Книга Цивільний захист

збитки від забруднення джерел та водойм; збитки від забруднення атмосфери; збитки від порушення кліматичного балансу;

збитки від погіршення якісних характеристик природних ресурсів. Соціальні ж збитки найскладніше визначити, тому їх класифікацію за

об’єктовим критерієм у роботі проведемо наступним чином: збитки від витрати трудових ресурсів;

збитки, пов’язані із затратами на перерозподіл трудових ресурсів; збитки від зміни умов і характеру праці; збитки, пов’язані із наданням соціальних пільг і гарантій для

забезпечення можливості збереження життєвого рівня; збитки від зміни структури споживання;

витрати, спрямовані на забезпечення комунальними послугами; витрати, спрямовані на забезпечення послугами охорони здоров’я.

Щодо дослідження соціальних збитків, завданих НС, то основною категорією цих збитків по суті є «вартість людського життя», яку можливо визначити тільки умовно, оскільки людське життя – безцінне. Під поняттям «вартість життя» зазвичай розуміється економічний еквівалент збитку, що може бути завданий людині за ризикованих умов. Встановлено, що економічна суть його полягає в грошових чи інших виплатах, що компенсують громадянину підвищений ризик втрати життя чи здоров’я через виконання певних функцій за небезпечних умов.

Збитки відшкодовуються за рахунок цільових страхових фондів (формують систему соціального страхування): фонду пенсійного страхування, фонду страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, фонду страхування на випадок безробіття тощо. Основне їх завдання — надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової працездатності, безробіття, а також у старості. Законодавство визначає умови і порядок здійснення такого страхування: страхувальниками у більшості випадків є роботодавці; підлягають страхуванню особи, які працюють на умовах трудового договору, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності. У ринкових умовах централізовані страхові фонди соціального захисту населення втрачають свою актуальність і поступаються місцем комерційному страхуванню.

3. Страховий механізм відшкодування збитків від НС. Забезпечення цільових видів страхування.

Страхування - одна з найдавніших категорій суспільних відносин. Зародившись у період розкладання первіснообщинного строю, воно поступово стало неодмінним супутником суспільного виробництва. Початковий зміст розглянутого поняття зв'язаний із словом “страх”. Власники майна, вступаючи

91

між собою у виробничі відношення, випробували страх за його цілість, за можливість знищення або втрати в зв'язку зі стихійними лихами, пожежами, грабежами й іншими непередбаченими небезпеками економічного життя.

Соціальне страхування - це важлива складова частина соціального захисту населення, центром якого є людина та її потреби, а якість їх задоволення впливає на соціально-економічний розвиток держави.

Соціальне страхування створює умови для відтворення робочої сили та захисту громадян уразі настання певних страхових випадків: втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, нещасного випадку на виробництві, догляду за дитиною, вагітності та пологів тощо.

Соціальне страхування є фінансовою категорією, яка виражає економічні відносини, що виникають в процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту шляхом формування фондів грошових коштів та їх використання для забезпечення громадян у старості, на випадок постійної чи тимчасової втрати працездатності, безробіття, підтримки материнства, а також з охорони здоров'я.

Економічна сутність страхування проявляється в його функціях, які обумовлюють суспільне призначення даної категорії.

Страхування виконує такі основні функції:

ризикова, так як страхування пов’язане з ризиковим характером виробництва. В рамках дії ризикової функції здійснюється перерозподіл грошової форми вартості серед учасників страхування у зв’язку з наслідками випадкових страхових подій;

попереджувальна функція. Значна частина перерозподільних відносин пов’язана з функціонуванням попереджувальних заходів по зменшенню страхових ризиків. Разом з тим організація цих відносин часто залежить від рівня захищеності майна і життя страхувальників, від настання страхової події;

заощаджувальна функція. Довгострокові види страхування є засобом накопичення населенням коштів до настання певної події в їх житті аж до закінчення строку страхування.

Сучасні економісти відзначають, що страхування, як економічна категорія, включає такі основні елементи: ризикові обставини, ситуація ризику, вартість (оцінка) об’єкта страхування, страхова подія, страхова сума, страховий внесок, страховий випадок, витрати (збиток) страхувальника, страхова виплата.

Необхідність соціального страхування зумовлена такими причинами:

наявністю громадян, котрі не беруть участі у суспільне корисній праці, а тому не можуть утримувати себе за рахунок заробітної плати;

наявністю громадян, котрі є дієздатними, але не мають можливості її реалізувати.

