнятих на виробництві;
накопичення додаткових ресурсів (більш ефективне використання капіталу).
На шляху зростання компанії можуть з’явитися наступні перешкоди:
опір провідних службовців компанії (консерваторів), які не бажають додаткових труднощів та турбот, пов’язаних із зростанням компанії;
відсутність гнучкості організаційної структури. Наприклад, при прийнятті рішень – коли засоби зв’язку, необхідні для діяльності широкомасштабного можуть не відповідають масштабам виробництва ;
нестача ресурсів, в тому числі і кадрових;
заходи конкурентів, що впливають на обсяг продажу компанії.
Завдання – кількісне та якісне визначення того, що має бути досягнуто для виконання задачі. Наприклад, отримати прибуток у 10% на вкладений капітал, завоювати 20% ринку, зменшити розмір оборотних засобів до 10% в рік - все це оперативні завдання кожному підрозділу підприємства щодо досягнення рівня визначеного показника. Особливо важливо, щоб завдання були визначені конкретно, чітко, ясно для кожного виконавця. З ними має конкретно співставлятися конкретна праця. Якщо ж ця праця не відповідає завданню, необхідно шукати причини такого неспівпадіння в плануванні чи організації праці.
Політика фірми визначає напрямки стиль, поведінку та методи її діяльності. Політичними установками комерційного підприємства можуть бути:
підвищення заробітної плати;
підтримання високої якості продукції;
покращення мікроклімату та ефективності роботи в колективі.
Політика фірми має бути направлена на те, щоб надати її іміджу індивідуальність, закріпити добру репутацію, забезпечити можливість прийняття рішень для всіх співробітників, які взаємодіють в тісному контакті один з одним.
На перших етапах існування будь-якого підприємства, його домінуючим завданням завжди буде виживання. Це пов’язано з тим, що його продукція нікому невідома, реклама недостатньо ефективна, замовлення одноразові, організаційна структура ще не сформувалась, не розв’язані проблеми з фінансуванням. Необхідність виживання призводить компанію до визначення стратегії, яка може передбачати:
- розпилення ризику, тобто проведення своїх операцій не на одному, а на декількох ринках;
- адаптацію до умов, що швидко змінюються;
- відмова від активної боротьби з конкурентами, а як наслідок – відсутність ризику удару у відповідь;
- цільові відрахування з чистого прибутку на створення страхових резервів.
Кінцевою метою будь-якого комерційного підприємства завжди є отримання прибутку через маневрування факторами виробництва (ресурсами), витратами на них та ціною своєї продукції.
Виникає питання: яка вигоду має суспільство від функціонування комерційного підприємства? Такою вигодою є поповнення бюджету країни через податкову систему - при наявності прибутку. Відсутність останнього є сигналом для суспільства щодо прийняття рішення про пере розподілення ресурсів та закриття підприємства.
Компанія завжди має достатню кількість грошових коштів для негайних виплат робітникам, постачальникам, короткостроковим кредиторам. В протилежному випадку, вона буде неспроможною та ризикує припинити своє існування. Під рухом «за ліквідність» розуміють надходження грошових засобів та їх наявності для виплати певної кількості з рахунку в будь-який час.
Окрім наведених вимог, компанія обов’язково несе відповідальність перед учасниками бізнесу, які мають суттєвий вплив на її комерційну діяльність, та перед суспільством, тобто має відповідати етико-соціальним вимогам.
Етико-соціальні вимоги до діяльності компанії передбачають:
Відповідальність перед суспільством.
Відповідальність перед споживачем.
Відповідальність перед найомними робітниками.
Перш ніж перейти до стратегічного планування слід визначитися з основними поняттями та термінами, які застосовуються у зв’язку з ним. Розберемо значення слів «ціль», «стратегія», «політика», «тактика», «задача».
Ціль – кількісний або якісний стан системи або її показників, якого планується досягнути. В якості цілі може виступати: отримання прибутку, забезпечення соціальних потреб населення. Задачі - це комплекс заходів, які треба здійснити для досягнення накреслених Політика визначає напрямки та методи діяльності підприємства, його стиль та поведінку. Установки політики комерційного підприємства можуть бути такими: сплачувати більш високу заробітну плату, підтримувати високу якість продукції, підвищувати кваліфікацію робітників і т.д. Можна помітити, що політика компанії направлена на те, щоб надати їй індивідуальності, закріпити добру репутацію.
Рис.2.3. Напрямки стратегічного розвитку
Стратегія – широкомасштабне тривале планування, що має своєю метою розв’язати задачі, які стоять перед компанією на тривалий період. В якості прикладів стратегічного планування можна навести: скупка дрібних компаній з метою контролю продаж та розподілу продукції, диверсифікація діяльності, продаж продукції роздрібним торгівцям.
Тактика – більш деталізоване спеціальне планування конкретної ситуації протягом обмеженого періоду (до 1 року). Наприклад попередні комерційні пропозиції, рекламна компанія протягом певного періоду з метою просування на ринок нової продукції. Зрозуміло, що тактика підлегла до стратегії.
Існують чотири основні напрямки стратегічного розвитку компанії. серед них можна назвати наступні:
подальше просування на ринок,
розробка нових видів продукції,
розширення ринків збуту,
диверсифікація виробничо-збутової діяльності.
Наскільки ці чотири напрямки будуть перенесені на практику, буде залежати перш за все від задач, поставлених підприємцем, його ресурсів, зовнішнього середовища, оточення підприємства, тенденцій змін напрямків в майбутньому.
Таким чином, якщо, наприклад, компанія ставить перед собою задачу подальшого росту, а продукція, яка нею випускається добре зарекомендувала себе та попит на неї досить гнучкий, то така компанія може обрати для себе стратегію подальшого просування на ринок та тактику зниження цін.
Задача подальшого росту компанії може бути розв’язана шляхом розробки нових видів продукції або безпосередньо розширенням ринків збуту. Після того, як стратегія подальшого росту буде ухвалена на вищому рівні її керівниками, вона має бути перетворена в конкретні операційні плани для кожного підрозділу.