Господарські товариства

Акціонерне товариство (з економічного погляду) — підприємство об'єднання кількох фізичних або юридичних осіб (тобто підприємств), які формують свій капітал шля­хом випуску і продажу цінних паперів, передусім акцій, з метою отримання прибутку.

Акціонерне товариство (з правового погляду) — ор­ганізаційно-правова форма функціонування та розвитку підприємств, компаній, що базується на статутному фонді, поділеному на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, учасники якої несуть відповідаль­ність за зобов’язаннями тільки майном підприємства.

Товариство з додатковою відповідальністю — товари­ство, статутний фонд якого поділено на частки визначе­них установчими документами розмірів, а його учасники відповідають за зобов’язання своїми внесками до статут­ного фонду.

У разі недостатності цих сум учасники товариства відповідають за його борги додатково належним їм майном у розмірі, кратному до внески кожного учасника.

Повне товариство — товариство, учасники якого форму­ють статутний фонд зі своїх вкладів, займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть необме­жену і спільну відповідальність за зобов'язання товарист­ва (тобто відповідальність усім своїм майном).

Командитне товариство — вид змішаного товариства, в якому поєднуються риси товариств повного і з обмеже­ною відповідальністю.

Консорціум — тимчасове об'єднання підприємств, компаній, банків на основі загальної угоди з метою виконання крупних завдань (зокрема, для реалізації капітало- та наукомісткого проекту).

Консорціуми створюються банками шляхом організації підписки на акції та боргові зобов'язання та їх розповсюдження серед населення. Консорціум несе спільну відповідальність перед своїми замовниками.

Концерн – крупне об’єднання підприємств різних галузей промисловості, торгівлі, транспорту, наукових організацій, банків тощо, . учасники якого у правовому аспекті зберігають самостійність (залишаються юридичними особами), але втрачають власність на засоби вироб­ництва і виготовлений продукт, а головне підприємство здійснює над іншими учасниками фінансовий контроль (управляє фінансами, інвестиціями тощо), єдине керівництво. Таке керівництво (в тому числі контроль) здійснюють через зосередження контрольного пакета акцій або біль­шість голосів.

Корпорація — найдосконаліша форма організації під­приємств, що існує переважно у вигляді відкритого акціонерного товариства, засновники якого формують ак­ціонерний капітал шляхом об'єднання власних ресурсів че­рез механізм випуску і продажу цінних паперів (передусім акцій), а співвласники несуть обмежену відповідальність.

Згідно з чинним законодавством корпорація — це до­говірне об'єднання, створене на основі поєднання вироб­ничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

Засновниками акціонерного товариства можуть бути фізичні та юридичні (підприємства) особи. Акціонерний капітал (власність), який формується при цьому, скла­дається із загальної вартості випущених і проданих акцій. Засновники товариства отримують засновницький прибу­ток, який становить різницю між сумою, отриманою від продажу акцій, та обсягом вкладених ресурсів.

Основними позитивними сторонами корпорацій є:

1) можливість збільшити джерела фінансування для розширення виробництва (за рахунок продажу цінних па­перів), а отже отримати більший прибуток, частина якого (нерозподілений прибуток) йде на розширення обсягів ви­робництва;

2) кращий (порівняно з партнерствами) доступ до кре­дитів банків;

3) внаслідок наведених переваг отримання можливості впроваджувати передові досягнення науки і техніки у ви­робництво, що зумовлює зростання продуктивності праці й зниження собівартості товарів і послуг;

4) обмежена відповідальність акціонерів за зобов'язан­ня корпорації, а отже відсутність відповідальності власним майном;

5) залучення до управління виробництвом профе­сійних управляючих (менеджерів), що сприяє вдоскона­ленню процесу вироблення управлінських рішень;

6) здійснення внутрикорпораційного планування на поточний та віддалений період (5—10 років), комплексне вивчення ринку, формування потреб споживачів тощо і завдяки цьому отримання переваги над конкурентами.

Основними недоліками корпорацій є:

1) значне знецінення акцій корпорацій під час погір­шення економічної кон'юнктури, внаслідок чого дрібні акціонери можуть втратити їх;

2) недосконалий механізм оподаткування в окремих країнах (так, в Україні оподатковуються і прибуток корпо­рацій, і доходи на акції, що особливо несправедливо для дрібних акціонерів);

3) перетворення дрібних акціонерів, внаслідок їх вели­кої чисельності, на формальних власників, неспроможних впливати на вибір керівництва, розподіл прибутків тощо у більшості крупних корпорацій і прийняття управлінських рішень на основі кількості акцій;

4) внаслідок зосередження контрольного пакета акцій у руках небагатьох акціонерів встановлення їх контролю над заощадженнями більшості дрібних акціонерів.