Страхування, як і кредитування, — це процес, дія, основна мета якого

— захист інтересів фізичних та юридичних осіб від випадкових небезпек. Як бачимо, мета страхування є завжди одна, але механізм досягнення її може бути різним. Зокрема, фізична, юридична особа може самостійно страхувати

92

себе від певних небезпек. Так, підприємство може створювати фонди самострахування, основне їх призначення — оперативне подолання тимчасових труднощів у процесі господарювання.

Страховий захист на комерційних засадах пропонують страхові компанії. Страхувальник, сплачуючи премію, забезпечує собі у разі настання події, обумовленої договором чи законом, суму виплати з боку страхової компанії, яка несе певний обсяг відповідальності. Страхування, яке здійснюється страховими компаніями, займає особливе місце у народному господарстві, становить певну частку ВВП країни, впливає на різні сторони економічного життя.

Органом, що здійснюватиме функції, пов'язані з формуванням страхових коштів, визначено Пенсійний фонд України.

Реалізація законопроекту про систему збору та обліку єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування дозволить:

забезпечити додаткові надходження страхових коштів за рахунок розширення бази сплати страхових внесків, виведення заробітної плати з тіньового сектора за рахунок кращого контролю;

більш раціонально використовувати кошти соціального страхування за рахунок уникнення дублювання страховими фондами функцій, пов'язаних із формуванням страхових коштів, що спрямовуються на утримання адміністративного апарату, відповідального за збір, облік та контроль за сплатою страхових внесків, у тому числі відмовитись від взаєморозрахунків між фондами соціального страхування;

забезпечити повну прозорість фінансових потоків для суб'єктів системи загальнообов'язкового державного соціального страхування;

дати можливість застрахованим особам у будь-який час отримувати інформацію про те, які страхові внески та в які фонди здійснює за них роботодавець;

більшою мірою переорієнтувати функції та структури фондів соціального страхування на роботу з населенням.

Спеціальні цільові фонди — це особлива форма організації фінансів, яка характеризується добровільністю об'єднання коштів різних суб'єктів господарювання та населення для реалізації конкретних цілей і програм у галузі економічного розвитку та розв'язання соціальних проблем.

Джерела надходження коштів до цільових фондів і напрямки їх витрачання специфічні і залежать від характеру та мети їх створення. Проте можна виділити властиву цим коштам закономірність, яка полягає у переважній частці надходжень від підприємств і організацій, установ та окремих громадян на основі спонсорства. Витрати ж фондів не переслідують мети добування прибутку, хоч у цілому вони можуть і супроводитися одержанням доходу.

За статутною діяльністю цільові фонди не мають фінансових зобов'язань перед державним бюджетом, у тому числі вони звільнені від сплати податків, державних та митних стягнень (мита).

93

4. Поняття державного резерву, його склад, призначення. Утримання і розвиток системи державного резерву.

ЗАКОН УКРАЇНИ Про державний матеріальний резерв (вибірково)

від 22 лютого 1997 року (із змінами і доповненнями)

Цей Закон визначає загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву (далі - державний резерв) і регулює відносини в цій сфері.

Стаття 1. Поняття державного резерву

1.Державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).

2.До складу державного резерву входять:

мобілізаційний резерв - запаси матеріально-технічних та сировинних ресурсів, призначених для забезпечення розгортання виробництва військової та іншої промислової продукції, ремонту військової техніки та майна в особливий період, розгортання у воєнний час робіт по відновленню залізничних та автомобільних шляхів, морських та річкових портів, аеродромів, ліній і споруд зв'язку, газо-, нафтопродуктопроводів, систем енерго- і водопостачання для організації безперебійної роботи промисловості, транспорту і зв'язку, подання медичної допомоги;

запаси сировинних, матеріально-технічних і продовольчих ресурсів для забезпечення стратегічних потреб держави;

запаси матеріально-технічних ресурсів для виконання першочергових робіт під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та для виконання інших заходів, передбачених законодавством.

Стаття 3. Призначення державного резерву

Державний резерв призначається для: забезпечення потреб України в особливий період;

надання державної підтримки окремим галузям народного господарства, підприємствам, установам і організаціям з метою стабілізації економіки у разі тимчасових порушень термінів постачання важливих видів сировини і паливно-енергетичних ресурсів, продовольства, виникнення диспропорції між попитом і пропонуванням на внутрішньому ринку та участь у виконанні міждержавних договорів;

подання гуманітарної допомоги; забезпечення першочергових робіт під час ліквідації наслідків

надзвичайних ситуацій.

Стаття 4. Єдина система державного резерву України

1.Державний резерв створює Кабінет Міністрів України.

