2. Природно-кліматична характеристика району розташування підприємства київська область

Утворена 27.11 1932 року - розташована на півночі держави, в басейні середньої течії Дніпра, головним чином на Правобережжі. На сході межує з Чернігівською і Полтавською, на південному сході і півдні — з Черкаською, на південному заході — з Вінницькою, на заході — з Житомирською областями. Площа 28,1 тис. км² - обл. 4,8 % площі держави; населення 1947,6 тис. чол. — 3,7 % населення України. Центр Київ. В області — 25 районів 24 міста, у тому числі 9 - обласного підпорядкування, 31 селищ міського типу, 1204 сільські населені пункти.

Географічне положення території сприяло в минулому виникненню і розвитку тут центру ранньофеодальної держави Київської Русі - Києва, а також стародавніх міст Василькова, Переяслава, Білої Церкви та ін. Транспортно-географічне положення Київської області визначається тим, що до Києва як до столиці України і обласного центру сходяться автомагістралі, авіалінії, річкові та ін. комунікації, зв'язуючи її з усіма районами України. Область лежить у межах зон мішаних лісів і лісостепової. Її ґрунтові та агрокліматичні умови сприятливі для розвитку сільського господарства.

Населення і трудові ресурси. У національному складі переважають українці (92,1 %). Проживають також росіяни, євреї, білоруси, поляки та ін. Пересічна густота населення 69,3 чол. на 1 км²; найгустіше заселена територія навколо Києва (від )7 чол. на 1 км² в Обухівському р-ні до 152 чол. на і км² у Києво - Святошинському р-ні). Міське населення (без Києва) 54 %. Виділяються 2 локальні (міжрайонні) системи розселення: Київська та Білоцерківська. Найбільші міста:

Біла Церква, Бровари, Фастів, Бориспіль. Область забезпечена трудовими ресурсами. У виробничій сфері працює 74,1 % усіх зайнятих» у тому числі у промисловості - 22,6 %, сільському господарстві- 27,0 %, будівництві - 8,6 %.

Природні умови і ресурси. В геоструктурному відношенні територія області лежить у межах Українського щита, його пн.-сх. схилу та пд.-зх. борту Дніпровсько-Донецької западини і характеризується загальним похилим поверхні кристалічного фундаменту в пн.-сх. напрямі. Докембрійські породи кристалічного фундаменту Українського щита залягають поблизу земної поверхні під малопотужним чохлом антропогенових відкладів, у зниженнях поверхні фундаменту розвинута також кора вивітрювання та палеогенові й неогенові піщано-глинисті породи. До борту Дніпровсько-Донецької западини належить пд.-сх. частина області. Для неї характерне різке ступінчасте занурення фундаменту в бік осі западини по лінії м. Переяслав-Хмельницький — с. Калита і наявність осадочної товщі від пермського до неогенового віку, потужність якої збільшується у пн.-сх. напрямі. Решта території лежить у межах пн.-сх. схилу Українського щита і має стратиграфічний розріз, аналогічний пд.-сх. частині; потужність верств різко зменшується від западини до щита, для палеогенових відкладів характерні шари бурого вугілля. Антропогенові континентальні відклади утворюють майже суцільний чохол. На Пн. переважають льодовикові та водно льодовикові суглинки, піски й глини, у пд.-зх. і сх. частинах області — леси, у річкових долинах — алювіальні й озерно-алювіальні піски й глини. За характером рельєфу тер. К. о. поділяють на три частини. Пн. частина, що лежить у межах Поліської низовини (вис. до 198 м), являє собою низовинні пологохвилясті заболочені моренно-зандрові і зандрові акумулятивні рівнини, розчленовані річковими і прохідними долинами, на правобережжі Прип'яті ускладнені горбами і пасмами льодовикового і водно-льодовикового походження. Пд.-зх. і центр, частини області лежать на Придніпровській височині (вис. до 273 м), найбільш розчленовані; поверхня — підвищена полого-хвиляста лесова рівнина, розчленована річковими прохідними долинами, ярами і балками. Сх., лівобережна частина розташована на заплаві й терасах Дніпра в межах Придніпровської низовини. Поверхня заплави плоска, місцями заболочена, на боровій терасі — піщані гриви, горби, зниження між ними часто перезволожені або заболочені. Друга над заплавна тераса (вис. до 145 м) розчленована балками; багато блюдце подібних западин. З корисних копалин найбільше значення мають запаси буд. матеріалів. На Пд. Зх. області — родовища гранітів (Богуславське, Синявське, Шамраївське, Чубинецьке та ін.) і гнейсів. Цегельно-черепичні глини є по всій тер. К. о. (Млачівське, Обухівське, Сквирське та ін.). Поклади мергелю, буд. і кварцових пісків (Мирчанське, Ба-бинецьке, Кодрянське родовища), торфу (на Поліссі). Є джерела мін. вод. Область недостатньо забезпечена основними видами корисних копалин.

Клімат. Помірно континентальний, м'який, з достатньою вологістю. Зима тривала, порівняно тепла; літо достатньо тепле й вологе. Пересічна т-ра січня на Пн. -6,5°, в центр, частині --5,8% на Пд. —6,1°, липня — відповідно 4-19,2, +19,5, 4-20,1°. Тривалість безморозного періоду 160—165 днів. Період з температурою понад +10° становить від 155 днів на Поліссі до 160—165 днів на Пд. і Сх. області, сума активних т-р від 2480° на Пн. до 2700^е на Пд. Опадів 500— 600 мм на рік, на крайньому Пд.— 400—500 мм. Макс. кількість їх (бл. 40 %) випадає влітку.