2.Структура системи державного резерву і порядок управління державним резервом визначаються Кабінетом Міністрів України.

94

3.Запаси державного резерву незалежно від його місцезнаходження, а також підприємства, установи і організації та інші об'єкти, що входять до системи державного резерву, і земельні ділянки, на яких вони розміщені, є державною власністю і не підлягають приватизації та іншим видам відчуження.

4.Підприємства, установи і організації системи державного резерву є режимними об'єктами, охорона і пожежна безпека яких проводиться відомчою воєнізованою охороною.

Стаття 5. Номенклатура матеріальних цінностей державного резерву і

норми їх накопичення Мобілізаційні резерви створюються на підприємствах, в установах і

організаціях незалежно від форм власності відповідно до завдань, визначених Кабінетом Міністрів України міністерствам, іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим на основі пропозицій центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, Міністерства оборони України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, іншими зацікавленими органами виконавчої влади.

Стаття 7. Фінансування системи державного резерву

1.Утримання і розвиток системи державного резерву здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та коштів, одержаних від допоміжної фінансово-господарської діяльності підприємств, установ і організацій системи державного резерву.

2.Фінансування операцій, пов'язаних з накопиченням (приростом), освіженням (поновленням, заміною) матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, зокрема коштів, одержаних від реалізації матеріальних цінностей державного резерву в порядку освіження, позичання та розбронювання.

3.Фінансування витрат підприємств, установ і організацій, пов'язаних з обслуговуванням і зберіганням, списання збитків від уцінки і природних втрат матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, зокрема коштів, одержаних від позичання матеріальних цінностей державного резерву, а також коштів, одержаних від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

4.Фінансування витрат на капітальне будівництво, реконструкцію і технічне переоснащення підприємств, установ і організацій системи державного резерву, проведення науково-дослідних і дослідноконструкторських робіт здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Стаття 8. Формування і розміщення замовлень на поставку матеріальних цінностей до державного резерву

1.Поставка матеріальних цінностей до державного резерву і розміщення замовлень на їх поставку на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності здійснюється в основному на підставі замовлень на поставку продукції для державних потреб з наступним відшкодуванням усіх витрат відповідальних зберігачів.

95

Стаття 9. Особливості поставки, закладення і зберігання матеріальних цінностей державного резерву

1.Матеріальні цінності, що поставляються до державного резерву за встановленими вимогами щодо забезпечення безпеки життя, здоров'я споживачів і охорони довкілля, повинні мати сертифікат відповідності зазначеним вимогам на весь строк зберігання.

Стаття 10. Стимулювання виконання поставки матеріальних цінностей до державного резерву та їх зберігання

З метою економічного стимулювання виконання поставок і зберігання матеріальних цінностей державного резерву та поставок матеріальних цінностей для експлуатаційних потреб, капітального будівництва системи державного резерву виконавцям можуть відповідно до законодавства надаватися пільги щодо сплати податку на прибуток, цільові дотації і субсидії, кредити на пільгових умовах, валютні кошти, митні та інші пільги.

Стаття 11. Розміщення матеріальних цінностей державного резерву

1.Запаси матеріальних цінностей державного резерву розміщуються на підприємствах, в установах і організаціях, спеціально призначених для зберігання матеріальних цінностей державного резерву.

2.Частина запасів матеріальних цінностей державного резерву може зберігатися на промислових, транспортних, сільськогосподарських, постачальницько-збутових та інших підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах.

3.Перелік підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх накопичення визначаються мобілізаційними та іншими спеціальними планами.

Стаття 12. Порядок відпуску матеріальних цінностей з державного резерву

1.Державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

2.Відпуск матеріальних цінностей з державного резерву здійснюється: у зв'язку з їх освіженням (поновленням) і заміною; у порядку тимчасового позичання; у порядку розбронювання; для надання гуманітарної допомоги;

для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; у разі настання особливого періоду.

3.Матеріальні цінності з державного резерву реалізуються на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

4.Відпуск із державного резерву матеріальних цінностей, що підлягають освіженню (поновленню) і зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях системи державного резерву провадиться за рішенням центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом. Такий відпуск провадиться на конкурсних засадах. Кошти, отримані

96

внаслідок такої реалізації, спрямовуються на придбання та закладення до державного резерву аналогічних матеріальних цінностей.

Освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву, що знаходяться на зберіганні на підприємствах, в установах і організаціях (відповідальних зберігачів), а також заміна їх на продукцію аналогічного асортименту та якості здійснюється ними самостійно без залучення додаткових коштів.

5.Відпуск матеріальних цінностей з державного резерву в порядку тимчасового позичання провадиться за рішенням Кабінету Міністрів України,

вякому визначаються одержувачі, строки та умови відпуску матеріальних цінностей із державного резерву, а також строки їх повернення. За позичання матеріальних цінностей з державного резерву передбачається плата, розмір якої … не може перевищувати розміру облікової ставки НБУ.

7.Відпуск матеріальних цінностей з державного резерву для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій провадиться центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, за поданням міністерств, інших органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, на які покладено функції щодо координації робіт по ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій за рішенням Кабінету Міністрів України. Витрати на відпуск цих матеріальних цінностей, враховуючи їх вартість, відшкодовуються за рахунок коштів, передбачених на ці цілі Державним бюджетом України.

Стаття 13. Забезпечення перевезень матеріальних цінностей державного резерву

1.Залізничні вагони, річкові, морські, повітряні, інші транспортні засоби для відвантаження матеріальних цінностей до державного резерву та з державного резерву надаються в першочерговому порядку, а для вантажів, що швидко псуються, а також тих, що відвантажуються для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, - за умови пред'явлення вантажів без додаткової оплати за надання позапланових транспортних засобів.

Стаття 14. Відповідальність за операції з матеріальними цінностями державного резерву

12.У разі порушення правил і умов зберігання, несвоєчасного освіження та заміни матеріальних цінностей державного резерву, а також зберігання матеріальних цінностей, що не відповідають затвердженій номенклатурі, діючим стандартам і технічним умовам, несвоєчасного подання встановленої звітності підприємства, установи і організації - відповідальні зберігачі сплачують штраф у розмірі 20 відсотків від вартості матеріальних цінностей, щодо яких допущено порушення.

13.За необґрунтовану відмову від приймання матеріальних цінностей до державного резерву та відпуску матеріальних цінностей з державного резерву підприємства, установи і організації системи державного резерву сплачують постачальнику (покупцю) неустойку в розмірі 100 відсотків вартості матеріальних цінностей, щодо приймання або відпуску яких заявлено необґрунтовану відмову.

97

Л.5. Спеціальна функція у сфері цивільного захисту. (економіки)

Економіка катастроф.

При розробці сценаріїв розвитку НС, стратегічних, тактичних і оперативних планів підвищення безпеки й організації протидії НС необхідно використовувати нові економічні механізми ринку. У таблиці 1 приведений ряд нових економічних методів і механізми їхньої реалізації. Необхідно відзначити, що страхування і грошова компенсація зм'якшують очікувані негативні економічні наслідки, але не впливають на імовірність несприятливих подій.

Платежі за ризик, з яких можна створювати фонди для попередження причин HС и боротьби з наслідками аварій і катастроф, можуть ефективно впливати на зниження ризику. Однак відсутність небажаних подій може порозуміватися не стільки стимулюючою дією платежів, скільки неправильною оцінкою ризику. Тому, якщо аварій не буває протягом тривалого часу, частину грошей бажано повертати підприємству.

Доцільно також уводити платні квоти на ризик, що підприємства могли б перекуповувати друг у друга. Наприклад, заводові необхідно розширити виробництво, а це зв'язано зі збільшенням ризику. Щоб загальний ризик у регіоні не зріс, такий завод може субсидіювати заходи з підвищення безпеки на одному з прилеглих підприємств, здобуваючи тим самим у нього необхідні квоти на передбачуване збільшення ризику [12].

Щоб зацікавити персонал у безаварійній роботі, можна вводити надбавки до зарплати за реалізацію зобов'язань колективу по зниженню рівня ризику. При порушенні зобов'язань працівники повинні повертати частина грошей підприємству. Найбільш ефективними є прямі інвестиції держави підприємствам і організаціям на проведення заходів для зменшення ризику.

Таким чином, для зниження рівня сукупного ризику і зменшення масштабів наслідків НС необхідний комплекс заходів від удосконалювання технічних систем і систем керування безпекою до введення нових економічних механізмів.

98

Таблиця 1

Економічні методи підвищення безпеки і протидії надзвичайної ситуації

Економічний метод			Зміст методу
Страхування			Виплата страхових внесків
Грошова компенсація збитку			Виплата грошових компенсацій
			за нанесений збиток
Платежі за ризик зі створенням			Внесення платежів за ризик з
фондів для боротьби з наслідками			метою ефективного		протистояння
аварій і катастроф			наслідкам НС
Застосування квот на ризик з			Ризик оплачується визначеними
організацією ринку квот			засобами (ризик має "ціну") у виді
			квот, що можуть вільно продаватися і
			купуватися з метою зниження або
			збереження рівня ризику в регіоні
Надбавки до	зарплати	за	Виплачуються		надбавки
зобов'язання колективу по зниженню			колективові	за	прийняті	їм
ризику			зобов'язання по зниженню ризику
			аварій
Прямі інвестиції	держави	в	Фінансування		державою
зниження ризику аварій і катастроф			потенційно	небезпечних підприємств
			(об'єктів) з метою зниження ризику

В останні роки з'явилася економічна теорія, відповідно до якої стихійні лиха де-факто позитивно впливають на стан економіки країни, що постраждала. Логіка економістів, що підтримують цю теорію, ґрунтується на простому припущенні: якщо якесь стихійне лихо привело до руйнувань, це неминуче стає причиною початку "будівельного буму" у постраждалому районі.

Нині ця теорія одержала продовження: нове дослідження показало, що катастрофи "отупляють" економіку постраждалої країни.

Перше серйозне дослідження, автори якого виявили сприятливий вплив катастроф на економіку, було опубліковано в 2005 році економістами з Університету Вісконсіна\University of Wisconsin - Whitewater (США) і Міського Університету Нагої (Японія) - книга називається "економічний Розвиток і Вплив Природних Катастроф"\Economic Development and the Impacts of Natural Disasters. Автори книги доводили, що найменші втрати від природних катаклізмів несуть держави, що мають більш освічене і заможне населення, відкриту економіку, складну фінансову систему та невеликі державні витрати.

Наявність цих якостей дозволяє мінімізувати збиток від катастроф і розподілити його по всіх жителях країни: наприклад, за рахунок страхових виплат потерпілим або отриманих ними пільгових кредитів і дотацій. При цьому, катастрофи приводять до кількох позитивних наслідків: вони

99

збільшують продуктивність праці і підстьобують темпи зростання економіки, більше того, постраждалі країни і регіони більш охоче використовують передові технології.

Таким чином, катаклізми фактично виконують функції "творчого руйнівника" (економічна теорія "творчого руйнування" говорить, що іноді бізнес виступає в ролі руйнівника - наприклад, зносячи квартал старих будинків - що приводить до позитивних наслідків: пожвавлення ділової активності, появи більш сучасних будинків, поліпшення житлових умов для населення і т.п.).

Нині журнал Economic Inquiry опублікував результати дослідження, проведеного вченими з Університету Інсбрука (Австрія) і Інституту Передових Досліджень\Institute for Advanced Studies (США) - стаття називається "Природні Катастрофи як "Творче Руйнування"?"\Natural Disasters as Creative Destruction? Evidence from Developing Countries.

Вивчення даних по декількох десятках держав, що страждали від посух, повеней, землетрусів, вивержень та ін. показало, що від катастроф виграють тільки високорозвинені країни - малорозвинені тільки програють. Малорозвинені держави, що стали жертвами катастроф, різко скорочують імпорт високих технологій та їхній технологічний розвиток сповільнюється.

Цікаво, що за даними вчених, катастрофи відносно незначно впливають на темпи зростання ВВП - вони пояснюють це тим, що влада, бізнес і населення звичайно готові пережити подібне нещастя, оскільки їхня країна, наприклад, знаходиться в сейсмонебезпечній зоні. Однак реального зростання ВВП також не відбувається.

Справа в тому, що навіть якщо темпи економічного зростання прискорюються, рівень життя населення щонайменше не росте, а іноді й знижується. Подібне відбувалося з багатьма країнами світу. Наприклад, під час Другої Світової війни ВВП США ріс украй швидко, але американці не стали жити краще, у порівнянні з епохою Великої Депресії - випущені американськими заводами танки, літаки і патрони не впливали на їхній добробут.

Організаційний план.

У цьому розділі бізнес-плану подається інформація про організаційну структуру підприємства та пропозиції щодо її вдосконалення, забезпеченість робочою силою, про склад кадрів та їх кваліфікацію; зазначаються системи оплати праці та порядок преміювання, пропозиції щодо зміни форм оплати праці, висновки щодо планової чисельності персоналу і розширення штату, заходи з навчання, підготовки і підвищення кваліфікації кадрів, а також доцільність залучення сторонніх консультантів.

В організаційному плані слід зазначити: які відділи заплановано організувати; загальну чисельність працівників на підприємстві (фактичну і плановану), зокрема кількість адміністративно-управлінського складу;

100